Вирок № 87168820, 27.01.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 27.01.2020

Справа № 320/1721/19

Провадження № 1-кп/937/260/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«27» січня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Фоміна В.А.,

при секретарі - Захаровій І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019080140000211 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Воскресенка, Приазовського району Запорізької області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, працюючого в ТОВ «АТП АСА» водієм, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - Фурманенко М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Діденко В.Є.,

представника потерпілої - адвоката Чеботар Н.А.,

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2019 року о 06 год. 54 хв. водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mercedes Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 в технічно справному стані, рухався по вул. Героїв України в м. Мелітополь з боку вул. П. Дорошенко в напрямку вул. В. Інтернаціоналістів в правій смузі для руху зі швидкістю приблизно 5-10 км/год.

В цей же час пішохід ОСОБА_2 рухалась по правому тротуару вул. Героїв України з боку вул. П. Дорошенко в напрямку вул. В. Інтернаціоналістів та підходила до регульованого пішохідного переходу.

На регульованому перехресті вул. Героїв України та вул. В. Інтернаціоналістів, водій ОСОБА_1 при повороті праворуч, маючи можливість запобігти ДТП, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_2 , яка по пішохідному переходу на зелений сигнал світлофора переходила проїжджу частину вул. Інтеркультурна, на яку він повертав, після чого допустив на неї наїзд.

Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та звернулась до лікарні.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 16.2 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

16.2. «На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку»;

Порушення п.п. 16.2 ПДР України, вчинене водієм ОСОБА_1 , знаходиться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно висновку судової медичної експертизи № 38 від 18 лютого 2019 року у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження:

- закритий передньо-медіальний переломо-вивих правого плечового суглобу з відривом та зміщенням великого бугорка правої плечової кістки; закритий лінійний поперечний перелом медіальної кісточки лівої гомілки внутрішньо суглобового типу без зміщення уламків; закритий уламковий перелом дистального метаепіфізу лівої малогомілкової кістки внутрішньосуглобового типу без зміщення уламків; ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана лобної ділянки голови, травматична екстракція 1-го зуба на верхній щелепі справа та вивих 5-го зубу на нижній щелепі зліва.

Зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 кваліфікуються наступним чином:

-закритий передньо-медіальний переломо-вивих правого плечового суглобу з відривом та зміщенням великого бугорка правої плечової кістки; закритий лінійний поперечний перелом медіальної кісточки лівої гомілки внутрішньо суглобового типу без зміщення уламків; закритий уламковий перелом дистального метаепіфізу лівої малогомілкової кістки внутрішньосуглобового типу без зміщення уламків - середньої тяжкості, що спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я;

-в ділянці голови, зокрема ЗЧМТ, струс головного мозку та травматична екстракція 1-го зуба на верхній щелепі справа та вивих 5-го зубу на нижній щелепі зліва - легкі, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю, згоден з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся і пояснив, що дійсно 21 січня 2019 року о 06 год. 54 хв. він керував автомобілем Mercedes Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 в технічно справному стані, рухався по вул. Героїв України в м. Мелітополь з боку вул. П. Дорошенко в напрямку вул. В. Інтернаціоналістів в правій смузі для руху зі швидкістю приблизно 5-10 км/год. В цей же час пішохід ОСОБА_2 рухалась по правому тротуару вул. Героїв України з боку вул. П. Дорошенко в напрямку вул. В. Інтернаціоналістів та підходила до регульованого пішохідного переходу. На регульованому перехресті вул. Героїв України та вул. В. Інтернаціоналістів, ОСОБА_1 . при повороті праворуч, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_2 , яка по пішохідному переходу на зелений сигнал світлофора переходила проїжджу частину вул. Інтеркультурна, після чого допустив на неї наїзд. Просив призначити покарання не пов`язане з обмеженням волі, та враховуючи його специфіку роботи, просив не позбавляти його права керування транспортними засобами. Цивільний позов щодо стягнення з нього матеріальної шкоди визнає повністю.

Представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Чеботар Н.А. в судовому засіданні просила призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 не пов`язане з обмеженням волі та позбавленням прав управління транспортними засобами. Уточнений цивільний позов про стягнення з відповідача ТОВ «АТП АСА» моральної шкоди в розмірі 99 000 грн. та про стягнення з ПАТ «Страхова група «Ю.Бі.АЙ-КООП» матеріальної шкоди в розмірі 12 193,21 грн. та про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у ньому, просила його задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «АТП АСА» будучи повідомленим належним чином в судове засідання не з`явився, про поважні причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ПАТ «СК «Ю.БІ.АЙ-КООП» в судове засідання не з`явився, надіслали на адресу суду заяву про розгляду справи за їх відсутністю, просили відмовити потерпілій в частині стягнення з ПАТ «СК «Ю.БІ.АЙ-КООП» матеріальної шкоди в розмірі 12 193,21 грн. через те, що потерпілій ОСОБА_2 необхідно звернутись із документами до ПАТ «СК «Ю.БІ.АЙ-КООП» для отримання страхового відшкодування в порядку узгодженому Законом № 1961-IV із ймовірним вирішенням майнових претензій по факту сплати у відповідності до цивільного судочинства.

У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, і щирим каяттям, та не заперечення сторін кримінального провадження про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

У частині дослідження цивільного позову встановлено повний порядок дослідження наданих сторонами доказів.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч.1 ст. 286 КК України.

Згідно зі статтями 50,65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання заст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд керується ст.65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним діяння, яке відповідно до ч. 4 ст.12 КК України, належить до категорії невеликого ступеню тяжкості, вчинене з необережності, дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, проживає разом із дружиною, яка є інвалідом 2 групи.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, правдиві послідовні покази надані в судовому засіданні, які сприяли встановленню істини по справі, часткове відшкодування завданих збитків потерпілому.

Згідно зі ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, проте із здійсненням контролю за поведінкою обвинуваченого з боку органів з питань пробації, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, із застосуванням положень ст. 75 КК України, тобто без реального відбування покарання та покладення обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд вважає недоцільним, оскільки ОСОБА_1 має позитивну характеристику, раніше порушень ПДР не допускав, крім того представник потерпілої в судовому засіданні просила не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами, для того, щоб він міг відшкодувати матеріальну шкоду.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно з частиною 5 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У даному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП АСА» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ю.БІ.АЙ-КООП» заявлені позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП АСА» моральної шкоди в розмірі 99 000,00 грн., з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ю.БІ.АЙ-КООП» матеріальної шкоди в розмірі 12 193,21 грн. та з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Вирішуючи заявлений цивільний позов у даному кримінальному провадженні суд керується наступним.

Водночас, за змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Цей же принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання сторонами кримінальної справи їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості закріплений і в ст. 22 КПК України.

До того ж, приписами п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальній справі підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 на час скоєння злочину перебував у трудових відносинах з ТОВ «АТП АСА», а саме працював на посаді водія маршрутного таксі, та саме на час скоєння ДТП, тобто о 06 годині 54 хвилини виконував свої обов`язки на маршрутному таксі, що підтверджується шляховим листом автобусу № Р 343.

В свою чергу ТОВ «АТП АСА» дійсно був застрахований в страховій компанії ПАТ «Страхова компанія «Ю.БІ.АЙ-КООП» згідно з полісом № АМ № 4828484 від 13.09.2018 року.

Відповідно до рішення Конституційного Суду від 9.07.2002 року №15-рп/2002 кожна особа має вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, а тому така можливість не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту.

Так, відповідно до ст.999 ЦК законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 №1961-IV.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності закон №1961-IV (ст.3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 закону №1961-IV).

Згідно зі ст.6 закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК підстав.

Як передбачено ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

При цьому ст. 22 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Виходячи з наведених вимог закону про здійснення відшкодування шкоди за рахунок страховика в межах страхової суми за таку шкоду, зазначену в страховому полісі, цивільна відповідальність за відшкодування шкоди, пов`язаної із заподіянням шкоди здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, покладається у кримінальному провадженні на обвинуваченого, який її завдав, та страховика.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода яка завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно приписів ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За приписами ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля Mercedes Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП був ТОВ «АТА АСА».

На момент пригоди цивільно-правова відповідальність ТОВ « АТА АСА була забезпечена полісом № АМ № 4828484 від обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів від 13.09.2018 року (а.с.185).

Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Суд враховує позицію, викладену в Постанові Верховного Суду від 05.09.2018 р. у справі №534/872/16-ц, де зазначено, що з аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, то згідно положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ч. 4 ст. 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Отже, під поняттям "моральна шкода" охоплюються негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов`язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів. Фізичні страждання - це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров`я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілої, погіршення функціонування її певних органів.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 вчинив злочинні дії, окреслені у ч. 1 ст. 286 КК України, вина обвинуваченого в скоєнні ДТП, яке потягло спричинення потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості, доведена. Отже, заявлена вимога цивільного позивача пов`язується з фактом заподіяння злочином моральної шкоди, і суд враховуючи стан здоров`я потерпілої, фізичні та душевні страждання, що призвели до негативних змін у житті потерпілої, тяжкість вимушених змін у її звичайному способі життя, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вважає, що маються підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Крім того, судом враховується і те, що ОСОБА_1 здійснено часткове відшкодування моральної шкоди потерпілій на суму 1000 грн., що самою потерпілою не оспорювалось.

З урахуванням вищезазначених обставин і доказів, наданих цивільним позивачем, суд вважає, що розмір моральної шкоди у грошовому еквіваленті 60 000 грн., що спричинена потерпілій виходячи із сукупності її складових - ступеню тяжкості спричинених тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, фізичного болю та страждань, розумності, виваженості та справедливості є достатнім розміром для компенсації моральної шкоди і саме цей розмір суд вважає таким, що відповідає ступеню моральних страждань потерпілої та категорії злочину, вчиненого обвинуваченим, яке за направленістю умислу відноситься до ненавмисних.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Ю.БІ.АЙ-КООП» матеріальної шкоди у розмірі 12 193,21 грн. суд приходить до наступного.

Згідно зі статтею 6 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п.10 ч.1 ст.56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Як зазначає ОСОБА_2 у позові їй була завдана матеріальна шкода на загальну суму у розмірі 12 193,21, яка складається з: витрат на лікування та відновлення здоров`я у розмірі 11 784,11 грн. та 409,10 грн. транспортні розходи пов`язані з поїздками до лікарні.

Згідно зі статтею 35 указаного Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Таким чином, установивши, що ОСОБА_2 ні з відповідним повідомленням про ДТП, ні із заявою про страхове відшкодування у встановлений законодавством України строк до ПАТ «Страхова компанія «Ю.БІ.АЙ-КООП» не зверталась, причини, які б унеможливлювали вчинення нею таких дій, суду не навела, а також не порушила питання про відновлення цього строку, суд в цій частині відмовляє в задоволенні позову.

Однак, суд вважає, що потерпіла (цивільний позивач) ОСОБА_2 не позбавлена права з цими вимогами звернутися, як до страхової компанії у встановлений законом строк, так і до обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_1 у цивільному судочинстві.

Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілою ОСОБА_2 та адвокатом Чеботар Н.А. було укладено договір № 16 від 27.02.2019 року про надання останнім правової допомоги. Упродовж судового розгляду адвокат здійснював представництво інтересів потерпілої, звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням, яка в подальшому була уточнена, в тому числі і про відшкодування процесуальних витрат у розмірі 10 000 грн. Вказана сума була фактично сплачена потерпілою ОСОБА_2 адвокату Чеботар Н.А., що підтверджується квитанцією № 5 від 27.02.2019 року та розрахунком витрат на правничу допомогу до договору на надання правової допомоги № 16 від 27.02.2019 року.

Приписами ч. 2 ст. 124 КПК також установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на ОСОБА_1 покласти наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП АСА», юридична адреса: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Рівне, вул. Зелена, 24, код ЄДРПОУ 32578564, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - відсутній, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , суму моральної шкоди в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер -відсутній, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави в особі Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Запорізькій області (рахунок № 31112115008009, одержувач УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300, код банку 899998, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку казначейство України), витрати:

-на проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 19-16 від 31.01.2019 року в розмірі 1 430 (одна тисяча чотириста тридцять) гривень 00 копійок;

- на проведення судової-медичної експертизи № 19-21 від 13.02.2019 року в розмірі 1 716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 20 копійок.

Речові докази:

- мікроавтобус Mercedes Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на зберігання власнику ОСОБА_1 відповідно до розписки від 24.01.2019 року - залишити ОСОБА_1 за належністю;

-DVD-R диск «Verbatim» 4,7 gd сірого кольору з відеозаписом ДТП, який зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12019080140000211 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ : В.А.Фомін