Ухвала суду № 87183385, 28.01.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/15343/18

Провадження №1-кп/127/630/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача Бернади Є.В.,

суддів: Кашпрука Г.М., Бойка В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.,

сторони обвинувачення: прокурора Чабана С.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого - адвоката Мокрицького О.З.,

сторони захисту: адвокатів Князєва В.О., Сувалова В.О.,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 187, частиною першою статті 263, частиною четвертого статті 189 Кримінального кодексу України та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 15, частиною першою статті 115, частиною четвертого статті 189 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 187, частиною першою статті 263, частиною четвертого статті 189 Кримінального кодексу України та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 15, частиною першою статті 115, частиною четвертого статті 189 Кримінального кодексу України.

Строк тримання обвинувачених під вартою спливає 31.01.2020 р., тому судом відповідно до приписів частини третьої статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) на розгляд сторін кримінального провадження винесено питання щодо доцільності продовження строку утримання обвинувачених під вартою.

Прокурор вважає за доцільне продовжити обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, які існували на час застосування до останніх запобіжного заходу не відпали. Зокрема, зауважив, що під час досудового розслідування не було знайдено зброю, яку було застосовано при вчиненні злочину, тому є всі підстави вважати, що, перебуваючи на волі обвинувачені можуть її знищити. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 перебував у розшуку.

Потерпілий ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мокрицький О.З. - підтримали думку прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Сувалов В.О. - заперечив проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , вважає доводи прокурора безпідставними, а тому просив змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід на більш м`який, а саме: заставу.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Князєв В.О. - заперечив щодо продовження строку тримання свого підзахисного під вартою, оскільки прокурором не доведено існування ризиків, передбачених кримінально-процесуальним законом. Крім того, зауважив що потерпілий в судовому засіданні своїми поясненнями спростував причетність ОСОБА_2 до вчинення інкримінованого йому злочину. Також зазначив про хворобливий стан його підзахисного, а тому, просив змінити обраний ОСОБА_2 запобіжного захід у вигляді тримання на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що в ирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Разом з тим, частиною третьою статті 331 КПК визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинувачених під вартою суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»). Водночас наявність щирої впевненості є недостатньою для обґрунтування підозри. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 48, справа «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час з`ясування обставин справи та перевірка їх доказів не завершені, а тому вирішення зазначеного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Суд приймає до уваги, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

Відповідно до вимог статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів із застосуванням насильства у співучасті із іншою особою, матеріали відносно якої виділенні в окремі провадження. Судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час не завершено, зокрема, не допитані потерпіла та свідки у кримінальному провадженні, тому суд вважає, що в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, що обвинувачені, перебуваючи на волі можуть переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, знищити, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,незаконно впливати на потерпілих та свідків,вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_3 щодо безпідставного посилання прокурора на перебування його підзахисного в розшуку суд оцінює критично. Зокрема, з наданих суду матеріалів випливає, що обвинувачений ОСОБА_3 перебував у розшуку і судом було надано дозвіл на його затримання з метою приводу в судове засідання для вирішення питання щодо застосування до нього запобіжного заходу. Відомостей, які б свідчили про необґрунтоване або безпідставне оголошення ОСОБА_3 в розшук суду надано не було.

Посилання сторони захисту на значне погіршення стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_2 , як на підставу для зміни застосованого до ОСОБА_2 запобіжного заходу суд до уваги не приймає, оскільки об`єктивних даних, які б свідчили про наведені твердження суду надано не було. Крім того, надані суду матеріали не свідчать про неможливість перебування ОСОБА_2 під вартою за станом здоров`я.

Тому, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, надані суду матеріали, суд приходить до переконання, що правові підстави для зміни застосованих до обвинувачених запобіжних заходів відсутні, а з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченими позапроцесуального впливу на потерпілих та свідків, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 28.01.2020 р. до 23:59 год. 27.03.2020 р.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: