Рішення № 87184304, 15.01.2020, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/612/19

Номер провадження 2/950/25/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Чхайло О. В.,

при секретарі судового засідання - Лєсній Н.В.,

за участю: представника позивача - Подолько А.С. ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї;

ВСТАНОВИВ:

УПСЗН виконавчого комітету Лебединської міської ради звернулося до суду з зазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що з листопада 2012 року по жовтень 2018 року ОСОБА_2 було призначено та виплачено державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї у загальному розмірі 60 078,43 грн. При зверненні до УПСЗН із заявами про призначення даної допомоги відповідач додавав декларації про доходи та майновий стан, в яких вказував, що має у власності лише житлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1 . 07.11.2018 року ОСОБА_2 вчергове звернувся до УПСЗН із заявою про призначення соціальної допомоги, але у цьому йому було відмовлено, оскільки при перевірці правильності та повноти інформації, вказаної у його заявах та деклараціях встановлено, що відповідач не задекларував наявність у нього житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , належного йому на праві власності з 2005 року. Позивач вважає, що за таких обставин державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям у розмір 60 078,43 грн., виплачена ОСОБА_2 з листопада 2012 року по жовтень 2018 року, підлягає поверненню, як така, що отримана ним неправомірно. Однак, відповідач у добровільному порядку сплатити кошти відмовився. Тому позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь УПСЗН зазначену суму надміру виплачених коштів соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, а також понесені судові витрати в розмірі 1921 грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав. Вважає необґрунтованими заперечення ОСОБА_2 та його представника про те, що не задекларований будинок не можна вважати житловим, оскільки із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який є саме житловим. Даний будинок не виключено із житлового фонду, а отже не визнано непридатним для проживання. Саме тому УПСЗН вважає, що відповідач повинен був декларувати наявність у його власності вказаного майна. Також представник зазначає, що при наявності іншого житла відповідач мав право звернутися із заявою до відповідної комісії при виконавчому комітеті Лебединської міської ради і в такому разі державна соціальна допомога могла б призначатися ОСОБА_2 на підставі рішення зазначеної комісії.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив.

Його представник також вважає вимоги УПСЗН необґрунтованими з тих підстав, що декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, які подавалися ОСОБА_2 при кожному зверненні до позивача з заявами про призначення допомоги, вказувалася інформація, яка відповідає дійсності, а саме те, що він має у власності лише житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок по АДРЕСА_2 був дійсно придбаний відповідачем у 2005 році, як не жилий. Даний будинок не придатний для проживання і на його місці ОСОБА_2 планував збудувати новий. На думку представника, яку підтримав і сам відповідач, житлом слід вважати житловий будинок, квартиру, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання, а так як будинком по АДРЕСА_2 для проживання не придатний, то у своїх деклараціях ОСОБА_2 про нього не зазначав. Тому сторона відповідача просить у позові УПСЗН виконавчого комітету Лебединської міської ради відмовити.

Свідок ОСОБА_5 , допитаний в судовому засіданні, показав, що у 2005 році вони з дружиною придбали будинок по АДРЕСА_2 для ведення спільного господарства. Згодом дружина захворіла і там ніхто нічого не робив. Будинок був оформлений на сина щоб в подальшому не переоформляти. В ньому за весь цей час ніхто не проживав, оскільки він для цього придатний не був.

Свідок ОСОБА_6 , допитаний в судовому засіданні, показав, що господарство по АДРЕСА_2 , межує з господарством його батьків. Даний будинок є нежилим. Позивача в ньому він ніколи не бачив. На його погляд будинок без проведення ремонту не придатний для проживання в ньому. Останнього разу там проживала бабуся, близько десяти років тому.

ОСОБА_7 , допитаний в судовому засіданні як спеціаліст, показав, що житлом слід вважати приміщення, яке придатне для проживання. Воно повинно мати вікна, двері, систему опалення, інше. Якщо цього не має, то це вважати житлом не можна. Технічні показники, а саме правовий статус домоволодіння приватною особою змінені бути не можуть. Зміни в технічний паспорт можуть бути внесені через державну архітектурну інспекцію, що знаходиться в м. Суми. Тільки після їхнього висновку можуть бути внесені зміни в техдокументацію.

Вислухавши представника позивача, відповідача, його представника, спеціаліста, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, позов обґрунтований і підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що у 2012 - 2018 роках ОСОБА_2 неодноразово звертався до УПСЗН із заявами від 20.11.2012 року, від 07.05.2013 року, від 11.11.2013 року, від 05.05.2014 року, від 04.11.2014 року, від 05.05.2015 року, від 04.11.2015 року, від 04.05.2016 року, від 02.11.2016 року, від 05.05.2017 року, від 07.11.2017 року, від 14.05.2018 року (а.с. 11, 15, 18, 23, 26-27, 32, 36, 39-40, 44, 48, 51, 55) про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг, в яких просив призначити йому державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям.

До кожної заяви він додавав декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги (а.с. 12, 16, 19-20, 24, 28-29, 33, 37, 41-42, 45, 49, 52, 56), в яких вказував, що має у власності лише житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якого складає 56,4 кв. м. Іншого житла не має.

Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 01.06.2000 року № 1768-III та на підставі поданих ОСОБА_2 документів йому було призначено та виплачено державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї в період з листопада 2012 року по жовтень 2018 року (включно).

При призначенні допомоги відповідач був неодноразово попереджений про відмову в призначенні або припиненні виплати призначеної допомоги та про повернення надміру виплачених коштів у разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан сім`ї, що стверджується його особистими підписами у вищевказаних заявах.

07.11.2018 року ОСОБА_2 вчергове звернувся до УПСЗН із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї (а.с. 59-60) та додав декларацію (а.с. 61-62), в якій зазначив відомості про житлові приміщенні, що перебувають у його власності, аналогічні відомостям, про які він зазначав у своїх попередніх деклараціях.

Своїм рішенням від 07.11.2018 року (а.с. 65) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради відмовило ОСОБА_2 у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї з тих підстав, що заявник не задекларував наявність у нього у власності іншого житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що було виявлено при перевірці правильності та повноти інформації, вказаної у його заяві та декларації, поданих для призначення допомоги.

УПСЗН виконавчого комітету Лебединської міської ради вважає, що відповідач при попередніх зверненнях за призначенням допомоги також подавав недостовірну інформацію про свій майновий стан, а тому він не мав права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї, що виплачувалася йому з листопада 2012 року по жовтень 2018 року.

Відповідно до розрахунку позивача сума надміру виплаченої ОСОБА_2 допомоги становить 60 078,43 грн., що вбачається з розрахунку (а.с. 66).

УПСЗН пропонувало відповідачеві повернути у добровільному порядку зазначені кошти, але він відмовився це робити, посилаючись на те, що дане питання повинно бути вирішено в судовому порядку, що вбачається з його заяви (а.с. 67).

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 01.06.2000 року № 1768-III право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім`ї, які постійно проживають на території України.

До заяви про надання державної соціальної допомоги особа додає документи, які визначені ст. 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», в тому числі декларацію про доходи та майно осіб, які входять до складу сім`ї.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» державна соціальна допомога не призначається у випадку, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім`ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім`ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

Судом встановлено, що у власності ОСОБА_2 мається квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 56,4 кв.м., відомості про яку він вносив до декларації про доходи та майно своєї сім`ї.

Крім цього він є власником будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , загальною площею 44,8 кв. м., що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 63).

Факт належності ОСОБА_2 зазначеного нерухомого майна стороною відповідача не оспорюється.

УПСЗН обґрунтовує свої вимоги тим, що загальна площа квартири та будинку, які належать відповідачу, становить 56,9+44,8=101,7 кв. м., а тому він не мав права на одержання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Однак, УПСЗН виконавчого комітету Лебединської міської ради у 2012 - 2018 роках приймалися рішення про призначення ОСОБА_2 даної державної допомоги, оскільки в УПСЗН була відсутня інформація про те, що у володінні відповідача крім житла по АДРЕСА_1 є ще одне житлове приміщення і загальна площа цих приміщень більша норми володіння.

Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» якщо сім`єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення.

Прийняте рішення про відмову у наданні ОСОБА_2 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї від 07.11.2018 року (а.с. 65), а також вимоги УПСЗН про повернення суми надміру виплаченої ОСОБА_2 допомоги в розмірі 60 078,43 грн. суд знаходить обґрунтованими, а заперечення відповідача та його представника такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не доводяться належними, достатніми, допустимими доказами та не відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені в ході судового розгляду.

Заперечуючи проти позову, сторона відповідача обґрунтовує свої доводи тим, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не є житловим, оскільки для постійного проживання в ньому не придатний. Тому у власності ОСОБА_2 наявне лише одне житлове приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 , відомості про яке він вносив до своїх декларацій при кожному звернення до УПСЗН з заявами про призначення допомоги.

Суд не може погодитися з такими запереченнями сторони відповідача, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 4, 6 ЖК Української РСР жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд) входять до житлового фонду. Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Згідно зі ст. ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до вимог ст. 380 ЦК України, а також Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2018 року № 186) житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 63) вбачається, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 має статус житлового, житлова площа складає - 44,8 кв.м., зареєстрований за ОСОБА_2 на праві приватної власності (1/1 частка), дата прийняття рішення про державну реєстрацію 16.08.2005 року.

Чинним законодавством, а саме положеннями ЖК Української РСР передбачено підставу виключення жилих будинків і жилих приміщень із житлового фонду, якою є рішення виконавчого комітету відповідної ради про непридатність для проживання.

Так, відповідно до ст. 7 ЖК Української РСР непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Таким чином, змінити самостійно правовий статус житлового приміщення особа права не має. Даним правом наділені відповідні органи державної влади і щоб приміщення вважалося нежитловим повинно бути прийняте рішення такого органу про переведення житлового приміщення у нежитлове.

В ході судового розгляду не було встановлено, що статус житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , було змінено на нежитлове саме в такому статусі це нерухоме майно зареєстроване за відповідачем на час його первісного звернення до УПСЗН з заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

З огляду на викладене, суд вважає, що сторона відповідача не довела обставини на які вона посилається, заперечуючи проти вимог УПСЗН, хоча згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім цього, суд звертає увагу й на те, що за результатами перевірки правильності та повноти інформації, вказаної у заяві та декларації ОСОБА_2 , поданих 07.11.2018 року для призначення державної соціальної допомоги, відповідач сам визнав той факт, що є власником двох житлових приміщень, що вбачається з його заяви (а.с. 67).

За таких обставин суд розцінює заперечення відповідача, на які посилалася сторона в ході судового розгляду, як спосіб захисту ОСОБА_2 з метою уникнення ним відповідальності перед УПСЗН у вигляді грошового відшкодування державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї на загальну суму 60078,43 грн., отриманої ним у 2012 - 2018 роках, права на яку він не мав.

При цьому суд не досліджує розмір нарахувань, проведених позивачем, та не дає в цій частині правову оцінку заявленим вимогам, оскільки такий розмір грошового відшкодування стороною відповідача не оспорюється.

Ухвалюючи рішення, суд також враховує доводи представника позивача про те, що абзацом 6 п. 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою КМУ від 24.02.2003 року № 250 визначено, що соціальна допомога не призначається у разі, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім`ї та додатково 10, кв. метра на сім`ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

Відповідно до абз. 7 п. 10 даного порядку - за наявності обставин, передбачених в абзацах другому-шостому цього пункту, державна соціальна допомога може бути призначена органом соціального захисту населення на підставі рішень районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх утворення) рад або утворених ними комісій.

Відповідно до абз. 10 п. 10 порядку № 250 від 24.02.2003 року - рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, яка звернулася за призначенням допомоги.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 не мав права на призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченої сім`ї на загальних умовах, але мав право звернутися із заявою до комісії з розгляду питань надання пільг, житлових субсидій, державної допомоги малозабезпеченим сім`ям, тимчасової державної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, утвореної на підставі рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради і в такому випадку державна соціальна допомога могла б бути призначена йому на підставі рішення даної комісії.

Таким чином, ОСОБА_2 мав право отримати допомогу в іншому порядку, але даним правом не скористався, подавши до УПСЗ виконавчого комітету Лебединської міської ради недостовірні дані про майновий стан своєї сім`ї.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних УПСЗ виконавчого комітету Лебединської міської ради у повному обсязі.

Оскільки рішення ухвалене на користь позивача, суд вважає необхідним також покласти на відповідача обов`язок відшкодувати УПСЗН усі понесені і документально підтверджені судові витрати, які складаються з судового збору.

Керуючись ст. ст. 2-5, 76-80, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 379, 380 ЦК України, ст. ст. 4, 6, 7 ЖК Української РСР, ст. ст. 3, 4, 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 01.06.2000 року № 1768-III, Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою КМУ від 24.02.2003 року № 250, Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженою Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року № 186), ;

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), на користь Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради, розташованого по вул. Леоніда Батютенка, 55, м. Лебедин, Сумської область, (код 22977534) суму надміру виплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї у розмірі 60078,43 грн., а також кошти в розмірі 1921 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Чхайло О. В.