Рішення № 87182384, 23.01.2020, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________

46001, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 січня 2020 року м.Тернопіль Справа №921/797/19 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОФАГРОТРЕЙД”, с.Катеринівка Кременецького району Тернопільської області

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Нове Життя”, с.Юськівці Лановецького району Тернопільської області

про стягнення 115000грн,

за участю представників:

позивача: адвокат Колеснік О.С., ордер серії ВО №1002436 від 13.01.2020;

відповідача: не з`явився.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України судом здійснювалося повне фіксування судового процесу технічними засобами.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ПРОФАГРОТРЕЙД”, с.Катеринівка Кременецького району Тернопільської області, звернувся 17.12.2019 (згідно відтиску штампу вхідної поштової кореспонденції суду за вх.№978) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Нове Життя”, с.Юськівці Лановецького району Тернопільської області, про стягнення 115000грн поворотної фінансової допомоги, наданої згідно умов договору №05/2019 від 22.04.2019, з підстав закінчення строку, визначеного договором, для повернення наданих коштів.

Ухвалою суду від 21.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання та повідомленням (викликом) сторін; судове засідання, призначене на 14.01.2020, було відкладено на 23.01.2020, з урахуванням заяви адвоката відповідача без номеру від 14.01.2020 (вх.№243) для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та встановлення додаткового строку для подання відзиву на позов.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позові, з посиланням на наявні у справі докази.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив; відзиву на позов не подав, інших заяв, клопотань в порядку господарського процесуального законодавства України, не заявив. Згідно наявної у справі розписки від 14.01.2020 про відкладення судового засідання на 23.01.2020 відповідач належним чином повідомлений про дату наступного судового засідання.

Враховуючи, що явка сторін судом не визнавалася обов`язковою, тому неявка сторони, належним чином повідомленої про судове засідання, відповідно до ст.202 ГПК України, не є підставою для відкладення розгляду справи, відтак, заслухавши думку представника позивача, суд вважає за можливе розглянути спір в даному судовому засіданні відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступні обставини.

22.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» як Стороною-1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ЖИТТЯ» як Стороною-2 укладено договір №05/2019 поворотної фінансової допомоги (далі - договір), відповідно до якого Сторона-1 зобов`язалася надати (перерахувати на розрахунковий рахунок) Стороні-2 безвідсоткову фінансову допомогу на поворотній основі у вигляді грошових коштів в розмірі 115000,00грн, а Сторона-2 зобов`язалася повернути зазначені кошти Стороні-1 у безготівковій формі в строк до 30.09.2019.

Сторони визначили, що даний строк може бути продовжений лише за погодженням Сторін, про що сторони оформляють додаткову угоду до договору (п.п.1.1, 2.1, 2.2. 4.2 договору); згідно п.2.3 договору відсотки (комісії) не нараховуються і не сплачуються.

Днем повернення фінансової допомоги (її частини) вважається день зарахування суми фінансової допомоги (її частини) на поточний рахунок Сторони-1 (п.2.5 договору).

Строк дії договору сторонами визначено з моменту надання Стороною-1 коштів (фінансової допомоги) до повного виконання Стороною-2 своїх зобов`язань за даним договором (п. 4.1. договору).

22.04.2019 позивач надав поворотну фінансову допомогу відповідачу в сумі 115000грн, що підтверджується платіжним дорученням №1230 (а.с.36).

У зв`язку із неповерненням поворотної фінансової допомоги у строк, визначений п.2.1 договору (до 30.09.2019), позивач направив на адресу відповідача вимогу №458/19 від 13.11.2019 про повернення суми отриманої поворотної фінансової допомоги впродовж трьох робочих днів з моменту її отримання.

22.11.2019 відповідачем було отримано дану вимогу позивача, але повернення позивачу поворотної фінансової допомоги відповідачем не було здійснено.

Позивач стверджує, що відповідач порушив умови договору про надання поворотної фінансової допомоги №05/2019 від 22.04.2019, внаслідок чого за ним рахується заборгованість в сумі 115000,00грн, і дана обставина свідчить про порушення прав позивача та охоронюваних законом інтересів, котрі просить захистити шляхом примусового стягнення коштів.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

За своєю цивільно-правовою природою договір поворотної фінансової допомоги від 22.04.2019 є договором позики.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (стаття 1046 Цивільного кодексу України).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір, на виконання якого позивачем було надано поворотну фінансову допомогу в розмірі 115000грн.

Отже, уклавши вказаний договір, позивач та відповідач реалізували своє право на вільний вступ у договірні відносини, вибір контрагента, визначення умов договору та встановлення його змісту, зокрема, погодили предмет договору, взаємні права і обов`язки, суму договору, строк повернення позичальником фінансової допомоги, строк дії договору, відповідальність сторін та інші умови.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору від 22.04.2019 сторони визначили строк повернення фінансової допомоги - 30.09.2019. Даний строк сторонами не продовжувався.

З урахуванням викладеного, виходячи з умов договору, строк виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення отриманих грошових коштів є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу фінансову допомогу, обумовлену договором, а відповідачем не надано доказів повернення грошових коштів на суму 115 000,00 грн.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 115000грн є обґрунтованими, підтвердженими наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.3 та ч.4 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Як будь який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного Господарського Суду Верховного Суду у справі № 914/359/18 від 21 березня 2019 року, № 922/1163/18 від 06 березня 2019 року.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази:

- копія договору №8/19 від 15.08.2019 про надання правової допомоги;

- копія Додатку №1 від 09.12.2019 до договору №8/19 від 15.08.2019 про надання правової допомоги;

- копія Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №35 від 31.12.2019;

- копія платіжного доручення №580 від 13.01.2020;

- копія Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1002436 від 13.01.2020;

- копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР №000213 від 31.08.2017.

Зі змісту укладеного договору про надання правової допомоги, зокрема п.п.3.1, 3.2 вбачається, що виплати за цим договором складаються з: винагороди (гонорару) за давання правової (правничої) допомоги, що погоджена Сторонами в Додатках до даного Договору, що є невід`ємною його частиною; сум, що виплачуються Клієнтом на покриття фактичних видатків Адвокатського бюро, пов`язаних з наданням правової (правничої) допомоги за цим договором. Вартість наданих послуг визначається відповідно до Акту прийому - передачі наданих послуг, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками.

Відповідно до п.1 Додатку №1 від 09.12.2019 до договору про надання правової допомоги №8/19 від 15.08.2019, визначено порядок оплати винагороди (гонорару) Адвокатського бюро за надання правової допомоги у спорі з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ЖИТТЯ» про стягнення коштів в сумі 115 000,00грн у суді першої інстанції (Господарський суд Тернопільської області).

Пунктом 2 Додатку №1 обумовлено вид та вартість послуг, які будуть надаватися позивачу, а саме: попередній аналіз спору, судової практики та надання варіантів законного захисту прав та інтересів Клієнта (вартість однієї години встановлено у розмірі 3000,00грн); підготовка проекту позовної заяви про стягнення коштів - 1 документ, ціна - 5000,00грн; формування пакету документів для направлення позовної заяви до суду та іншим учасникам процесу (1 пакет - 500,00грн); участь у судовому засіданні (1 засідання - 500,00грн); підготовка відповіді на відзив відповідача, заяв, клопотань, заперечень тощо (1 документ в залежності від складності - від 500,00грн до 1500,00грн); підготовка та подання адвокатського запиту - 500,00грн.

Відповідно до п.3.1 Додатку №1 до договору оплата правничої допомоги Адвокатському бюро здійснюється на підставі Акту наданих послуг, узгодженого та підписаного Сторонами даного Договору, протягом 3-х банківських днів з моменту його підписання.

До матеріалів справи позивачем долучено Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №35 від 31.12.2019, згідно якого вартість наданих повачу адвокатських послуг становить 9000 грн, що включає: попередній аналіз спору, судової практики та надання варіантів законного захисту прав та інтересів Клієнта (1год. вартістю 3000,00грн); підготовка проекту позовної заяви про стягнення коштів, - 5000,00грн; вартість формування пакету документів для направлення позовної заяви до суду та іншим учасникам процесу (2шт. по 500,00грн=1000,00грн). Дані послуги оплачені Клієнтом (позивачем) 13 січня 2020 року згідно платіжного доручення №580, копія якого долучена до матеріалів справи.

Суд, дослідивши надані докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, ураховуючи вимоги ч.3 ст.30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України, та враховуючи незначний обсяг вчинених представником позивача дій (до стягнення заявлено лише суму боргу без нарахування санкцій, відповідно, складання позовної заяви у даному випадку не могло спричинити труднощів та затрат значного часу на її підготовку, а також додаткового вивчення судової практики з даного спору. Тому, з огляду на незначний обсяг позовних матеріалів , зміст позовної заяви, характеру правовідносин, що виникли між сторонами, а також те, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, судом проведено фактично одне судове засідання, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, обґрунтованості та пропорційності витрат до предмета спору, суд вважає, що співмірними витратами на професійну правничу допомогу (адвоката) в межах розгляду даної справи є 4500грн, які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. Іншу частину витрат на професійну правничу допомогу суд залишає за позивачем.

Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1921грн, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

В судовому засіданні 23.01.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. ст.ст.4, 7, 11, 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 123, 126, 129, 221, 237, 238, 240, 241, 244, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нове життя» (с.Юськівці Лановецького району Тернопільської області, ідентифікаційний код 30786954 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профагротрейд» (вул.Низова, 48, с.Катеринівка Кременецького району Тернопільської області, ідентифікаційний код 40561094) – 115000 (сто п`ятнадцять тисяч)грн 00коп. боргу, 1921(одну тисячу дев`ятсот двадцять одну)грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору та 4500(чотири тисячі п`ятсот)грн 00коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 28.01.2020.

Суддя Н.О. Андрусик