Вирок № 87191888, 28.01.2020, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1982/19

Провадження № 1-кп/396/271/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2020 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря судового засідання Пономаренко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Новоукраїнка Кіровоградської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12019120230000813 від 14.11.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець м.Новоукраїнка Кіровоградської області, проживав без реєстрації в АДРЕСА_1 , не працюючий, освіта середня спеціальна, не одружений, проживає в цивільному шлюбі, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше судимий:

- 01.03.2016 року Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;

- 16.11.2016 року Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно призначено покарання у виді 4 роки 6 місяців позбавлення волі. 29.05.2017 року Апеляційним судом Кіровоградської області в порядку ч.2 ст.404 КПК України вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16.11.2016 року змінено в частині призначеного покарання за ч.2 ст.186 КК України, вид покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки; судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,-

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Прудиус В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Маркової Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 03 листопада 2019 ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Судом встановлено, що 03.11.2019 року близько 03 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_1 прийшов до житлового будинку по АДРЕСА_2 , в якому проживає його знайомий ОСОБА_2 та де також був присутній потерпілий ОСОБА_3 .

Зайшовши до середину будинку з дозволу власника, обвинувачений ОСОБА_1 помітив потерпілого ОСОБА_3 , який відпочивав на ліжку в одній із кімнат. В цей час в обвинуваченого ОСОБА_1 виник раптовий умисел на заволодіння чужим майном а саме: мобільним телефоном останнього. Обвинувачений ОСОБА_1 , будучи раніше засудженим за вчинення корисливих злочинів, діючи умисно, повторно, переслідуючи корисливу мету, шляхом обману та зловживання довірою потерпілого ОСОБА_3 , попрохав надати йому мобільний телефон з метою здійснення телефонного дзвінка, при цьому не маючи на меті його повернення, потерпілий добровільно передав обвинуваченому ОСОБА_1 свій мобільний телефон торгової марки «neffoss», моделі: ТР706А24UА, s/n: НОМЕР_1 , чорного кольору та доводячи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном, зник з місця вчинення злочину, забравши з собою зазначений мобільний телефон «neffoss», яким обвинувачений ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, а саме: збув необізнаному в його злочинних діях ОСОБА_4 .

Згідно висновку судово товарознавчої експертизи №4558/19-27 від 25.11.2019 року: Ринкова вартість, станом цін на 03 листопада 2019 року - представленого на експертизу мобільного телефону «neffoss», моделі: ТР706А24UА, s/n: 3901 НОМЕР_2 , імеі 1: НОМЕР_3 , імеі 2: НОМЕР_4 , яким заволодів ОСОБА_1 становить 1439,20 гривень (одну тисячу чотириста тридцять дев`ять гривень 20 коп.).

Своїми умисними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 1439,20 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, за обставин викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, та пояснив, що дійсно 03.11.2019 року близько 03:00 год., прийшов до житлового будинку по АДРЕСА_2 , в якому проживає його знайомий ОСОБА_2 . В будинку він помітив потерпілого ОСОБА_3 , в якого він попросив надати йому мобільний телефон з метою здійснення телефонного дзвінка, при цьому не маючи на меті його повернення. Коли ОСОБА_5 добровільно передав йому свій мобільний телефон торгової марки «neffoss» він зник з місця вчинення злочину, забравши з собою зазначений мобільний телефон, так як йому не повернули пилку та продав за 1000 гривень Цебі ОСОБА_6 ..

ОСОБА_7 скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати та надіється більше такого не повториться.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, по невідомим суду причинам, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Цивільний позов не заявляв, що свідчить про відсутність інтересу в потерпілого до розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд ухвалив за можливе розглянути кримінальне провадження без участі потерпілого ОСОБА_3 .

За згодою учасників судового провадження, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, з врахуванням свідчень обвинуваченого, судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд впевнився у правильності розуміння обвинуваченим ОСОБА_1 , та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, а також судом було роз`яснено обвинуваченому, та іншим учасникам провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому кримінальному правопорушенні, крім його показів, та його щирого каяття, підтверджується іншими перевіреними в судовому засіданні доказами, які суд визнає правдивими, достовірними і ні одна сторона не поставила їх у сумнів під час судового розгляду, тому і у суду немає жодної підстави, ставити їх під сумнів, на підтвердження вини обвинуваченого та розміру завданої шкоди потерпілому, а саме:

- висновоком судової товарознавчої експертизи № №4558/19-27 від 25.11.2019року, відповідно до якого ринкова вартість, станом цін на 03 листопада 2019 року - представленого на експертизу мобільного телефону «neffoss», моделі: ТР706А24UА, s/n: 3901 НОМЕР_2 , імеі 1: НОМЕР_3 , імеі 2: НОМЕР_4 , яким заволодів ОСОБА_1 становить 1439,20 гривень.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений повністю визнав себе винуватим у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 , в межах пред`явленого обвинувачення, правильно кваліфіковано за ч.2 ст.190 КК України, так як своїми протиправними діями обвинувачений вчинив заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який згідно із ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, обставини вчинення, мету та мотив вчинення злочину, наслідки, які настали, дані, що характеризують особу обвинуваченого, стан здоров`я, умови життя та ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, а також пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає його щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину.

Обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченого передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено, підстав для визнання обтяжуючою обставиною рецидив, судом не встановлено та суд виключає, відносно обвинуваченого за наступних обставин.

В п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 N 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки » роз`яснено, що пункт 1 частини першої статті 67 КК передбачає як обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину повторно та рецидив злочинів. Оскільки будь-які спеціальні застереження щодо визначення повторності та рецидиву злочинів у цій статті відсутні, при встановленні змісту даної обставини як такої, що обтяжує покарання, необхідно керуватися статтями 32 та 34 КК. Якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Враховуючи наведене, а також те, що кваліфікуючою ознакою інкримінованого злочину обвинуваченому ОСОБА_1 є вчинення злочину повторно, суд приходить до висновку, що вказана в обвинувальному акті обтяжуюча обставини рецидив злочину не може враховуватися судом як обтяжуюча обставини.

Згідно досудової доповіді та висновку Новоукраїнського РВ філії ДУ «Центр пробації», щодо вчинення правопорушень обвинуваченим ОСОБА_1 , вважають, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства. На думку органу пробації виконання, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється, як дуже високий та ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, оцінюється, як дуже високий.

Відповідно до абзацу 17 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується негативно, проживає в цивільному шлюбі, на утриманні неповнолітніх дітей немає, офіційно не працює, на «Д» обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий, а саме: 01.03.2016 року Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки; 16.11.2016 року Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно призначено покарання у виді 4 роки 6 місяців позбавлення волі. 29.05.2017 року Апеляційним судом Кіровоградської області в порядку ч.2 ст.404 КПК України вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16.11.2016 року змінено в частині призначеного покарання за ч.2 ст.186 КК України, вид покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки; судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена. Крім того, встановлено, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на розгляді в Новоукраїнському районному суді Кіровоградської області перебуває ще три обвинувальних акти.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Зважаючи на вимоги ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

Зваживши у сукупності викладені обставини, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням ним нових кримінальних правопорушень не можливе без її ізоляції від суспільства, а тому суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому за ч. 2 ст. 190 КК України, у межах санкцій даної статті у виді позбавлення волі, так як більш м`які види покарання передбачені санкцією ч.2 ст.190 КК України у виді штрафу, виправних робіт та обмеження волі за недоцільне застосовувати до особи, яка не працює та раніше судимий до позбавлення волі, але звільнений від відбування покарання з випробуванням, та які на думку суду не будуть сприяти перевихованню особи обвинуваченого.

Встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 190 КК України, обвинувачений вчинив 03.11.2019 року, тобто після постановлення вироку Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області від 16.11.2016 року згідно з яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, який ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 29.05.2017 року змінено в частині призначеного покарання, звільнивши ОСОБА_1 на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на три роки. Вирок суду набрав законної сили 29.05.2017 року. Тобто кримінальне правопорушення було вчинено в період іспитового строку, так як іспитовий строк рахується з моменту проголошення вироку.

Виходячи з наведеного, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК України та роз`яснень, що містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, це слід розцінювати як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Таким чином, призначаючи покарання обвинуваченому, суд дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів. З огляду на характер, кількість та систематичність кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, суд приходить до переконання, що його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів є неможливими без ізоляції від суспільства.

Таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим.

Строк відбування покараня обвинуваченого ОСОБА_1 за цим вироком рахувати з моменту затримання 20.11.2019 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення відповідно ч.5 ст. 72 КК України, з розрахунку день за день.

Процесуальні витрати на залучення експертів відповідно до ст.124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави, а долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Речові докази після набрання вироком суду законної сили:

- мобільний телефон ТМ «neffoss», модель ТР706А24UА, s/n: НОМЕР_1 , імеі 1: НОМЕР_3 , імеі 2: НОМЕР_4 та паперова коробка від вказаного телефону, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області – необхідно повернути потерпілому ОСОБА_3 .

Цивільний позов по справі не заявлено.

Процесуальні витрати по справі понесені на залучення експертів становлять 314 грн. 00 коп. та підлягають стягненню на користь держави з обвинуваченого.

Захід забезпечення кримінального провадження, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді від 20.11.2019 року у вигляді - тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, необхідно залишити без змін, так як суд прийшов до висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за дійсним вироком, шляхом часткового складання покарання за вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16.11.2016 року остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді 4 (чотирьох) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.

Захід забезпечення кримінального провадження обраний відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Строк відбування покараня обвинуваченого ОСОБА_1 за цим вироком рахувати з моменту затримання 20.11.2019 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення відповідно ч.5 ст. 72 КК України, з розрахунку день за день.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати на залучення експерта в сумі 314 (триста чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Речові докази після набрання вироком суду законної сили:

- мобільний телефон ТМ «neffoss», модель ТР706А24UА, s/n: НОМЕР_1 , імеі 1: НОМЕР_3 , імеі 2: НОМЕР_4 та паперова коробка від вказаного телефону, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області – повернути потерпілому ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий: О. А. Гарбуз