Ухвала суду № 87177713, 22.01.2020, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/4025/15-ц

Провадження № 4-с/947/15/20

УХВАЛА

22.01.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Маломуж А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича (м. Одеса, вул. Асташкіна, 21, оф. 1) про визнання незаконними дій та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2019 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вказаною скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов`язання зняти арешти з майна та банківських рахунків.

Свої вимоги скаржник обґрунтовував тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича перебуває виконавче провадження №60640316, проте на момент відкриття вказаного виконавчого провадження рішення суду не набрало законної сили, а тому виконавче провадження відкрито та накладені арешти незаконно

У судове засідання скаржник не з`явився надав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги даної скарги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Приватний виконавець в судове засідання не з`явився, надав відзив в якому просив у задоволенні скарги відмовити, посилаючись на її безпідставність, просив розглянути скаргу за його відсутності.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як встановлено в судовому засіданні, 18.11.2019 року до приватного виконавця виконавчою округу Одеської області Цинсва В.О. надійшла заява ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» про відкриття виконавчого провадження, з проханням прийняти до виконання виконавчий лист № 520/4025/15-ц виданий Київським районним судом м. Одеси від 09.06.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитом в розмірі 59192,96 (п`ятдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто два) дол. СПІД за 7067,40 гри.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

18.11.2019 виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено боржнику для виконання та стягувану до відома.

Згідно списку відправлень від 19.11.2019 боржнику направлено постанову про відкриття виконавчою провадження рекомендованою кореспонденцією за адресою зазначеною у виконавчому документі. Вказане відправлення було поверну то відправнику з відміткою причин повернення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Таким чином, згідно чинного законодавства боржник вважається повідомленим про відкрите виконавче провадження та початок примусового виконання рішення з 19.11.2019.

Відповідно до частини 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження« - рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, боржником пропущено десятиденний строк на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.11.2019.

Щодо тверджень скаржника, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена неправомірно необхідно зазначити наступне.

Виконавчий лист, який перебуває на виконанні, виданий на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.03.2016 по справі № 520/4025/15-ц, яке набрало чинності 10.05.2014, та на даний чає не скасовано.

Постановою Верховного суду від 01.07.2019 по справі № 520/4025/15-ц - ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2017 року скасовано, справу № 520/4025/15-ц направлено па новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Станом на теперішній чає справа № 520/4025/15-ц перебуває на розгляді в Одеському апеляційному суді.

17.12.2019 року до приватного виконавця надійшла заява від боржника про зняття арешту з банківською рахунку та проханням зупинити виконавче провадження у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження па рішення суду за яким видано виконавчий документ, до заяви додано відповідне рішення суду.

В той же день, виконавцем знято арешт з карткового рахунку відкритого у АБ «Південний» та згідно заяви стягувана зупинено виконавче провадження.

Зазначену постанову про зупинення виконавчого провадження надіслано боржнику за адресою вказаною у виконавчому документі та яка збігається з адресою місця проживання згідно його заяв. Однак, постанова про зупинення виконавчого провадження знову повернута на адресу приватного виконавця, як не вручена із причиною «за закінченням встановленого строку зберігання».

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

У відповідності до положень ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження", одним із заходів примусового виконання рішень є заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно з ч. 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Згідно з ч. 4,5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, положення Закону України "Про виконавче провадження" не містять обов`язку виконавцю у випадку зупинення виконавчого провадження знімати арешти з майна боржника.

За змістом ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, приватним виконавцем не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження», відповідно, дії державного виконавця у виконавчому провадженні були законними та правомірними, а відтак подана скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 19, 129-1 Конституції України; ст. ст. 10, 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451; Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

На підставі зазначеного та керуючись ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265, 447-453 ЦПК України,Законом України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

У задоволені скарги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича (м. Одеса, вул. Асташкіна, 21, оф. 1) про визнання незаконними дій та скасування постанови, відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 22.01.2020 року.

Суддя Маломуж А. І.