Рішення № 87182218, 28.01.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3784/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "АНД-Груп", місто Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл", місто Харків про стягнення 33 105,17 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2019 року Товариство з обмежено відповідальністю "АНД-Груп" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" (відповідача) про стягнення 33 105,17 грн. (всього), з яких: 21 503,45 грн. - сума основної заборгованості за Договором поставки продукції № 3239 від 12 червня 2018 року, 599,67 грн. - 3% річних, 258,57 грн. - інфляційні втрати, 4 500,69 грн. - штраф та 5 242,79 грн. - пеня. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21 листопада 2019 року позовну заяву Товариства з обмежено відповідальністю "АНД-Груп" залишено без руху та визначено спосіб усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк (відповідну заяву направлено до суду 26.11.2019), а відтак, заява вважається поданою до Господарського суду Харківської області 18 листопада 2019 року.

Ухвалою господарського суду від 21 листопада 2019 року позовну заяву Товариства з обмежено відповідальністю "АНД-Груп" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3784/19. Розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

21 грудня 2019 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" на позовну заяву у справі № 922/3784/19 (за вх. № 31131), в якому відповідач зазначив, що позивачем на підставі Договору поставки продукції № 3239 від 12.06.2018 на адресу відповідача здійснено поставку товару відповідно до вказаних у позові видаткових накладних, однак, сума позовних вимог не відповідає вартості неоплаченого відповідачем товару, оскільки 22.11.2019 відповідачем було сплачено на рахунок позивача грошові кошти в сумі 1 000,00 грн., в якості часткової оплати за товар, поставлений за накладною № XРК-001166 від 10.01.2019. Тобто вартість несплаченого товару становить 20 503,45 грн.

Крім того, посилаючись на те, що чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в частині проведеної оплати за товар, стягнення пені, а також зменшити на 100% розмір штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення з відповідача; відстрочити виконання рішення на 5 місяців з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.

Вказаний відзив прийнято судом до розгляду, як такий, що подано у строк та відповідає вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмежено відповідальністю "АНД-Груп", в свою чергу, наданими позивачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений частиною другою статті 251 Господарського процесуального кодексу України строк відповідь на відзив ТОВ "Мета Рітейл" до суду не подало.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12 червня 2018 року між Товариством з обмежено відповідальністю "АНД-Груп" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" (Покупець) укладено Договір поставки продукції № 3239, відповідно до умов якого Постачальник продає та поставляє, а Покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим Договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від Постачальника до Покупця та є невід`ємними частинами цього Договору. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п.п. 1.1., 1.3. Договору).

Згідно пункту 2.1. Договору найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що загальна сума цього Договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього Договору.

Комерційні умови визначені Розділом 8 Договору: термін оплати за поставлену продукцію - 28 днів з дати поставки товару даного виду (п. 8.1. Договору), порядок розрахунків - на розрахунковий рахунок, згідно п. 8.1. (п. 8.2. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору поставки продукції № 3239 від 12 червня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" у січні 2019 року здійснило поставку, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" без зауважень прийняло товар загальною вартістю 31 903,13 грн., що підтверджується підписаними представниками та скріпленими печатками сторін видатковими накладними:

- № ХРК-001166 від 10 січня 2019 року на суму 9 297,24 грн.;

- № ХРК-001167 від 10 січня 2019 року на суму 9 208,05 грн.;

- № ХРК-002891 від 18 січня 2019 року на суму 5 108,42 грн. (з урахуванням внесених сторонами виправлень);

- № ХРК-002892 від 18 січня 2019 року на суму 8 289,42 грн. (з урахуванням внесених сторонами виправлень).

Разом з тим, позивач зазначає, що за поставлену згідно вищевказаних накладних продукцію ТОВ "Мета Рітейл" розрахувалось лише частково: 18.06.2019 на суму 3 949,84 грн., 18.07.2019 на суму 3 949,84 грн., 16.09.2019 на суму 1 500,00 грн. та 28.10.2019 на суму 1 000,00 грн. (всього - 10 399,68 грн.), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, яка складає 21 503,45 грн.

Факт поставки товару та неповної його оплати не заперечується також і відповідачем у відзиві на позов. Водночас на підтвердження часткової оплати отриманого за Договором поставки продукції № 3239 від 12 червня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" подано до суду копію платіжного доручення № 192 від 22 листопада 2019 року на суму 1 000,00, грн. із призначенням платежу: "Сплата за товар згідно накл. № ХРК-001167 від 10.01.19, у т.ч. ПДВ 20% 166.67".

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що оплату в розмірі 1 000,00 грн. проведено відповідачем після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" до суду із даним позовом (позовну заяву подано 18.11.2019), а відтак, не враховано позивачем під час визначення суми основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" за Договором поставки продукції № 3239 від 12 червня 2018 року. Вказані обставини зумовлюють необхідність саме закриття провадження у справі, а не відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відмова у задоволенні позову може мати місце лише у випадку, якщо заборгованість була погашена боржником до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існувала на момент такого звернення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору та необхідність закриття провадження у справі № 922/3784/19 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 000,00 грн., на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Залишок вартості товару відповідачем не оплачено. Таким чином, на час розгляду справи заборгованість ТОВ "Мета Рітейл" становить 20 503,45 грн. Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки продукції № 3239 від 12 червня 2018 року позивачем також нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 5 242,79 грн., штраф в розмірі 4 500,69 грн. (на підставі п. 5.3. Договору), втрати від інфляції в розмірі 258,57 грн. та 3% річних в розмірі 599,67 грн. (в порядку статті 625 Цивільного кодексу України). Обставини щодо стягнення боргу та вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).

Окремим видом зобов`язання є договір поставки. Так, згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, жодних доказів остаточної оплати отриманого за Договором поставки продукції № 3239 від 12 червня 2018 року товару не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" основної заборгованості в розмірі 20 503,45 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Також за змістом пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Водночас положеннями статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина перша статті 218 ГК України).

За змістом статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою вказаної статті ГК України.

Частиною четвертою статті 231 ГК України передбачено, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас відповідно до положень статті 6 та статті 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення грошового зобов`язання.

Зокрема, згідно пункту 5.3. Договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Суд звертає увагу на те, що чинним законодавством для учасників господарських відносин не встановлено обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17.

Відтак, суд не приймає аргументи відповідача щодо притягнення його до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки одночасне стягнення пені та штрафу за порушення одного зобов`язання не суперечить положенням статті 61 Конституції України, розміщеній у розділі 2 "Права, свободи та обов`язки людини та громадянина".

Враховуючи неналежне виконання ТОВ "Мета Рітейл" зобов`язань з оплати товару у встановлений Договором термін, господарський суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій (нарахування пені та штрафу).

Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

До матеріалів справи позивачем надано розрахунок пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат по зобов`язанням відповідача в період з лютого по жовтень 2019 року, з урахуванням усіх проплат, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл".

Перевіривши періоди та кожне нарахування окремо, суд встановив, зокрема, що позивачем неправильно визначено строк виконання зобов`язання та включено день фактичної сплати частини заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення пені та процентів річних. Водночас у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то з урахуванням конкретних обставин справи суд самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши самостійний розрахунок, враховуючи те, що нарахування пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України та відповідає вимогам частини шостої статті 232 ГК України, а також не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, суд зазначає, що арифметично правильними є такі нарахування: 5 235,24 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором та 597,06 грн. - три проценти річних. Крім того, розмір визначеного в пункті 5.3. Договору штрафу - 20% від вартості неоплаченого товару становить 4 300,69 грн. та розраховується із суми заборгованості, яка існувала станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом: 21 503,45 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 5 235,24 грн., штрафу в розмірі 4 300,69 грн., трьох процентів річних в розмірі 597,06 грн. та інфляційних втрат в розмірі 258,57 грн. (оскільки нарахування позивача заявлені в розмірі меншому ніж розраховано судом). В задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" пені в розмірі 7,55 грн., штрафу в розмірі 200,00 грн. та 3% річних в розмірі 2,61 грн. суд відмовляє, у зв`язку із безпідставністю відповідних нарахувань.

Суд також зазначає, що у відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" просить зменшити на 100% розмір штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення з відповідача, а також відстрочити виконання рішення на 5 місяців з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили, з огляду на те, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що стало наслідком об`єктивних, незалежних від відповідача причин. Заявлені ж позивачем до стягнення пеня, річні та інфляційні втрати призведуть до неможливості виконання відповідачем зобов`язань перед іншими кредиторами та зупинить діяльність підприємства та ще більше ускладнить його фінансовий стан, і, як наслідок, призведе до неможливості виплат зарплати працівникам та сплати податків, а й надовго відтермінує погашення боргу та навіть може унеможливити його сплату, а стягнення такої значної суми може призвести до банкрутства відповідача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суд як орган державної влади повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) є правом суду, передбаченим статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Так, укладаючи з Товариством з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" Договір поставки продукції № 3239 від 12 червня 2018 року, який містить умови щодо стягнення штрафних санкцій у разі порушення строків оплати товару, та беручи на себе відповідні зобов`язання відповідач, діючи вільно і на власний розсуд, мав усвідомлювати наслідки несвоєчасного проведення такої оплати.

Нарахування штрафу, у даному випадку, є видом забезпечення виконання зобов`язання боржника за Договором поставки продукції № 3239. Відповідачем, разом з тим, не доведено виключних обставин для зменшення штрафних санкцій: не надано до суду жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища та відсутності на рахунку ТОВ "Мета Рітейл" коштів необхідних для проведення розрахунків з позивачем в строки, визначені умовами Договору, а також доказів відсутності коштів для погашення заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій. Крім того, сама по собі відсутність коштів не виправдовує бездіяльність відповідача, а зменшення штрафу на 100% не узгоджується з приписами статті 551 ЦК України, статті 223 ГК України щодо врахування інтересів як боржника, так і кредитора при зменшенні судом розміру неустойки (штрафних санкцій), оскільки таким чином відповідач повністю звільняється від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Також суд зазначає, що положення частини третьої статті 551 ЦК України не може бути застосовано до нарахувань, проведених на підставі частини другої статті 625 ЦК України, які мають іншу правову природу: стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та 3% річних від простроченої суми, що не є неустойкою, а стаття 625 ЦК України не передбачає можливості зменшення судом їх розміру.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 5 місяців, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або члена її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто відстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними (виключними) обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання. Винятковість обставин, що мають бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. При цьому, Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Отже, вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є суб`єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

Разом з тим, складне фінансове становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл", про яке зазначено відповідачем, не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення. Неналежне планування та ризики від власної господарської діяльності відповідача не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

Крім того, звертаючись до господарського суду із заявою про розстрочення виконання судового наказу Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" не надало суду доказів в обґрунтування наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а наявність боргу може призвести до неплатоспроможності та зупинити повністю діяльність відповідача; доказів, які б свідчили про майбутнє покращення скрутного матеріального становища Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" у термін п`ять місяців, а отже і наявності реальної можливості виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, зазначені відповідачем обставини, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час і можливість (припущення) настання негативних наслідків.

З огляду на вищезазначені судом обставини у сукупності, беручи до уваги баланс інтересів сторін, суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених Товариством з обмежено відповідальністю "АНД-Груп" до стягнення з відповідача та відстрочення виконання даного рішення.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частинами першою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи обґрунтованість заявлених Товариством з обмежено відповідальністю "АНД-Груп" позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. покладається судом на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" та підлягає стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 12, 13, 18, 73-80, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмежено відповідальністю "АНД-Груп" задовольнити частково.

Провадження у справі № 922/3784/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" суми основного боргу в розмірі 1 000,00 грн. - закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" (61017, місто Харків, вулиця Лозівська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40082817) на користь Товариства з обмежено відповідальністю "АНД-Груп" (місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41; код ЄДРПОУ 34795962) суму основного боргу за Договором поставки продукції № 3239 від 12 червня 2018 року в розмірі 20 503,45 грн. грн., пеню в розмірі 5 235,24 грн., штраф в розмірі 4 300,69 грн., три проценти річних в розмірі 597,06 грн., інфляційні втрати в розмірі 258,57 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" пені в розмірі 7,55 грн., штрафу в розмірі 200,00 грн. та 3% річних в розмірі 2,61 грн. - в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України та пунктом 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "28" січня 2020 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/3784/19