Рішення № 8717985, 25.11.2008, Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа № 2-597 2008 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2008р.

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Васильчука С.Ф.

при секретарі -Воробей Т.В., Ващенко О.В.

з участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Черняхові справу за позовом ОСОБА_1 до "Черняхів НафтоЕнергоПостач" про стягнення заборгованості по зарплаті, середнього заробітку під час затримки розрахунку, моральної шкоди та внесення запису в трудову книжку про звільнення,

ВСТАНОВИВ:

9.10.08 р. позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому вказав, що згідно наказу № 6 від 01.08.2006 р. він був прийнятий на роботу відповідачем на посаду завідуючого складом. Влітку 2007 р. власник підприємства змінився і ним став ОСОБА_2. До 1 серпня 2007 р. йому виплачувалася заробітна плата, а з 1 серпня 2007 р. по 20 лютого 2008 р. зарплата не виплачувалася і 20 лютого 2008 р. він не був допущений до роботи. Зазначений день позивач вважає днем звільнення. По даний час відповідач не видав йому трудової книжки, не сплатив заборгованості по зарплаті, яка утворилася з 1 серпня 2007 р. по 20 лютого 2008 р.

Крім того, у зв'язку з невидачею йому в день звільнення трудової книжки, позивач просить стягнути середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 20 лютого 2008 р. по день винесення рішення судом та моральну шкоду в сумі 2 тис. грн.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та поясненнями підтвердив викладене в ньому.

Представник відповідача позов визнав частково, вказавши, що згоден виплатити заборгованість по зарплаті в сумі 847 грн., яка утворилася до того, як він став керівником даного підприємства. В останній частині позов не визнав.

Позивач відмовився скласти з відповідачем мирову угоду щодо визнаної відповідачем суми боргу.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

-правовідносини регулюються ст. 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України;

-у судовому засіданні позивач в своїх поясненнях підтвердив викладене в позовній заяві та, крім того, зазначив, що його на роботу приймав його брат ОСОБА_3 і він робив запис в трудовій книжці про прийняття на роботу за № 45 від 01.08.06 р. Чому в трудовій після запису про прийняття на роботу немає підпису посадової особи йому не відомо. Нічого не зміг пояснити з того приводу, що ще в липні 2007 р. йому виплачувалася допомога по безробіттю, про що свідчить запис № НОМЕР_1 в його трудовій книжці, однак, як вбачається з його позовної заяви, він працював у відповідача з 2006 р. по лютий 2008 p., а тому таку допомогу у 2007 р. отримувати не міг, так як з 2006 р. по лютий 2008 р. працював у відповідача.

Нічого не зміг пояснити позивач з приводу того, що запис № НОМЕР_1 за 2007 р. проведено перед записом № 45 за 2006 р. в його трудовій книжці при заповненні якої зберігається хронологічна послідовність.

Звертає на себе увагу і пояснення позивача з того приводу, що трудову книжку він віддав брату при прийомі на роботу як керівнику і по цей час більше її не бачив. Подія була у 2006 р. з слів позивача.

Однак, запис в трудовій книжці Центра зайнятості вчинено у 2007 р. і після такого запису трудова книжка передається її власнику, а не іншій особі.

Крім того, позивач зазначив, що після його брата ОСОБА_3 був ще один керівник - ОСОБА_4, а після нього став ОСОБА_2. Крім того, що він - позивач, працював завідуючим базою, згідно наказу він ще працював і охоронцем. З якого часу по який зазначити не зміг. При звільненні 20 лютого 2008 р. від ОСОБА_2 він трудової книжки не вимагав. У обліковій картці і в паспорті був зареєстрований в смт.Андрушівка, хоча фактично проживав в смт. Черняхові.

Письмову заяву з приводу повернення трудової книжки та проведення повного розрахунку він не подавав до відповідача.

З приводу моральної шкоди позивач зазначив, що вона полягає в тому, що за відсутністю трудової книжки він не міг ніде працевлаштуватися.

Однак, на запитання головуючого пояснив, що не хотів купувати нову трудову книжку, яка є у вільному продажі, що не було б перешкодою для працевлаштування. З заявою про повернення трудової книжки до відповідача не звертався і взагалі її не вимагав. Довести факт відмови в працевлаштуванні у зв'язку з відсутністю трудової книжки письмовими документами чи показами свідків не бажає і не може.

Представник відповідача ОСОБА_2 суду показав, що з 08.02.08 р. він став директором даної фірми. До нього були керівниками брат позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 У вересні 2007 р. ОСОБА_4 звільнився і до 08.02.08р. на підприємстві ніхто не працював. Керівника в той час не було, підприємство не охоронялося, так як воно не працювало. Коли у вересні 2007 р. ОСОБА_4 залишив підприємство, нікому ніяких документів, об'єктів він не передавав. Просто зник у невідомому напрямку і знайти його немає ніякої можливості. Прийшовши на роботу він - представник відповідача, зробив нову печатку і почав відновлювати виробництво. Ніяких документів, тим більше трудових книжок, він ні у кого не приймав, тим більше, що їх і не було, так як ніяких працівників на підприємстві не було. Однак, що було відновлено - це частково книга обліку зарплати за 2007 p., з якої вбачається, що за серпень і вересень 2007 р. підприємство заборгувало позивачу зарплату в сумі 847 грн. без відрахувань. На якій посаді працював позивач, де його трудова книжка, де накази про його прийняття на роботу, переведення чи звільнення йому не відомо. Моральну шкоду не визнав, бо вважає, що трудова книжка знаходиться у позивача, про що свідчить наявність її копії в справі.

Позов визнав тільки в сумі заборгованості по зарплаті за вересень-серпень 2007 p..

Допитані в судовому засіданні свідки показали:

-ОСОБА_3 - з представником відповідача стосунки неприязні. Позивач є його братом. Брат працював у відповідача з 2001 р. завбазою. Саме він приймав брата на роботу. Коли він - свідок, перестав бути керівником бази, то став ОСОБА_4. Брат продовжував працювати і працював до 20.02.2008 р. Коли його звільнили, то він вже працював охоронцем бази. Я його переводив з посади завбази на охоронця.

Чи видавалися накази і проводилися записи в трудовій книжці свідку не відомо. Трудова книжка брата була на підприємстві. Коли він, ОСОБА_3, уходив то все передав ОСОБА_4 по акту. Де акти йому не відомо.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 є рідним братом позивача та те, що знаходиться в неприязних стосунках з представником відповідача, суд відноситься до його показів критично та бере їх до уваги тільки в частині того, що позивач дійсно працював у відповідача, але не з 2001 p., що позивач працював на посаді завбазою, що після звільнення ОСОБА_3 керівником став ОСОБА_4, так як ці покази не суперечать іншим доказам по справі;

-ОСОБА_5 - підтвердила, що позивач працював у відповідача. Вона його неодноразово підміняла на роботі, бо також працювала вартівником на сусідній базі. Після того як позивач звільнився, то він з її місця роботи забрав кровать та ковдру;

-ОСОБА_6 - працював у відповідача з вересня 1997 р. по 2005 рік. Свою посаду передав ОСОБА_1 - позивачу. На цій посаді він працював до лютого 2008 р. Хто був керівником підприємства і коли - йому не відомо. ОСОБА_1 скаржився йому, що не отримує зарплату.

Судом досліджені письмові докази, додані сторонами по справі..

Неодноразово сторонам судом було роз'яснено положення ст. 60 ЦПК України з приводу обов'язку доказування та доведення тих обставин, на які посилаються сторони. Однак додаткових заяв та клопотань від сторін не надійшло.

Оцінюючи у сукупності всі зібрані та досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 847 грн. заборгованості по зарплаті, яку довів представник відповідача, а в останній частині позову слід відмовити. При цьому суд враховує, що позивач не довів в судовому засіданні кінцеву дату своєї роботи у відповідача, а саме 20 лютого 2008 р.

З запису в трудовій книжці ОСОБА_1 № НОМЕР_1 вбачається, що ще у червні 2007 р. він перебував на обліку як безробітний, а тому вже на дану дату не міг працювати у відповідача.

Суд критично відноситься і до запису в трудовій книжці за № 45, який є хронологічно непослідовний та не завірений підписом посадової особи, та суперечить запису № НОМЕР_1.

Суд враховує і ту обставину, що позивач подав до суду ксерокопію своєї трудової книжки, хоча в позові та в суді зазначив, що не бачив її з моменту працевлаштування до відповідача -01.08.06р. Крім того, запис № НОМЕР_1 за 2007 рік суперечить показам позивача.

Тому суд вважає, що позивач не довів в суді ту обставину, що трудова книжка йому у фактичний день звільнення не видавалася, а у зв'язку з цим він поніс моральні страждання за неможливість працевлаштуватися.

З цих підстав суд приходить до висновку, що і моральна шкода не доведена в суді, враховуючи і те, що позивачем не надано суду будь-яких доказів її заподіяння.

З таких підстав суд приходить до висновку, що позивач знаходився в трудових відносинах з відповідачем до вересня 2007 р. включно, чого не заперечив представник відповідача (а.с.10), це стверджується книгою обліку зарплати (а.с. 19-22) та довідками МДГП (а.с.34) та пенсійного фонду (а.с.35).

Згідно вимог ст.ст.116, 117 КЗпП України, якщо працівник у день звільнення не працював, а в даному випадку позивач не довів день звільнення, то належні йому суми повинні бути сплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення вимоги про це.

Однак, як вказав в суді позивач і це підтвердив представник відповідача, ОСОБА_1 ніколи не звертався до відповідача - усно чи письмово з проханням виплатити заборгованість при звільненні чи видати трудову книжку.

Звідси і немає вини власника та не наступають наслідки, передбачені ст. 117 КЗпП України.

Крім того, новий власник - представник відповідача не міг навіть поштовим переказом направити позивачу кошти, бо, як вказав сам позивач, його адреса в особовій картці була вказана "смт. Андрушівка", а фактично він проживав в смт. Черняхові.

Щодо зобов'язання відповідача внести запис в трудову книжкі про звільнення 20 лютого 2008 р., то і ця позовна вимога не підлягає задоволенню, так як невідомо з якої саме посади звільнявся позивач - чи з посади завбазою, чи охоронця. Докази з цього приводу відсутні.

Позивачем не доведено в суді, що трудова книжка знаходиться саме у відповідача, з проаналізованих вище доказів вбачається зворотнє.

Позивачем не доведено в суді, що він був звільнений саме 20 лютого 2008 p.. Докази про це відсутні.

У зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню судові витрати - ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧерняхівНафтоЕнергоПостач", код ЄДРПОУ 25306987, р/р 260051663 в Житомирській ОД Райффайзен Банк Аваль, МФО 311528, адреса: смт. Черняхів, вул. Індустріальна, 24 на користь ОСОБА_1 заборгованість по зарплаті за період серпень-вересень 2007 р. в сумі 847 (вісімсот сорок сім) гривень.

В останній позову відмовити за безпідставністю.

Стягнути з відповідача на користь держави держмито - 51 грн., та ІТЗ в сумі 30 грн. на користь ТУ ДСА в Житомирській області

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський райсуд шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення заяви про апеляцію та апеляції протягом 20 днів після подачі заяви.

При відсутності заяви та апеляції рішення вступає в законну силу через 10 днів після проголошення.