Ухвала суду № 87182241, 28.01.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"28" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/4349/14

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши подання (вх. №2-92/20 від 27.01.2020р.) Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України до виконання боржником судового рішення, подане по справі, -

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Спектр-Агро"

до відповідача: селянського (фермерського) господарства "Чорноус Марії

Іванівни"

про стягнення 526287,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.01.2015р. по даній справі позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Спектр-Агро" були задоволені шляхом присудження до стягнення із селянського (фермерського) господарства "Чорноус Марії Іванівни" заборгованості у сумі 315687,98 грн., відсотків за користування товарним кредитом у сумі 54 384,43 грн., пені у сумі 58 781,40 грн., 28% річних у сумі 97 433,71 грн., судового збору у розмірі 10525,75 грн.

27.01.2015р. господарським судом було видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду від 12.01.2015р. по даній справі.

27.01.2020р. до господарського суду від Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло подання про тимчасове обмеження керівника селянського (фермерського) господарства "Чорноус Марії Іванівни" ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного погашення боргу селянським (фермерським) господарством "Чорноус Марії Іванівни " за виконавчим документом. На підставі протоколу автоматизованого розподілу подання органу державної виконавчої служби було передано на розгляд судді Желєзній С.П.

В обґрунтування подання про обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України органом державної виконавчої служби наголошено, що на примусовому виконання останнього знаходиться зведене виконавче провадження ВП 57870068 з примусового виконання наказу господарського суду від 27.01.2015р. по даній справі та наказу господарського суду від 21.04.2017р., виданого по справі №916/3474/16. Так, з моменту відкриття виконавчого провадження боржником не було сплачено боргу за судовими рішеннями, як і виконавчого збору. При цьому, кошти на рахунках боржника відсутні, згідно отриманої державним виконавцем інформації за боржником зареєстровано шість транспортних засобів, проте господарську діяльність боржник не здійснює. Наявність невиконаного судового рішення, за твердженням Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, є достатньою підставою для тимчасового обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України.

Розглянувши заяву Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, господарський суд встановив наступне.

27.08.2018р. державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57071842 з примусового виконання наказу господарського суду від 27.01.2015р. по даній справі.

Крім того, на виконанні Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби знаходиться наказ від 21.04.2017р., виданий господарським судом Одеської області про примусове виконання рішення від 03.04.2017р. по справі №916/3474/16.

26.11.2018р. державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби було винесено постанову про розшук майна боржника ВП №37071842, відповідно до якої державним виконавцем було оголошено в розшук 15 транспортних засобів боржника.

З доданих органом державної виконавчої служби до подання про обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України документів вбачається, що селянським (фермерським) господарством "Чорноус Марії Іванівни" подавались до органу державної виконавчої служби декларація про доходи та майно боржника юридичної особи від 23.11.2017р. та декларація від 29.08.2019р. При цьому, у червні 2019р. та грудні 2019р. керівником селянського (фермерського) господарства "Чорноус Марії Іванівни" надавались пояснення державному виконавцю щодо невиконання судового рішення.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №189511431 від 20.11.2019р. вбачається, що державним виконавцем 30.10.2014р. було внесено до реєстру запис про арешт нерухомого майна боржника відповідно до постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

10.12.2019р. державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби було складено акт про відсутність боржника за місцем реєстрації.

26.12.2019р. Пенсійним фондом України було надано державному виконавцю відповідь на запит останнього про відкриті боржником рахунки у чотирьох банківських установах.

Листом від 26.12.2019р. Ізмаїльським відділенням Фонду соціального страхування України в Одеській області було повідомлено державного виконавця, що боржник протягом 2018-2019рр. не отримував фінансування в управлінні.

Листом від 03.01.2020р. Ізмаїльським ВП ГУ НП В Одеській області було повідомлено державного виконавця про закриття кримінального провадження щодо керівника селянського (фермерського) господарства "Чорноус Марії Іванівни" ОСОБА_1, у зв`язку з відсутністю у діях останнього складу кримінального правопорушення.

Листом від 09.01.2020р. Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку було повідомлено державного виконавця, що селянське (фермерське) господарство "Чорноус Марії Іванівни" не є власником пакетів голосуючих акцій акціонерних товариств.

Листом від 10.01.2020р. державним підприємством „Держреєстри України" було повідомлено, що станом на 10.01.2020р. відсутня інформації щодо зберігання боржником зерна на зернових складах.

Листом від 13.01.2020р. Міськрайонним управлінням в Ізмаїльському районі та м. Ізмаїл було повідомлено державного виконавця про наявну в управлінні інформацію про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, площею 3,4 га.

Листом від 15.01.2020р. Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було надано державному виконавцю інформацію про зареєстровану за боржником техніку.

17.01.2020р. Міністерством внутрішніх справ було надано державному виконавцю відповідь про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

За таких обставин державним виконавцем було подано до господарського суду заяву про тимчасове обмеження керівника селянського (фермерського) господарства "Чорноус Марії Іванівни" ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного виконання боржником судового рішення. При цьому, підставою для звернення державного виконавця до суду із даним поданням є невиконання судового рішення та, відповідно, неможливість задоволення вимог стягувача за виконавчим документом.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтю 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966р. передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Положеннями ст. 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Нормами ч. 5 ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до п. 19 ч.3 ст.18 Закону України „Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження; у подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994р. № 3857-XII (з наступними змінами та доповненнями) право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до листа Верховного Суду України «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» від 01.02.2013р. однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

При цьому, під поняттям «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що положеннями процесуального законодавства передбачено право суду постановити ухвалу про тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України. Разом з тим, господарським суд зазначає, що положеннями ГПК України не передбачено права суду обмежувати у праві виїзду керівника боржника.

Господарський суд зазначає, що право виконавця звернутись до суду із заявою про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника встановлено ст. ст.18 Закону України „Про виконавче провадження". Проте, господарський суд зауважує, що правила, визначені ГПК України, є спеціальними нормами по відношенню до правил, закріплених у Закону України „Про виконавче провадження". Таким чином, при вирішенні заяв про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, підлягають застосуванню процесуальна норма, яка є спеціальною та має для господарського суду переважне значення. При цьому, приписами ст. 337 ГПК України не передбачені повноваження суду у встановленні обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника.

Позиція господарського суду щодо необхідності застосування саме норм ГПК України у випадку їх розбіжності із нормами Закону України „Про виконавче провадження", в тому числі, підтверджується правовою позицію Великої Палати Верхового Суду, викладеною у постанові від 13.03.2019р. по справі №920/149/18.

Підсумовуючи вище викладене, враховуючи приписи ст. 337 ГПК України, яким не передбачено права суду обмежувати у праві виїзду за межі України керівника боржника, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження керівника селянського (фермерського) господарства "Чорноус Марії Іванівни" ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст.ст. 74, 234, 337 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити Ізмаїльському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у задоволенні подання (вх. №2-92/20 від 27.01.2020р.) про тимчасове обмеження керівника селянського (фермерського) господарства "Чорноус Марії Іванівни " ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Суддя С.П. Желєзна