Рішення № 87182188, 22.01.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 січня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/802/19

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008

до відповідача Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство", вул. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільська область, 47000

про стягнення 31 127,35 грн збитків, заподіяних в наслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

за участі представників:

позивача: Мартинюк З.І. - представник;

відповідача: не прибув.

Суть справи:

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" про стягнення збитків.

В обґрунтування заявлених вимог, контролюючий орган посилається на те, що відповідач заподіяв шкоду порушенням вимог лісового законодавства, в результаті чого державі завдано збитки в розмірі 31 127,35 грн.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Окрім цього, 22.01.2020 Інспекцією долучено до матеріалів справи клопотання №1-1-11-268 від 21.01.2020, у якому повідомлено, що через запровадження у 2020 році Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2013 №1203, відбулась зміна рахунків. Тому, шкоду завдану Держлісгоспом необхідно стягнути на користь спеціального фонду Шумської об`єднаної територіальної громади Шумського району на р/р - UA448999980333169331000019703, код бюджету - 24062100, ідентифікаційний код одержувача - 36488038 в Казначейство України.

В судове засідання 22.01.2020 відповідач участь уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином ухвалою суду, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією.

Факт належного повідомлення Державного підприємства підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4602508882089 з відміткою про його вручення 27.12.2019 представнику відповідача за довіреністю, а саме ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Наслідки неявки в судове засідання сторони визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення Держлісгоспу ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, за наявними у ній документами.

Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, господарський суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області на підставі наказу №93 від 03.04.2017 та направлення на перевірку №117 від 03.04.2017 у період з 05.04.2017 по 06.04.2017, на підставі звернення громадянина ОСОБА_1 , було проведено позапланову перевірку на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів Державним підприємством "Кременецьке лісове господарство".

В процесі проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що основним видом діяльності цього підприємства є ведення лісового господарства, охорона, захист, раціональне та відтворення лісів. Держлісгосп здійснює охорону територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх використання відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

За результатами перевірки, посадовими особами контролюючого органу, були встановлені факти незаконної рубки лісу на території Забарівського лісництва, про що складено два акти перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Дані акти підписані головним лісничим ДП "Кременецьке лісове господарство" Іваницьким Р.С. без зауважень та заперечень.

Відтак, в актах перевірки, зафіксовано наступні порушення:

- при проведенні прохідної рубки 2016 року на території Забарівського лісництва у кварталі 38 виділ 5 площа 7,6 га (територія Загальнозоологічного заказника місцевого значення "Котячин-Биківці") виявлено незадовільну очистку місця рубки від порубкових залишків, що є порушенням п.2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів.

- при проведенні рубки головного користування 2016 року на території Забарівського лісництва у кварталі 41 виділ 27 площа 0,9 га у 30-м смузі, що примикає до лісосіки, виявлено, що три дерева, не призначені для рубки, пошкоджені до ступеня припинення росту, що є порушенням п.2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів.

У кварталі 41 виділі 27 площа 0,9 га екологічною інспекцією виявлено три пні незаконно зрізаних дерев, зокрема, 2 шт. породи ясен та 1 шт. породи сосна, що зазначено у Польовій переліковій відомості.

У письмових поясненнях від 05.04.2017 майстром лісу ОСОБА_2 Забарівського лісництва зазначено, що у 30-ти метровій смузі 1 дерево породи сосна було аварійне, а тому підлягало вирубці, хто зрізав інші два дерева невідомо, дозвіл на зрізання даних дерев нікому не видавався.

Як наслідок, контролюючим органом було винесено припис №2-1/1099 від 07.04.2017 про усунення виявлених правопорушень. Згідно вказаного припису Державне підприємство зобов`язано, зокрема, у строк до 01.05.2017 ліквідувати захаращеність порубковими залишками площі прохідної рубки 2016 року в кварталі 38 виділі 5 Забарівського лісництва.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок виявлених порушень, в розмірі 38 432,35 грн здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

З метою досудового врегулювання спору Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області надіслано ДП "Кременецьке лісове господарство" претензію №1-1/1276 від 20.04.2017 з вимогою відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі 38 432,35 грн. До претензії також надано розрахунок розміру шкоди.

У відповідь на претензію ДП "Кременецьке лісове господарство" надіслало лист №02-330 від 03.05.2017, в якому повідомило, що по факту самовільної рубки, згідно наказу№65 від 27.04.2017, було проведено службове розслідування, під час проведення якого було встановлено, що майстром лісу ОСОБА_2 надавалося розпорядження про валку одного небезпечного дерева (сосни), чим він перевищив свої службові обов`язки і тим самим визнав свою вину в самовільній рубці даного дерева. Шкода, яка нарахована за самовільну рубку одного дерева - сосни, буде відшкодована майстром лісу за рахунок стягнення її частинами з його заробітної плати згідно поданої ним заяви про відшкодування. Самовільну вирубку двох інших дерев здійснили невідомі особи. Матеріали для розслідування по даному факту направлені листом №02-266 від 06.04.2017 в Шумський відділ поліції.

Згідно листа державної екологічної інспекції №1-1-21-4637 від 19.12.2019, ДП "Кременецьке лісове господарство" на виконання вимог претензії від 20.04.2017 частково погасило заподіяну шкоду в сумі 7 035 грн.

Разом з тим, збитки в сумі 31 127,35 грн відповідачем не погашені.

Таким чином, як стверджує позивач, господарюючий суб`єкт здійснював незаконну вирубку дерев, однак завдані державі збитки в добровільному порядку не відшкодував, що й стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Дослідивши подані учасниками цього спору докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступних міркувань.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісовому фонду внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до п. а) ч.1 ст. 202 Закону до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №995 "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції України, в тому числі Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 37977693), запис про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено 19.12.2011.

Згідно ч.1 розділу І Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 №249 Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.

Статтею 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Відповідно до ст.ст. 63,64 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За приписами ст.ст. 86,89,90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідного до цього кодексу.

Згідно із п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до ст.107 цього Кодексу підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Факт незаконної порубки лісу з однієї сторони та несвоєчасне його виявлення відповідачем, свідчить про неналежну охорону лісу, тобто бездіяльність постійного лісокористувача, внаслідок чого скоєно незаконну порубку лісу.

Зокрема, при вирішенні даного спору судом встановлено, що ДП "Кременецьке лісове господарство" не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, від самовільної порубки на підпорядкованій йому території, не забезпечило збереження не призначених для порубки дерев, не здійснило комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобігло порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявило таких порушень і не вжило відповідних заходів щодо їх усунення.

Відповідно до п.п.6.1.2. п. 6 роз`яснення Вищого господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", з послідуючими змінами та доповненнями, у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов`язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

Таким чином, суд переконаний, що у спірних правовідносинах, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Згідно ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ст. 69 Закону ).

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, згідно зі статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди закріплено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В свою чергу, за ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Здійснюючи правову оцінку спірних правовідносин, суд вказує, що предметом доведення у даній справі є, перш за все, встановлення наявності чи відсутності з боку відповідача факту порушення вимог природоохоронного законодавства, які спричинили заявлені позивачем збитки.

Протиправною поведінкою є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала та полягає в тому, що: - протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; - шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено здійснення державного нагляду (контролю) за суб`єктами господарювання з метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Суд зазначає, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Аналогічної правової позиції дотримано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16.

Державне підприємство "Кременецьке лісове господарство" є постійним лісокористувачем, тому, з урахуванням приписів ст. 19 ЛК України зобов`язане забезпечувати охорону та захист лісів.

В порушення вимог природоохоронного законодавства державним підприємством, на території Забарівського лісництва, допущено незаконну рубку дерев. Даний факт виявлено в ході проведення Державною екологічною інспекцією перевірки та складено відповідний акт.

Зважаючи на виявлені порушення норм природоохоронного законодавства, наслідково-причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, контролюючим органом підставно, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" обраховано збитки, обумовлені незаконною порубкою дерев, в сумі 31 127,35 грн (з врахуванням часткової сплати відповідачем 7 305 грн), які заявлені до стягнення із постійного лісокористувача.

Перевіривши розрахунок збитків в розмірі 31 127,35 грн, суд дійшов висновку про те, що його виконано відповідно та з дотриманням вимог затверджених такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу.

При цьому судом враховується, що кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі (ст. 66 Конституції України).

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17.

Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, Державним підприємством не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надано доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення шкоди.

Дії відповідача є протиправними та вчинені з його вини, такими діями заподіяні збитки. , які підлягають відшкодуванню державі у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство", вул. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільська область, 47000, іден. код 00993047) на користь спеціального фонду Шумської об`єднаної територіальної громади Шумського району на р/р - UA448999980333169331000019703, код бюджету - 24062100, ідентифікаційний код одержувача - 36488038 в Казначейство України - 31 127 (тридцять одну тисячу сто двадцять сім) грн 35 коп. шкоди, завданої державі в результаті порушення вимог природоохоронного законодавства.

3. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство", вул. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільська область, 47000, іден. код 00993047) на користь Державної екологічної інспекції у Тернопільській області на рахунок - UA678201720343170002000080912, ідентифікаційний код одержувача - 37977693 в ДКСУ м. Київ - 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн в рахунок повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 28.01.2020.

Суддя О.В. Руденко