Рішення № 87180534, 17.01.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2020 р. Cправа № 902/858/19

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників:

позивача – Безпалюка О.Л.

у відсутності відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)

до: Дочірнього підприємства "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК" (вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, буд. 2-Е, м. Вінниця, 21030)

про стягнення 4816832,26 грн,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов до Дочірнього підприємства "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК" про стягнення 4816832,26 грн, з яких: 2065842,47 грн - пені; 627 111,36 грн - 3 % річних; 2123878,43 грн - інфляційних втрат за договором №4641/1617-ТЕ-1 постачання природного газу від 20.09.2016.

Ухвалою суду від 11.10.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/858/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.11.2019.

29.10.2019 через канцелярію суду надійшло клопотання позивача вих. №14/4-311-19 від 25.10.2019, відповідно до якого останній просить суд вважати зазначеною у прохальній частині позовної заяви від 23.09.2019 №14/4-1501 загальну суму боргу у розмірі 481683, 26 грн.

В судове засідання 05.11.2019 з`явився представник позивача, відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив. Останній про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленнями про вручення ухвали суду, яке наявне у матеріалах справи.

В ході проведення підготовчого судового засідання суд дійшов висновку, що для повного, всебічного та об`єктивного встановлення усіх обставин справи необхідно з`ясувати правову позицію відповідача щодо позову.

Таким чином, за результатами проведеного судового засідання 05.11.2019 суд у протокольній формі ухвалив відкласти підготовче засідання до 21.11.2019.

20.11.2019 через канцелярію суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву вих. №183 від 20.11.2019, відповідно до якого Дочірнє підприємство "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК" позов не визнає у повному обсязі.

За результатами проведеного судового засідання 21.11.2019 за участю усіх учасників справи судом з власної ініціативи продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів на підставі ч. 3 ст.177 ГПК України, встановлено строки для подання відповіді на відзив та заперечення щодо відповіді на відзив, підготовче засідання відкладено до 17.12.2019, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

02.12.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вих. №14/4-1168-19 від 29.11.2019).

Відповідач правом на подання заперечення щодо відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.

За підсумками проведеного судового засідання 17.12.2019 за участю представників сторін суд у протокольній формі ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.12.2019.

За наслідками проведеного судового засідання 26.12.2019 за участю усіх учасників справи, судом оголошено перерву в межах розгляду справи по суті до 17.01.2020, про що постановлено ухвалу, яку зафіксовано у протоколі судового засідання.

03.01.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи в якості доказу контррозрахунку заборгованості.

У судове засідання 17.01.2020 з`явився лише представник позивача, відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався. Останній про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у судовому засіданні 26.12.2019 під розписку, яка міститься у матеріалах справи.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, з підстав та обставин, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

В якості підстави заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений з відповідачем договір №4641/1617-ТЕ-1 постачання природного газу від 20.09.2016, відповідно до умов якого Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передало у власність Дочірньому підприємству "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК" природний газ, за який останній розрахувався з порушенням передбаченого договором строку.

Внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов`язання за договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2065842,47 грн - пені; 627 111,36 грн - 3 % річних; 2123878,43 грн - інфляційних втрат.

Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні 26.12.2019 представник відповідача підтримав позицію щодо заперечення позову, яку викладено у відзиві на позовну заяву.

Суть заперечень відповідача зводиться до того, що Дочірнім підприємством "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК" сплачено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18903728,44 грн шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією , що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, 46635800 грн - за спільними протокольними рішеннями та 11780688,33 грн - на підставі договору про організацію взаєморозрахунків. При цьому, на думку відповідача, позивачем не доведено затримання перерахування коштів за газ, що виділялися на підставі спільних протокольних рішень та договору на суму 58416488,33 грн.

Також, відповідач вказує, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той що був врегульований договором, порядок розрахунків.

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

20.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Дочірнім підприємством "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК" (Споживач) укладено Договір №4641/1617-ТЕ-1 постачання природного газу (Договір).

Слід зазначити, що згідно з відомостями, які містяться в ЄДРЮОФОПГФ, найменування Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" змінено на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (позивач у справі).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Умовами Договору передбачено, що Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 14015 тис. куб. метрів (Чотирнадцять мільйонів п`ятнадцять тисяч куб. метрів), у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень - 1535, листопад - 2090, грудень - 2670 (IV кв. 2016 - 6295); січень - 2815, лютий - 2595, березень - 2310 (І кв. 2017 - 7720). Планований обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін (п. 2.1., 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4 942 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн ( п.5.2. Договору).

Порядок та умови проведення розрахунків за Договором сторони встановили в розділі 6 Договору, зокрема, умовами пункту 6.1. Договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до п.6.2. Договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. В будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

У пункті 6.3. Договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п.8.1. Договору).

Згідно з п. 8.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п.10.3. Договору).

Пунктом 11.3. Договору сторони погодили порядок внесення змін до договору, зокрема у підп. 4 п. 11.3 встановлено, що будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:

- не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;

- можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1. Договору).

Як слідує з матеріалів справи листом від 05.12.2017 №366 відповідач повідомив позивача про зміну свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання для категорії споживачів "населення".

23.012017 між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 20.09.2016 №4641/1617-ТЕ-1, відповідно до якої сторони погодили:

1. Доповнити розділ 1 "Предмет договору" після пункту 1.2 пунктом 1.3 в наступній редакції:

"1.3. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього Договору, споживач визначає самостійно".

2. Вважати пункт 1.3 розділу 1 "Предмет договору" відповідно пунктом 1.4 цього Договору.

3. Викласти пункти 23, 2.4. та 2.5 розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники газу" абзацом в наступній редакції:

"2.3. Перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за цим договором відповідно до п.2.1., може змінюватись за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного місяця постачання газу.

2.4. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків) від підтвердженого постачальником планового обсягу без узгодження сторін.

Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п.3.4. цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу.

2.5. У разі коли протягом дії договору у споживача в окремих точках комерційного обліку з`являється інший постачальник/постачальники природного газу, споживач зобов`язаний не менше ніж за 15 днів письмово повідомити про це постачальника, зазначивши в листі ЕІС- коди точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання природного газу за цим договором.

Споживач також зобов`язаний надати додаткову угоду щодо зміни планованого обсягу за цим договором".

4. Замінити в пункті 3.3 розділу 3 "Порядок та умови передачі природного газу" слова "Приймання-передача" словом "Використання споживачем".

5. Доповнити пункт 7.1 розділу 7 "Права та обов`язки сторін" підпунктом 5) в наступній редакції:

"5) безоплатно отримувати інформацію, визначену Законом України "Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення".

6. Викласти підпункти 3) 4) та 5) пункту 7.4 розділу 7 сторін" в наступній редакції:

"3) публікувати на своєму офіційному вебсайті інформацію про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки постачальника та споживача, наявні способи досудового розв`язання спорів з постачальником, контактні дані і режим роботи кожної контактної точки (телефони співробітників постачальника, відповідальних за укладання договору, підписання актів приймання-передачі природного газу, стану розрахунків за використаний природний газ із зазначенням їх електронних адрес, тощо);

1) повідомити споживача про намір внесення змін до договору постачання природного газу не пізніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності таких змін. Така інформація може бути надана споживачу в будь-який спосіб: розміщення на вебсайті постачальника, відправлення електронного повідомлення па електронну пошту споживача, письмове повідомлення тощо;

2) забезпечити споживача прозорими та простими способами досудового вирішення спорів, розглянути скарги споживача і протягом одного місяця повідомити про результати їх розгляду".

6. Викласти підпункт 1) пункту 113 розділу 11 "Інші умови" в наступній редакції:

"1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.5, пунктах 11.5 та 11.6 цього договору".

7. Додати до розділу 11 "Інші умови" пункт 11.9 в наступній редакції:

"11.9 При укладанні споживачем договору постачання природного газу з іншим постачальником (відмінним від постачальника із спеціальними обов`язками) цей договір на період постачання газу новим постачальником не розривається, а може бути припинений, в частині постачання природного газу на період поставки газу новим постачальником за рішенням споживача, про що споживач письмово інформує постачальника."

8. Решта умов цього Договору залишається незмінною і обов`язковою для виконання сторонами.

9. Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності і діє з дати її підписання сторонами.

31.03.2017 сторони підписали Додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу від 20.09.2016 №4641/1617-ТЕ-1, відповідно до якої погодили:

1. Додати пункт 2.1 розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" договору абзацом у наступній редакції:

"Постачальник передає Споживачу в період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) газ обсягом до 3280, 0 тис.куб.м. (Три мільйона двісті вісімдесят тисяч куб.м), у тому числі по місяцях (тис.куб.м): квітень - 1230, травень - 393, червень - 393 (ІІ кв. - 2016); липень -382, серпень - 407, вересень - 475 (ІІІ кв. - 1264).

1. Викласти пункт 2.9 розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" договору у наступній редакції:

"2.9. Фізико-хімічні показники природного газу, який передається постачальником споживачеві у пунктах приймання-передачі, зазначених у пункті 3.1 цього договору, повинні відповідати вимогам, визначеним розділом III Кодексу газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 №2493 та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494."

2. Видалити абзац перший пункту 3.2 розділу 3 "Порядок та умови передачі природного газу.

3. Виключити пункт 4.2 розділу 4 "Порядок обліку природного газу" договору.

4. Викласти пункти 5.1 та 5.2. розділу 5 "Ціна газу" договору у наступній редакції:

"5.1. Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 № 187.

5.2. Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором з 01 квітня 2017 року становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.

6. Додати пункт 5.3 розділу 5 "Ціна газу" договору абзацом у наступній редакції:

" - дотримання інших вимог пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 №187."

7. Замінити в пункті 8.2. розділу 8 "Відповідальність сторін" договору слова "21 % річних на 16, 4 % річних".

8. Викласти розділ 12 "Строк дії договору" у наступній редакції:

"12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення."

9. Решта умов цього договору залишається незмінною і обов`язковою для виконання Сторонами.

10. Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання Сторонами і діє з 01 квітня 2017 року.

Додатковою угодою №3 до договору постачання природного газу №4641/1617-ТЕ-1 від 20.09.2016 у зв`язку із зміною найменування відповідача сторони погодили по тексту договору слова "Дочірнє підприємство "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк"" замінити словами "Дочірнє підприємство "Теплокомуненерго Маяк" ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК". Решта умов цього Договору залишається незмінною і обов`язковою для виконання Сторонами. Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, які мають однакову юридичну силу, поширює дію на відносини, що склалися між Сторонами з "16" травня 2017 року і діє протягом дії цього Договору.

На виконання умов Договору, позивачем в період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року поставлено відповідачу 13037,943 тис. куб.м. природного газу на загальну суму 77320217,17 грн з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.

При цьому між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Дочірнім підприємством "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" у період грудня 2016 року - грудня 2017 року підписано ряд Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (Спільні протокольні рішення).

Відповідно до вказаних Спільних протокольних рішень відповідачем сплачено позивачу в рахунок погашення заборгованості за природний газ 42235800 грн.

Окрім того, на підставі семистороннього договору про організацію взаєморозрахунків №159/332-в від 19.11.2017 проведено розрахунок на суму 11780688,33 грн.

Однак, як стверджує позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема пункту 6.1. Договору.

Несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків за отриманий природний газ, стало підставою для звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 2065842,47 грн - пені; 627 111,36 грн - 3 % річних; 2123878,43 грн - інфляційних втрат.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Беручи до уваги зміст укладеного між сторонами Договору, характер взятих на себе сторонами зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини із договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладені норми законодавства, для застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов`язання.

Як слідує з матеріалів справи, а саме з довідки про операції по підприємству (а.с.36-45) розрахунки за поставлений природний газ за Договором відповідачем здійснювалося кількома способами: шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету (на підставі постанови КМУ №20 від 11.01.2005 СПР); здійснення розрахунку власними коштами; на підставі постанови КМУ №256 від 04.03.2002; а також оплата через розподільчі рахунки, відповідно до «Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 №217.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз". Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі за текстом - Порядок).

З Порядку від 11.01.2005 №20 вбачається, що відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в даному випадку - позивачу.

Аналіз змісту Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсовує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

На виконання зазначеного вище Порядку за участю як позивача так і відповідача укладались Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами договору на постачання природного газу №4641/1617-ТЕ-1 від 20.09.2016 в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави.

Відповідно до умов договору №4641/1617-ТЕ-1 від 20.09.2016 оплата за природний газ здійснюється споживачем на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника.

Отже, підставою застосування наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішенням про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів. Зазначена правова позиція викладені у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №904/1858/16, від 12.06.2018 у справі №922/1010/16, від 28.11.2018 у справі №927/370/18 та від 22.01.2019 у справі №908/868/18.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачу поставлено природного газу на загальну суму 77 320 217,17 грн, спільними протокольними рішення закрито суму в розмірі 54 016 488, 33 грн, тобто сума 23 303 728, 84 грн не була предметом регулювання спільними протокольними рішенням.

Проте, аналізуючи наданих позивачем розрахунок, судом встановлено, що ним в порушення вказаних вище правових позицій ВС нараховано 3% річних та інфляційні у тому числі на суми основної заборгованості оплаченої з простроченням, які були предметом регулювання спільних протокольних рішень.

У свою чергу за приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, обов`язком позивача є доведення правильності обрахування заявленої до стягнення суми.

Оскільки позивачем залишено поза увагою при вказаному розрахунку правові позиції суду касаційної інстанції, це вказує на його помилковість у певних частинах, водночас з огляду на об`ємність і складність вказаного розрахунку (а.с.13-34) суд самостійно позбавлений можливості перевірити та усунути вказані недоліки без спеціальних економічних знань.

Вказані обставини не дають можливості суду прийняти до уваги наданий позивачем розрахунок в частині нарахування 3% річних та інфляції на суми заборгованості, що охоплені СПР, проте і самостійно виокремити вказані суми суд також позбавлений можливості.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 затверджений "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі - Порядок № 217).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 217 теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 217 усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв`язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

Пунктом 9 Порядку № 217 встановлено, що уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.

На підставі пункту 13 Порядку № 217 уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій. Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Як зазначалося вище, окрім розрахунків на підставі СПР відповідачем розрахунки здійснювалися також коштами (17 788 728,84 грн), які перераховувалися на користь позивача виключно з рахунку із спеціальним режимом використання.

Таким чином, відповідач враховуючи наведені вище положення Порядку №217 позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, тому як державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений газ, що по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами (постанова ВС від 24.07.2019 у справі №918/553/18, постанова ВС від 17.12.2019 у справі №922/932/19).

Навіть дотримання при цьому запропонованого державою алгоритму дій для забезпечення розрахунків за договорами купівлі-продажу природного газу між постачальником зі спеціальними обов`язками та споживачем не створює передумов для безумовного своєчасного перерахування коштів на рахунок продавця природного газу у встановленому порядку. Відповідач не може керуватися загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов`язань з безперебійного забезпечення споживачів теплопостачання, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь.

Підсумовуючи викладене, на думку суду, також не підлягають до задоволення і позовні вимоги щодо нарахування пені, 3% та інфляційних втрат на прострочену заборгованість, оплата якої здійснювалась на підставі Порядку №217, використовуючи спеціальні рахунки.

Решта заборгованості в сумі 5 515 000 грн, як свідчить довідка про операції по підприємству (а.с.36-45), була погашена відповідачем поза межами Порядку №217 та СПР, тобто фактично власними коштами.

Разом із тим, як вказувалося вище, з поданого розрахунку суд позбавлений можливості виокремити нараховані безпосередньо на них пеню, 3% річних та інфляційні нарахування, що в силу принципу змагальності сторін та обов`язку довести підстави позову мав би зробити позивач.

Крім того, заборгованість на суму 4 400 000 грн відповідно до названої довідки погашена на підставі постанови КМУ №256 від 04.03.2002, що також не дає підстав для нарахування на вказану суму пені та компенсаційних виплат по ст.625 ЦК України, оскільки проведення розрахунків між сторонами договору в цій частині зазнало імперативного регулюючого впливу держави.

Окремо слід звернути увагу, що сторони договору №4641/1617-ТЕ-1 постачання природного газу від 20.09.2016 у п.6.3 імперативно погодили порядок зарахування заборгованості незалежно від призначення платежу, відповідно до якого зарахування оплати заборгованості за інфляційні нарахування, пені та 3% річних передує у своїй черговості зарахуванню заборгованості з основного боргу.

Враховуючи викладене позивач, отримуючи кошти для погашення основного боргу із простроченням оплати, мав зарахувати їх по черговості на погашення пені, 3% річних та інфляції. Відтак заборгованість в загальному розмірі 4 816 832,26 грн, яка є предметом позову, у порівнянні із основним боргом 77 320 217,17 грн, який було погашено, об`єктивно б виникнути не могла.

Натоміть АТ "НАК "Нафтогаз України", в порушення умов п.6.3 Договору фактично створив штучні передумови для нарахування вказаних вище складових, які заявлені до стягнення в позові.

Вказані дії позивача як суб`єкта господарювання, на думку суду, не узгоджується із такими засадами цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

Відтак, на переконання суду, наведене вище взагалі є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, обов`язком позивача є доведення правильності обрахування заявленої до стягнення суми.

Натомість позивач здійснив нарахування штрафних санкцій на суми коштів, які були необґрунтовано визначені ним в якості прострочення оплати за природний газ, а тому наведений позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат не відповідає встановленим обставинам справи, а отже, немає правових підстав для застосування положень статті 611 та частини 2 статті 625 ЦК України і стягнення з відповідача 2065842,47 грн - пені; 627 111,36 грн - 3 % річних; 2123878,43 грн - інфляційних втрат за договором №4641/1617-ТЕ-1 постачання природного газу від 20.09.2016.

Правову позицію про відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із непідтвердженням позивачем наявності суми боргу, яка була б несвоєчасно сплачена покупцем природного газу за рахунок власних коштів, наведено у постановах Верховного Суду у справах №908/885/18, №918/181/18, №918/910/15, №902/514/18 і №907/864/17, правовідносини в яких є подібними з правовідносинами сторін у цій справі.

Окремо слід зазначити, що з поданого відповідачем контррозрахунку також неможливо встановити відсутність чи наявність прострочення оплати за природний газ, позаяк на підтвердження факту погашення основного боргу відповідачем не надано відповідних доказів, зокрема первинних бухгалтерських документів. Більше того вказаний доказ поданий лише на стадії розгляду справи по суті, що не узгоджується із визначеним ГПК України порядком подання доказів.

З огляду на те, що позивачем достеменно не підтверджено обґрунтованість розрахунку заявленої до стягнення заборгованості, враховуючи, що відповідач не може керуватися загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов`язань з безперебійного забезпечення споживачів теплопостачанням, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно з приписами ст.129 ГПК України, у зв`язку із відмовою в позові в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати на сплату судового збору у справі №902/858/19 залишити за позивачем.

3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 27 січня 2020 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601;

3 - відповідачу - вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, буд. 2-Е, м. Вінниця, 21030.