Ухвала суду № 87180669, 24.01.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про відмову у відстроченні або розстроченні виконання судового рішення

"24" січня 2020 р. Cправа № 902/235/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Яремчук Ю.О., розглянувши матеріали заяви Приватної агрофірми "Вікторія" (вх. № канц. 02.1-37/46/19 від 31.10.2019 р.) про відстрочку виконання рішення суду від 27.06.2019 р. у справі

за позовом:Малого Приватного підприємства Фірма "Ерідон" (вул. Леніна, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08143;поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с 50)

до:Приватної агрофірми "Вікторія" (с. Українське, Барський р-н, Вінницька обл., 23053)

про стягнення 1 817 716,93 грн. заборгованості по договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р.

за зустрічним позовом: Приватної агрофірми "Вікторія" (с. Українське, Барський р-н, Вінницька обл., 23053)

до: Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" (вул. Леніна, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08143; поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с 50)

про визнання недійсним договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р.

При секретарі судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники сторін не з`явились

В С Т А Н О В И В :

21.03.2019 р. до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Малого Приватного підприємства Фірми "Ерідон" до Приватної агрофірми "Вікторія" про стягнення 1 817 716,93 грн.

Ухвалою суду від 25.03.2019 р. відкрито провадження у справі № 902/235/19. Визначено, що розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.04.2019 р.

12.04.2019 р. від Приватної агрофірми "Вікторія" надійшов зустрічний позов до Малого Приватного підприємства Фірма "Ерідон" про визнання недійсним договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р.

Ухвалою суду від 15.04.2019 р. зустрічний позов Приватної агрофірми "Вікторія" до Малого Приватного підприємства Фірма "Ерідон" про визнання недійсним договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднавши зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі № 902/235/19 та призначивши його розгляд в судовому засіданні на 17.04.2019 р.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.05.2019 р. у справі № 902/235/19 задоволено первісний позов про стягнення з Приватної агрофірми "Вікторія" на користь Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон" 1430578,39 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 64957,53 грн. - 10% річних в сумі; 88333,90 грн. - 18% річних, 233847,11 грн. пені на підставі договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р. та відмовлено у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач за первісним позовом Приватна агрофірма "Вікторія" подав апеляційну скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 27.05.2019 р. у справі та постановити нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний позов.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2019 р. апеляційну скаргу Приватної агрофірми "Вікторія" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 27.05.2019 р. у справі № 902/235/19 залишено без змін.

Матеріали справи №902/235/19 були повернуті до Господарського суду Вінницької області.

22.10.2019 р. Господарським судом Вінницької області на виконання рішення суду було видано наказ.

31.10.2019 р. від Приватної агрофірми "Вікторія" надійшла заява (вх. № канц. 02.1-37/46/19 від 31.10.2019 р.) про відстрочку виконання рішення суду від 27.06.2019 р. у справі № 902/235/19.

Разом з тим, суд зазначає, що на виконання ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 902/235/19 від 29.10.2019 р. матеріали справи № 902/235/19 супровідним листом від 31.10.2019 р. № 902/235/19/1490/19 були направлені до Касаційного Господарського суду у складі Верховного суду, в зв`язку з поданням касаційної скарги.

Станом на 04.11.2019 р. справа № 902/235/19 до Господарського суду Вінницької області не поверталась.

Ухвалою суду від 04.11.2019 р. відкладено вирішення питання про прийняття заяви Приватної агрофірми "Вікторія" про відстрочку виконання рішення суду від 27.06.2019 р. у даній справі до повернення матеріалів справи № 902/235/19 до Господарського суду Вінницької області.

16.01.2020 р. матеріали справи повернулись до Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 16.01.2020 р. призначено судове засідання з розгляду заяви Приватної агрофірми "Вікторія" (вх. № канц. 02.1-37/46/19 від 31.10.2019 р.) про відстрочку виконання рішення суду від 27.06.2019 р. у справі № 902/235/19 на 24.01.2020 р. Встановлено строк для подачі заперечень учасниками справи щодо поданої заяви про розстрочку виконання рішення - до судового засідання через канцелярію суду.

На визначену судом дату представники сторін не з`явились, про дата, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 16.01.2020 р. та телефонограмами які наявні в матеріалах справи.

Суд зазначає, що від приватного виконавця надійшла заява про перенесення судового засідання на іншу дату, в зв`язку із участю в іншому судовому засіданні.

Крім того суд зауважує, що від представника Малого Приватного підприємства Фірма "Ерідон" надійшло заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду, в якому останній просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки останнє є необґрунтованим та безпідставним.

Положення ч. 2 ст. 202 ГПК України надає суду право відкладати розгляд справи виключно в межах визначених ГПК України процесуальних строків розгляду, зокрема у випадку відсутності доказів направлення ухвали учаснику процесу.

В силу ч. 2 ст. 332 ГПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою (ч. 2 ст. 110 ГПК України).

Процесуальним законом визначено граничний десятиденний строк розгляду заяви про відстрочку судового рішення, обов`язкової участі осіб, які є учасниками процесу ГПК України не передбачає, відтак неявка будь - кого з учасників процесу не перешкоджає розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення.

Суд констатує, що відкладення розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). В силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Також, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового слухання, однак останні не скористалася своїм правом участі у судовому засіданні.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи заява від 31.10.2019 боржника про відстрочку виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 27.06.2019 р. мотивована наступним: Приватна агрофірма «Вікторія» - є суб`єктом господарювання, що здійснює виключно діяльність у галузі сільського господарства (рослинництво). Виробництво сільськогосподарської продукції у рослинництві має сезонний характер, що відображається на циклічності надходження коштів та здійсненні витрат. Обігові кошти підприємства поповнюються виключно за рахунок надходження коштів від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва. Несприятливі погодні умови (засуха) 2019 року призвели до втрати врожайності сільськогосподарських культур. Крім цього, суттєво зменшилися закупівельні ціни на сільгосппродукцію. Тому на разі фінансовий стан підприємства напружений. Водночас завершуються осінньою - польові роботи, де необхідні паливно -мастильні матеріали, посівний матеріал тощо. На даний час підприємством засіяно землю озимими культурами: пшениця, ячмінь, ріпак та підготовлено землі до посіву ярих культур. Зазначені культури будуть збиратися у липні-серпні 2020 року. Якщо не засіяти тепер, не обробити ґрунт, то на наступний рік і не буде чого збирати. Законодавство України, приймаючи до уваги сезонний характер рослинництва, пов`язує виникнення, зміну та припинення визначених правовідносин саме з конкретним сезоном (етапом виробництва). Відповідно до приписів, що містяться у п. 2.7. ст. 2 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" - маркетинговий період починається від збирання врожаю поточного року до збирання наступного врожаю. Таким чином, у ПАФ “Вікторія” є можливість проводити розрахунки за борговими зобов`язаннями, у тому числі і за рішенням суду, тільки після збору врожаю та його реалізації. У випадку проведення виконавчих дій по справі - доведення посівів до необхідного стану буде неможливим, збір підприємством врожаю 2020 року може бути зірваний, у зв`язку з чим ПАФ “Вікторія” буде позбавлена зібрати врожай, що потягне за собою загрозу банкрутства та загалом, неможливість виконати рішення суду.

20.01.2020 р. на адресу суду від представника (позивача, стягувача) надійшло заперечення на вищевказане клопотання, вважає його необгрунтованим, безпідставним та непідтверджене будь якими належними доказами.

Враховуючи наведене, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ч.ч. 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Положеннями частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У частині 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо (п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Таким чином, відстрочення виконання рішення суду є процесуальним інститутом наслідком реалізації якого є відкладення (перенесення) виконання рішення суду на інший строк у зв`язку з наявністю обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Поряд з тим, суд наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).

На підтвердження доводів щодо наявності підстав для відстрочення виконання судового рішення відповідачем за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом не надано будь яких допустимих доказів, заява відповідача аргументовано лише його доводами та припущеннями.

Суд виходить з того, що диспозиція ч. 4 ст. 331 ГПК України чітко розділяє коло суб`єктів до яких застосовуються ті чи інші обставини.

Відповідно до положень частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак тяжке фінансове становище на якому акцентує увагу в своїй заяві заявник не підтвердив жодним належним доказом.

Що ж до юридичної особи, то частина 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України чітко визначає випадки, які суд повинен врахувати при винесенні судового акту про розстрочку виконання рішення суду (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Приписами ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (яка на підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України використовується судом як джерело права) відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).

Враховуючи вищенаведене суд констатує, що відстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів та обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Водночас, тяжке фінансове становище підприємства (на що посилається боржник) не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для боржника так і для стягувача.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р.). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.1999 року (заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

З врахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про те, що наведені заявником обставини для відстрочки виконання рішення, не підтверджують неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, тому не можуть розцінюватись як виняткові обставини для відстрочення виконання судового рішення.

Таким чином, клопотання боржника (завника) про відстрочку виконання рішення у справі №902/235/19 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 46, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Приватної агрофірми "Вікторія" (вх. № канц. 02.1-37/46/19 від 31.10.2019 р.) про відстрочку виконання рішення суду від 27.06.2019 р. у справі № 902/235/19 - відмовити.

2. Згідно з приписами ст.235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

3. За приписами п.24 ч.1 ст.255, ч.7 ст.331 ГПК України ухвалу щодо відстрочення виконання судового рішення може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного тексту ухвали надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дата складання повного тексту ухвали 28.01.2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - Мале Приватне підприємство фірма "Ерідон" (вул. Леніна, буд. 46, с. Княжичі,

Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08143;поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с 50)

4 - Приватна агрофірма "Вікторія" (с. Українське, Барський р-н, Вінницька обл., 23053)