Ухвала суду № 87193603, 27.01.2020, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 761/46995/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року м. Сватове

Колегія суддів Сватівського районного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Скрипника С.М.,

суддів Бабічевої Л.П., Половинки В.О.

за участю секретаря судового засідання: Брайловської М.М.,

сторін кримінального провадження:

прокурора: Марченка Д.Я.,

захисників: Поварова В.В.,Зелінського О.В..

обвинуваченої: ОСОБА_1

розглянувши в підготовчому відкритому судовому засіданні в залі Сватівського районного суду Луганської області кримінальне провадження №22018000000000313 від 22.10.2018 року відносно ОСОБА_1 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 258-5 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Сватівського районного суду Луганської області перебуває кримінальне провадження №22018000000000313 від 22.10.2018 року відносно ОСОБА_1 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 258-5 КК України.

У підготовчому судовому засіданні захисники Поваров В.В., Зелінський О.В. та обвинувачена ОСОБА_1 заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокуророві, посилаючись на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 290 КПК України, має численні порушення, що свідчить про неможливість призначення справи до судового розгляду.

Прокурор під час підготовчого судового засідання вважав, що підстав, які перешкоджають розгляду даного обвинувального акту у Сватівському районному суді Луганської області відсутні, обвинувальний акт складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, та підстав для його повернення немає, а тому є підстави для проведення інших процесуальних дій у підготовчому судовому засіданні визначених ст. 314 КПК України з метою призначення розгляду судом у даному кримінальному провадженні.

Заслухавши прокурора, захисників, обвинувачену, вивчивши обвинувальний акт, колегія суддів вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору через невідповідність вимогам КПК України з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Частиною 4 статті 110 КПК України передбачено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.283 КПК Українивідомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до ЄРДР.

Однак, всупереч вимог ч.3 ст.283 КПК Україниреєстр не містить даних про внесення слідчим (прокурором) до ЄРДР відомостей про закінчення досудового розслідування, що свідчить про недодержання прокурором положень щодо форми закінчення досудового розслідування, як обов`язкової стадії кримінального провадження.

У порушення вимог ч.2 ст. 109 КПК України в реєстрі матеріалів досудового розслідування у розділі ІІ № 1 зазначено, що 12.06.2017 року до ЄРДР внесено відомості за № 22017000000000235 у п.6 того ж розділу до ЄРДР внесено відомості за № 22018000000000080 дата не вказана. В реєстрі відсутні будь-які відомості щодо подальшого руху вказаних кримінальних проваджень. Відомості про внесення до ЄРДР у даному кримінальному провадженні наявні лише у назві Реєстру, доданого до обвинувального акту без зазначення даних про посадову особу, якою 22.10.2018 приймалось дане процесуальне рішення.

Крім того, із обвинувального акту (арк. 8 абзац 3) вбачається, що прокурор, зазначаючи правову кваліфікацію інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення, заздалегідь, без вироку суду стверджує, що обвинувачена вчинила інкримінований їй злочин, що є безпідставним і недопустимим. При складанні обвинувального акту, з урахуванням принципу, визначеного ст. 17 КПК України, можливо вказувати тільки на те, що особа обвинувачується у вчиненні певного кримінального правопорушення.

Вказівка ж в обвинувальному акті на те, що обвинувачена «скоїла фінансування тероризму» і «скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 258-5 КК України» є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, як засади кримінального провадження, передбаченої ст. 17 КПК України, яка випливає зі ст. 6, 129 Конституції України, п. 2 ст. 311 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права Генеральної Асамблеї ООН від 18.12.1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 1950 року, за змістом яких кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

ОСОБА_1 інкримінується, що в період з лютого 2015 року по грудень 2017 року за попередньою змовою з директором ТОВ «ЮІС ФАРМ» та TOB «ЗМВ «ЮІС ФАРМ» ОСОБА_2 зазначеними підприємствами до бюджету «ЛНР» сплачено «податків» у розмірі (з урахуванням сплати в рублях РФ згідно офіційного курсу НБУ (гривні до рубля РФ) на відповідні періоди) 2 771 037.44 гривень, завдяки надходженню яких профінансовано, в тому числі, силовий блок терористичної організації «ЛНР».

Відповідно до змісту ст. 291 КПК України документ органу досудового розслідування, який містить формулювання обвинувачення, повинен відображати всі елементи складу кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується особа.

Частиною другою статті 291 КПК Українивстановлено, що обвинувальний акт, в тому числі, має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону та статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Указані вимоги ст.291 КПК Україниорганом досудового розслідування не виконані.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК Україниобвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 258-5 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, за попередньою змовою групою осіб, які виразилися у фінансуванні тероризму, тобто вчинила дії з метою фінансового та матеріального забезпечення терористичної організації в особливо великому розмірі. Обвинувальний акт не містить відомостей про всі суттєві обставини, які підлягають встановленню, зокрема, тверджень сторони обвинувачення про мотив вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 91 КПК України), про наявність певного виду умислу (ст. 24 КК України, ч. 1 ст. 91 КПК України), про наявність змови на вчинення злочину (ч. 2 ст. 28 КК України), місця створення злочинної організації, в чому полягало фінансування тероризму сприяння діяльності терористичної організації.

Предметом фінансування терориста чи терористичної організації є фінансове забезпечення - тобто надання, передача коштів або матеріальне забезпечення - тобто передача, надання майна.

Об`єктивна сторона злочину полягає у вчиненні активних дій, спрямованих на фінансове або матеріальне забезпечення: 1) окремого терориста; 2) терористичної організації.

Формулювання пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення є неконкретним, оскільки в ньому конкретно не зазначено:

-які саме дії інкримінуються ОСОБА_1 - фінансове забезпечення, тобто надання коштів чи матеріальне забезпечення, тобто передача майна;

-також конкретно не зазначається кого саме забезпечувала ОСОБА_1 : окремого терориста чи терористичну організацію.

В обвинувальному акті викладено фактичні обставини справи, які не містять посилання про подію кримінального правопорушення, відповідно до правової кваліфікації, а саме коли була створена злочинна організація, так як не зазначено про час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення за вказаною статтею, які саме дії вчинені ОСОБА_1 у складі організованої групи щодо фінансового забезпечення терористичної діяльності, в чому полягало сприяння діяльності терористичній організації, яку роль відіграла ОСОБА_1 .

В обвинувальному акті не зазначено мотиви вчинення безпосередньо ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч.3 ст. 258-5 КК України.

Згідно ч.3 ст.42 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. Підозрюваний, обвинувачений має право на захист, яке полягає у надані йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, що передбачено ст.20 КПК України.

Відсутність в обвинувальному акті вище перелічених обставин, які є обов`язковими ознаками об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.258-5 КК України, неконкретність обвинувачення є порушенням вимог ст.291 КПК Українита права ОСОБА_1 на захист, що є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Крім того, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони фінансування тероризму є наявність мети фінансового або матеріального забезпечення окремого терориста чи терористичної групи (організації), організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, сприяння вчиненню терористичного акту, створення терористичної групи (організації).

В обвинувальному акті відносно ОСОБА_1 наявний лише виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність без фактичного формулювання обвинувачення,яке висунуто саме обвинуваченій ОСОБА_1

Така неконкретність обвинувачення перешкоджає як обвинуваченому, так і його захисникам в реалізації передбаченого ст. 42 КПК Україниправа знати, у вчиненні якого саме кримінального правопорушення особу обвинувачують.

Згідно ст.91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, його роль у вчиненні злочину; вид та розмір матеріальної шкоди спричиненої вчиненням кримінального правопорушення. Зазначені данні повинні бути викладені в формулюванні обвинувачення з іншими кваліфікуючими ознаками вчиненого кримінального правопорушення.

У відповідності до кримінально-процесуального законодавства України судовий розгляд справи проводиться у межах висунутого особі обвинувачення,викладеного в обвинувальному акті і законом передбачена можливість прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду справи по суті тільки у разі встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Як вбачається з вимог ст.374 КПК України, суд у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначає формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнано судом недоведеним; а в разі визнання особи винуватою формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини, мотивів та ролі кожного з співучасників кримінального правопорушення.

В рішенні від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії» та в рішенні від 09.10.2008 у справі «Абрамян проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має право бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту»; «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення». Таким чином надання у кримінальній справі повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду в тлумаченні ст.6 Конвенції.

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. З ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Як вбачається з п.10 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Отже, з зазначеного випливає, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 не відповідає вище переліченим вимогам КПК України, а неналежний виклад фактичних обставин кримінального провадження без зазначення всіх складових, передбачених ч.1 ст. 91 КПК України, порушує право обвинуваченої на захист та є перешкодою для повного та всебічного судового розгляду кримінального провадження, а тому, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, його слід повернути прокурору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 291,314, 372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання захисників Мартьянової Ю.Г. – адвокатів Поварова В.В., Зелінського О.В. та обвинуваченої ОСОБА_1 про повернення обвинувального акту, у кримінальному провадженні №22018000000000313 від 22.10.2018 року відносно ОСОБА_1 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 258-5 КК України - задовольнити.

Обвинувальний акт, складений 03.12.2018 у кримінальному провадженні, внесеного 22.10.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №22018000000000313, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 258-5 КК України, повернути прокуророві для усунення недоліків та приведення обвинувального акту у відповідність до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду шляхом подачі через Сватівський районний суд Луганської області апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали проголошено 28 січня 2020 року о 09 год. 00 хв.

Головуючий суддя: С.М. Скрипник

Судді: Л.П. Бабічева

В.О. Половинка