Ухвала суду № 87189962, 24.01.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4689/18

Провадження № 1-кп/204/107/20

У Х В А Л А

24 січня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Некрасова О.О.

за участі секретаря судового засідання: Дубової О.Д.,

розглянувши у судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань кримінальне провадження № 12018040680000895 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю: прокурора Булгакова І.С., захисника Іванової В.М., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває зазначене кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки строк обраного запобіжного заходу закінчується 14 лютого 2020 року. Прокурор вважає, що існують ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Захисник Іванова В.М., яку підтримав обвинувачений ОСОБА_2 просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання, має хвору матір, за якою потрібен догляд, що свідчить про міцні соціальні зв`язки. Свідки по даному кримінальному провадженню допитані, тому враховуючи ризики передбачені ч.1 ст. 177 КПК України обвинуваченому слід змінити запобіжний захід.

Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд, дослідив матеріали провадження вважає, що тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зав`язків).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

При цьому, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою не може вважатися обґрунтованим.

Аргументи за чи проти звільнення, у тому числі ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному проведенню судового розгляду, не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі важкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть підтвердити існування небезпеки втечі. Або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Ігнатов проти України» від 15.12.2016 року).

Частиною 1 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотання сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 14 лютого 2020 року включно.

До спливу цього продовженого строку судове провадження не може бути закінченим.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке у відповідності до вимог ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину.

Так, відсутні об`єктивні підстави того, що обвинувачений ОСОБА_2 незаконно впливатиме на свідків у цьому провадженні, оскільки по даному кримінальному провадженню свідки допитані.

При цьому, суд звертає увагу й той факт, що обвинувачений ОСОБА_2 фактично перебуває під вартою з 21.05.2018 року.

Суд зазначає, що прокурором не доведено факту наявності небезпеки, що обвинувачений переховуватиметься від суду, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 має постійне місце проживання, має матір, яка хворіє і потребує догляду, що свідчить про стійкі соціальний зв`язки.

Таким чином, продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є "формою очікування" обвинувального вироку та перетворюється на фактичне відбування покарання обвинуваченим.

Зі сплином часу обґрунтована підозра сама по собі не виправдовує позбавлення волі, та судові органи повинні надати інші підстави для подальшого тримання під вартою. (справи Харченко проти України, Ігнатов проти України, Летельє проти Франції).

Щодо клопотання обвинуваченого та сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній, то суд вважає за можливе його задовольнити застосувавши до обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладанням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: не покидати приміщення будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якій він проживає; прибувати до суду за першою вимогою, оскільки на думку суду такий запобіжний захід є достатнім та необхідним та, в тому числі, зможе запобігти ризику переховування від суду та в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

В задоволенні клопотання прокурора – відмовити.

Крім того, в разі визнання обвинуваченого ОСОБА_2 винним та призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі, суд не позбавлений можливості вирішити питання про взяття під варту в порядку виконання вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179,183,193,194,197,331,369,371,372,376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника Іванової В.М., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт – задовольнити.

Змінити запобіжний захід обраний обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 діб, тобто до 23 березня 2020 включно.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 цілодобово не покидати приміщення будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якій він проживає; прибувати до суду за першою вимогою.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України обвинуваченого ОСОБА_2 негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , і звільнити з-під варти в залі суду.

Ухвалу про зміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту передати для виконання органу поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_2 .

Зобов`язати орган поліції негайно поставити на облік особу, щодо якого застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що працівники поліції, відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Копію ухвали направити начальнику Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, для виконання, відповідно до норм ст. 181 КПК України.

У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Ухвала набирає чинності негайно і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.О. Некрасов