Рішення № 87168738, 16.01.2020, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/5046/19

Провадження №2/333/307/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Круглікової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за позовом: районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, як органу опіки та піклування, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: ОСОБА_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , остання відома адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: комунальна установа «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко», 69104, м. Запоріжжя, вул. Олімпійська, буд. 6А

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

встановив:

Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як органу опіки та піклування, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_1 ,звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 є матір`ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У червні 2019 року до служби (управління) у справах дітей ЗМР надійшов лист КНП «Пологовий будинок №4» про те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила хлопчика та відмовилась його забирати. 13.06.2019 року складено Акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки, інші родичі або законний представник відмовились забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я. На підставі зазначеного акту за розпорядженням голови РА ЗМР по Дніпровському району від 25.06.2016 року №334р реєстрацію дитини проведено на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. Малолітнього ОСОБА_1 взято на профілактичний облік до служби у справах дітей та влаштовано до КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко», де він перебуває на повному державному забезпеченні. Мати дитини - ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків, що суперечить інтересам дитини. З цих підстав, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 . Крім того, з огляду на те, що батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, не зважаючи на позбавлення батьківських прав, районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як органу опіки та піклування, просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дати звернення до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечую проти заочного розгляду справи, у разі неявки відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 до зали судового засідання не з`явилась, на зареєстровану адресу проживання відповідача та на адресу фактичного проживання останньої судом було направлено судові повістки. Однак, на адресу суду повернулись поштові повідомлення №№6910412660275, 6910412751653, відповідно до яких відповідач отримала судові виклики, а також конверти. Крім того, судом на офіційному веб-сайті опубліковано оголошення про виклик відповідача в судові засідання. У зв`язку з вищезазначеним, на підставі ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про час, дату та місце слухання справи.

На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.

Представник третьої особи до зали судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Стаття 12 Закону України "Про охорону дитинства" зобов`язує батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з ч. 2 ст. 143 СК України, мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов`язана забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (ч. 1). Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2). Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 02.07.2019 року серії НОМЕР_1 , актовий запис №466 (а.с. 4).

Відповідно до заяви батьків (матері або батька), інших родичів або законного представника про відмову забрати дитину з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я від 13.06.2019 року, 12.06.2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народила хлопчика та відмовилась забирати дитину з пологового будинку у зв`язку з неможливістю утримувати останнього та відсутності житла, що підтверджується (а.с. 7).

На підставі зазначеної вище заяви 13.06.2019 року працівниками КНП «Пологовий будинок №4» ЗМР у присутності старшого інспектора СЮП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, начальника відділу по Дніпровському району служби (управління) у справах дітей ЗМР та начальника ВСР по Дніпровському району ЗМУ СССДМ складено Акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовились забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я (а.с. 8).

13.06.2019 року на адресу служби у справах дітей Запорізької міської ради від адміністрації КНП «Пологовий будинок №4» ЗМР м. Запоріжжя надійшло повідомлення про дитину, позбавлену батьківського піклування, відповідно до якого 13.06.2019 року мати дитини ОСОБА_2 написала відмову від дитини. У зв`язку з чим, адміністрацію закладу охорони здоров`я просить вирішити питання про подальше влаштування дитини та реєстрації в органах РАЦС (а.с. 9).

25.06.2019 року головою Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району прийнято розпорядження №334р про реєстрацію покинутої дитини на прізвище - ОСОБА_3 , ім`я - ОСОБА_3 , по батькові - ОСОБА_5 , дату народженням - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про матір записати згідно з медичним свідоцтвом про народження, паспортом громадянина України - ОСОБА_2 , відомості про батька - ОСОБА_6 (а.с. 11).

Таким чином, державну реєстрацію малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 135 СК України від 02.07.2019 року №00023277362 (а.с. 5) та повідомленням про державну реєстрацію народження покинутої дитини від 02.07.2019 року №1676/17.4-05.01-47 (а.с. 10).

15.07.2019 року, на підставі повідомлення про дитину, позбавлену батьківського піклування від 13.06.2019 року та Акту закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовились забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я від 13.06.2019 року, начальник служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради звернулась до головного лікаря КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» з заявою №01-71/1571 про прийняття на виховання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вирішення його подальшої долі (а.с. 13).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, однією з підстав для позбавлення батьківських прав визначено ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року № 3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 16 цієї ж постанови передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Зазначені факти як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Із змісту позовної заяви слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно ОСОБА_1 , не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не забезпечує йому необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що суперечить інтересам дитини.

Згідно з відомостей, наданих ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в КНП «Пологовий будинок №4 » ЗМР м. Запоріжжя, остання фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Проте, відповідно до акту обстеження умов проживання від 16.07.2019 року, відділом по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради не вдалося з`ясувати умови проживання за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки двері ніхто не відкрив (а.с. 12).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач жодного разу не з`явилась, будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують факт виконання нею батьківських обов`язків відносно малолітньої дитини, не надала, суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами, а тому задовольняються судом.

Розглянувши позовні вимоги районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, як органу опіки та піклування, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_1 , в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд виходить з наступного.

На підставі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

З роз`яснень, викладених у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»від 15 травня 2006 року № 3 вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК,аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Відповідно до п. 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-Х1І від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з ст.18 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Встановлюючи розмір аліментів, які необхідно стягнути з відповідача на утримання дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, дітей віком до 6 років з 1 січня 2020 року складає 1 779 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має нормальний стан здоров`я та є працездатною особою, доказів того, що її матеріальний стан не дозволяє виконати рішення суду, останньою надано не було.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

З огляду на викладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, враховуючи інтереси дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов його життя, повного та всебічного розвитку, враховуючи матеріальний та сімейний стан платника аліментів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 29.08.2019 року, оскільки, на підставі ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Також, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судовий збір судом покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 130, 141, 223, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , остання відома адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 32, код ЄДРПОУ 37573541) аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 29.08.2019 року.

4.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , остання відома адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1 536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

5.Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному обов`язковому виконанню.

Повне рішення складено 24.01.2020 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова