Рішення № 87169241, 21.01.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 року Чернігів Справа № 620/3302/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Єгуновій О.М.,

за участю представника позивача Кушнеренка Є.Ю., представника відповідача Паншиної І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.01.2019 № Ф-00001071305.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було порушено строк обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу), у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску та не надсилав позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) тривалий час, при цьому заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску зростала. Позивач вказує, що такі дії відповідача свідчить про порушення відповідачем процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому оскаржувана вимога підлягає скасуванню.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» занижено суму чистого доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та мінімального страхового внеску на загальну суму 1189652,00 грн., в тому числі за 2015 рік на 259352,00 грн., за 2016 рік на 431550,00 грн., за 2017 рік на 498750,00 грн., в результаті чого платником було занижено суму єдиного соціального внеску за 2015 рік на 89995,12 грн., за 2016 рік на 94941,00 грн,, за 2017 рік на 109725,00 грн.

Крім того, відповідач подав до суду письмові пояснення в яких вказав, що відповідно до банківських виписок ФОП ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок протягом періоду з 01.01.2015 по 31.12.2017 надійшли кошти за виконані послуги в сумі 11306104,53 грн., в тому числі за 2015 рік - 2594545,47 грн., за 2016 рік - 3848169,64 грн., за 2017 рік - 4863389,42 грн. Також ФОП ОСОБА_1 не подавалися податкові декларації про майновий стан і доходи за перевіряємий період.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідач повинен був здійснювати адміністрування діяльності позивача. При цьому, контролюючим органом тривалий час не було надіслано жодних вимог чи попереджень про сплату єдиного внеску, що поклало надмірний тягар зі сплати єдиного внеску, оскільки сума вимоги з роками росла і стала завеликою. Позивач вважає, що його право на володіння своїми грошовими коштами в розумінні положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції є порушеним та підлягає відновленню.

Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 09.10.2009 та є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Головним управлінням ДФС у Чернігівській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 29.11.2018 № 824/13/3110714130.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки занижено суму чистого доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та мінімального страхового внеску на загальну суму 1189652,00 грн., в тому числі за 2015 рік на 259352,00 грн., за 2016 рік на 431550,00 грн., за 2017 рік на 498750,00 грн., в результаті чого платником було занижено суму єдиного соціального внеску за 2015 рік на 89995,12 грн., за 2016 рік на 94941,00 грн., за 2017 рік на 109725,00 грн.

За результатами проведеної перевірки ФОП ОСОБА_1 було донараховано єдиний соціальний внесок з чистого оподатковуваного доходу всього на суму 286213,12 грн. в тому числі за 2015 рік на 89995,12 грн., за 2016 рік на 94941,00 грн., за 2017 рік на 101277,00 грн.

У зв`язку з несплатою позивачем єдиного соціального внеску, 24.01.2019 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області було сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.01.2019 № Ф-00001071305 (а.с. 11).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

До вказаного Закону Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як визначено пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положеннями абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, зокрема, що фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У відповідності до пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, зокрема, на підставі акту документальної перевірки, якщо платник має недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Таким чином, оскаржувана вимога була сформована на підставі акту від 29.11.2018 № 824/13/3110714130 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, що узгоджується з вимогами чинного законодавства, а тому твердження позивача про бездіяльність відповідача щодо направлення вимоги та порушення його права на володіння своїми грошовими коштами в розумінні положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Крім того, суд зазначає, що зауважень щодо форми, змісту вимоги та суми недоїмки позивачем не висловлено. Також позивач не заперечував, що не подавав податкові декларації про майновий стан і доходи протягом 2015 - 2017 років та одержував дохід на банківські рахунки.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.01.2019 № Ф-00001071305, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, ЄДРПОУ 43143966) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.01.2020.

Суддя В.О. Непочатих