Рішення № 87180877, 27.01.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2020р. Справа № 904/5259/19

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс», м. Дніпро

До: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця», м. Дніпро

Про: стягнення 183 160, 00 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ: не викликалися

СУТЬ СПОРУ :

ТОВ «Металургтранс» (позивач) звернувся з позовом до АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (відповідач) про стягнення 183 160, 00 грн. збитків, завданих внаслідок незабезпечення відповідачем схоронності (збереження) майна позивача (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на приписи ст. 924, 1166 ЦК України та п.2. ст. 126 Статуту залізниць України. Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 18 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 28.11.19р. було відкрите провадження у справі №904/5259/19 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» (відповідач) заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи (поміж-іншим), що позивач не мав права звертатися з цим позовом до суду, оскільки згідно з приписами ст. 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці позовів має у разі пошкодження вантажу одержувач, за умови пред`явлення накладної , комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Згідно залізничної накладної , доданої до позовної заяви , позивач (ТОВ Металургтранс) є вантажовідправником , а вантажоодержувачем є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Отже, на думку відповідача позивач згідно накладної не є вантажоодержувачем, а є орендарем порожніх вагонів, а відтак - не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу пошкодження вантажу – порожніх приватних вагонів . Також вказує , що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що засвідчують передачу ( відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України) вантажоодержувачем, зазначеним у накладній , права на пред`явлення позову ТОВ «Металургтранс». Окрім того, звертає увагу суду на той факт, що підставами для складання акту загальної форми ГУ-23 стало встановлення відсутності у вагоні № 54640990 торцевих упорів у кількості 2 шт., натомість позивачем, у якості обґрунтування обсягу наданих послуг і суми, що заявлена до стягнення , надано додаткову угоду № 1 до договору № 49у від 27.06.2019, якою (серед іншого) передбачено надання послуги з організації ремонту упору торцевого на суму 66 666,67 грн., що не відповідає сумі, заявленій ТОВ «Металургтранс» до стягнення з АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», а відтак заявлена сума є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Окрім того – відповідач зазначає, що позивачем не надано до позову належних доказів понесених збитків, а також їх фактичний розмір. Також відповідач заперечував проти витрат на правничу допомогу та просив в їх стягненні відмовити у повному обсязі.

ТОВ «Металургтранс» (позивач) у відповіді на відзив заперечував проти обставин, викладених у ньому, з підстав зазначених у позовній заяві. Також наголошував , що згідно з п.2. ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди; відтак, вищевказане спростовує твердження відповідача щодо відсутності у позивача права на пред`явлення позову, предметом якого є компенсація вже витрачених позивачем грошових коштів на відновлення цілісності вагонів. Також зазначає, що додатковою угодою №1 до договору №49у від 27.06.19р. визначена вартість послуги надання упору торцевого (одного), яка складає 66 666, 67 грн.; згідно акту загальної форми ГУ-23 : при прибутті 07.06.19р. до станції призначення : Кривий Ріг – Головний під час огляду вагону було встановлено, що на вагоні відсутні два торцеві упори; тому у відповідності до акту наданих послуг №02 від 20.09.19р. на вагон №54640990 було встановлено саме два торцеві упори вартістю 66 666, 67 грн. ( кожний 2х66 666, 67 грн. = 133 333, 34 грн.) , тобто загальною вартістю 133 333, 34 грн., як і зазначено у акті наданих послуг. Окрім того – посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 04.07.18р. у справі №653/1096/16-ц , відповідно до якої цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша ст.317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (п.1. ч. 1. ст. 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння). Також зазначає, що наявні всі елементи складу правопорушення для стягнення з відповідача збитків за пошкодження спірних вагонів.

АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» (відповідач) своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів. Тож, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень. Частиною першою статті 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

ТОВ «Металургтранс» (позивач) здійснює діяльність у сфері транспортного обслуговування, зокрема, з організації перевезень залізничним транспортом, для чого використовує власні та орендовані залізничні вагони. При здійсненні своєї господарської діяльності позивач використовує залізничний вагон (тип вагону - платформа) № 54640990 на підставі договору оренди № 142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.06р., укладеного з ДП «Стрийський ВРЗ» (а.с.21-28, 29, 30-32).

Для забезпечення організації курсування власних та орендованих вантажних вагонів на коліях загального користування та надання послуг, пов`язаних із цими перевезеннями , між ТОВ «Металургтранс» (позивач) та АТ «Укрзплізниця» (відповідач) було укладено договір про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування № ПР/М-І5103/НЮ від 09.11.2015 р. (а.с.15).

У червні 2019 року АТ «Укрзалізниця» здійснювало перевезення вказаного орендованого позивачем вантажного залізничного вагону (тип вагону - платформа) № 54640990. Між відправником та відповідачем було укладено договір перевезення у вигляді залізничної накладної, відповідно до якої вказаний вагон прямував порожнім під завантаження до пункту призначення ( а.с. 33, 34).

Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна — основний перевізний документ встановленої форми, наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою договору на перевезення вантаж), який укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно залізничної накладної та інформаційної довідки - даних ПВЦ АТ «Укрзалізниця» вказаний вагон 02.06.19 р. відправився зі станції відправлення : Миколаїв-Вантажний порожнім та направився до пункту навантаження до станції призначення : Кривий Ріг-Головний (оригінал інформаційної довідки - даних ПВЦ наявний у відповідача у вигляді електронного документу та міститься в електронній базі ГІВЦ АТ «Укрзалізниця»), але після прибуття 07.06.19 р. до станції призначення : Кривий Ріг-Головний , при огляді вагону було встановлено, що на вагоні відсутні два торцеві упори, внаслідок чого було складено Акт загальної форми ГУ-23 (а.с.35) та повідомлення на ремонт або технічне обслуговування вагону №54640990 (а.с.36).

Отже, прямуючи до пункту призначення зі станції відправлення до станції призначення у період знаходження вагону на відповідальності відповідача, вказаний вагон був пошкоджений та відчеплений із зазначенням причини відчеплення - відсутні два торцеві упори.

У відповідності до повідомлення форми ВУ-36М (а.с.37-38) та повідомлення форми ВУ-23М вагон був прийнятий структурним підрозділом експлуатаційного вагонного депо регіональної філії АТ «Укрзалізниця» для проведення ремонту та технічного огляду.

Роботи з ремонту вагону на замовлення позивача проводились ТОВ «Ремвагонторг» на виконання умов укладеного договору про надання послуг № 49У від 27.06.19р. (а.с.39-43) та додаткової угоди №1 від 01.07.19р. до вищезазначеного договору (а.с.44), що підтверджується актом виконаних робіт № 02 від 20.09.19р. (а.с.45).

Відповідно до вищезазначеного акту та додатку №1 до нього вбачається, що загальна вартість ремонту вказаного вагону склала 152 633, 34 грн. , без ПДВ ( в т.ч.: 19 300, 00 грн. - вартість організації ремонту та 133 333, 34 грн. – вартість 2-х упорів торцевих) (а.с.46).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рахунку ТОВ «Ремвагонторг» №42 від 20.09.19р. на оплату ремонту залізних вагонів на загальну суму 1 282 120, 06 грн., в т.ч. ПДВ (а.с.47), позивачем згідно платіжних доручень № 10458 від 24.09.19р. , № 10481 від 26.09.19 р. та листа № 16754 від 26.09.19 р. про зміну призначення платежу було сплачено ТОВ «Ремвагонторг» вартість виконаного ремонту по спірному вагону у розмірі 152 633,34 грн. - без ПДВ (183 160,00 грн. - з ПДВ). (а.с.48-49, 50).

Таким чином, за весь час, коли вагон позивача знаходився на шляху прямування залізничними коліями загального користування та перебував у володінні відповідача, внаслідок незабезпечення відповідачем схоронності (збереження) майна (вагону) при перевезенні відповідачем позивачу було завдано збитків, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно із статтею 8 Статуту залізниць України (далі - Статут) перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами пункту 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до пункту 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Відповідно до пункту 20 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.

Згідно з абзацом другим статті 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. Відповідно до пункту 22 Правил №113 сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 №551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Згідно із частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності. Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді не отриманого доходу, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Тобто, для вирішення питання щодо покладення збитків на відповідача необхідно встановити наявність всіх елементів цивільного правопорушення. Оскільки позивачем документально підтверджено понесені ним збитки у сумі 183 160, 00 грн., з урахуванням ПДВ (в матеріалах справи наявні відповідні копії акту загальної форми ГУ-23 та повідомлення про ремонт форми ВУ-23М, акти виконаних ремонтних робіт спірного вагону) , відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що пошкодження вагону під час їх перевезення залізницею сталося не з вини відповідача, враховуючи обов`язок ПАТ «Укрзалізниця» забезпечувати схоронність вагону, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача.

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Здійснивши оцінку наданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що такі докази більш вірогідно підтверджують обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, ніж доводи відповідача в їх спростування, в підтвердження яких останній не подав суду жодного доказу, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Одночасно заперечення відповідача спростовуються наданими позивачем доказами (в т.ч. актом загальної форми ГУ-23). Окрім того, суд відхиляє недоречні аргументи відповідача про відсутність у позивача підстав для пред`явлення позову з приводу пошкодження вантажу з тих причин, що товариство не є стороною (вантажовідправником чи вантажоодержувачем) за договором перевезення вантажу (згідно із залізничною накладною), оскільки відповідач помилково ототожнює спірні правовідносини відшкодування позадоговірної шкоди (статті 1166, 1192 ЦК України), які виникли між сторонами, з правовідносинами відшкодування збитків, завданих невиконанням договірного зобов`язання, які є предметом окремого правового регулювання (статті 22,623 ЦК України). ( Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 16.01.20р. у справі №910/5827/19).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат в розмірі 18 000, 00 грн. на послуги адвоката , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано договір про надання правової допомоги №01/08/19 від 01.08.2019р. (укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «Снарк») , додаткову угоду №6 від 07.10.19р. до цього договору, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 22.10.19р., свідоцтво про право заняття адвокатською діяльність №1362 від 24.01.2011р. на ім`я адвоката Первун Т.І., свідоцтво про право заняття адвокатською діяльність №1321 від 09.11.2004р. на ім`я адвоката Федорова О.М., рахунок-фактура №СФ-0000111 від 22.10.19р. на суму 18 000, 00 грн. та платіжне доручення №45683 від 05.11.19р. про сплату на користь адвокатського об`єднання «Снарк» 18 000, 00 грн. за юридичну допомогу (а.с.71-75,76-77,78,80,81,82,83). Як зазначалось вище, відповідач заперечував проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу.

Враховуючи вищезазначене, незначну складність (з правової точки зору) справи , короткий термін розгляду справи (оскільки справа слухається в порядку спрощеного позовного провадження) , незначну ціну позову по цій справі; суд вважає за доцільне зменшити розмір витрат позивача на послуги адвоката, які підлягають стягненню з відповідача, до 9 000, 00 грн. (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 11.06.18р. по справі №923/567/17).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача – Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 108; код ЄДРПОУ 40081237) на користь позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалургтранс» (49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану 1, кімн.546; код ЄДРПОУ 30095793): 183 160, 00 грн. – збитків; 9 000, 00 грн. – витрат на професійну правничу допомогу та 2 747, 40 грн. – витрат на сплату судового збору .

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 27.01.2020р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя Васильєв О.Ю.