Ухвала суду № 87181570, 28.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

28.01.2020Справа № 910/314/20

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд"

Про забезпечення позову

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" (м. Київ)

до Міністерства оборони України (м. Київ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк"

про визнання такими, що не підлягають виконанню, банківської гарантії та вимоги

Суддя Ващенко Тетяна Миколаївна

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про визнання такими, що не підлягають виконанню банківської гарантії від 15.04.19. № BGV/U/03-2-1584, виданої Міністерству оборони України Акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" на суму 657.405,00 грн та вимоги від 20.12.19. № 286/8/7986 Міністерства оборони України до Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" про виплату за банківською гарантією від 15.04.19. № BGV/U/03-2-1584 у розмірі 657.405,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем зобов`язання за договором № 286/3/19/137 від 19.04.19. про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) виконані в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.20. відкрито провадження у справі № 910/314/20, призначено підготовче засідання у справі та залучено третю особу.

Позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" просить суд:

- заборонити Акціонерному товариству "Український будівельно-інвестиційний банк" виплачувати кошти в сумі 657.405,00 грн згідно вимоги Міністерства оборони України щодо забезпечення виконання договору № 286/3/19/137 від 19.04.19. на підставі банківської гарантії від 15.04.19. № BGV/U/03-2-1584 до вирішення справи по суті;

- зупинити стягнення на підставі банківської гарантії від 15.04.19. № BGV/U/03-2-1584 до вирішення справи по суті.

Заяву обґрунтовано наступним.

19.04.19. між Міністерством оборони України (відповідач) та заявником (позивач) укладено договір № 286/3/19/137 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби. При цьому, позивач з вини відповідача не мав можливості своєчасно виконати свої зобов`язання щодо строків поставки, оскільки приймання товару за договором за якістю передбачає попередню перевірку контрольних зразків. Позивач, як добросовісний постачальник, неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду про продовження строків поставки. Натомість, відповідач після завершення поставки товару в повному обсязі звернувся до банку з вимогою № 286/8/7986 від 20.12.2019 про виплату грошових коштів за банківською гарантією у розмірі 657405,00 грн. Заявник вважає, що підстава для задоволення вимоги по виплаті за банківською гарантією не настала, оскільки у вимозі не вказано про порушення умов договору щодо якості, а лише щодо кількості, крім того затримка в строках поставки та прийому товару сталася з вини самого відповідача, а відповідач не вжив належних заходів для належного виконання своїх зобов`язань із своєчасного надання зразків-еталонів та затвердження контрольних зразків, чим створив перешкоди до належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором.

Також заявник вказує, що у разі якщо банком будуть перераховані відповідачу кошти у розмірі 657405,00 грн на підставі Банківської гарантії та згідно з вимогою відповідача, позивач буде вимушений сплатити банку зазначену суму з нарахованими відсотками за користування коштами, а у випадку несплати позивачу будуть нараховані також штрафні санкції. Вказані обставини негативно вплинуть на господарську діяльність позивача, тобто, завдадуть збитків та зменшать обігові кошти підприємства до вирішення наших позовних вимог по суті, що негативно вплине на виконання інших зобов`язань. Вимога про стягнення за банківською гарантією подана відповідачем після повного виконання позивачем всіх своїх зобов`язань за Договором поставки із поставки продукції. Відповідач нічого не втратив, не поніс збитки чи шкоду/недостачу, яку належить компенсувати/відшкодувати. Навпаки, відповідач отримав усе належне за Договором поставки. Тому, забезпечення позову шляхом заборони банку вчиняти будь-які дії за банківською гарантією та здійснювати виплату за нею не потягне за собою негативні для відповідача майнові наслідки.

Позивач відзначає, що відповідач є державною установою, з огляду на що в разі задоволення судом позову, виконання рішення суду буде утрудненим і майже неможливим, якщо на час задоволення позову виплата за спірною Банківською гарантією вже буде здійснена. В такому разі рішення суду фактично не надасть необхідного захисту прав та інтересів, за яким позивач звернувся до суду, навпаки позивач постане перед необхідністю наступних звернень до суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд встановив.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як передбачено в ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Позивач (заявник) у судовому порядку визнає банківську гарантію від 15.04.19. № BGV/U/03-2-1584 такою, що не підлягає виконанню, а тому судове рішення, у разі задоволення таких вимог, не вимагатиме примусового виконання.

Отже, в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При оцінці збалансованості інтересів сторін, співмірності та адекватності судом також враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України Гарант в подальшому отримає право на зворотну вимогу (регрес) до Принципала в межах виплаченої суми Гарантії, що призведе до порушення прав заявника.

Як наслідок, заявник не зможе захистити порушені права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обрані заявником заходи забезпечення позову є співмірними, відповідають критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності.

При цьому, забезпечено збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, і наявний прямий зв`язок між обраними заявником заходами до забезпечення позову і предметом майбутнього позову, а саме обрані заходи спроможні забезпечити ефективний захист прав та інтересів заявника.

Згідно із ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Отже, суд дійшов висновку, що заявником належним чином обґрунтовано та доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів наявність обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов`язує можливість вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" про забезпечення позову в редакції, викладеній судом.

Керуючись ст. ст. 123, 136-140, 234, 235 ГПК України Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" про забезпечення позову задовольнити частково.

2. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі заборони Акціонерному товариству "Український будівельно-інвестиційний банк" (01135, м. Київ, Шевченківський район, вулиця В.Чорновола, будинок 8; ідентифікаційний код 26547581) вчиняти дії щодо виплати коштів в сумі 657.405,00 грн згідно з вимогою Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Солом`янський район, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) щодо забезпечення виконання договору № 286/3/19/137 від 19.04.19. на підставі банківської гарантії № BGV/U/03-2-1584 від 15.04.19.

3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

4. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 28.01.2020., підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України.

5. Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до виконання в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" протягом 3 (трьох) років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.

6. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Роза Трейд" (03170, м. Київ, Святошинський район, вулиця Янтарна, будинок 6; ідентифікаційний код 42726867).

7. Боржником-1 за даною ухвалою є Акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк» (01135, м. Київ, Шевченківський район, вулиця В.Чорновола, будинок 8; ідентифікаційний код 26547581).

8. Боржником-2 за даною ухвалою є Міністерство оборони України (03168, м. Київ, Солом`янський район, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022).

9. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тетяна Миколаївна Ващенко