Ухвала суду № 87187621, 28.01.2020, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Васильківський міськрайонний суд КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/7427/18

Провадження № 2/362/357/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2020 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

з участі секретаря Шевченко М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У провадженні судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Корнієнка С.В. перебувала цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 травня 2019 року у зв`язку з відстороненням від посади судді ОСОБА_2 рішенням ВРП №1107/3-дп/15-19 від 10.04.2019 року вказану справу передано до провадження судді Лебідь-Гавенко Г.М.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2019 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с.43-44).

Сторони в підготовче судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися судом належним чином.

Від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності (а.с.136).

Від представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 надійшло клопотання про заміну сторони позивача на його правонаступника (а.с.120-135).

Вказуючи на те, що 03.09.2019 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова Компанія «ФІНМАРК» було укладено Договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором №23/04/2008/840-К/1413.

20.09.2019 року між ТОВ «Фінансова Компанія «ФІНМАРК» та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором №881/03-19-К, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ФІНМАРК» (Первісний кредитор за договором) відступає шляхом продажу ОСОБА_3 (Новий кредитор за договором) належні Первісному Кредитору (на підставі укладеного Договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором №23/04/2008/840-К/1413 від 03.09.2019 р. з ПАТ «КБ «НАДРА»), а Новий Кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до позичальника, поручителя зазначених в Додатку №1 до цього Договору, а саме права вимоги за Кредитним договором №23/04/2008/840-К/1413 від 23.04.2008 року.

Вище викладене свідчить, що ОСОБА_3 в повному обсязі набув без яких-небудь обмежень вказані вище права вимоги та має право розпоряджатися ними на свій власний розсуд.

У відповідності з вищезазначеним Договором купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором №881/03-19-К від 20.09.2019 р, до ОСОБА_3 перейшли права вимоги за кредитним договором, а також всі інші пов`язані з ним права в обсязі і на умовах що існували на момент переходу цих прав, в тому числі звернення стягнення (відповідно до визначення термінів що використовуються у договорі права вимоги включають також право вимагати відшкодування відповідних понесених судових витрат та інших витрат пов`язаних зі стягненням боргу).

Таким чином відбулася зміна кредитора у зобов`язанні зокрема, ОСОБА_3 є новим кредитором у фінансових правовідносинах з відповідачем, а саме ОСОБА_1 .

Суд дослідивши матеріали справи, клопотання, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.09.2019 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова Компанія «ФІНМАРК» було укладено Договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором №23/04/2008/840-К/1413 (а.с.123-126).

Відповідно до умов вище вказаного договору, за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових прав, оформлених протоколом №UA-EA-2019-07-24-000056- b від 14.08.2019 року, ПАТ «КБ «Надра» (первісний кредитор за договором) передає у власність ТОВ «Фінансова Компанія «ФІНМАРК» (новий кредитор за договором) права вимоги до позичальника ОСОБА_1 , за Кредитним договором №23/04/2008/840-К/1413 від 23 квітня 2008 року з Додатковими договорами/угодами (за наявності) зазначеному у Додатку №1 до даного Договору (а.с.123-129).

20.09.2019 року між ТОВ «Фінансова Компанія «ФІНМАРК» та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором №881/03-19-К, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ФІНМАРК» (Первісний кредитор за договором) відступає шляхом продажу ОСОБА_3 (Новий кредитор за договором) належні Первісному Кредитору (на підставі укладеного Договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором №23/04/2008/840-К/1413 від 03.09.2019 року з ПАТ «КБ «НАДРА»), а Новий Кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до позичальника, поручителя зазначених в Додатку №1 до цього Договору, а саме права вимоги за Кредитним договором №23/04/2008/840-К/1413 від 23.04.2008 р. (а.с.130-133).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.

Аналогічна позиція висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року (справа № 465/646/11).

Враховуюче викладене суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи в підготовче судове засідання, призначене на 19 листопада 2019 року та 28 січня 2020 року позивач не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомили, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 109, 116).

Належних та допустимих доказів поважності причин неявки в судові засідання, призначені на 19 листопада 2019 року та 28 січня 2020 року позивачем не надано.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь - кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Відповідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Згідно положень, визначених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» № 11 від 17.10.2014 року, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначено вище, позивач в судові засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи за адресою зазначеною в позовній заяві, неявка позивача має ознаки повторності, доказів щодо поважності причин неявки в судове засідання суду не надано, заяви про розгляд справи у відсутності позивача до суду не надходило.

Згідно висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-24063ск15, причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону (ч. 3 ст. 169 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017 року) направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду, ураховуючи, що позивач, який не з`являється в судове засідання, має право на використання передбаченого законом права на процесуальне представництво в суді.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За вищевикладених обставин суд вважає, що відповідно до вищезазначених вимог цивільного процесуального законодавства позов Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. підлягає залишенню без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання, яким не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин неявки, та відсутність заяви про розгляд справи без позивача, оскільки суд позбавлений можливості з`ясувати позицію позивача з приводу заявлених ним вимог на час розгляду справи, а також щодо з`ясування правонаступника щодо позову.

При цьому на підставі ч. 2 ст. 257 ЦПК України суд роз`яснює, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись статтями 510, 512, 514, 1054 ЦК України, статтями 2, 13, 44, 55, 131, 223, 200, 257, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 про заміну сторони позивача на його правонаступника – відмовити.

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Повний текст ухвали виготовлено 28.01.2020 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко