Ухвала суду № 87181918, 22.01.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.01.2020 р. Справа№ 914/2302/19

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Андрусик В.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом:Фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича, м. Львів;до відповідача:Львівської міської ради, м. Львів;за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:ОСОБА_1 , м. Львів; фізичної особи-підприємця Калити Лілії Богданівни, м. Львів; про:визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019.

Представники сторін :

від позивача: Фостяк О.Я. - представник

від відповідача: Наумець А.Г. - представник

від третьої особи-1: ОСОБА_1., Мелешко М.І. - представник

від третьої особи-2: Курилич А.Я. - представник

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Ящук Олексій Олександрович, м. Львів звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Львівської міської ради, м. Львів про визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019. Разом із поданою позовною заявою фізичною особою-підприємцем Ящуком Олексієм Олександровичем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 15.11.2019 суд повернув заяву про забезпечення позову заявнику.

Ухвалою від 18.11.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 09.12.2019.

19.11.2019 на адресу суду від фізичної особи-підприємця Ящук Олексія Олександровича надійшла заява про забезпечення позову (вх. №3141/19 від 19.11.2019).

Ухвалою від 19.11.2019 суд заяву фізичної особи-підприємця Ящук Олексія Олександровича про забезпечення позову (вх.№3141/19 від 19.11.2019) задовольнив, вжив заходів до забезпечення позову шляхом:

- заборони Львівській міській раді укладати з громадянином ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 0,2438 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:002:0113) на виконання ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019;

- заборони Львівській міській раді укладати з фізичною особою-підприємцем Калитою Лілією Богданівною договір оренди земельної ділянки площею 0,0870 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112) на АДРЕСА_1 на виконання ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019;

- заборони державним реєстраторам вчинення реєстраційних дій щодо державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки площею 0,2438 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:002:0113) та речового права оренди земельної ділянки площею 0,0870 га на АДРЕСА_1 у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112).

04.12.2019 через канцелярію суду треті особи подали клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою від 05.12.2019 суд прийняв клопотання про скасування заходів забезпечення позову до розгляду та призначив до розгляду на 09.12.2019.

09.12.2019 через канцелярію суду третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 подав заяву від 09.12.2019 про закриття провадження у справі (вх..№51642/19 від 09.12.2019).

Ухвалою суду від 09.12.2019 відмовлено в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, підготовче засідання відкладено на 23.12.2019.

11.12.2019 судом отримано від відповідача відзив на позовну заяву.

18.12.2019 через канцелярію суду треті особи подали клопотання про роз`єднання позовних вимог у справі №914/2302/19 (вх.№53315/19 від 18.12.2019).

18.12.2019 через канцелярію суду представник фізичної особи-підприємця Калити Лілії Богданівни подав клопотання від 18.12.2019 (вх.№53316/19 від 18.12.2019) про закриття провадження у справі.

Представник позивача в підготовче засідання 23.12.2019 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення підготовчого засідання. 23.12.2019 через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з участю його як представника в іншому судовому процесі.

Представник відповідача в підготовче засідання 23.12.2019 з`явився, надав усні заперечення щодо заявленого позову.

Представники третьої особи-1 в підготовче засідання 23.12.2019 з`явились, надали усні пояснення щодо предмета позову.

Третя особа-2 явки уповноваженого представника в підготовче засідання 23.12.2019 не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 20.01.2020.

17.01.2020 на адресу суду від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову (вх.№113/20 від 17.01.2020).

17.01.2020 на адресу суду від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичної особи-підприємця Калити Лілії Богданівни надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову (вх.№120/20 від 17.01.2020).

В підготовче засідання 20.01.2020 з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав, проти клопотань (заяв) третіх осіб про скасування заходів забезпечення позову заперечив.

Представник відповідача в підготовче засідання 23.12.2019 з`явився, надав усні заперечення щодо заявленого позову.

Представник третьої особи-1 в підготовче засідання 20.01.2020 з`явився, підтримав заявлене клопотання про скасування заходів забезпечення позову, а також заявлені раніше клопотання про роз`єднання позовних вимог (вх.№53315/19 від 18.12.2019) та заяву про закриття провадження у справі (вх.№51642/19 від 09.12.2019).

Представник третьої особи-2 в підготовче засідання 20.01.2020 з`явився, підтримав заявлену заяву про скасування заходів забезпечення позову, а також заявлені раніше клопотання про роз`єднання позовних вимог (вх.№53315/19 від 18.12.2019) та заяву про закриття провадження по справі (вх. №53316/19 від 18.12.2019).

В судовому засіданні оголошено перерву до 22.01.2020.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, суд зазначає наступне.

На розгляд суду поступили клопотання представника третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (вх.№51642/19 від 09.12.2019), а також заява третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичної особи-підприємця Калити Лілії Богданівни (вх. №53316/19 від 18.12.2019) про закриття провадження по господарській справі, в якому заявники просять постановити ухвалу про закриття провадження по господарській справі № 914/2302/19 із підстав, визначених п.п. 1,2, ч. 1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю у даному публічно-правовому спорі ознак приватно-господарського спору.

В підготовчому засіданні 20.01.2020 представники третьої особи-1 та третьої особи-2 підтримали вказані вище клопотання і заяву та просили їх задовольнити. Вважають, що даний спір непідвідомчий господарському суду, а підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, із підстав наведених ним у клопотанні і заяві.

Суд, розглянувши вказані клопотання та заяву, прийшов до висновку відмовити у їх задоволенні з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 158 ЗК України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує на очевидність порушення прав позивача як оскаржуваними ухвалами відповідача, так і рішенням його Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів від 17.05.2019 (протокол №94), позов про визнання протиправним і скасування якого вже розглядається Господарським судом Львівської області.

Зокрема ФОП Ящук О.О. вказує на необхідність захисту його прав орендаря земельної ділянки площею 0,2464 га за адресою: АДРЕСА_1 від порушень, які не пов`язані з позбавленням права володіння нею, а саме від обмеження (позбавлення) його можливості доїзду та проходу до ділянки, розміщених на ній об`єктів нерухомості, забезпечення їх належної експлуатації. Таке обмеження прав позивача буде зумовлене наданням відповідачем в оренду гр. ОСОБА_1 та ФОП Калиті Л.Б. згаданих вище земельних ділянок, оскільки останні накладаються на дороги та проходи загального користування на території колишнього ВАТ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» по АДРЕСА_1, в тому числі і на дороги та проходи до орендованої позивачем ділянки.

Згідно із частиною першою статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин суд вважає, що звернення позивача пов`язане із захистом права на земельну ділянку від порушень, які не пов`язані з позбавленням права володіння нею, стосується перевірки законності актів Львівської міської ради як органу місцевого самоврядування, що пов`язані з подальшим володінням та користуванням земельною ділянкою, а тому розгляд даної справи слід здійснювати в порядку господарського процесуального судочинства як такої, у якій відсутні ознаки публічно-правового спору, а отже відсутні правові підстави для віднесення цієї справи до справ адміністративної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 911/4144/16, від 13.06.2018 у справі № 583/2715/16-ц.

Беручи до уваги вищевикладене, суд прийшов до висновку, що клопотання представника третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (вх.№51642/19 від 09.12.2019), а також заява третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичної особи-підприємця Калити Лілії Богданівни (вх. №53316/19 від 18.12.2019) про закриття провадження по господарській справі не підлягають до задоволення.

18.12.2019 через канцелярію суду представниками третьої особи-1 та третьої особи-2 подано спільне клопотання про роз`єднання позовних вимог по справі № 914/2302/19 за позовом фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича про визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019, в якому заявники просять на підставі ч. ч. 6, 7 ст. 173 ГПК України постановити ухвалу суду про роз`єднання позовних вимог ФОП Ящука О.О. до Львівської міської ради про про визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019 в самостійне провадження, а саме,

- провадження у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019 «Про затвердження гр.ОСОБА_1 . проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1»;

- провадження у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019 «Про затвердження ФОП Калиті Л.Б. проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1».

Дане клопотання обґрунтовується тим, що оскаржуваними ухвалами Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019 затверджено проекти землеустрою щодо відведення двох різних земельних ділянок, які знаходяться в різних місцях, та надано ці дві земельні ділянки на АДРЕСА_1 в оренду двом різним орендарям, а саме громадянину ОСОБА_1 та фізичній особі-підприємцю Калиті Л.Б.

Заявники клопотання зазначають, що заявлені позивачем позовні вимоги не пов`язані між собою ні підставою їх виникнення, ні поданими доказами, не є основним та похідним одна від однієї, а тому не можуть бути об`єднані в одній позовній заяві згідно ст. 173 ГПК України.

Виходячи з норми ч.6 ст.173 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Згідно ст. 21 ГПК України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позовні вимоги про визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019 спрямовані на захист прав позивача як орендаря земельної ділянки площею 0,2464 га за адресою: АДРЕСА_1 від порушень, які не пов`язані з позбавленням права володіння нею, а саме від обмеження (позбавлення) його можливості доїзду та проходу до ділянки, розміщених на ній об`єктів нерухомості, забезпечення їх належної експлуатації. Спір є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами господарського судочинства щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019 «Про затвердження ФОП Калиті Л.Б. проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1» та цивільного судочинства щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019 «Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1».

Необхідність залучення громадянина ОСОБА_1 та ФОП Калити Л.Б. в якості співвідповідачів по даній справі зумовлене впливом кінцевого рішення у даному спорі на їх права й обов`язки. Аналогічна правова позиція висловлена Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16 та від 16.05.2018 № 911/4111/16.

Зокрема, в постанові від 15.06.2018 у справі № 911/4144/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Проте відповідачем за вказаною вимогою позивач визначив тільки Львівську міську раду, хоча ФОП Калита Л.Б. і громадянин ОСОБА_1 мали б бути залучені як співвідповідачі у справі.

З огляду на те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом до Львівської міської ради про протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019, то такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом підлягає розгляду за правилами господарського судочинства щодо спору у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019 «Про затвердження ФОП Калиті Л.Б. проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1» та цивільного судочинства щодо спору у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019 «Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1».

Тому наявні підстави для роз`єднання заявлених позовних вимог і виділення їх в самостійні провадження.

З огляду на викладене, ГПК України у редакції чинній на час розгляду даної справи судом, встановлює обмеження за суб`єктним критерієм, які унеможливлюють розгляд позову одночасно до фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця Калити Лілії Богданівни.

За змістом п.1 ст.175 ГПК України і п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, враховуючи суб`єктний склад учасників, спір заявлений позивачем до фізичної особи ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому провадження у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019 «Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1» підлягає закриттю згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Ухвалою від 19.11.2019 суд вжив заходів до забезпечення позову шляхом:

- заборони Львівській міській раді укладати з громадянином ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 0,2438 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:002:0113) на виконання ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019;

- заборони Львівській міській раді укладати з фізичною особою-підприємцем Калитою Лілією Богданівною договір оренди земельної ділянки площею 0,0870 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112) на АДРЕСА_1 на виконання ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019;

- заборони державним реєстраторам вчинення реєстраційних дій щодо державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки площею 0,2438 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:002:0113) та речового права оренди земельної ділянки площею 0,0870 га на АДРЕСА_1 у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112).

В силу приписів пункту 9 статті 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відтак, беручи до уваги той факт, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019 «Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1» закрито, враховуючи імперативні приписи п.9 ст.145 ГПК України, суд скасовує заходи забезпечення позову в частині заборони Львівській міській раді укладати з громадянином ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 0,2438 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:002:0113) на виконання ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019 та заборони державним реєстраторам вчинення реєстраційних дій щодо державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки площею 0,2438 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:002:0113).

Розглянувши заяву третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичної особи-підприємця Калити Лілії Богданівни про скасування заходів забезпечення позову (вх.№120/20 від 17.01.2020) суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

В силу приписів ч.2 ст.136 ГПК України заходи забезпечення позову застосовуються, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Як з`ясовано судом в ході розгляду даної справи позивач - фізична особа-підприємець Ящук Олексій Олександрович є орендарем земельної ділянки площею 0,2464 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0065) по АДРЕСА_1 відповідно до договору оренди землі від 28.04.2017 року №С-4420.

Пунктом 26 зазначеного договору на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб згідно з висновком про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою управління архітектури від 23.05.2012 р. №2401-2вих-509.

Пунктом 6 названого висновку встановлені особливі умови: земельна ділянка площею 0,0490 га надається в обмежене користування для забезпечення доїзду.

Як зазначив позивач при поданні заяви про забезпечення позову, неможливим є входження згаданої вище спірної площі (0,0490 га для забезпечення доїзду) до складу земельних ділянок, на отримання в оренду яких згідно із відповідними проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок претендують ОСОБА_1 та фізична особа-підприємець Калита Лілія Богданівна, адже тоді безумовно буде порушено право позивача на доїзд до наданої йому в оренду земельної ділянки, об`єктів нерухомості та можливість їх експлуатації.

Проте в ході розгляду справи позивачем так і не було надано суду належних та допустимих доказів, які б визначали місцезнаходження такої ділянки, її межі (затвердження меж), конфігурацію; свідчили про факт існування такої ділянки у фізичному розумінні в натурі (кадастрові номери, кадастрові плани, тощо). У позовній заяві та заяві про забезпечення позову позивачем не вказано, чи названа ділянка площею 0,0490 га накладається із двома земельними ділянками, на які претендують треті особи, чи хоча б з однією з них, та на яку площу.

Впродовж розгляду даної справи позивач не подав суду жодних доказів на підтвердження як того, що у генеральному плані міста відзначені землі загального чи спільного користування, які можуть увійти в оскаржені земельні ділянки, на які претендують треті особи; так і тієї обставини, що існує затверджений детальний план території який би містив інформацію про землі загального чи спільного користування, які можуть увійти в оскаржені земельні ділянки (відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності).

Не подано позивачем суду також і доказів того, що існує рішення Львівської міської ради про надання дозволу на виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо впорядкування цієї території (ст.ст. 51, 53 Закону України «Про землеустрій»).

Одним з мотивів необхідності застосування заходів забезпечення позову позивач (заявник) вказував те, що він не підписав акти узгодження меж, рішення узгоджувальної комісії оскаржив в судовому порядку, відтак існує спір про межі.

В той же час відповідно до ст.1 Закону України «Про землеустрій» межування земель - комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка.

З наведеного можна зробити висновок, що спір про межі земельних ділянок - спір щодо фізичного розміщення ліній в натурі (меж земельної ділянки), як наприклад накладання одної земельної ділянки на іншу. Вказані правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), від 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28.03.2018 по справі № 681/103 9/15-ц.

Однак сам позивач вказує, що даний спір не пов`язаний із правом володіння земельною ділянкою, тобто не має накладень земельних ділянок на земельні ділянки, які перебувають в його користуванні.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що заявляючи вимогу про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019, якою затверджено фізичній особі-підприємцю Калиті Лілії Богданівні проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,0870 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112) на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 5 років для обслуговування нежитлових будівель, позивачем впродовж розгляду справи не долучено до матеріалів справи договору оренди земельної ділянки, з якого б вбачалося, що позивач є суміжним землекористувачем із зазначеною вище земельною ділянкою, на яку претендує третя особа-2 згідно з оскаржуваною ухвалою відповідача. Представником третьої особи-2 долучено до матеріалів справи письмові докази, які засвідчують той факт, що будівля, яка знаходиться на земельній ділянці пл. 0,0268 га з кадастровим номером 4610136800:04:002:0066, була відчужена Ящуком О.О . покупцю - фізичній особі ОСОБА_6 .

Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Згідно з частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. За положенням частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

На основі вказаних норм законодавства Верховний Суд у постанові від 10.04.2018 у справі № 915/672/17 наводить правовий висновок, що відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди із попереднім власником, оскільки такий договір припиняється щодо цієї особи, однак діє на тих самих умовах стосовно особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розташовано, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Як вже зазначалось судом вище, ФОП Ящук О.О. вказує на необхідність захисту його прав орендаря земельної ділянки площею 0,2464 га за адресою: АДРЕСА_1 від порушень, які не пов`язані з позбавленням права володіння нею, а саме від обмеження (позбавлення) його можливості доїзду та проходу до ділянки, розміщених на ній об`єктів нерухомості, забезпечення їх належної експлуатації. В той же час, ні впродовж розгляду справи, ні в судовому засіданні 22.01.2020 представником позивача на надано суду належних обґрунтувань того, яким чином передача в оренду ФОП Калиті Л.Б. земельної ділянки (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112) на АДРЕСА_1, що не межує з орендованою позивачем земельною ділянкою, площею 0,2464 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0065) по АДРЕСА_1 відповідно до договору оренди землі від 28.04.2017 року №С-4420, порушує права позивача як землекористувача.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що існують правові підстави для скасування решти заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 19.11.2019, а саме в частині заборони Львівській міській раді укладати з фізичною особою-підприємцем Калитою Лілією Богданівною договір оренди земельної ділянки площею 0,0870 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112) на АДРЕСА_1 на виконання ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019, а також заборони державним реєстраторам вчинення реєстраційних дій щодо державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки площею 0,0870 га на АДРЕСА_1 у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0112).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Керуючись ст.ст. 20, 21, 145, 173, 177, 182, 183, 202, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяв третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 від 09.12.2019 (вх..№51642/19 від 09.12.2019) та фізичної особи-підприємця Калити Лілії Богданівни від 18.12.2019 (вх.№53316/19 від 18.12.2019) про закриття провадження у справі відмовити.

2. Клопотання третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця Калити Лілії Богданівни про роз`єднання позовних вимог від 18.12.2019 (вх.№53315/19 від 18.12.2019) задовольнити.

3. Роз`єднати позовні вимоги фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича до Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019, виділивши їх в самостійні провадження, а саме:

- провадження у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019;

- провадження у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019.

4. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019 закрити.

5. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 19.11.2019.

6. Продовжити на 30 днів строк підготовчого провадження у даній справі.

7. Підготовче засідання відкласти на 03.02.2020 на 11 год. 45 хв.

8. Підготовче засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань № 7 (2-й поверх).

9. Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Ухвалу підписано 27.01.2020.

Суддя Мазовіта А.Б.