Ухвала суду № 87183993, 28.01.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/136/20

н\п 2-з/490/54/2020

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

секретаря - Янкевич В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву адвоката позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 Анни Олександрівни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання незаконним та скасування наказу №153-ВК від 06.12.2019 року шляхом зупинення дії цього наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, в якому просив визнати наказ Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" №153-ВК від 06.12.2019 року про дострокове розірвання контракту від 01.08.2019 року №222, укладеного із директором ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" ОСОБА_1 та звільнення його з посади директора за невиконання умов контракту (П.8 СТ. 36 КЗпП України) з наступного дня після дати закінчення тимчасової непрацездатності та скасувати його.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.01.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17.03.2020 року.

27.01.2020 року адвокат позивача ОСОБА_1 . - Щербакова А.О. надала заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу №153-ВК від 06.12.2019 року про дострокове розірвання контракту від 01.08.2019 року №222, укладеного із директором ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" ОСОБА_1 та звільнення останнього з посади директора за невиконання умов контракту, до набрання судовим рішенням за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання незаконним та скасування наказу №153-ВК від 06.12.2019 року. В обґрунтування вимоги заяви посилалася на те, що дія наказу №153-ВК від 06.12.2019 року про дострокове розірвання контракту від 01.08.2019 року №222, укладеного з директором ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" ОСОБА_1 та його звільнення з посади та невиконання умов контракту, має наявний причинний зв`язок між конкретним видом забезпечення позову та наслідком у формі потенційної загрози виконання рішення суду, тому основною підставою забезпечення позову ОСОБА_1 є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.06. «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки таким чином фактично

ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Зазначений спосіб забезпечення позову є фактично вирішенням спору без розгляду справи по суті, що на даній стадії цивільного процесу є неприпустимим, за такого суд вважає за необхідне в задоволенні заяви відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 259-260, 353-355 ЦПК України, суддя , -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви адвоката позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання незаконним та скасування наказу №153-ВК від 06.12.2019 року шляхом зупинення дії цього наказу - відмовити.

Копію ухвали про відмову в забезпеченні позову направити заявнику - для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя Н.П. Черенкова