Ухвала суду № 87187773, 02.01.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10273/19

Провадження №2/369/662/20

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

02.01.2020 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючого судді Медведського М.Д., за участю секретаря Головатюк В.В., розглянувши заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-7» - Осадчої Анни Валеріївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-7» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-7» - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-7» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Через канцелярію суду представник позивача подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру за АДРЕСА_1 , що належить відповідачу на праві приватної власності.

05.09.2019 р. ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області провадження у справі відкрито та справу призначено до судового засідання у порядку спрощеного позовного провадження.

Свою заяву про забезпечення позову представник позивача обґрунтовував тим, що відповідач має можливість відчужити квартиру, яка перебуває у його власності, що може в подальшому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали позовної заяви у межах вирішення заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до суду, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. № 9, передбачає, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, відповідно до ч.1 ст. 318 ЦК кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону , а відтак, обґрунтування заяви про забезпечення позову представника позивача не заслуговує на увагу.

З урахуванням наведеного, з матеріалів справи не вбачається підстав для задоволення заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення даного позову, оскільки останнім не наведено достатніх правових підстав для забезпечення позову, накладення арешту на квартиру.

Також, представником позивача не надано належних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення даного позову.

Враховуючи вищевикладене, заява представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 149, 150, 153, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-7» - Осадчої Анни Валеріївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-7» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити;

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя М.Д. Медведський