Рішення № 87179624, 28.12.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/799/18

2/310/82/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2019 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Івакіній Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (представники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) до ОСОБА_5 (представники: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «Приватбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, вказуючи, що відповідач 21.08.2010 року підписала заяву, згідно якої отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_5 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладення договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 договору. Право банку змінювати тарифи закріплено в п. 1.1.3.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг». У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів банку» клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору виконавши умови п. 2.1.1.5.4 договору. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не виконує зобов`язання за договором та не сплачує грошові кошти, що підлягають оплаті за його умовами, тому станом на 04.01.2018 року утворилась заборгованість у сумі 27800,65 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту 10160,89 грн., заборгованість за процентами 7848,10 грн., заборгованість з пені 7991,63 грн., а також 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 1300,03 грн. штрафу (процентна складова). АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути зазначену заборгованість та судові витрати на його користь.

Представник позивача ОСОБА_8 В. надіслала суду відповідь на заперечення, в якому зазначила, що відповідач 21.08.2010 року підписала заяву, згідно якої отримала кредит у розмірі 8000 грн. На підставі поданої заяви, що разом з умовами та правилами, тарифами складають договір про надання банківських послуг. Відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 . З моменту оформлення кредитного договору пройшло вісім років, але позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і погодився з ними, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими коштами та погашеннями, які він здійснював. Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами кредитування, ОСОБА_5 було встановлено кредитний ліміт, вона користувалася грошовими коштами та частково сплачувала заборгованість за договором. Виписка по банківському рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, яка разом з розрахунком заборгованості є належними доказами по справі. Між банком та відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, тому правовідносини між сторонами тривають і зобов`язання належним чином не виконані та кредитором не прийняті. Надала суду наказ банку про затвердження «Умов та правил надання банківських послуг» від 06.03.2010 року, з якими відповідач ознайомився при підписанні анкети заяви, та повідомила, що до позовної заяви банком надані актуальні умови та правила. Пунктом 1.1.3.2.4 договору для позивача передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору. Також пунктами 1.1.6.1, 1.1.6.2 договору передбачено можливість внесення щомісячних змін в односторонньому порядку в умови та правила. Можливість зміни умов договору також передбачено розділом ІІ постанови НБУ №705 від 05.11.2014 року. Оскільки відповідач не звертався до банку з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціював розірвання договору, внесені зміни вважаються прийнятими. Протягом дії договору до програмних комплексів банку внесено зміни, наслідком чого стало оновлення форми розрахунку заборгованості, тому розрахунок складається з двох частин: перша частина - це більш стисле відображення рух коштів до моменту оновлення розрахунку, а саме до 31.05.2015 року; друга частина - формується з моменту оновлення з моменту оновлення форми розрахунку. Із виписки по рахунку видно, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Згідно п. 1.1.3.2.3 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачена можливість зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору, тому розмір процентної ставки за кредитом може змінюватися банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених у п. 1.1.3.1.9 умов та правил. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено, але заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило, більше того вже після підвищення процентної ставки відповідач активно користувалася карткою, в тому числі неодноразово здійснювала погашення заборгованості, що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору. Банк надає можливість клієнтам, які мають кредитну карту, відповідно до п.п. 2.1.1.14.1, 2.1.1.14.3.2, 2.1.1.14.7, 2.1.1.14.8 оформити послугу «Оплату частинами» без відвідування банку з допомогою своєї діючої картки. За цією послугою клієнт в будь-якій торговельній точці де є термінал Приватбанку може оформити оплату частинами, за допомогою своєї кредитної карти та терміналу в торговій точці. Порядок погашення заборгованості відбувається шляхом списання регулярного платежу з карти клієнта, як з власних коштів при їх наявності, так і з кредитних. Оформлення послуги «Оплата частинами» можлива тільки за допомогою своєї кредитної картки і відповідач за допомогою кредитної картки скористався сервісом «Оплата частинами», який дає можливість клієнту купити товар або послугу в торгово-сервісних підприємствах та/або інтернет-магазинах за 30 секунд в розстрочку за кредитною карткою. Оплата товару або послуги здійснюється шляхом списання щомісячних платежів з картки клієнта. Пунктами 1.1.1.129, 2.7.6.1.2.1, 2.7.6.1.2.2., 2.7.6.1.2.3, 2.7.6.1.2.4, 2.7.6.2, 2.7.6.4.1 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачається можливість підключення, порядок та умови користування відповідачем сервісом «Миттєва розстрочка». Із виписки по рахункам вбачається, що відповідач за допомогою кредитної картки 14.04.2016 року скористався послугою «Миттєва розстрочка» на суму 8028,25 грн. Цей сервіс дає можливість клієнту купити товар або послугу в торгово-сервісних підприємствах та/або інтернет-магазинах за 30 секунд в розстрочку за кредитною карткою. Оплата товару або послуги здійснюється шляхом списання щомісячних платежів за картки клієнта. Після того, як ОСОБА_5 скористалася зазначеним сервісом, їй були оформлені переноси заборгованості з карти універсальної за допомогою цього сервісу. Скориставшись даною послугою відповідач «обнулив» свою заборгованість за використаний кредитний ліміт, а саме встановлений кредитний ліміт став доступний для використання відповідачем. Скориставшись даною послугою, у відповідача виникло зобов`язання в рамках сервісу «Миттєва розстрочка», зі здійснення регулярних платежів для погашення перенесеної заборгованості. З виписки по рахункам вбачається, що відповідач активно користувався послугами банку, здійснював погашення заборгованості, протягом тривалого часу, в тому числі після підключення до послуги «Миттєва розстрочка». Під час списання чергового щомісячного платежу по оплаті частинами відповідачем було використано всю суму кредитного ліміту, списання коштів здійснено за рахунок овердрафту, що передбачено умовами використання сервісу миттєва розстрочка та спричинило перевищення тіла кредиту над розміром встановленого кредитного ліміту. Оскільки послуга «Миттєва розстрочка» не є окремим кредитним договором, а є додатковою послугою для власників кредитних карт підписання окремого кредитного договору не вимагається. Відповідачем не надано жодних доказів того, що він не користувався сервісом «Миттєва розстрочка» і не здійснював транзакцій по кредитній картці за цим сервісом. При оформленні послуг за сервісом «Миттєва розстрочка» були дотримані всі умови, а тому підстав признати, що дані договори являються нікчемними немає. На заперечення відповідача пояснила, що SAMDN не є номером договору, а відноситься до технічної нумерації активу, використовується тільки у внутрішніх сервісах банку з метою ідентифікації зобов`язання. Зміна номеру SAMDN та рахунку може здійснюватися у зв`язку з перевипуском карт, відкриття додаткових рахунків, зміни тарифного плану, підвищення класу карт і т.д., що передбачено умовами договору. Крім того, п. 2.1.1.4.8 договору передбачено, що при продовженні терміну договору або зміни тарифного плану за договором, банк має право змінити номера рахунку. В матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення кредитної заборгованості за договором, тому правовідносини між сторонами тривають і належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. ОСОБА_5 повинна виконати свої зобов`язання належним чином і тоді вони за ст. 599 ЦК України припиняться. Позичальник неодноразово порушувала зобов`язання за договором, а банком надані докази наявного розміру заборгованості з урахуванням всіх сплачених позичальником платежів у рахунок погашення кредиту. Відповідач не надала жодного доказу, який би спростував наявність заборгованості чи її розмір. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити. Інші представники позивача в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_6 у письмових запереченнях та в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки надані позивачем документи не підтверджують існування боргу. «Умови та правила надання банківських послуг» не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, оскільки позичальником ці умови та правила не підписані. Немає доказів, що саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, а також що він брав на себе зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язань з повернення кредиту. Інших підстав для нарахування заборгованості відповідача за відсотками, комісіями, пенею та штрафами позивач суду не надав, відтак його вимоги в цій частині є необґрунтованими та не можуть бути доказами по справі. Наданий суду витяг з тарифів також не може бути складовою частиною укладеного між сторонами договору, оскільки він також позичальником не підписано. Банком невірно проведені розрахунки суми заборгованості. У кінці вересня 2016 року позичальник звернулась до позивача з метою повністю погасити заборгованість по кредиту, яким дійсно користувалася згідно анкети-заяви від 21.08.2010 року і закрити кредитну картку. Ії повідомили про заборгованість у розмірі 15 000 грн., з якою вона не погодилась, оскілки її кредитний ліміт складає 8 000 грн., а вона його не перевищувала і щомісяця сплачувала планові платежі. Ознайомившись з випискою по картці рахунку і додатковими рахунками та інформацією про банківські операції відповідач з`ясувала, що 14.04.2016 року на картку зараховано депозит, згідно договору №SAMDN52000067526100 без дати в сумі 8028 грн. 25 коп., яка дорівнювала сумі заборгованості по кредиту на 14.04.2016 року, яким вона користувалась згідно анкети-заяви від 21.08.2010 року. Такий договір відповідач не підписувала і він позивачем не долучений до матеріалів справи. Банком не зараховувались платежі починаючи з 25.04.2016 року, окрім одного платежу в сумі 550 грн. З 14.05.2016 року банк щомісяця списував 590 грн. 02 коп. без вказівки де було куплено цей товар. Списання впроваджено згідно з договором №SAMDN52000067526100 про існування якого відповідач не була проінформована та який не підписувала. Працівники банку пояснили відповідачу, що їй відкрили кредитну лінію, але на якій підставі, з якою метою та з чийого дозволу не відповіли. Порівнюючи дані розрахунку заборгованості і виписки по картці рахунку за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року відповідач вважає, що позивачем проведено підтасовку залишків у розрахунку заборгованості, приєднаному позивачем до справи, до залишків у виписці по картці. Згідно даних Інтернет-Банку Приват 24 14.04.2016 року оформлена миттєва розстрочка на суму 8028 грн. 25 коп. на 24 місяці з місячним платежем 567 грн. 34 коп. Щомісяця проводиться списання регулярного платежу по договору №1604143510269 в сумі 590 грн. 02 коп., але відповідач такий договір за банком не укладала і не підписувала. Про існування миттєвої розстрочки вона довідалася тільки у квітні 2018 року. Одна й та сама сума 590 грн. 02 коп. в Інтернет-Банку Приват 24 зазначена, як списання регулярного платежу по договору №1604143510269, а по виписці по картці - як «покупка товару» згідно угоди №SAMDN52000067526100. Тобто, одна і та сума списується по різним договорам, жоден з яких не був підписаний відповідачем. Позивач посилається на заяву без номеру від 21.08.2010 року, на підставі якої відповідач отримала кредит у розмірі 8000 грн., але позивач не вказує номер рахунку, з якого отримані грошові кошт, номер рахунку, на який вони мають бути повернуті, первинні документи, які підтверджують перерахування грошей на кредитний рахунок відповідача. Не вказує якогось іншого використання кредитної картки. Анкета-заява не може бути доказом надання і отримання грошових коштів, таким доказом може бути тільки первинні документи, які забезпечують своєчасне та повне відображення всіх операцій. При виконанні розрахункової операції банк зобов`язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа. Відповідач використовувала кошти в межах платіжного ліміту 8000 грн. та його залишку на картці. Ця сума кредиту була погашена відповідачем за період з 25.04.2016 року до 01.08.2017 року. Про надання відповідачу 8028 грн., які банк називає «депозит», не було повідомлено позичальника, а договір не укладався. Цей «депозит» погасив залишок дійсного кредиту відповідача та створив новий борг, за який з відповідача банк автоматично стягував щомісячні платежі. Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним, як оспорюваного правочину, не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника про вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просив позовну заяву залишити без задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_7 у судовому засіданні та письмових поясненнях позовні вимоги не визнала, оскільки позивачем не зазначено дату отримання кредиту, номер рахунку на який був отриманий кредит, номер рахунку з якого були перераховані грошові кошти, номер рахунку на який вони мають бути повернуті, а також первинні документи, які підтверджують здійснення банківських операцій. Копії пам`ятки клієнта, копії заяви із зазначенням дати отримання картки, позивач суду не надав. Анкета-заява заповнена працівником банку при оформленні споживчого кредиту на типовому банківському бланку на комп`ютері лише в частині анкетних даних позивача та була складена з метою ідентифікації клієнта, про що зроблена відмітка працівником банку в заяві позичальника №ZP1RRX10050925 від 21.08.2010 року. У позовній заяві вказано що анкета-заява без номеру, але вона має номер 0610021100169630903, а заява позичальника має номер 1406151000169630904. Десять із передостанніх цифр номеру співпадають, а остання цифра є послідовною. Це підтверджує, що анкета-заява від 21.08.2010 року заповнена працівником банку лише в частині анкетних даних клієнта для проведення ідентифікації при зверненні клієнта за споживчим кредитом («Розстрочка») (стандарт). Позичальник була ознайомлена з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (стандарт), наданими їй в заяві позичальника в письмовій формі, і висловила згоду з тим, що ця заява разом з запропонованими банком умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (стандарт), складає між нею та банком кредитозаставний договір. Даний кредит був виплачений у 2011 році. Анкета-заява не містить інформацію про звернення відповідача за наданням будь-якого кредиту, його суми, за видачею і отриманням будь-якої кредитної картки. Підпис відповідача на анкеті-заяві є підтвердженням достовірності даних, які в ній відображені, а не про згоду на приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг». Розміщення тексту умов та правил на сайті банку підтверджує, що відповідача з ними не знайомили під час підписання анкети-заяви. Позивач не надав пам`ятки клієнта, яка є невід`ємною частиною договору, що свідчить про відсутність між сторонами відносин кредитування. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та правила розуміла відповідач, ознайомилась та погодилась з ними під час підписання анкети-заяви. Підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути договором приєднання. Правила надання банківських послуг та тарифи мають мінливий характер, тому визначити яка саме редакція правил та тарифів діяла на момент підписання заяви нереально. Наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є неможливість погодження ціни договору. Із виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувалась кредитною карткою з січня 2010 року. Дійсно відповідач користувалася кредитною карткою банку в межах встановленого кредитного ліміту з відсотковою ставкою 1,7%, який був встановлений банком при видачі кредитної картки. Умови та правила, а також тарифи не можуть підтверджувати факт укладення договору, оскільки в цих документах немає жодного посилання на відповідача і вони не підписані останнім. Позивачем не надано безспірних доказів укладення договору про надання банківських послуг, а інших підстав для нарахування заборгованості відповідача за відсотками, комісіями, пенею та штрафами суду не надано. З розрахунків заборгованості вбачається, що з 01.09.2014 року та з 01.04.2015 року банк збільшував розмір процентної ставки по кредиту, хоча діючим законодавством банкам не дозволяється в односторонньому порядку змінювати умови договорів, укладених з клієнтами. Надані позивачем витяги про направлення смс-повідомлення мають один і той самий час відправки, а в повідомленні від 15.03.2015 року вказано, що з 01.04.2015 року розмір відсотків становитиме 2,9, хоча фактично банк нарахував 3,5%. У розрахунку заборгованості неправильно нараховані відсотки за наданим кредитом, банк списував відсотки, які договором не встановлені, має місце невідповідність зарахування сплачених платежів, не відповідають і суми списання грошових коштів, позивачем підтасовані суми залишку заборгованості до суми залишків у виписці від 03.10.2016 року з використання невідомих сум. Відповідач за час користування кредитним лімітом розплачувалась кредитною карткою тільки в торговельній мережі, у квітні-червні карткою зовсім не користувалась, щомісяця сплачувала заборгованості по кредитному ліміту і не знала, що з 25.04.2016 року сплачені нею платежі не зараховані на кредитну картку, крім травня 2016 року. Відповідач встановлений кредитний ліміт не перевищувала. Станом на 20.08.2016 року заборгованість становила 7619 грн. 25 коп., тобто не більше встановленого кредитного ліміту 8000 грн., але у кінці вересня банк назвав суму заборгованості, яка майже вдвічі перевищувала кредитний ліміт. У квітні 2018 року відповідачу вдалося дізнатися, що за ним числиться кредит «Миттєва розстрочка» згідно договору від 14.04.2016 року на суму 8028 грн. 25 коп. з щомісячним списанням з кредитної картки 567 грн. 33 коп. на 24 місяці, але такий договір вона не укладала, не підписувала його, не погашала, та не доручала банку списувати кошті зі свого картрахунку на погашення цього договору. Договір «Миттєва розстрочка» укладено банком в односторонньому порядку та з ініціативи позивача. Він укладений на вкрай невигідних умовах, оскільки збільшено суму заборгованості і загальну суму кредиту. Таким чином, станом на 15.04.2016 року до кредитної картки банк підключив два кредити зі щомісячним платежем 1416 грн. 32 коп. Договір «Миттєва розстрочка» був укладений з недодержанням вимог закону і був нав`язаний відповідачу. Цей договір ініційований і укладений банком в односторонньому порядку з порушенням вимог законодавства щодо укладення договорів. Вважала, що заборгованість відповідача перед банком відсутня, тому просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 21.08.2010 року ОСОБА_5 подала ПАТ КБ «Приватбанк» заяву позичальника №ZP1RRX10050925 про надання їй споживчого кредиту в сумі 3080,00 грн. на строк 10 місяців з 21.08.2010 року по 21.06.2011 року включно (том 2 а.с.17), даний кредит було виплачено позичальником у 2011 році, а тому зобов`язання за ним відсутні.

Крім того, позивачем надано суду копію анкети-заяви від 21.08.2010 року у якій зазначено, що ОСОБА_5 , ознайомившись з «Умовами та правилами надання банківських послуг», тарифами «Приватбанку», просила надати їй перераховані нижче послуги. Далі анкета заява містить види платіжних карток навпроти якої повинна бути відмітка про те, який саме вид послуги ОСОБА_5 виявила бажання оформити на своє ім`я, але жодна із запропонованих послуг не відмічена, як така, яку виявила бажання оформити відповідач. Далі міститься підпис клієнта та дата 21.08.2010 року. Відмітки про отримання картки певного номеру, пін та підпис клієнта відсутні (а.с. 10).

Разом з тим, з виписки по рахунку можна зробити висновок, що ОСОБА_5 отримала картку оскільки здійснювала платіжні операції за її допомогою та погашала заборгованість по ній, що відповідачем не оспорюється.

Позивачем надано виписки по рахункам за обома кредитним договорами з яких вбачається, що ОСОБА_5 за допомогою кредитної картки 14.04.2016 року скористалась послугою «Миттєва розстрочка» і банк на виконання умов цього сервісу погасив заборгованість ОСОБА_5 на суму 8028,25 грн. (чотирма платежами по 590,02 грн.). Після чого у ОСОБА_5 виникли нові зобов`язання, які передбачені умовами сервісу «Миттєва розстрочка».

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором станом на 04.01.2018 року становить 27800,65 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту 10160,89 грн., заборгованість за процентами 7848,10 грн., заборгованість з пені 7991,63 грн., а також 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 1300,03 грн. штрафу (процентна складова) (а.с.6-9).

Позивачем надано суду виписки з карткового рахунку відповідача (а.с.75-79,139-143), яким підтверджується переказ банком грошових коштів на картковий рахунок відповідача та факт користування останнім цими грошовими коштами. Згідно з вказаним витягом ОСОБА_5 користувалась кредитним коштами, періодично знімала кредитні кошти та вносила платежі на погашення кредиту.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 21 серпня 2010 року процентна ставка не зазначена (а.с. 10). Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору щодо виду послуг, які надаються позичальнику, а також про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Звертаючись з позовом до суду, банк просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з умов та правила надання банківських послуг в Приватбанку як невід`ємну частину спірного договору та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.11, 12-26).

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2013 року, ухваленому у справі №1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Приватбанк», останній дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Суд вважає, що за таких обставин відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, якою передбачено що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, АТ КБ «Приватбанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідач та її представники заперечували існування заборгованості взагалі, але належних та допустимих доказів цього суду не надали. Детального розрахунку заборгованості починаючи з 21.08.2010 року і по 04.01.2018 року не надали, клопотання про призначення експертизи для визначення відсутності заборгованості не заявили.

Розрахунок, який надано позивачем не викликає сумніву в його достовірності, та жодним чином не спростовано відповідачем, тому відсутні підстави вважати його неналежним.

За таких обставин розрахунок позивача про заборгованість за тілом кредиту слід взяти за основу.

Таким чином, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за тілом кредиту, яка станом на 04 січня 2018 року становить 10160,89 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір в розмірі 1762 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк».

Керуючись ст.ст. 141,259,263-265,280-282,273,354 ЦПК України,ст.ст.3,207,509,526,626,628,633,634,638,1048,1049,1050,1054,1055,1056-1 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,50) 10160,89 грн. заборгованості за тілом кредиту, а також 1762 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 08.01.2020 року.

Суддя