Ухвала суду № 87182033, 21.01.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

21 січня 2020 року справа № 912/684/19

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., розглянувши заяву Комунального підприємства "Теплоенергетик" 11.01.2020 № 13-42/03 про відстрочення виконання судового рішення по справі

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Комунального підприємства "Теплоенергетик"

про стягнення 37 710 747,34 грн.

Представники:

від стягувача - Коваленко С.В., адвокат, довіреність № 14-199 від 17.05.2019;

від заявника (боржника) - Радкевич В.М., адвокат, довіреність № 1 від 08.01.2020.

Встановив: до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплоенергетик" (надалі - КП "Теплоенергетик") про стягнення з останнього на користь позивача борг у загальній сумі 37 710 747,34 грн, у тому числі: основний борг у сумі 27 958 124,01 грн, пеню у сумі 1 512 641,64 грн, три проценти річних у сумі 1 714 754,85 грн та інфляційні втрати у сумі 6 525 226,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №1531/1617-ТЕ-18 від 09.09.2016 в частині здійснення своєчасної та повної оплати за переданий газ.

Рішенням від 04.07.2019 позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенергетик" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг у сумі 27 958 124,01 грн, пеню у сумі 736 578,17 грн, три проценти річних у сумі 1 485 403,70 грн, інфляційні втрати у сумі 5 675 601,20 грн, а також 548 884,28 грн судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2019 рішення залишено без змін.

15.11.2019 на виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 по постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2019 видано відповідний наказ.

20.11.2019 господарський суд на електронний запит Центрального апеляційного господарського суду направив матеріали справи №912/684/19 за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення 37 710 747,34 грн, для подальшого їх скерування до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

11.01.2020 на адресу господарського суду від Комунального підприємства "Теплоенергетик" надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення у справі 912/684/19, відповідно до якої заявник просить відстрочити виконання рішення до 1 липня 2019 року.

Ухвалою від 14.01.2020 заяву № 13-42/03 від 11.01.2020 (вх. № 93/20 від 11.01.2020) про відстрочення виконання судового рішення у справі № 912/684/19 призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.01.2020, зобов`язано стягувача до дня судового засідання надати суду письмово викладену позицію з приводу заяви боржника про відстрочення виконання рішення суду.

21.01.2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до господарського суду заперечення проти заяви про відстрочення виконання рішення, відповідно до яких не погоджується із доводами боржника, викладеними у заяві від 11.01.2020 про відстрочення виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2020, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а заяву такою, що не підлягає задоволенню, за умов не надання боржником доказів наявності виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно статті 331 ГПК України та пункту 7.2 постанови пленуму від 17.10.2012 № 9, зокрема відсутності коштів на рахунках, відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, наявності реальної загрози банкрутства. В обґрунтування заперечень, стягувач посилається на статтю 96 Цивільного кодексу України, статті 226, 331 Господарського процесуального кодексу України, статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того, стягувач зазначає, що Єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників передбачених законами України та умовами договорів всіх можливих штрафних санкцій, а також 3% річних та інфляційних втрат.

Стягувач наголосив на тому, що несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 1 січня 2006 року, відбулося 1 січня 2009 та 16 червня 2014 року.

Бюджетом України та фінансовим планом позивача, який затверджений Кабінетом Міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві не є тими виключними обставинами (в розумінні статті 331 ГПК України та постанови) для надання відстрочки виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у справі № 912/684/19.

В засіданні суду 21.01.2020 боржник підтримав подану заяву про відстрочку виконання рішення суду від 04.07.2019 та просив її задовольнити. Під час розгляду по суді поданої боржником заяви про відстрочення виконання рішення суду, представником заявника у судовому засіданні уточнено дату до якої боржник просить відстрочити виконання - 01.07.2020, пояснивши допущену ним у заяві технічну помилку, де помилково ним зазначено 01.07.2019.

Враховуючи те, шо рішення суду у даній справі прийнято 04.07.2019, набрало чинності 04.11.2019, а також зроблену заявником усну заяву, з огляду на очевидність допущеної заявником технічної помилки у поданій до суду заяві про розстрочення виконання рішення, господарський суд вважає правильною датою, саме до якої заявник просить відстрочити виконання рішення у даній справі є 01.07.2020.

Стягувач у судовому засіданні 21.01.2020 проти задоволення заяви заперечив, подавши до суду відповідні письмові свої доводи.

Розглянувши заяву Комунального підприємства "Теплоенергетик" № 13-42/03 від 11.01.2020 про відстрочення виконання судового рішення у справі № 912/684/19, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, господарський суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню в силу наступного.

Подану до суду заяву про відстрочку виконання рішення суду боржник обґрунтовує наступними обставинами:

Комунальне підприємство "Теплоенергетик" є підприємством стратегічного значення для міста Кропивницького, оскільки від його ефективного функціонування залежить безперебійне постачання тепла мешканцям міста в опалювальний період.

Основним джерелом доходів Комунального підприємства "Теплоенергетик" є кошти, що надійшли за наданні послуги централізованого теплопостачання.

Комунальне підприємство "Теплоенергетик" у відповідності до положень Постанови КМУ № 217 від 18.06.2014, якою затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, а також розпорядження КМУ № 670-р від 20.05.2015 "Про порядок розрахунків за спожитий природний газ виробниками електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва" самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунки зі спеціальним режимом використання, та оплати із таких рахунків відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів;

Грошові кошти, які спрямовуються на поточний рахунок Комунального підприємства "Теплоенергетик" складають приблизно 15% від загального обсягу сплачених коштів споживачами і використовуються підприємством на першочергову виплату заробітної плати робітникам, податків, зборів, обов`язкових платежів та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг.

Додатковою обставиною, що безпосередньо впливає на необхідність відстрочення виконання судового рішення є несвоєчасна оплата споживачами послуг з теплопостачання; станом на 01.12.2019 дебіторська заборгованість перед Комунальним підприємством "Теплоенергетик" складає 230252,7 тис. грн. Комунальним підприємством "Теплоенергетик" постійно проводиться претензійно-позовна робота щодо зменшення дебіторської заборгованості; на примусовому виконанні у відділах ДВС знаходиться 336 виконавчих проваджень на загальну суму 6269150,72 грн.

У відповідності до Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", Комунальним підприємством "Теплоенергетик" здійснюється укладення договорів про реструктуризацію заборгованості із споживачами; станом на 01.12.2019 кількість укладених договорів щодо погашення реструктуризованої заборгованості становить 204 одиниць на загальну суму 2448734,89 тис. грн.

За доводами заявника необхідність відстрочення виконання судового рішення зумовлена також економічною необґрунтованістю тарифу підприємства на послуги з теплопостачання та заборгованістю по пільгам та субсидіям на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню; обсяг заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, що надані бюджетним організаціям станом на 01.12.2019 складає: 48609273,39 грн.; обсяг заборгованості по пільгам на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню станом на 01.12.2019 складає: 22299,85 грн.; обсяг заборгованості по субсидіям на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню станом на 01.12.2019 складає: 1033806,44 грн; обсяг невідшкодованої заборгованості за 2012-2015 роки з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, надані населенню Комунальним підприємством "Теплоенергетик" склав 6 млн. грн., а за надані послуги бюджетним установам та організаціям більше 25 млн. грн., що підтверджується протоколами № 3 та № 4 від 29 травня 2017 року обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; через невідповідність тарифів, які не забезпечують рентабельність підприємства та низький рівень розрахунків за послуги теплопостачання споживачами послуг боржник несе збитки, що підтверджується звітом про фінансові результати за 9 місяців 2019 року та балансом на 30 вересня 2019 року Комунального підприємства "Теплоенергетик".

У зв`язку із накладенням арештів на всі рахунки боржника через примусове виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі № 912/684/19 Комунальне підприємство "Теплоенергетик" позбавлене можливості придбання необхідних матеріалів для забезпечення безперебійного теплопостачання мешканцям міста Кропивницького та на об`єкти соціальної інфраструктури, що матиме вкрай небезпечні наслідки для міста.

Таким чином, за доводами заявника (боржника) відстрочення виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі № 912/684/19 до 1 липня 2020 року надасть можливість Комунальному підприємству "Теплоенергетик" забезпечити безперебійне теплопостачання мешканцям міста Кропивницького та на об`єкти соціальної інфраструктури і отримати фінансові ресурси для проведення розрахунків із стягувачем на виконання вищевказаного судового рішення, внаслідок надходження коштів боржнику через проведення претензійно-позовної роботи та фінансової підтримки Міської ради міста Кропивницького.

Вищезазначене, на думку заявника-боржника свідчить про неможливість погашення суми боргу визначеної рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 по даній справі.

Відповідно до приписів ст. 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частинами 3, 4 ст. 331 ГПК України закріплено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

З підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Як вбачається з заяви про відстрочення виконання рішення суду, заявник посилається на складне фінансове становище підприємства, в якості доказу заявником надано Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2019 р.

Так, фінансовий стан підприємства це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу є фінансова звітність підприємства за два останні календарні роки та за останній звітній період. Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності.

Частина 2 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV визначає, що фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності та суб`єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал (абз.2 п.З Загальних положень Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 "Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку І "Загальні вимоги до фінансової звітності", далі - Положення).

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату для прийняття ефективних економічних рішень. Тобто, для оцінки фінансового стану підприємства необхідна інформація, яку можна отримати з балансу.

Звіт про фінансові результати - звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід (абз.13 п. 3 Загальних положень Положення).

Звіт про рух грошових коштів - звіт, який відображає надходження і вибуття грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності (абз.12 п. 3 Загальних положень Положення).

Отже, належними доказами існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про рух грошових коштів та ін.), достовірність яких підтверджена належними засобами.

Відповідно до ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Тобто, отримання боржниками доходів від підприємницької діяльності не в тому обсязі, в якому було заздалегідь заплановано, не є підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Одночасно суд враховує, що надання відстрочення боржнику у виконанні ним рішення до 01 липня 2020 року порушить принцип збалансованості інтересів сторін. При цьому, наявність інфляційних процесів у економіці держави, негативно вплине і на стягувача. Суд враховує, що інфляційні процеси зачіпають передусім майнові інтереси кредитора, так як належні до стягнення на його користь грошові кошти в національній валюті за період відстрочення істотно знецінюються, і як наслідок, призводять до погіршення фінансового стану кредитора.

Сам по собі незадовільний фінансовий стан боржника, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочення виконання рішення суду, оскільки їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання (боржника).

При цьому, господарський суд звертає увагу на те, що наведені у заяві боржником обставини вже були врахованні господарським судом при розгляді по суті спору у даній справі та прийняття за його наслідками рішення суду від 04.07.2019, що саме й стало підставою для застосування судом зменшення розміру штрафних санкцій за невиконання боржником взятих на себе за Договором грошових зобов"язань.

Крім того, боржником не повідомлено суд про жодні вчинені ним заходи на виконання рішення суду після набрання останнім чинності. Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 набрало законної сили 04.11.2019. Заявником не наведене, які саме ним вчинено або вжито дії, спрямовані саме на виконання рішення суду у даній справі.

Заявником також не подано письмових пояснень причин неможливості виконання рішення суду з урахуванням законодавчо визначеного порядку примусового виконання, зокрема, через реалізацію майна, з урахуванням наявності як необоротних так і оборотних активів у підприємства.

Більш того, боржник також не надав належних доказів гарантованості виконання рішення суду у майбутньому, обмежившись лише формальними доводами про очікування надходження коштів боржнику через проведення претензійно-позовної роботи та сподівання на фінансову підтримку органів місцевого самоврядування - Міської ради м. Кропивницького.

Фактичне закріплення за боржником на праві господарського відання повернутий з оренди ЦМК, за доводами самого заявника свідчить про покладення на нього тягара по обслуговуванню вказаного ЦМК та збільшення витрат, що також свідчить не на користь заявника та є сумнівною обставиною щодо зростання фінансової спроможності боржника у липні 2020.

Суд зазначає, що заявник, в порушення приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду.

Як зазначено вище, господарський суд зменшив розмір неустойки на 50% та стягнув згідно рішення від 04.07.2019 з відповідача 736 578,17 грн пені, а не 1 512 641,64 грн як просив позивач.

Отже, підстави для задоволення заяви боржника та відстрочення виконання рішення суду, враховуючи вищезазначене, відсутні.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Комунального підприємства "Теплоенергетик" про відстрочення виконання судового рішення у справі № 912/684/19 (вх. №93/20 від 11.01.2020) відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у встановленому Господарського процесуального кодексу України порядку.

3. Примірники ухвали учасникам справи, а саме:

стягувачу за адресою: 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6;

боржнику за адресою: 25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, 1.

Дата складення повної ухвали 27.01.2020.

Суддя Л.С. Вавренюк