Ухвала суду № 87185200, 28.01.2020, Чаплинський районний суд Херсонської області

Ухвала набрала чинності "___"____20____р. Справа № 665/150/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2020 р. Суддя Чаплинського районного суду Херсонської області Пилипенко І.О. розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Чаплинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про встановлення факту реєстрації шлюбу та факту народження дитини

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2020 року до Чаплинського районного суду Херсонської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Чаплинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про встановлення факту реєстрації шлюбу та факту народження дитини.

Як вбачається із заяви про встановлення факту народження дитини, звертаючись до суду в відповідною заявою, заявник просить суд встановити факт укладання шлюбу між ОСОБА_1 , громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Севастополь та ОСОБА_2 , громадянкою Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження с. Сибірський-1, Первомайського району Алтайського краю, дата укладання шлюбу - 30.09.2016 р., місце укладання шлюбу - відділ ЗАЦС Ленінського району міста Севастополя Управління ЗАЦС міста Севастополя, актовий запис №1039 від 30.09.2016 р. Прізвище після укладення шлюбу: чоловіка - ОСОБА_4 , дружини - ОСОБА_4 .

Крім того просить суд встановити факт народження дитини - ОСОБА_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - м. Севастополь. Мати - ОСОБА_6 , громадянка Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько - ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі встановленого факту укладання шлюбу 30.09.2016 року.

Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що 30.09.2016 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб про що відділом ЗАЦС Ленінського району м. Севастополь Управління ЗАЦС м. Севастополя зроблено актовий запис №1039 від 30.09.2016 року та видано свідоцтво про одруження. Від вказаного шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дитина, народження якої було зареєстровано відділом запису актів цивільного стану Ленінського району м. Севастополь Управління ЗАЦС м. Севастополя та видано відповідне свідоцтво про народження дитини.

З метою вирішення питання про отримання свідоцтва про укладення шлюбу, виданого державними органами України, заявники звернулася до Чаплинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, для поновлення актового запису про реєстрацію шлюбу, але отримали відмову, оскільки факт реєстрації шлюбу відбувся на тимчасово окупованій території України і пред`явлене заявником свідоцтво про укладення шлюбу видане на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

У зв`язку з цим заявнику було рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання підтвердження факту реєстрації шлюбу та встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території АР Крим

Проаналізувавши матеріали поданої заяви, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 3 ст. 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Так з матеріалів заяви та доданих до неї документів вбачається, що ОСОБА_1 30.09.2016 року зареєстрував шлюб зі ОСОБА_2 , який було зареєстровано відділом ЗАЦС Ленінського району м. Севастополь Управління ЗАЦС м. Севастополя та видано свідоцтво про одруження, серії НОМЕР_1 . Відповідно до вказаного свідоцтва після реєстрації шлюбу прізвище дружини було змінено на ОСОБА_4 .

Від вказаного шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дитина, ОСОБА_5 , народження якої було зареєстровано відділом запису актів цивільного стану Ленінського району м. Севастополь Управління ЗАЦС м. Севастополя та видано свідоцтво про народження дитини НОМЕР_2 .

З метою вирішення питання про отримання свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого державними органами України, заявники звернулися до Чаплинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, але отримали відмову у поновленні актового запису про шлюб, оскільки факт реєстрації шлюбу відбувся на тимчасово окупованій території України і пред`явлене заявником свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 видане на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

У зв`язку з цим заявникам було рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання підтвердження факту укладення шлюбу на тимчасово окупованій території АР Крим. Також у заяві зазначено, що у заявника та його дружини ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дитина, тому встановлення факту реєстрації шлюбу має істотне значення для встановлення батьків дитини.

Відповідно до частин першої та другої ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - Постанова Пленуму), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як вбачається з п.3 Постанови Пленуму у кожному разі суддя зобов`язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.

В п.10 Постанови Пленуму також надано роз`яснення про те, що суди можуть встановлювати факти реєстрації усиновлення (удочеріння), шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану. При цьому слід мати на увазі, серед іншого, що: - відповідно до ст.6 Кодексу про шлюб та сім`ю України вчинені до утворення або відновлення органів реєстрації актів громадянського стану релігійні обряди і одержані на їх посвідчення документи про народження, укладення шлюбу, розірвання шлюбу і смерть прирівнюються до актових записів, вчинених у державних органах реєстрації актів громадянського стану.

Стаття 315 ЦПК України передбачає встановлення у судовому порядку факту реєстрації шлюбу за умови доведеності того, що шлюб було зареєстровано, але втрачені відповідні документи, які неможливо поновити.

Згідно з пунктом 4 ч.1 ст.315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення за таких умов:

- якщо відповідний запис в органах РАЦСу не зберігся (відсутність архіву або відповідної книги реєстрації, а також за наявності книги, проте за відсутності запису в ній);

- якщо у поновленні такого запису органи РАЦСу відмовили у встановленому порядку;

- запис може бути поновлено лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації події.

Відмова зазначеного органу у поновленні запису підтверджується його письмовим висновком, наявність якого є необхідною умовою прийняття судом заяви про встановлення вказаного факту.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 10 грудня 2018 року в справі №2-о-48/10 (провадження № 61-1217св18).

Відповідно до основних засад СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (стаття 24 Сімейного кодексу України)

Жінка та чоловік, які бажають зареєструвати шлюб, подають особисто письмову заяву за встановленою формою до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором.

Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про державну реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, справжність підпису (ів) на якій засвідчено нотаріально, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають ґрунтуватись на нотаріально посвідченій довіреності.

Якщо державна реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про державну реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання (стаття 28 Сімейного кодексу України).

З 2017 року в Україні діє пілотний проект «Шлюб за добу», який з метою забезпечення прав і свобод в першу чергу осіб, які проживають на окупованих територіях, надає право зареєструвати шлюб в день подачі заяви про укладання шлюбу.

Таким чином, встановлення в судовому порядку, в тому числі й в порядку окремого провадження, факту реєстрації шлюбу, здійснюється за умови його реєстрації в передбаченому законом порядку та втраті запису про таку реєстрацію.

Проте, заявник просив встановити факт реєстрації шлюбу 30.09.2016 року, про що 30 вересня 2016 року відділом ЗАЦС Ленінського району м. Севастополь Управління ЗАЦС м. Севастополя було зроблено відповідний актовий запис №1039.

Згідно з п.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнається тимчасово окупованою територією.

Відповідно до ч.2 ст.9 вищевказаного Закону, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Частиною 3 даної статті Закону передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заява про встановлення факту реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території незаконно створеними органами не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з неможливістю встановлення таких фактів у судовому порядку.

За п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Чаплинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області в частині вимог про встановлення факту реєстрації шлюбу.

Що стосується вимоги заявника про встановлення факту народження дитини, то суд в даному випадку вважає необхідним залишити подану в цій частині заяву ОСОБА_1 без руху, виходячи за наступного.

Так звертаючись із вказаною заявою до суду, заявник посилався на те, що відповідно до п.21 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від його сплати, оскільки дана заява подана у зв`язку тимчасовою окупацією території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом , змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів (заявників), а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, ОСОБА_1 вказував, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Тобто, у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, заявники мають пільги виключно тоді, коли такі обставини призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Заява ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини подана у зв`язку з необхідністю оформлення свідоцтва про народження зразка встановленого законодавством України та не пов`язана зі збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та нерухоме майно.

Отже ОСОБА_1 не має пільг зі сплати судового збору відповідно до пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Аналогічний висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 243/9106/18, від 04 жовтня 2019 року у справі № 242/4145/19, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 350/2002/18, постанову Верховного суду від 20.11.2019 року №243/12928/18.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права.

Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

Посилання ОСОБА_1 у поданій заяві на пункт 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 4 Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З поданих заявником документів слідує, що він не є внутрішньо переміщеною особою, адресою проживання заявника є м Севастополь - тимчасово окупована територія України. Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, як це передбачено вимогами Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» заявником не надано, з огляду на що до вказаних правовідносин неможливо застосувати положення п. 21 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору заявників - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною тимчасовою окупацією території України, що призвело до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України.

Посилання заявників на те, що подана ними заява про встановлення факту народження дитини стосується факту, що має юридичне значення, та подана у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, що призвела (або може призвести) до порушення права власності на майно, а тому є підстави передбачені п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» для звільнення від сплати судового збору не заслуговують на увагу, оскільки заявниками не наведено, що подана ними заява містить посилання на те, що у зв`язку з тимчасовою окупацією території України порушено право власності на рухоме та/або нерухоме майно.

При цьому, хоча встановлення юридичного факту необхідно заявникам для отримання свідоцтва про народження дитини та реалізації їх права на отримання грошової допомоги, що в контексті приписів ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідної практики Європейського суду з прав людини є майновим правом, мирно володіти яким має право кожна особа і захист цього права власності гарантується державами-учасницями, однак вимогами спеціального Закону України «Про судовий збір», зокрема п.21 ст. 5 цього закону, врегульовано порядок сплати судового збору та звільнення осіб від його сплати, та визначено чіткий перелік підстав для звільнення заявників від сплати судового збору. При цьому у ньому відсутні підстави для звільнення осіб в разі порушення їх майнового права, щодо отримання грошової допомоги та передбачена можливість такого звільнення виключно у випадку порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно, визначення якого наведено в ст. 181 ЦК України.

У відповідності з ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В силу ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) судовий збір за звернення фізичної особи до суду з заявою у справах окремого провадження складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, тобто 420 грн. 40 коп. (реквізити для сплати: номер рахунку (IBAN): UA078999980000031216206021299, код ЄДРПОУ 37981783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів УК у Чаплинському районі /Чаплинський район/ 22030101 Відповідно до п. 1.4 ст. 4 З.У. «Про судовий збір»/.).

На підставі викладеного, оскільки встановлено, що дану заяву подано з порушенням вимог ЦПК України, вважаю за необхідне заяву ОСОБА_1 в частині вимог про встановлення факту народження дитини залишити без руху, повідомивши про це заявника, запропонувавши йому сплатити судовий збір у передбаченому законом розмірі і порядку або надати докази на підтвердження у нього пільг щодо сплати судового збору, та надавши строк для усунення вказаних недоліків, що не може перевищувати десяти днів з дня отримання заявником копії ухвали суду.

У свою чергу ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення.

Зокрема частиною 2 ст.12-1 цього закону, передбачено, що учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Так у своїй заяві ОСОБА_1 просять розглянути заяву без його участі.

Разом з тим, як зазначено у заяві, місце проживання ОСОБА_1 , є м. Севастополь АР Крим, що на даний час відноситься до тимчасово окупованої території України. Зазначені обставини, позбавляють суд можливості повідомити заявника про прийняте рішення засобами поштового зв`язку, а тому вважаю за необхідне повідомити заявника про постановлену ухвалу шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такої ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Керуючись ст.ст.175- 177, 185, 186, 353 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в частині його вимог про встановлення факту реєстрації шлюбу.

Заяву ОСОБА_1 в частині встановлення факту народження дитини - залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Роз`яснити заявнику, що у випадку невиконання ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала в частині відмови у відкритті провадженняможе бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк, з дня винесення ухвали, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.

Суддя І.О. Пилипенко