Ухвала суду № 87183465, 28.01.2020, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/615/19

Провадження №2/472/15/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про самовідвід

28 січня 2020 року смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Ставніченко А.П.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 смт. Веселинове цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2019 року позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 01 липня 2019 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі.

28 січня 2020 року в судовому засіданні суддею Орленко Л.О. було заявлено самовідвід, який обґрунтовано тим, що на розгляді у судді Орленко Л.О. перебуває цивільна справа №472/1322/19 за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, по якій розгляд справи ще не завершено (на даний момент ухвалою суду від 24.01.2020 року призначено експертизу), в якій до складу суду як присяжний входить відповідач по даній справі - ОСОБА_1 .

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 висловила думку щодо вирішення даного питання на розсуд суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд виходить з того, що відповідно до норм ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до усталеної практики суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австріїі) (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн" проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства) (Pullar v. United Kingdom) від 10 червня 1996 року, п.38).

В рішенні ЄСПЛ від 09.11.2006 року (справа "Білуха проти України") зазначається, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є

важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 39 ЦПК України за наявності підстав, зазначених у ст.ст. 36, 37, 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно ч. 9 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

У зв`язку із зазначеним, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 входить до складу суду як присяжний в цивільній справі №472/1322/19 за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, з метою недопущення у сторін сумніву в об`єктивності та неупередженості судді, а також з метою запобігання в подальшому будь-якої недовіри з боку осіб, що приймають участь у справі, та забезпечення справедливого, своєчасного, об`єктивного та неупередженого розгляду цієї справи, суд вважає за необхідне задовольнити самовідвід у цивільній справі за вищевказаною заявою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 39 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити самовідвід по цивільній справі № 472/615/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Передати до канцелярії Веселинівського районного суду Миколаївської області цивільну справу №472/615/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко