Рішення № 87188997, 28.01.2020, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1679/19

№ пров. 2/544/129/2020

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 січня 2020 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17 цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося з позовом до суду до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. У позові вказує, що 30 травня 2014 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Станом на 31.10.2019 відповідач не виконала свої зобов`язання, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 11584,77 грн. Тому позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вимушений звернутися до суду про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості.

27 січня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких остання вказує, що копія анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку не містить в собі даних про те, який вид кредитної картки «Універсальна» був виданий, строк дії картки, який рахунок відкрито на ім`я позичальника, не зазначено суму кредитного ліміту, розмір відсоткової ставки за користування ним, черговість та порядок здійснення платежів в рахунок погашення отриманих коштів, відповідальність сторін тощо. Позивач не надав суду Пам`ятку клієнта, яка є невід`ємною частиною договору, або довідку про умови кредитування. На підтвердження позовних вимог та розрахунків заборгованості позивачем надано 4 види Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які не містять жодного посилання на те, з якими саме Тарифами ознайомилась і прийняла відповідач при підписанні заяви-анкети, що унеможливлює встановити визначення правильності розрахунків щодо процентів, пені та штрафів. Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи обслуговування кредитних карт не містять підпису відповідача. Під час підписання анкети-заяви Банк ні з якими Умовами та Правилами її не ознайомлював. Зазначає, що відповідно до практики ВССУ банк не має права стягувати одночасно пеню і штраф за порушення позичальником грошових зобов`язань. Також невірно розрахована сума заборгованості та незаконно збільшена процентна ставка. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника, вона в свою чергу такої згоди не надавала.

Також 27.01.2020 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності та копія паспорта громадянина України, відповідно до якого відповідач змінила прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву у якій просив справу слухати у його відсутність, позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце судового розгляду повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення справи від відповідача також не надходило.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, вивчивши позов, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 30 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500,00 грн (а.с.8). Термін дії кредитної картки встановлювався до 12/17 (а.с.51).

При оформленні кредиту позичальник була ознайомлена і погодилася з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також встановленими тарифами банку (а.с. 8-33), що підтверджується її підписом на заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до п.2.1.1.7.6 договору та тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5% від суми позову (а.с. 9, 29).

Окрім цього, відповідно до п.2.1.1.12.6.1 "Умов та правил надання банківських послуг", при непогашенні суми простроченого кредиту на суму від 100 грн Клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування (а.с. 31).

Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконує. Щомісячні внески згідно договору кредиту не проводяться, а тому заборгованість станом на 31.10.2019 становить 11584,77 грн, яка складається з наступного:

- 223,27 грн - заборгованість за кредитом;

- 7533,65 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

-2800,00 грн - заборгованість за пенею;

а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн - штраф (фіксована частина);

- 527,85 грн - штраф (процентна складова) (а.с. 6-7).

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення указаної суми боргу суд зазначає наступне.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю таку ж суму грошей у термін і в порядку, передбаченими договором.

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, отриманий кредит не повернула, у зв`язку з чим у кредитора виникло право на захист своїх порушених прав. Тому з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитом у сумі 223,27 грн.

Розглядаючи вимоги позивача в частині заборгованості по відсоткам, пенею за користування кредитом та штрафів то суд зазначає наступне.

Суд керується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року та Постановою Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 753/11267/16-ц (провадження № 61-5663св18), відповідно до якого у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, неустойку після закінчення строку дії кредитного договору, тому позовна давність не застосовується, а в позові відмовляється в цій частині за безпідставністю.

В такому випадку в позовних вимогах в частині стягнення процентів та неустойки, нарахованих після 12/17, слід відмовити за безпідставністю.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів та неустойки до 12/17 суд вказує таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство встановлює два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлює, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позовну давність щодо заборгованості не можна починати облічувати з дня спливу визначеного договором строку кредитування, оскільки встановлення такого строку має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а насамперед для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

Останній платіж, внесений відповідачем у погашення заборгованості був 22.11.2016, у зв`язку з чим строк позовної давності до позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом закінчився у листопаді 2019 року, а позивач звернувся з даним позовом 16.12.2019, тобто з порушенням строків позовної давності.

Оскільки позовна давність у цій справі спливла до звернення позивача до суду, то вона спливла і до додаткової вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені. Отже, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена. Крім того, право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування.

Згідно з вимогами ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач заявила клопотання про застосування позовної давності, а тому суд вважає за можливе застосування такої.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд, у разі часткового задоволення позову, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так як позов задоволено часткового, то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (223,27 х1921/11584,77=37,02).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 37,02 грн.

Керуючись ст.ст. 256-257, 259-261, 266-267 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 224, 263, 280-281 ЦПК України, с у д -

у х в а л и в :

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" заборгованості за кредитним договором у сумі 223 (двісті двадцять три) гривні 27 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" судовий збір за розгляд справи у сумі 37 (тридцять сім) гривень 02 копійки.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р № НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Пирятинським РС УДМС України в Полтавській області 28.01.2017, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Суддя Ю.О. Ощинська