Постанова № 87183029, 27.01.2020, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/92/20

Провадження №3/145/143/2020

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.01.2020 р. Тиврівський районний суд Вінницької області

Суддя Мазурчак А. Г. .,

за участю секретаря Мигдальської Н.М.

особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 .

захисника Казеко О.І.

розглянувши матеріали, що надійшли від Гніванського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , до адмінвідповідальності протягом року не притягувався ,

за ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 КУпАП,

встановив:

22.01.2020 року, о 20-00 год., в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 висловлювався в адресу співмешканки ОСОБА_2 нецензурними словами, штовхав, намагався вчинити бійку, чим вчинив домашнє насильство щодо співмешканки ОСОБА_2 та неповнолітньої доньки, фізичного, психологічного характеру, що не спричинило тілесних ушкоджень .

24.01.2020 року біля 08-00 год. в с. Селище, по вул.Шевченка, ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою до співробітників поліції, на вимогу пройти до службового автомобіля для складання адміністративного протоколу відмовився, шарпав за формений одяг, намагався вчинити бійку, чим вчинив злісну непокору законному розпорядженню (вимозі) працівників поліції при виконанні ними службових обов"язків .

Відповідно до ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Згідно п. 2 ст. 1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" дитиною, яка постраждала від домашнього насильства є особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Згідно п. 14 ст. 1 даного Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи

та п. 17 ст. 1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

В судовому засіданні ОСОБА_1 винуватість у вчиненні правопорушень за ч. 1. ст. 173-2 та ст.185 КУпАП не визнав та пояснив, що він проживає в будинку своєї співмешканки ОСОБА_2 в с. Селищі Тиврівського району Вінницької області хоча протягом останніх 6 місяців ніяких сімейних та шлюбних стосунків не підтримують. Від спільного проживання мають доньку, якій виповнилось 14 років.

22.01.2020 року він ніяких дій, пов`язаних із домашнім насильством відносно ОСОБА_2 не вчиняв. В цей день, біля 19 години, вони обоє перебували за місцем проживання і він розпочав із ОСОБА_2 розмову про те, що час вже припинити постійні сварки між собою, а вона відповіла, що розмовляти з ним буде лише в суді. Забрала доньку і пішли з дому, попередивши його, що їдуть до її сина в м. Гнівань . На співмешканку ніколи не підіймав руку, був випадок після Нового року (2020), під час чергового скандалу він підвищував голос до ОСОБА_3 .

Після дачі показань ОСОБА_2 на запитання судді Стаднік відповів, що краще бити посуд об стіну, ніж бити саму співмешканку.

Однак, його вина доведена матеріалами справи, зокрема протоколами про адміністративні правопорушення від 24.01.2020 року, а також поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , наданими в судовому засіданні.

Допитана в якості свідка ОСОБА_2 показала, що проживає із співмешканцем ОСОБА_1 в будинку її батьків, який дістався їй у спадок. Сварки між ними виникали і раніше, але на прохання його матері вона терпіла знущання з його сторони і давала йому шанс виправитись. Протягом останніх трьох років ОСОБА_6 створює нестерпні умови для проживання, пиячить, курить коноплю, постійно влаштовує сварки та бешкети за місцем проживання, на зауваження та прохання вести нормальний спосіб життя не реагує, внаслідок чого вони припинили між собою сімейні стосунки. Часто його поведінка її шокує. Він під час сварок кидає посуду по стінах будинку, незалежно пуста посуда чи з продуктами харчування, постійно обзиває її нецензурними словами, були випадки коли він застосовував і фізичне насильство, бив її, висловлює в її адресу різні погрози. Часто вона змушена забирати доньку та втікати в м. Гнівань до свого сина від першого шлюбу. В неї постійні стреси вона боїться перебувати з ним в будинку. Їй доводилось неодноразово викликати до ОСОБА_1 працівників поліції, однак він або втікає до їхнього приїзду, або ж різними шляхами дістає собі лікарняні листи із Гайворонської лікарні , де працює його сестра і таким чином уникає від явки до суду. Так він перед нею вихвалявся, що 17.01.20 р. його доставили в суд для розгляду протоколу за домашнє насильство, а він всіх обманув викликав до себе в суд швидку допомогу, поналивав в залі води і його забрали в лікарню, а звідти він пішов додому і таким чином уникнув стягнення.

22.01.2020 року, у вечірній час вона прилягла на диван, а ОСОБА_1 став вимагати, щоб вона забрала в ОСОБА_7 заяву про вчинення ним домашнього насильства, а коли вона відмовилась то знову став обзивати її нецензурною лайкою, вести себе агресивно, на зауваження не реагував, став зіштовхувати її із дивана і так вигнав її із дивана, при цьому постійно обзиваючи її «сукою». Вона перевірила свою сумку там знаходилось 1200 грн. Вона боялась залишатися вдома, оскільки ОСОБА_6 постійно погрожував їй, що задушить і заріже, тому забрала доньку і повідомила Стадніку, що їдуть в м. Гнівань до її сина, а коли вийшли на автобусну зупинку, то виявила, що із її сумки пропали 1200 грн., які вона перед виходом із дому бачила, тому повернулися додому зрозумівши, що гроші міг викрасти лише ОСОБА_6 Однак той все заперечував і вона по тел. 102 викликала поліцію, про що повідомила ОСОБА_8 , а той, одягнувшись, вийшов з будинку та не повертався і на дзвінки не відповідав, повернувшись ввечері 23.01.20 р. віддав доньці 1100 грн.. По приїзду працівників поліції вона написала заяву щодо домашнього насильства, яке чинив ОСОБА_1

24.01.2020 року біля 7 год. 30 хв. вона перебувала в свого сина і їй зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що хоче поспілкуватись з нею та із ОСОБА_1 з приводу поданої нею заяви про вчинення домашнього насильства ОСОБА_9 Вони домовились, що зараз її син підвезе додому в с. Селище. Через короткий проміжок часу вона із сином, не доїжджаючи до будинку в Селище зупинились біля службового автомобіля ОСОБА_7 - ОСОБА_4 , який був ще з одним поліцейським, а по дорозі до них їхав велосипедом ОСОБА_1 зупинив його, повідомив, що мусить з ним поспілкуватись з приводу виклику до нього наряду поліції 22.01.2020р. та попросив підійти до службової автомобіля, на що ОСОБА_6 відреагував агресивно, сказав , що він поспішає і йому ніяких пояснень давати не буде. ОСОБА_7 повідомив Стадніка, що в такому разі вони мусять проїхати у відділення поліції і там розібратись з приводу виклику поліції та складання протоколу, на що Стаднік став обзивати поліцейського нецензурною лайкою, відмовлявся підійти до автомашини, шарпав його за рукава, намагався з велосипедом відійти подалі від поліцейського. ДІП кілька разів попереджав Стадніка, що в такому разі змушений буде скласти на нього протокол за непокору працівнику поліції і в подальшому він умовив ОСОБА_10 присісти в його автомобіль та склав на нього протоколи, які ОСОБА_6 відмовився підписувати та отримувати їхні копії.

Свідок ОСОБА_4 дав показання про те, що він обіймає посаду ДІП Гніванського ВП. 23.01.2020 року у ВП йому повідомили, що знову був виклик на його дільницю до ОСОБА_1 , який вчиняє домашнє насильство відносно своєї співмешканки. Оскільки Стаднік після викликів поліції переховується та на виклики у ВП не з`являється він вранці 24.01.2020, взявши із собою поліцейського Бидловського виїхав до ОСОБА_8 в с. Селище попередньо зателефонувавши його співмешканці, яка в свою чергу повідомила, що перебуває у сина в м. Гнівань і той зараз підвезе її додому. В с. Селищі, по вулиці Шевченка він зупинився неподалік будинку ОСОБА_2 і невдовзі вона із сином під`їхали до них, а в цей час в їхньому напрямку під`їжджав велосипедом ОСОБА_1 , якого він зупинив та запропонував присісти до службового автомобіля для дачі пояснень з приводу заяви про вчинення ним домашнього насильства. Виконати його вимогу Стаднік категорично відмовився, став виражатись в його адресу нецензурною лайкою, на зауваження реагував агресивно погрожував звільненням з роботи, шарпав за руки виривався . Він кілька разів попереджав Стадніка про те, що за такі дії складе на нього протокол за ст. 185 КУпАП. Потім він все-таки умовив Стадніка сісти в автомобіль і склав два адміністративних протоколи за ст.173-2 та ст. 185 КУпАП, які останній підписати відмовився, не дав жодних пояснень та відмовився від отримання їх копій. Права і обов`язки він ОСОБА_11 роз`яснив на місці. Доповнив, що відносно ОСОБА_1 до суду вже направлено кілька протоколів за ст. 173-2 КУпАП, однак той різними шляхами ухиляється від явки до суду та від здійснення приводів і таким чином постійно уникає від відповідальності за скоєне.

Свідок ОСОБА_5 показав, що у вечері 22.03.2020 року до нього в м. Гнівань приїхали його мати ОСОБА_2 із молодшою сестрою та розповіли, що його вітчим ОСОБА_1 знову ображає маму, обзиває її нецензурними словами та викрав в неї гроші і вони змушені були викликати поліцію, але він втік із будинку. 24.01.20 р., вранці повіз маму в с. Селище додому і не доїжджаючи бо будинку зупинилися біля автомашини ДІП ОСОБА_4 , а в цей час до них під`їжджав велосипедом ОСОБА_1 , якому ОСОБА_7 запропонував присісти до автомобіля для дачі пояснень з приводу заяви про вчинення домашнього насильства. Останній в категоричній формі відмовився, обзиваючи при цьому ОСОБА_7 нецензурними словами , штовхнув дільничного, сказав , що він поспішає, але ДІМ сказав, що це займе 5-10 хвилин, і повторив це 3-4 рази, а Стаднік продовжував обзивати його нецензурною лайкою шарпав за рукава, намагався з велосипедом відійти подалі від працівників поліції при цьому також обзивав маму нецензурними словами та грозився, що він їй за це зробить але, що саме збирався зробити не говорив. ДІП кілька разів попереджав ОСОБА_8 про те, що за такі дії складе на нього протокол за ст. 185 КУпАП. Потім він все таки умовив Стадніка сісти в автомобіль і склав два адміністративних протоколи за ст.173-2 та ст. 185 КУпАП, які той відмовився підписувати і він з мамою підписали дані протоколи.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 173-2 КУпАП - домашнє насильство фізичного, психологічного характеру, що не спричинило тілесних ушкоджень та ст. 185 КУпАП – злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків .

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КУпАП настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності (ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, невизнання винності ОСОБА_1 суд розцінює як спосіб захисту, обставини, що пом"якшують і обтяжують відповідальність, зокрема, позитивну характеристику ОСОБА_1 за місцем роботи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст., 7, 9, 23, 36, ст. 185, ч. 1 ст. 173, 277, 279, 283, 284 КУпАП,

постановив:

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді арешту строком на 5 діб з дня затримання .

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 420 ( чотириста двадцять) гривень 40 коп. (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу " ;101; ІПН ; судовий збір по справі № № 145/92/20 ).

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом 10 діб з дня її винесення.

Суддя Мазурчак А. Г.