Рішення № 87169317, 27.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2020 року м. Київ №640/4850/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 на період з 01.10.2018 по 31.12.2018 включно;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 включно у сумі 5 022,78 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 належну їй пенсію за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 у сумі 5 022,78 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, проте з жовтня 2018 року по грудень 2018 року відповідачем припинено виплату пенсії позивачеві, чим порушено її право на соціальний захист. В подальшому виплату пенсії було поновлено, проте заборгованість за вказаний період виплачено не було.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 року позивача звільнено від сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

Ухвалою суду від 27 березня 2019 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на підставі списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб на період одержання інформації про скасування довідки та/або результатів додаткової перевірки, виплата пенсії призупиняється особам, включеним у списки. Підставою для відмови у виплаті пенсії за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 зазначено необхідність прийняття окремого порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві, як отримувач пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (довідка від 18.11.2014 №3006001462 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції).

12.11.2018 позивачеві було видано нову довідку №0000648650 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Оскільки позивачеві з жовтня 2018 року по грудень 2018 року було зупинено виплату пенсії, остання звернулась із заявою від 10.01.2019 до Начальника Головного управління Пенсійного фонду України про виплату пенсії за період з 01.10.2018 по 31.12.2018.

Листом від 08.02.2019 №26466/02/Г-352 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до заяви від 12.11.2018 поновлено пенсію, як внутрішньо переміщені особі з жовтня 2018 року. Сума заборгованості за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 становить 5022,78 грн., після прийняття окремого порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам буде вирішене питання виплати коштів за минулий період.

Позивач вважаючи відмову у виплаті заборгованості по пенсії за період 01.10.2018 по 31.12.2018 протиправною та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства, звернулась до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначені Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Судом встановлено, що позивачку взято на облік як внутрішньо переміщену особу, вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Зі змісту відзиву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вбачається, що правовою підставою для зупинення виплати пенсії слугували стаття 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", підпункти 4, 5 пункту 12 "Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365.

Так, статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.

Частиною 1 вказаної статті встановлено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Згідно з пунктами 4, 5 пункту 12 "Порядку здійснення контролю за проведенням особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування" соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: скасування довідки внутрішньо переміщеної Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Суд наголошує, що доказів скасування дії довідки про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи в матеріалах справи відсутні, сторони про такі обставини не зазначали.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості (пункт 1); у разі смерті пенсіонера (пункт 3); у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд (пункт 4); в інших випадках, передбачених законом (пункт 5).

Відтак, припинення виплати пенсії позивачу не відповідало статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позаяк виплати припинено не на підставі визначених вичерпних підстав, встановлених пунктами 1, 3, 4 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та не відповідно до приписів іншого закону України як це встановлено пунктом 5 статті 49 зазначеного Закону.

Як свідчать матеріали справи, з жовтня 2018 року виплату пенсії позивачеві було поновлено, проте заборгованість по пенсії за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 не виплачено.

Підставою для відмови у виплаті пенсії за період з жовтеня по грудень 2018 року в листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.02.2019 №26466/02/Г-352 зазначено необхідність прийняття окремого порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відповідно до пункту 15 "Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 (зі змінами згідно з постановою Кабінету міністрів України від 25.04.2018 №335), за яким орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

На думку суду, оскільки припинення пенсії відбулось незаконно, позивач має право на отримання пенсії за період її невиплати з жовтня по грудень 2018 року, неприйняття Урядом України нормативно-правового акту не може бути підставою для обмеження права позивача в отриманні пенсії.

Підстави виплати пенсії за минулий час визначені статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Оскільки відповідачем припинено виплату призначеної та нарахованої пенсії без законних підстав на три місяці після чого виплату пенсії поновлено, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 включно у сумі 5 022,78 грн.

У даному спорі суд керується правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі №77805/402/18, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018.

Разом з тим, належним способом захисту прав позивача буде зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 належну їй пенсію за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 у сумі 5 022,78 грн..

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки ухвалою суду від 27.03.2019 позивача було звільнено від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 242, 243, 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 на період з 01.10.2018 по 31.12.2018 включно.

3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 включно у сумі 5 022,78 грн..

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 належну їй пенсію за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 у сумі 5 022,78 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа