Рішення № 87181963, 22.01.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/3135/19

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Сарненський Хлібозавод» (34500, Рівненська обл., Сарненський район, місто Сарни, вулиця Белгородська, будинок 31 А, код 00379436)

до

дочірнього підприємства «Рітейл Вест» (08205, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Лісова, будинок 6-Г, код 38733983)

про стягнення 25543,97 гривень

за участю представників учасників справи:

від позивача: Шоломицький В.Ю.;

від відповідача: Волтарніст М.О.;

18.12.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Сарненський Хлібозавод» (далі по тексту – ТОВ «Сарненський Хлібозавод»/позивач) від 16.12.2019 № 16-12/2019-2 про стягнення з дочірнього підприємства «Рітейл Вест» (далі по тексту – ДП «Рітейл Вест»/відповідач) основної суми боргу за договором від 01.02.2019 № РВ039543 у розмірі 25543,97 гривень.

В обґрунтування позову посилається на те, що в порушення умов договору відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 25543,97 гривень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2019 позовну заяву ТОВ «Сарненський Хлібозавод» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3135/19. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, судове засідання призначено на 22.01.2020. Цією ж ухвалою: зобов`язано позивача в строк до 15.01.2020 подати до суду видаткові накладні за якими здійснювалась поставка товару за договором від 01.02.2019 № РВ039543 або письмові пояснення щодо відсутності видаткових накладних та накладні на суму 39223,08 гривень за якими здійснювалось повернення товару позивачу; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України – п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.

До Господарського суду Київської області 02.01.2019 від позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли письмові пояснення від 28.12.2019 № 28-12/2019 та докази, які підтверджують повернення товару відповідачем позивачу на суму 39223,08 гривень.

На адресу суду 22.01.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заперечення відповідача мотивовані тим, що позивачем не подано належних доказів поставки товару, на думку відповідача подані позивачем накладні, за якими здійснювалась поставка, оформлені в порушення вимог чинного законодавства та не можуть вважатися належними доказами поставки товару, оскільки з тексту товарно-транспортних накладних неможливо ідентифікувати та встановити повноваження осіб, які отримали поставлений товар, також відповідач твердить, що у відповідності до пунктів 3.7, 7.9 договору строк оплати за товар не настав.

В судове засідання 22.01.2020 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити стягнувши з відповідача визначену ним у позові заборгованість в розмірі 25543,97 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників учасників справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2019 між ТОВ «Сарненський Хлібозавод» (постачальник) та ДП «Рітейл Вест» (покупець) укладено договір № РВ039543 (договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в специфікації/акційній специфікації чинній на момент замовлення товару (пункт 1.1);

- після приймання товару покупець направляє постачальнику через EDI-провайдера електронний документ «Накладна» (COMDOC). Документ COMDOC відображає факт приймання товару покупцем, завіряється ЕЦП покупця (підпис відповідальної особи і печатка підприємства) і відправляється постачальнику через EDI-провайдера. Дата електронного документа «Накладна» (COMDOC) повинна відповідати даті фактичної поставки товару. Постачальник, після отримання від покупця EDI-провайдера електронний документ «Накладна» (COMDOC), зі свого боку завіряє «Накладна» ЕЦП (підпис відповідальної особи за передачу товару та печатку підприємства) і не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів відправляє покупцю через EDI-провайдера. Заборгованість покупця за поставлений товар виникає з моменту отримання від постачальника електронного документу «Накладна» (COMDOC) завірену ЕЦП постачальника (підпис відповідальної особи за передачу товару та печатку підприємства) (пункт 3.7);

- у випадку, якщо «артикул товару» не виходить на «необхідний рівень продажу товару» в «Мережі магазинів фуршет – магазин сімейної покупки», або якщо «артикул товару» не був реалізований протягом строку його придатності в «магазині Фуршет – магазин сімейної покупки», або «артикул товару» виявився неякісним, відповідно до п. 2.8 даного договору, або в інших випадках, передбачених п. 3.10.2 даного договору, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника «повідомлення про повернення товару (пункт 3.10.1);

- покупець має право повернути товар, а постачальник зобов`язаний прийняти такий товар з відповідним відшкодуванням 100% сплаченої вартості або зменшення суми належних до сплати постачальнику грошових коштів (зворотній викуп) (пункт 3.10.2);

- покупець оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів (пункт 3.10.3);

- постачальник зобов`язується за власний рахунок організовувати та проводити заходи зі стимулювання збуту товарів в мережі магазинів «Фуршет – магазин сімейної покупки» в порядку, встановленому сторонами окремими договорами (пункт 4.1);

- перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару в пункті поставки – магазині «Фуршет – магазин сімейної покупки», з обов`язком складання покупцем електронного документа «Накладна» (COMDOC) з ЕЦП покупця та відправленням постачальнику через EDI-провайдера протягом одного календарного дня з моменту фактичного приймання-передачі товару (пункт 5.1);

- підставою для здійснення покупцем оплати за поставлений товар є виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, зокрема, обов`язок надати покупцю через EDI-провайдера електронний документ «Накладна» (COMDOC) завірений ЕЦП постачальника, та обов`язок зареєструвати «Податкову накладну» в Єдиному реєстрі податкових накладних, з дотриманням умов цього договору, на дату настання строку оплати за товар. Покупець здійснює оплату постачальнику за поставлений товар через 30 (тридцять) днів з моменту отримання покупцем через EDI-провайдера від постачальника електронного документу «Накладна» (COMDOC) завіреного ЕЦП постачальника, та за умови наявності зареєстрованої постачальником «Податкової накладної» в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше ніж за 2 (два) календарних днів до настання строку оплати за товар (пункт 7.9);

- даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023 (пункт 11.1).

На виконання умов договору, відповідно до наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних підписаних обома сторонами, позивачем протягом квітня-жовтня 2019 року поставлено, а відповідачем прийнято товар, на загальну суму 95157,12 гривень.

Згідно долучених до матеріалів справи накладних на повернення товару, відповідачем здійснено повернення товару позивачу на суму 39223,08 гривень.

В порушення своїх договірних зобов`язань, відповідач свій обов`язок щодо оплати поставленого позивачем товару виконав частково, сплативши 22000,00 гривень, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку позивача.

Крім того, між сторонами 01.02.2019 укладено договір про надання послуг № ВЗ РВ039543. За умовами вказаного договору відповідач (виконавець) зобов`язався надати позивачу (замовник) за плату маркетингові послуги, стосовно товарів поставлених позивачем за договором від 01.02.2019 № РВ039543, та сторони домовились, що оплата за наведеними договорами здійснюється, зокрема, шляхом зарахування зустрічних вимог. Підставою для таких розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний обома сторонами.

На виконання умов вказаного договору виконавець надав замовнику маркетингові послуги, а замовник прийняв такі послуги на загальну суму 8390,07 гривень, що підтверджується актами наданих послуг, які підписані ЕЦП сторін, та копії яких містяться в матеріалах справи.

В зв`язку із наявною у відповідача заборгованістю за договором від 01.02.2019 № РВ039543 в розмірі 38743,20 гривень, та наявністю грошового зобов`язання у позивача перед відповідачем за договором про надання послуг № ВЗ РВ039543 станом на 19.11.2019 в розмірі 8390,07 гривень, позивач, у відповідності до ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача із заявою від 22.11.2019 № 661/01.01.-20 про зарахування однорідних зустрічних вимог. Факт направлення вказаної заяви підтверджується описом вкладення у цінний лист від 22.11.2019 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 22.11.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Тож, станом на день звернення до суду із розглядуваним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно договору від 01.02.2019 № РВ039543 становить 25543,97 гривень.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі не надав, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару також не надано.

В перебігу розгляду справи, відповідач не заперечував факту отримання товару згідно таверно-транспортних накладних за договором від 01.02.2019 № РВ039543, на які посилався позивач.

З огляду на викладене вище та встановлення судом факту невиконання відповідачем обов`язку по оплаті отриманого товару за договором від 01.02.2019 № РВ039543, та факту наявності у відповідача заборгованості у розмірі 25543,97 гривень, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач, у відзиві на позов, посилаючись на ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вказує на те, що подані позивачем товарно-транспортні накладні не можуть вважатись належними доказами поставки товару, оскільки за вказаними накладними неможливо ідентифікувати осіб, які отримали товар, а наявні лише підписи без зазначення посади, а також відсутня печатка боржника.

Зазначені заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/5226/17.

З наявних в матеріалах справи товарно-транспортні накладних вбачається, що вони оформлені відповідно до положень чинного законодавства, містять відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції не проведеною або недійсною, а тому приймаються судом у якості належних та допустимих доказів отримання відповідачем товару, визначеного цими накладними та на суму, що в них зазначено.

Отже, надані позивачем товарно-транспортні накладні сприймаються судом у якості належних та допустимих доказів, що підтверджують факт поставки товару, переліченого в цих накладних, що, з огляду на проведені сторонами взаєморозрахунки, зумовлює висновки суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 25543,97 гривень.

Як зазначено у п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, умовами укладеного договору сторони не дійшли обов`язкової згоди щодо надання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

В розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, довіреність не є первинним документом і не фіксує факт здійснення господарських операцій, а отже й відсутність довіреності не може свідчити про нереальність операції.

Доводи відповідача щодо відсутності на накладних печатки підприємства відповідача спростовуються нормами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», згідно із якою печатка не є обов`язковим реквізитом.

Заперечення відповідача про те, що строк оплати за отриманий товар не настав, суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3.7 договору після приймання товару покупець направляє постачальнику через EDI-провайдера електронний документ «Накладна» (COMDOC). Документ COMDOC відображає факт приймання товару покупцем, завіряється ЕЦП покупця (підпис відповідальної особи і печатка підприємства) і відправляється постачальнику через EDI-провайдера. Постачальник, після отримання від покупця EDI-провайдера електронний документ «Накладна» (COMDOC), зі свого боку завіряє «Накладна» ЕЦП (підпис відповідальної особи за передачу товару та печатку підприємства) і не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів відправляє покупцю через EDI-провайдера. Заборгованість покупця за поставлений товар виникає з моменту отримання від постачальника електронного документу «Накладна» (COMDOC) завірену ЕЦП постачальника (підпис відповідальної особи за передачу товару та печатку підприємства).

Згідно п. 7.9 договору сторони передбачили, що підставою для здійснення покупцем оплати за поставлений товар є виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, зокрема, обов`язок надати покупцю через EDI-провайдера електронний документ «Накладна» (COMDOC) завірений ЕЦП постачальника, та обов`язок зареєструвати «Податкову накладну» в Єдиному реєстрі податкових накладних, з дотриманням умов цього договору, на дату настання строку оплати за товар. Покупець здійснює оплату постачальнику за поставлений товар через 30 (тридцять) днів з моменту отримання покупцем через EDI-провайдера від постачальника електронного документу «Накладна» (COMDOC) завіреного ЕЦП постачальника, та за умови наявності зареєстрованої постачальником «Податкової накладної» в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше ніж за 2 (два) календарних днів до настання строку оплати за товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено можливість визначити строк виконання зобов`язання шляхом визначення вказівки на подію, яка неминуче має настати.

В силу частин 1, 3 статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази на виконання відповідачем умов пункту 3.7 договору, а саме: направлення позивачу через EDI-провайдер електронного документу «Накладна» (COMDOC), завіреної ЕЦП покупця, суд дійшов висновку що відповідно до приписів ст.ст. 212 та 692 Цивільного кодексу України та умов п. 7.9. договору строк оплати за отриманий товар у відповідача є таким що настав.

Судом також відхиляються аргументи відповідача про те, що позивачем не враховано повернення товару на суму 3866,04 гривень, оскільки відповідачем не подано належних та допустимих доказів повернення товару на вказану суму.

Щодо доводів відповідача, що позивачем не враховано надані відповідачем послуги, що оформлено актами приймання-передачі наданих послуг у розмірі 1751,35 гривень, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 3.1 договору про надання послуг від 01.02.2019 № ВЗ РВ039543 вартість послуг, з урахуванням ПДВ, наданих виконавцем відповідно до цього договору, визначається із розрахунку 15% від загальної вартості поставленого замовником виконавцю товару, з урахуванням ПДВ, за поточний місяць згідно з договором постачання укладеного між замовником та виконавцем.

Як встановлено судом та підтверджено поясненнями представника позивача в судовому засіданні підписані акти прийому передачі наданих послуг не стосуються предмету розгляду у цій справі, оскільки надані відповідачем послуги здійснені на підставі накладних, поставка товару по яких була відбулася у листопаді-грудні 2019 року, а предметом розгляду у цій справі є вимоги про стягнення боргу з відповідача, що утворилася у останнього за поставлений товар за період з 23.04.2019 по 31.10.2019. При цьому за умовами пункту 3.1 договору вартість наданих відповідачем маркетингових послуг визначається із розрахунку за поточний місяць.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про справедливе неврахування позивачем у розрахунках за розглядуваний період суми наданих відповідачем послуг у розмірі 1751,35 гривень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з дочірнього підприємства «Рітейл Вест» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сарненський Хлібозавод» 25543,97 гривень основного боргу.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 гривень, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сарненський Хлібозавод» задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з дочірнього підприємства «Рітейл Вест» (08205, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Лісова, будинок 6-Г, код 38733983) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сарненський Хлібозавод» (34500, Рівненська обл., Сарненський район, місто Сарни, вулиця Белгородська, будинок 31 А, код 00379436) 25543,97 гривень основного боргу та 1921,00 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2020.

Суддя Р.М. Колесник