Вирок № 87168116, 27.01.2020, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/226/19

1-кп/302/7/20

98

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.01.2020смт. Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі суддя - Кривка В.П.,

з участю: секретар с/з Гажук Н.В.,

прокурор Пилип Б.Ф.,

обвинувачена - ОСОБА_1 ,

захисник - адвокат Фесик І.А.,

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат Керита М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Закарпатської області, Міжгірського району, с.Стригальні, мешканка АДРЕСА_1, громадянки України, неодруженої, непрацюючої, із повною загальною-середньою освітою, раніше не судимої,-

- про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Судом визнано обставини, які є не доведеними за сформульованим обвинуваченням, пред`явленим ОСОБА_1 , зазначеним в обвинувальному акті від 23.01.2019 в кримінальному провадженні № ЄРДР 12017070110000126 від 24.03.2017, - за такими окремими епізодами досудового розслідування:

- про те, що ОСОБА_1 під час розмови із потерпілим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_2 , ввела його в оману, а саме повідомивши, що має бізнес по заготівлі деревини виманила від останнього значну суму грошових коштів хоча заготівлею та продажем лісу не займалася. Так, в серпні 2016 року, зустрівшись із останнім в смт. Міжгір`я, вул.Туряниці, біля кафе «Смерекова хата», виманила у останнього грошові кошти у сумі 2000 доларів США, що з урахуванням середнього курсу долара США по відношенню до гривні станом на серпень 2016 становило 50 тисяч 400 гривень, начебто для ведення бізнесу пов`язаного із заготівлею та реалізацією лісо деревини, хоча станом на 2016 рік підприємницької діяльності не вела, грошові кошти до цього часу не повернула.

- про те, що ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії на початку жовтня 2017 року ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно в корисливих інтересах, шляхом обману та зловживання довірою попередньо домовившись із ОСОБА_3 , про позику грошових коштів у сумі 2000 доларів США, зустрілась із останнім в смт. Міжгір`я, вул. Возз`єднання, Міжгірського району Закарпатської області, біля адміністративної будівлі «Поліклініки», де ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2000 доларів США, що з урахуванням середнього курсу долар США по відношенню до гривні станом на жовтень 2016 становило 50 тисяч 400 гривень. Не припиняючи свої злочинні дії в середині жовтня 2017 року ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно в корисливих інтересах, шляхом обману та зловживання довірою, увійшовши у довіру до потерпілого ОСОБА_3 , попередньо домовившись із ним про зустріч в смт. Міжгіря, вул. Шевченка, Міжгірського району Закарпатської області біля магазину «Корона», де при зустрічі виманила у ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 100 доларів США, що з урахуванням середнього курсу долар США по відношенню до гривні станом на жовтень 2016 становило 2 тисячі 950 гривень для ведення та підтримки бізнесу пов`язаного із заготівлею та реалізацією лісодеревини та повернення грошових коштів іншим позичальникам, хоча станом на 2016 рік підприємницької діяльності не вела. В результаті своїх дій ОСОБА_1 спричинила потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток на загальну суму 103 тисячі 750 гривень.

- про те, що ОСОБА_1 , у березні 2017 року, продовжуючи свої злочинні дії, умисно в корисливих інтересах, шляхом обману та зловживання довірою, увійшовши у довіру до потерпілого ОСОБА_4 , під приводом розширення бізнесу та придбання погружчика для деревини, виманила у нього автомобіль марки BMW 540 із державним номерним знаком НОМЕР_1 , попередньо пообіцявши повернути попередній борг, про ціну якого домовилась із останнім у сумі 4500 доларів США, що станом на березень 2017 становило 121590 грн. В результаті своїх протиправних дій ОСОБА_1 спричинила потерпілому ОСОБА_4 з урахуванням середнього курсу долар США по відношенню до гривні станом на лютий-березень 2017 року матеріальні збитки на суму 148 тис. 610 гривень.

- про те, що на протязі 2016 року ОСОБА_1 під час розмови із потерпілим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцем АДРЕСА_3 , під приводом позики грошових коштів для підтримки бізнесу пов`язаного із заготівлею та реалізацією лісо деревини, хоча станом на 2016 рік підприємницької діяльності не вела, діючи умисно з метою входження довіру потерпілого ОСОБА_6 позичала у останнього невеликі суми грошових коштів, які згодом повертала з метою подальшого обману потерпілого ОСОБА_6 . На початку листопада 2017 року ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно в корисливих інтересах, шляхом обману та зловживання довірою, увійшовши у довіру до потерпілого попередньо домовившись із ним про позику грошових коштів, начебто для ведення бізнесу пов`язаного із заготівлею лісодеревини, у сумі 800 доларів США, які потерпілий ОСОБА_6 , передав в смт. Міжгіря, вул. Шевченка №67 « А », Міжгірського району Закарпатської області біля магазину «Рукавичка» синові ОСОБА_1 , громадянину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканцю АДРЕСА_1 , та які остання по теперішній час не повернула.

- про те, що в результаті цих дій ОСОБА_1 спричинила потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 800 доларів США, що з урахуванням середнього курсу долар США по відношенню до гривні станом на листопад 2016 становило 23 тисячі 600 гривень.

Судом визнано обставини, які є доведеними за сформульованим обвинуваченням, пред`явленим ОСОБА_1 , що відповідають змісту обвинувального акту від 23.01.2019 в кримінальному провадженні № ЄРДР 12017070110000126 від 24.03.2017 - за такими окремими епізодами:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 перебуваючи у приміщенні кафе «Тополя», що в смт. Міжгір`я, вул. Олександра Ігнатишина №1, у ході розмови з потерпілим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканцем АДРЕСА_6 , з метою обману потерпілого ОСОБА_8 , у присутності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , домовилась із ним про позику грошових коштів в сумі 500 доларів США, із умовою поверненням через тиждень 700 доларів США, які ОСОБА_1 на протязі тижня повернула потерпілому. Продовжуючи злочинний намір на початку листопада 2016 перебуваючи біля кафе «Тополя», у автомобілі потерпілого ОСОБА_1 попередньо ввійшовши у довіру потерпілого ОСОБА_8 , тим, що вона першу позику грошових коштів повернула йому, продовжуючи свої злочинні дії, умисно, повторно в корисливих інтересах, шляхом обману та зловживання довірою, увійшовши у довіру до потерпілого ОСОБА_8 , під приводом позики грошових коштів для підтримки бізнесу пов`язаного із заготівлею та реалізацією лісо деревини, хоча станом на листопад 2016 року підприємницької діяльності не вела, у присутності ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , виманила у нього грошові кошти в сумі 1000 доларів США із яких у лютому 2018 повернула 300 доларів США. В результаті своїх протиправних дій ОСОБА_1 спричинила потерпілому ОСОБА_8 матеріальний збиток на загальну суму 500 доларів США, що з урахуванням середнього курсу долара США по відношенню до гривні станом на листопад 2016 (29.5 грн) становило 14 тисяч 750 гривень.

06.12.2016 року ОСОБА_1 діючи умисно, повторно, шляхом обману та зловживання довірою з корисливою метою шляхом введення в оману потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканця АДРЕСА_7 , умисно, з метою власного збагачення та заволодіння чужим майном домовилась із останнім про позику золотих виробів з метою подальшого продажу їх в Чеській Республіці. 07.12.2017 ОСОБА_1 , перебуваючи в магазині продажу золотих виробів під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_8», що за адресою: АДРЕСА_9, який згідно свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_5 належить потерпілому, отримала і в подальшому використала для власних потреб два ланцюжки, два браслети та дві золоті підвіски загальною вагою 37,15 грам, на загальну суму 40 тисяч 865 гривень, із строком повернення грошових коштів за них через сім днів, які ОСОБА_1 , передала продавець магазину ОСОБА_11 у присутності дружини потерпілого ОСОБА_12 , та які ОСОБА_1 до теперішнього часу не повернула.В результаті своїх протиправних дій ОСОБА_1 шляхом обману та зловживання довірою потерпілого ОСОБА_2 , увійшла у довіру останнього та в корисливих цілях з метою збагачення виманила в останнього золоті вироби загальною вагою 37,15 грам, вартість яких станом на 07.12.2016 становила 40 тисяч 865 гривень.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 в смт Міжгір`ї Закарпатської області, перебуваючи у автомобілі марки «Мерседес Віто», який належить ОСОБА_13 , у присутності його дружини ОСОБА_14 , у ході розмови з потерпілим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканцем АДРЕСА_8 , з метою обману потерпілого ОСОБА_4 , представилась останньому, директором фірми із виготовлення меблів, заготівлі та реалізації лісо деревини, хоча станом на лютий 2017 року директором фірми (підприємства) не була і підприємницької діяльності не вела. Вводячи в оману ОСОБА_4 остання домовилась із ним про позику грошових коштів в сумі 1000 доларів США із поверненням їх під високий відсоток через три місяці у сумі 500 доларів США за кожен місяць тобто у загальній сумі 2500 доларів США. Таким чином ОСОБА_1 шляхом обману та зловживання довірою потерпілого ОСОБА_4 , увійшла у довіру останнього та в корисливих цілях заволоділа грошовими коштами у сумі 1000 доларів США, що станом на лютий 2017 становило 27020 грн.

Обвинувачена ОСОБА_1 пред`явлене їй обвинувачення за встановленими обставинами, а також за обставинами, зазначеними в обвинувальному акті заперечила повністю, а також заперечила вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 ч.2 КК України, і показала таке у вигляді письмових пояснень, які оголосила в кінці судового розгляду справи.

З 2007 року вона зареєстрована як фізична особа підприємець з основними видами діяльності торгівля меблями та торгівля непродовольчими товарами. Її чоловік ОСОБА_15 до його смерті внаслідок нещасного випадку під час заготівлі деревини разом з їх сином ОСОБА_7 займались заготівлею лісової деревини. Для цих потреб використовували наявні у користуванні вантажні автомобілі. Влітку 2016 син ОСОБА_7 повідомив їй, що лісничий Міжгірського державного лісогосподарства ОСОБА_17 запропонував йому оформити документи та викупити частину земельної ділянки для розробки лісу за певну значну суму коштів. У серпні 2016 ОСОБА_1 позичила у знайомих ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та інших 5 тисяч доларів США, які в подальшому були передані ОСОБА_17 у серпня-вересні 2016. У кінці 2016 ОСОБА_17 знову було передано 5 тисяч доларів США для оформлення ним документів, однак він повідомив, що вирубку дерев можна буде здійснити тільки весною 2017. У зв`язку з цим син ОСОБА_7 вирішив поїхати на заробітки до Чехії, де вже працювали його знайомі, які по телефону запропонували взяти йому з собою золоті вироби на продаж. Син попросив у ОСОБА_1 позичити йому золоті вироби. У зв`язку з цим обвинувачена ОСОБА_1 звернулась до знайомого підприємця ОСОБА_2 з проханням дати їй золоті вироби з відстрочкою їх оплати і в його магазині в смт Міжгір`ї 06 грудня 2016 вона особисто отримала золоті вироби: 2 ланцюжки, 2 браслета, 2 золоті підвіски. Після цього їй особисто почав неодноразово телефонувати ОСОБА_21 з погрозами фізично розправитись та підпалити будинок, якщо вона не поверне йому борг, який виник у неї в зв`язку з тим, що вона позичила в ОСОБА_6 раніше гроші. При цьому він повідомив, що йому відомо про те, що вона взяла в ОСОБА_2 золоті вироби. Сприйнявши погрози ОСОБА_6 як реальні, вона вирішила здати золоті вироби, одержані у ОСОБА_2 в ломбард і з цією метою поїхала в м. Хуст з ОСОБА_6 13 грудня 2016, де передала йому золоті вироби, які він здав у ломбард і виручені гроші привласнив , пояснивши , що в такий спосіб покриває її борг. Просить узяти до уваги, що станом на час розгляду кримінального провадження розслідується кримінальне провадження слідчими Міжгірського відділення поліції за її заявою про погрози і вимагання ОСОБА_6 . Вважає, що вона не обманювала ОСОБА_2 , бо саме дії ОСОБА_6 призвели до того, що вона не змогла завчасно розрахуватися з ОСОБА_2 за одержані від нього золоті вироби. Просить узяти до уваги що вона раніше неодноразово брала в ОСОБА_2 золоті вироби у позику, але завжди віддавала борги, про що потерпілий ОСОБА_2 і його дружина підтвердили в суді. Обвинувачена також заперечила обвинувачення щодо заволодіння коштами 800 доларів США в потерпілого ОСОБА_6 , бо її син ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечив одержання цих коштів від ОСОБА_6 . Просить узяти до уваги, що ОСОБА_7 в період з 03 жовтня 2017 по 21 грудня 2017 перебував за кордоном України, а тому фізично не міг бути присутнім в смт Міжгір`ї біля магазину «Рукавичка». Вважає, що потерпілий ОСОБА_6 повідомив суду неправдиві обставини. З приводу обвинувачення по епізоду заволодіння грошовими коштами в потерпілого ОСОБА_4 обвинувачена показала, що раніше не знала цю особу. Він особисто зателефонував їй про те, що є родичем ОСОБА_14 і йому відомо, що вона позичила в сім`ї ОСОБА_14 гроші під відсотки та запропонував позичити в нього 1000 доларів з поверненням за користування грошима з процентами. Вони домовились у зв`язку з цим про зустріч і зустрілись в смт Міжгір`ї 14 січня 2017 року де вона повідомила йому, що їй дійсно необхідні гроші для заготівлі деревини, однак деталей не повідомляла і пообіцяла ОСОБА_4 повернути гроші через три місяці з процентами, на що він погодився. Обвинувачена пояснила, що не змогла своєчасно розрахуватися з потерпілим ОСОБА_4 у зв`язку з тим що лісничий ОСОБА_17 заволодів її коштами та звільнився після цього з роботи, не виходив на телефонний зв`язок, тобто вважає, що вона сама потерпіла від шахрайських дій ОСОБА_17. Обвинувачена також просить узяти до уваги, що вона намагалась повернути кошти потерпілому ОСОБА_4 , про що писала йому листи на адресу його місця проживання. Обвинувачена заперечила вчинення злочину за обставинами епізоду з приводу заволодіння автомобілем «БМВ» і показала таке. Згідно реєстраційних документів власником цього автомобіля була ОСОБА_14 . Весною 2017 ОСОБА_4 , будучи користувачем автомобіля, передав автомобіль не обвинуваченій, а власнику ОСОБА_14 Тому обвинувачена не володіла і не розпоряджалась цим автом, не одержувала грошових коштів, бо власник ОСОБА_14 особисто його продала та особисто одержала виручені від продажу кошти, тому від цих дій ніхто не потерпів. Обвинувачена заперечила одержання будь-яких коштів від ОСОБА_3 особисто. Просить узяти до уваги , що свідок ОСОБА_26 , на якого покликається ОСОБА_3 як на досудовому розслідуванні, так і в суді підтвердив, що він не одержував кошти від ОСОБА_3 ні для передачі обвинуваченій, ні для себе особисто. Обвинувачена вважає , що ОСОБА_3 безпідставно обвинувачує її в наданні їй в позику через ОСОБА_26 1250, 2000 і 2000 доларів США і вважає, що жодних підтверджень цих подій не має, також звертає увагу суду на те, що ОСОБА_3 стверджує про передачу коштів в серпні 2016, а із заявою в поліцію він звернувся тільки 10.10.2018.

З приводу отримання коштів у ОСОБА_8 обвинувачена відмовилась надати покази, покликаючись на статтю 63 Конституції України і просить узяти до уваги, від ОСОБА_8 вона позичила (одержала) 1500 доларів США, а повернула ОСОБА_8 1000 доларів США.

На основі викладених показів та пояснень обвинувачена вважає, що вона не вчиняла злочину і за епізодами визнаними нею - обставинами про особисте одержання коштів в ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та золотих виробів в ОСОБА_2 в неї є боргові зобов`язання перед цими особами, за ознаками цивільно-правового характеру. Ці зобов`язання обвинувачена згідна виконати по мірі можливості заробляння грошей з огляду на те, що не має постійного доходу може такі кошти заробити тільки працюючи за кордоном. Обвинувачена також частково визнала цивільні позови у межах одержаних в борг грошей від зазначених вище потерпілих осіб. Обвинувачена також підтримала позицію свого захисника про надмірність заявлених до стягнення з неї витрат на правничу допомогу потерпілому ОСОБА_4 ,сплачених адвокату Керита М.В., бо вважає такі завищеними та необґрунтованими відповідними розрахунками. Просить узяти до уваги, що потерпілий ОСОБА_4 заявив витрати на поїздки до органу досудового розслідування та в судові засіданні з участю своєї дружини, яка всього один раз допитувалась у суді, тому ці витрати просить відхилити.

Оцінивши покази обвинуваченої ОСОБА_1 , докази і доводи сторони обвинувачення і сторони захисту та потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 щодо висновку суду про недоведеність зазначених вище обставин, суд вважає, що є такі підстави для виправдання обвинуваченої у вчиненні злочину за ознаками статті 190 ч.2 КК України по цим окремим епізодам.

- За епізодом по заяві потерпілого ОСОБА_3 .

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні від 23.03.2019 показав, що він познайомився з обвинуваченою випадково, бо вона зателефонувала йому і попросила позичити гроші для ведення бізнесу, пов`язаного з лісозаготівлею в сумі 2000 доларів США під високі проценти за користування (1000 дол. за місяць користування). Він дізнався, що ОСОБА_1 раніше торгувала меблями на ринку. Ці гроші ОСОБА_3 передав обвинуваченій в смт Міжгір`ї, біля кафе «Смерекова хата». Через місяць вони зустрілись біля поліклініки, де обвинувачена запевнила його, що віддасть позичені гроші за домовленістю і потерпілий ще позичив їй 2000 дол. США на таких же умовах, бо обвинувачена запевнила, що вона і її син зароблять ці гроші також на заробітках. Втретє ОСОБА_3 передав обвинувченій гроші біля кафе «Корона», всього по трьом випадкам в кінці літа та восени 2016 він передав обвинуваченій 4100 доларів США. ОСОБА_3 також показав, що передача коштів відбувалась без свідків і не оформлялась розписками та договорами, бо він повірив запевненням обвинуваченої про повернення нею боргу в обумовлений ними усно строк. Раніше, до зазначених вище обставин про передачу коштів обвинуваченій, до ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_26 про позику 1250 доларів США для того, щоб їх позичити іншій особі під проценти. Від ОСОБА_4 ОСОБА_3 саме дізнався про те, що обвинувачена бере в позику гроші і повертає їх з високими процентами. ОСОБА_3 також заявив, що ОСОБА_26 не повернув йому 1250 доларів США.

Ці покази потерпілого не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду з огляду на таке.

Обвинувачена заперечила знайомство та контакти з ОСОБА_3 . Згідно показів свідка ОСОБА_26 в судовому зсіданні від 09.12.2019 (на якого покликається ОСОБА_3 в своїх первинних показах в судовому засіданні від 23.03.2019) цей свідок знає потерпілого ОСОБА_3 як місцевого таксиста, однак він не брав грошей у ОСОБА_3 та не передавав грошей обвинуваченій від імені ОСОБА_3. Свідок ОСОБА_26 також ствердив, що знає обвинувачену, бо раніше позичав їй гроші, однак вона повертала йому позики і він особисто не має до неї претензій. У цьому ж судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 ствердив , що він передавав ОСОБА_26 1250 доларів саме для обвинуваченої як позику. Отже, ОСОБА_3 надав суду суперечливі та непослідовні покази, які жодним доказом сторони обвинувачення не підтверджені. Окрім цього, свідок ОСОБА_31 (син потерпілого ОСОБА_3 ) в судовому засіданні від 30.08.2019 показав, що від батька дізнався про те, що він позичав обвинуваченій кошти в сумі 4100 доларів США, однак вона не повернула ці гроші і не бажає їх повернути. Цей свідок не повідомив коли саме він дізнався про ці обставини. Суд також не знайшов підтвердження для спростування показів обвинуваченої та свідка ОСОБА_26 . Натомість відомості за заявою ОСОБА_3 в Міжгірське відділення поліції надійшли тільки 11.10.2018, що стверджено витягом з ЄРДР. Обставини, які зазначені у цьому документі не співпадають з обставинами, які зазначені в протоколі про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.10.2018, які досліджені судом за пропозицією прокурора як процесуальні документи в справі ( т.2, а.с. 233-235 матеріалів досудового розслідування). Отже, орган досудового розслідування пред`явив по суті обвинувачення ОСОБА_1 в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 ч.2 КК України, тільки на основі показів потерпілого. Жодного іншого доказу на ствердження обставин за цим епізодом обвинувачення суду стороною обвинувачення не подано. З огляду на викладене суд вважає , що вина обвинуваченої у вчиненні злочину за ознаками шахрайства (стаття 190 ч.2 КК України) за цим окремим епізодом не доведена належними доказами і в цій частині на основі зазначених мотивів обвинувачена підлягає виправданню.

- За епізодом потерпілого ОСОБА_4 щодо заволодінням і продажем автомобіля «БМВ».

Потерпілий ОСОБА_4 показав у судовому засіданні від 13.05.2019 про те, що від знайомих осіб ромської національності, а також від своєї дочки та зятя ОСОБА_13 він дізнався в смт.Міжгір`ї, що обвинувачена бере в позику гроші та повертає їх з високими процентами за користування. Через дочку в смт. Міжгір`ї він дізнався про номер телефону обвинуваченої та зателефонував їй, домовившись про зустріч з приводу позики грошей. На початку року в 2017 він зустрівся з обвинуваченою, яка підтвердила, що їй необхідні кошти для розвитку бізнесу по лісозаготівлі і він запропонував їй 1000 доларів позичити на три місяці з поверненням позики та процентів з розрахунку 50% за користування грошима щомісячно, на що вона погодилась і взяла кошти. При цьому обвинувачена подякувала та надала потерпілому 200 грн., для покриття транспортних витрат, а також його дочці, розчулившись його вчинком. Письмових договорів та розписок вони не складали. У березні 2017 року обвинувачена зателефонувала потерпілому ОСОБА_4 , що не зможе виконати домовленість і повідомила, що має намір придбати лісосіку та трактор для розробки деревини, однак має тимчасові труднощі і попросила позичити ще гроші на таких же умовах. Потерпілий їй повідомив, що не має коштів однак згідний передати їй автомобіль за ціною 4500 доларів США за умови, що вона поверне ці гроші з процентами на вищевикладених умовах. Оскільки власником автомобіля марки «БМВ» була за документами його дочка (хоча автомобіль він вважав своєю власністю) та користувався ним по довіренності, він зателефонував обвинуваченій, що передає автомобіль у позику на вищевикладених умовах домовленостей через свого зятя. Опісля зять забрав авто для передачі ОСОБА_1 , однак пізніше потерпілий дізнався, що обвинувачена ОСОБА_1 також брала в борг гроші від зятя і цим автомобілем розрахувалась із зятем. Аналогічні покази надала в суді і свідок ОСОБА_32 (дружина потерпілого ОСОБА_4 ), додавши до цих показів, що обвинувачена після цих подій по телефону неодноразово запевнювала їх, що поверне всі борги, а також писала їм про це в листі, що надіслала на їх адресу за місцем проживання, однак такий не зберегли. Окрім цього, цей свідок показала, що обвинувачена запевнювала їх по телефону, що отримала автомобіль та одержані кошти від його продажу в сумі 4500 доларів вкладе в бізнесові проекти. Свідок ОСОБА_13 (зять потерпілого ОСОБА_4 ) в судовому засіданні підтвердив покази ОСОБА_4 та ОСОБА_32 , а також додатково показав, що до цих подій він знав ОСОБА_1 , бо неодноразово зичив їй гроші під проценти, зокрема за кілька місяців до цих подій. Оскільки ОСОБА_1 боргувала йому 10 тисяч доларів США він вирішив автомобіль, який взяв у тестя, забрати для компенсації свого боргу, на що ОСОБА_1 дала згоду, сказавши, що погоджується з ціною автомобіля 4500 доларів США. Про все це попередньо було домовлено по телефону як з тестем, так з ОСОБА_1 . ОСОБА_13 також показав, що гроші для придбання цього автомобіля свого часу давав тесть, а право власності на це авто було оформлено за дочкою ОСОБА_4 , тобто дружиною ОСОБА_13 . Цей же свідок повідомив, що автомобіль він пізніше продав «по дорученню» за 2800 доларів США, а виручені гроші привласнив для своєї сім`ї. Покази свідка ОСОБА_13 підтвердила в судовому засіданні і свідок ОСОБА_14 (дочка потерпілого ОСОБА_4 і дружина свідка ОСОБА_13 ).

З аналізу змісту цих показів видно, що автомобіль марки БМВ не знаходився в реальному володінні та розпорядженні ОСОБА_1 , на неї не оформлялось право власності чи користування цим автомобілем ні потерпілим ОСОБА_4 , ні його дочкою, ні будь-якою іншою особою. Фактично цей автомобіль знаходився у власності ОСОБА_14 і вона ж розпорядилась цим автомобілем (відчужила) на свій розсуд. Це стверджено вищезазначеними показами, а також такими документами: 1) згідно довіренності , посвідченої нотаріально 08.09.2012 приватним нотаріусом ОСОБА_44 в м. Мукачево за реєстровим № 1734, ОСОБА_14 (дочка потерпілого ОСОБА_4 ) як власник автомобіля марки БМВ 540, 1995 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 26.10.2010, уповноважувала користуватися та розпоряджатись цим авто ОСОБА_4 без встановлення строку дії довіреності, але до припинення її чинності в установленому порядку; 2) згідно договору купівлі-продажу 2146/2017/597654 транспортного засобу, зареєстрованого в територіальному сервісному центрі МВС 2146 РСЦ в м. Іршава Закарпатська область, 26.08.2017 продавець ОСОБА_14 , в інтересах якої діяв ОСОБА_33 на підставі доручення продавця, передав у власність ОСОБА_34 (покупцю) транспортний засіб марки БМВ моделі 540, 1995 р.в. чорного кольору (зазначено й інші реквізити авто) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , за домовленою ціною в сумі 20000 грн. В справу не подано жодного належного доказу, який би стверджував те, що обвинувачена мала контакти з ОСОБА_33 чи ОСОБА_34 з приводу реалізації зазначеного автомобіля чи з будь-яких інших приводів. З аналізу цих доказів видно, що потерпілий ОСОБА_4 не був законним власником автомобіля «БМВ» під час ведення перемовин з обвинуваченою щодо передачі автомобіля в позику, а обвинувачена не отримувала реально у своє володіння цей автомобіль і не мала реальної можливості розпорядитись цим автомобілем на свій розсуд чи впливати на таке розпорядження. Відсутність ознак передачі майна від потерпілого до обвинуваченого, відсутність ознак доступу обвинуваченого до майна потерпілого виключає склад злочину, передбаченого статтею 190 ч.2 КК України в діях обвинуваченої за цим епізодом обвинувачення. Недоведеність органом досудового розслідування вини ОСОБА_1 належними доказами є підставою для виправдання ОСОБА_1 за викладеними мотивами по зазначеному окремому епізоду обвинувачення.

- За епізодом по заяві потерпілого ОСОБА_6 .

Згідно відомостей у витягу з ЄРДР від 05.10.2018 досудове розслідування заяви потерпілого ОСОБА_6 розпочате за таким повідомленням: ОСОБА_6 на протязі 2016 року під приводом позики коштів для ведення бізнесу по лісозаготівлі та реалізації деревини позичав ОСОБА_35 невеликі суми коштів, які вона згодом повертала з метою ввести ОСОБА_6 в оману . У листопаді 2017 року ОСОБА_6 в смт Міжгір`ї біля магазину «Рукавичка» синові ОСОБА_1 - ОСОБА_7 800 доларів США.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні від 29.03.2019 показав, що був знайомий з обвинуваченою, бо неодноразово зичив їй долари США на не значний термін і вона повертала гроші з обумовленими до цього процентами. Зокрема, він передавав обвинуваченій 200 і 300 доларів США і обвинувачена повертала йому ці кошти з процентами за користування При цьому вони не укладали письмових договорів та не обмінювались письмовими розписками. У листопаді 2017 року обвинувачена просила позичити їй гроші для ведення бізнесу, пов`язаного з лісозаготівлею і вони, попередньо домовились про це по телефону. І в подальшому ОСОБА_6 передав синові ОСОБА_1 в смт Міжгір`ї біля магазину «Рукавичка» по вулиці Шевченка, № 67 суму 800 доларів США, яку обвинувачена обіцяла повернути через деякий час в сумі 1000 доларів США, тобто з процентами за домовленістю між ними. Обвинувачена не повертала гроші після неодноразових звернень потерпілого до неї особисто та по телефону, мотивуючи тим, що лісозаготівля не йде, бо вона не продала деревину. Опісля ОСОБА_6 , маючи досвід здавання золотих виробів в ломбардах, запропонував ОСОБА_1 погасити її борг здачею золотих виробів, бо вона повідомила, що має золоті вироби і може розрахуватись за позичені гроші в такий спосіб. Він особисто з ОСОБА_1 на автомобілі приїхали в м. Хуст і в одному з ломбардів він здав золоті вироби, надані ОСОБА_1 в ломбарді, від свого імені, виручивши 47 тисяч грн. і цими коштами покрив борг ОСОБА_1 . Потерпілий ОСОБА_6 заперечив погрози ОСОБА_1 щодо вимагання повернення коштів. Цивільного позову не заявив, пояснивши, що вважає свої кошти повернутими, а тому не має цивільно-правових претензій.

Оцінивши покази потерпілого ОСОБА_6 покази обвинуваченої ОСОБА_1 , докази сторони обвинувачення і сторони захисту, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 190 ч. 2 КК України, за розглядуваним епізодом, не доведена належними доказами з огляду на такі мотиви. З показів ОСОБА_6 і ОСОБА_1 , наданих у суді видно, що ОСОБА_6 зичив неодноразово ОСОБА_1 кошти у вигляд доларів США, різними сумами, без укладення угод та підтверджень за користування коштами ОСОБА_6 брав у ОСОБА_1 проценти, а також обумовлював це перед кожною передачею коштів усно. Орган досудового розслідування не встановив відповідними доказами час (день) передачі ОСОБА_6 ОСОБА_1 800 доларів США через її сина. Натомість свідок ОСОБА_7 заперечив одержання коштів від ОСОБА_6 для матері. Цей свідок показав, що в цей період ( у листопаді 2017) перебував на заробітках у Республіці Чехія, тобто за кордоном. Ці покази підтверджені оглянутим у судовому засіданні паспортом ОСОБА_7 з відповідним відміткам перетину кордону України за датами (ксерокопія записів у паспорті, подана стороною захисту , - а.с. 195 судового кримінального провадження). Суд критично оцінює заяву потерпілого в поліцію та його покази, бо вони не співпадають з показами обвинуваченої, суперечать показам свідка ОСОБА_36 . Натомість свідок ОСОБА_37 (мати потерпілого) показала, що з приводу позики грошей її сином ОСОБА_1 їй стало відомо зі слів сина. Цей свідок не повідомила, а орган досудового розслідування не встановив час, коли саме стало відомо цьому свідку про обставини, повідомлені потерпілим ОСОБА_6 . Окрім цього, орган досудового розслідування не перевірив належно покази ОСОБА_6 і покази ОСОБА_1 щодо обставин здавання ними в ломбардах у місті Хуст Закарпатської області золотих виробів, одержані ними кошти за ці вироби з установ ломбардного підприємства, їх розмір тощо. Судом установлено, що в листопаді 2016 року (з 06.11 по 30.11) ОСОБА_6 неодноразово отримував у відділенні повного товариства «Ломбард Донкредит ТЗОВ «Інтер-Ріелет і Компанія» фінансові кредити за здані золоті ювелірні вироби та їх брухт, що стверджено письмовою відповіддю на запит слідчого під час досудового розслідування кримінального провадження (т. 2 а.с. 120, 121). Окрім цього, на задоволене клопотання сторони захисту під час судового розгляду суд одержав доступ до документів ломбардних закладів у м. Хуст Закарпатської області, із змісту яких вбачається таке. З 09.12.2016 по 11.03.2017 ОСОБА_6 в ломбардних закладах вищезазначеного підприємства неодноразово одержував фінансові кредити за здачу ним особисто ювелірних золотих виробів та їх брухту (всього 10 угод на значну кількість золотих виробів). Також за письмовим повідомленням повного товариства «Ломбард Сакура» Качанова І.В. і Компанія» 24 березня 2018 року фінансовий кредит у сумі 1480 грн за здачу золотих виробів одержував ОСОБА_6 , а 23 лютого 2018 - в сумі 797 грн - ОСОБА_1 . Отже, покази потерпілого ОСОБА_6 не є послідовними щодо завдання йому злочином матеріальної шкоди. У суді ОСОБА_6 неодноразово підтвердив, що борг за долари США, передані ним ОСОБА_1 він відшкодував здачею золотих виробів, наданих йому ОСОБА_1 , уклавши в ломбарді угоди за цими золотими виробами від свого імені, а не від імені ОСОБА_1 . Суд вважає, що орган досудового розслідування обставини, зазначені в обвинувальному акті за показами потерпілого ОСОБА_6 , не встановив повно, не перевірив і не довів належними і допустимими доказами, а тому всі сумніви щодо цього обвинувачення за цим епізодом суд тлумачить на користь обвинуваченої, що дає підстави суду виправдати обвинувачену за цим епізодом за відсутністю в її діях складу злочину , передбаченого статтею 190 ч.2 КК України.

Висновок суду про доведеність вищезазначених встановлених судом обставин та вини обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 190 ч.2 КК України, за кваліфікуючими ознаками (шахрайство) заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, що завдало значної шкоди потерпілому, вчинене повторно , - за окремими епізодами заволодіння коштами та майном у потерпілих ОСОБА_8 - на суму 500 доларів США, ОСОБА_2 - золотих виробів - 37,15 г на загальну суму 40 тисяч 865 грн, ОСОБА_4 - на суму 1000 доларів США, обґрунтовується такими доказами.

За окремим епізодом за заявою потерпілого ОСОБА_8 : показами потерпілого ОСОБА_8 , 1969 р.н., показами обвинуваченої ОСОБА_1 , показами свідків ОСОБА_8 , 1999 р.н., ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , якими стверджено одержання обвинуваченою від потерпілого ОСОБА_8 коштів у листопаді 2016 року в сумі 1000 доларів США під приводом позики для підтримання бізнесу для лісозаготівлі та реалізації деревини та повернення частини коштів у сумі 300 доларів та заподіяння реальних збитків потерпілому в сумі 500 доларів США. Цими ж показами також стверджено, що обвинувачена попередньо ввійшла в довіру до потерпілого діями, за якими частково повернула кошти, а також до цього випадку повернула раніше позичені кошти у ОСОБА_8 на суму 500 доларів США з поверненням із процентами в загальній сумі 700 доларів США. Потерпілий ОСОБА_8 ствердив у суді, що діями обвинуваченої йому завдано шкоди на суму 500 дол. США.

За окремим епізодом за заявою потерпілого ОСОБА_2 : показам потерпілого ОСОБА_2 , обвинуваченої ОСОБА_1 , показами свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , якими стверджено заволодіння ОСОБА_1 зазначених золотих виробів у відповідній кількості та найменуваннях, а також не оспорено нею вартість цих золотих виробів за письмовими документами (накладними, висновком про оцінку), також показами обвинуваченої про те, що ці вироби передані нею ОСОБА_6 для здачі в ломбард з метою покриття вирученими коштами (фінансовим кредитом) заборгованості перед ОСОБА_6 .

За окремим епізодом за заявою потерпілого ОСОБА_4 : показами потерпілого ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_32 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , а також показами обвинуваченої ОСОБА_1 , - в частині передачі та одержання 1000 доларів США під приводом позики для ведення бізнесу для лісозаготівлі та реалізації деревини.

Ці докази суд визнає належними і допустимими, що прямо вказують на вчинення злочину, бо вони підтверджені сукупністю непрямих доказів, наданих у суді стороною обвинувачення, а саме. Згідно відомостей з Хустської ОДПІ, яка обслуговує Міжгірський район та з свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності , виданого ОСОБА_1 , вона ніколи не одержувала дозвіл чи реєструвала господарську діяльність у вигляді лісозаготівлі чи розробки деревини та реалізації деревини. З довідок усіх підприємств, які здійснюють лісозаготівельну діяльність на території Міжгірського району, ОСОБА_1 не укладала з цими підприємствами договори, не одержувала будь-які дозволи для здійснення такої господарської діяльності. Стороною обвинувачення також спростовано покликання обвинуваченої в своїх показах та покази її сина ОСОБА_7 , що такою діяльністю займався нелегально (без належного) обліку її син, зокрема контактуючи з лісничим ДП «Міжгірське ЛГ» ОСОБА_17, бо такі покази не підтверджені жодним доказом, спростовані в суді показами свідка ОСОБА_39 (керівника зазначеного підприємства) про відсутність господарських угод з цими особами, відсутність подання заяв на лісозаготівлю, розробку відповідної документації на замовлення, також про те, що лісничий ОСОБА_17 звільнився з роботи. Окрім цього, ні обвинувачена, ні її син ОСОБА_7 не подавали жодних заяв та повідомлень в правоохоронні органи з приводу заволодіння обманним шляхом коштів від них громадянином ОСОБА_17 .

Покази обвинуваченої в цій частині суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності, покликаючись на те, що свідка ОСОБА_17 неможливо допитати з ініціативи сторони захисту, бо він виїхав за межі України на постійне місце проживання за кордон. Суд також відхиляє надані стороною захисту довіреності про те, що син обвинуваченої ОСОБА_7 раніше, (в період укладення нею договорів позичок з потерпілими) займався лісозаготівлею, бо мав на праві користування відповідні вантажні автомобілі марки «ЗИЛ», бо ці довіреності датовані 2010 і 2011 роками і стверджують право користування та розпорядження цими автомобілями і з правом продажу автомобілів. Натомість одна з довіреностей втратила чинність ще 10 травня 2016 року, тобто задовго до подій, які є предметом судового розгляду. Свідок ОСОБА_7 ствердив, що офіційно не реєстрував господарську діяльність, вважаючи, що достатньо було свідоцтва про ФОП, виданого раніше його мамі (обвинуваченій). Ці покази не спростовують доведеність обвинувачення за обставинами обманних дій та дій, спрямованих на зловживання довірою потерпілих.

Суд також відхиляю покликання сторони захисту, що сторона обвинувачення не встановила належно розмір матеріальної шкоди щодо курсу долара США на час отримання обвинуваченою в позику доларів США за курсом валюти в НБУ. Сторона обвинувачення підтвердила розрахунок валют за довідкою з банку, яка досліджена під час судового розгляду і є в матеріалах досудового розслідування. Натомість сторона захисту не надала суду аналогічний чи інший доказ, який би стверджував помилки у визначенні курсу долара США в зазначені періоди чи неправильний розрахунок суми шкоди в гривнях. Суд також відхиляє доводи сторони захисту, що ОСОБА_1 отримала кошти та золоті вироби на підстав усних цивільно-правових угод, а тому не вчинила злочину. З обставин справи за встановленими і доведеними обставинами чітко видно, що обвинувачена зловживала довірою потерпілих, застосовувала обман, створюючи попереднім діями умови для передачі їй коштів, висувала до кожного потерпілого версії щодо витрачання коштів на ведення бізнесу. Перед отриманням золотих виробів обвинувачена запевнила потерпілого ОСОБА_2 про потребу передати ці вироби сину для клієнта за місцем його праці, однак такі версії не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. Обвинувачена з приводу обставин за участю ОСОБА_6 , щодо реалізації золотих виробів через ломбардні заклади, жодного разу не повідомляла потерпілого ОСОБА_2 . Отже, дії обвинуваченої були спрямовані на те, щоб заволодіти в зазначений спосіб коштами та майном потерпілих без наміру реально їх повернути. До встановлених обставин суд застосовує правову позицію (висновок) у постанові Верховного Суду ККС від 13.08.2019 справа № 753/19554 /17, за яким відмежування шахрайства від цивільно-правових деліктів зумовлено тим, що особа, яка заволоділа чужим майном мала на меті його привласнити, а зобов`язання не виконувати.

Суд вважає, що кваліфікація дій обвинуваченої за доведеними встановленими обставинами по кожному окремому епізоду, за ознаками статті 190 ч.2 КК України, (зазначені вище) є правильною, бо кожен епізод має ознаку завдання значної шкоди кожному потерпілому, виходячи з встановлених сум щодо кожного потерпілого, а також за ознакою повторності вчинення обвинуваченою шахрайських дій.

Суд вважає, що за вчинений злочин обвинувачена ОСОБА_1 підлягає покаранню.

Обираючи вид і розмір покарання в межах альтернативної санкції статті 190 ч.2 КК України, суд зважає на таке.

Вчинений злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості (стаття 12 КК України). Цей злочин характеризується умисною формою вини. Шкода, заподіяна злочином, не відшкодована.

Суд бере до уваги особу обвинуваченої, яка не працює, не має утриманців, відомостей про тяжкість її майнового стану в справу не подано. Обвинувачена з місця проживання, за характеристикою з Міжгірської селищної ради, характеризується в цілому позитивно. Обвинувачена раніше мала судимість за умисні злочини проти здоров`я громадян, що стверджено відповідними вироками суду. Однак судимість за ці злочини є погашеною.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченої, суд не встановив. При цьому суд відхиляє обставини, які зазначені в обвинувальному акті органом досудового розслідування як обтяжуючі у вигляді вчинення злочину повторно та рецидив злочинів, бо такі обставини, відповідно до положень статті 67 КК України не є обтяжуючими, а саме: повторність та рецидив злочину, - з огляду на таке. ОСОБА_1 раніше не вчиняла злочини проти власності. Згідно з ч.4 статі 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що пливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначені покарання як таку, що його обтяжує.

Частина 2 статті 190 КК України передбачає ознаку повторності як кваліфікуючу цього злочину. Отже, ні повторність, ні рецидив злочину не можуть бути визнані обтяжуючими обставинами для призначення покарання ОСОБА_1 .

Обставин, які б пом`якшували відповідальність та покарання ОСОБА_1 , суд не встановив.

Суд вважає, що такі покарання як штраф та громадські роботи не має підстав обирати до обвинуваченої, бо пом`якшуючих покарання обставин у справі не має. Окрім цього, виконання покарання у виді штрафу може бути утруднене з огляду на те, що обвинувачена не працює і не підтвердила, що має інші доходи, не відшкодувала шкоду потерпілим добровільно до винесення вироку. Покарання у виді виправних робіт не може застосовуватись, бо обвинувачена не має постійного місця праці.

Суд вважає, що покарання, яке запропоноване стороною обвинувачення у вигляді позбавлення волі на максимальний строк (три роки), передбачений статтею 190 ч.2 КК України, є надмірним і не відповідає встановленим обставинам справи та особі обвинуваченої. Суд дійшов висновку та переконання, що з врахуванням доведених і встановлених обставин про вчинення злочину ОСОБА_1 , передбаченого статтею 190 ч.2 КК України, відсутності обтяжуючих і пом`якшуючих покарання обставин, відомостей про особу обвинуваченої, вчинення злочину трьома окремими епізодами щодо трьох потерпілих осіб, обвинувачена ОСОБА_1 заслуговує покарання у виді обмеження волі на один рік і шість місяців реально. Призначення цього покарання обвинуваченій відповідає положенням статті 61 КК України. Підстав для застосування статті 75 КК України суд не знайшов з огляду на відсутність у справі пом`якшуючих покарання обставин та з урахуванням самих обставин справи, кількості окремих злочинних епізодів вчиненого злочину.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 40865 грн (вартість золотих виробів) підлягає повному задоволенню. Ці вимоги належно підтверджені, неоспорені в суді обвинуваченою і доведені встановленими обставинами в кримінальному провадженні. Вимоги цього ж потерпілого про стягнення моральної шкоди в сумі 100000 грн суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне обґрунтування. Стягнення моральної шкоди за вчинення неправомірних дій від злочину передбачено статтею 1167 ЦК України. Суд вважає, що потерпілий ОСОБА_2 зазнав моральних страждань від злочинних дій обвинуваченої, що проявилось в переживанні за втрачене майно, психологічного дискомфорту від необхідності звертатись до правоохоронних органів та суду для захисту свого права. Однак названа потерпілим сума морального відшкодування майже в два рази перевищує розмір матеріальної шкоди. Цей розмір не підтверджений жодним доказом та необґрунтований належно. Окрім цього, суд бере до уваги те, що вчиненню злочину сприяла і неправильна поведінка потерпілого, що проявилась в зневажливому відношенні до свого майна та ведення специфічної господарської діяльності у виді роздрібної торгівлі, зокрема золотими ювелірними виробами без належного обліку фіксації реалізованого товару. Достатнім і співмірним з учиненим злочинним посяганням на права потерпілого та розумним розміром морального відшкодування суд визнає суму 5000 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 700 доларів США, що відповідає сумі за курсом валют 14 тисяч 750 грн. підлягає частковому задоволенню, бо ці вимоги потерпілого знайшли своє підтвердження за встановленими обставинами на заподіяння йому злочином прямої матеріальної шкоди тільки на суму 500 доларів США, бо суд не взяв до уваги покази про домовленість потерпілого з обвинуваченою щодо повернення процентів за користування коштами, бо таке не ґрунтується на вимогах закону. Цивільний позов цього ж потерпілого про стягнення з обвинуваченої моральної шкоди в сумі 7000 грн, суд вважає за необхідне задовольнити частково з огляду на таке. Стягнення моральної шкоди за вчинення злочинних дій щодо потерпілого передбаченого статтею 1167 ЦК України, бо потерпілий дійсно зазнав моральних страждань унаслідок втрати коштів, нервових переживань та дискомфорту від необхідності захищати свої права в правоохоронних органах та суді, однак названа потерпілим моральна шкода є дещо завищеною. Суд важає, що вчиненню злочину також сприяла неправильна, легковажна поведінка потерпілого щодо передачі валютних коштів, а тому достанім, розумним і співмірним до вчиненого злочину за доведеними обставинами, суд визнає розмір морального відшкодування в сумі 3500 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 151 197 тисяч грн. і 59 коп. підлягає частковому задоволенню з огляду на таке обґрунтування. У розмір цієї шкоди потерпілим у позовній заяві включено вартість автомобіля «БМВ» в сумі 4500 доларів США, тобто суму оцінки особисто потерпілим цього авто за домовленістю з ОСОБА_1 . Однак за цим епізодом ОСОБА_1 підлягає виправданню як недоведеним належними і допустимими доказами, мотиви якого судом викладені у цьому вироці вище. Отже, ці вимоги підлягають відхиленню як не підтверджені в суді. Суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 слід стягнути 1000 доларів, що еквівалентна курсу гривні станом на час заволодіння ОСОБА_1 цих коштів в лютому 2017 року, що стверджено відповідною довідкою в кримінальному провадженні (27,02 грн долар) і становить суму 27020 грн.

Суд вважає цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченої моральної шкоди в сумі 100 тисяч грн. таким, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Від злочинних дій ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_4 зазнав моральних страждань і вигляді нервових переживань за втрачені кошти, психологічного дискомфорту від необхідності звертатись за захистом своїх прав до правоохоронних органів та суду. Однак визначена ним сума морального відшкодування більше ніж у три рази перевищує розмір доведеної в суді матеріальної шкоди, тому такий розмір суд визнає надмірним та необґрунтованим. Визначаючи розмір моральної шкоди за цими вимогами, суд бере до уваги доведені та встановлені обставини справи, а також те, що потерпілий ОСОБА_4 сприяв вчиненню злочину неправильною поведінкою, проявивши легковажність, мав на меті збагатитись від передачі коштів обвинуваченій. Достатнім, співмірним з учиненим злочином за доведеним епізодом суд вважає розмір моральної шкоди в сумі 4000 грн.

Суд вважає, що потерпілому ОСОБА_4 слід відшкодувати також понесені ним процесуальні витрати, в кримінальному провадженні в такому порядку та розмірах:

- витрати, пов`язані з прибуттям до місця досудового розслідування та судового розгляду справи, що стверджені проїзними квитками стосовно ОСОБА_4 на загальну суму 2456,44 грн. Решту цих вимог за поданими квитками про проїзд ОСОБА_43 (дружини потерпілого) суд відхиляє, бо вона допитувалась на досудовому розслідуванні та під час судового розгляду тільки один раз, а тому ці витрати на ґрунтуються на законі і вони заперечені стороною захисту з цих же обґрунтувань. Натомість такі витрати ОСОБА_32 як свідка не заявлені до стягнення з відповідним обґрунтуванням;

- витрати, пов`язані з правничою допомогою, наданою потерпілому ОСОБА_4 адвокатом Керита М.В. в сумі 20160 грн підлягають частковому задоволенню з огляду на таке обґрунтування. Згідно акту про прийняття-передачу наданих правових послуг та квитанції про сплату потерпілим ОСОБА_4 20160 грн адвокату Керита М.В., вартість правничої допомоги складається з консультації клієнта та узгодження правової позиції 1 год - 960 грн; правовий аналіз ситуації - 1 год 960 грн, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження - 8 год - 7680 грн; підготовка та подання позову про відшкодування шкоди, завданої злочином - 3 год - 2880 грн; кількість судових засідань у справі 8 год - 7680 грн. Захисник обвинуваченої ці витрати частково заперечив з мотивів надмірності, а саме щодо тривалості та вартості посуг за ознайомлення з матеріалами справи, а також щодо вартості послуг за участь у судовому засіданні.

Суд вважає, що доводи захисника обвинуваченої частково заслуговують на увагу і витрати потерпілого ОСОБА_4 на правничу допомогу, заявлені до стягнення, підлягають частковому задоволенню з огляду на таке. Попередній (орієнтовний) розрахунок цих витрат заявлений потерпілим та його представником у сумі 15360 грн під час подання цивільного позову. В справі не має підтверджень того, що представник потерпілого витратив на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження 8 годин. Матеріали досудового розслідування становлять 2 томи, а судового провадження - 1 том. Суд вважає, що достатнім часом для ознайомлення з цими матеріалами , одержання їх копій та вивчення для цілей саме представництва та складання позову - не більше трьох годин, тому ці послуги суд визначає з розрахунку 960 грн - година, всього 2880 грн. , тобто зменшує вартість цих послуг з суми 7680 до суми 2880 грн.(пункт 3 в акті). Суд вважає також надмірними вимоги покласти на відповідача (обвинувачену) вартість послуг за участь представника потерпілого в судових засіданнях сумі 7680 грн., бо витрати в сумі 960 грн за 1 годину участі в судовому засіданні з урахуванням реально виконаної роботи представником потерпілого ОСОБА_4 в цих засіданнях з урахуванням кількості всіх учасників в кримінальному судовому провадженні, їх виступів з даними у протоколах судових засіданнях вказують на те, що ці послуги не є за вартістю підтвердженими виконанням правничої роботи і необґрунтовані, а тому підлягають зменшенню з розрахунку 320 грн за 1 годину участі в судовому засіданні, тобто в три рази до суми 2880 грн. Отже, до стягнення за надання правничої допомоги підлягає загальна сума 7968 грн. з обвинуваченої на користь потерпілого ОСОБА_4 . При цьому суд також бере до уваги, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволений частково.

Інших судових витрат у справі не має.

Речових доказів до повернення, знищення чи збереження при матеріалах кримінального провадження, - не має.

Запобіжний захід, обраний до обвинуваченої на досудовому розслідуванні у вигляді домашнього арешту, втратив чинність за строком дії до 10.12.2018. Під час судового розгляду кримінального провадження запобіжний захід не обирався і клопотання від сторони обвинувачення чи потерпілих про застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченої до набрання вироком законної сили не заявлялось.

Керуючись статтями 373,374, 124,127,128,129 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні, зазначеному в обвинувальному акті за окремими епізодами (за заявами потерпілих ОСОБА_3 ; ОСОБА_6 , ОСОБА_4 - в частині заволодіння автомобілем «БМВ») і виправдати її за цим обвинуваченням за відсутністю в її діях та недоведеністю складу злочину, передбаченого статтею 190 ч.2 КК України.

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого статтею 190 ч.2 КК України, і призначити їй покарання у виді обмеження волі на один рік шість місяців.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканця АДРЕСА_6 , - 500 доларів США, що відповідає еквівалентно сумі 14750 грн матеріальної шкоди і 3500 грн моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканця АДРЕСА_7 , - 40865 грн матеріальної шкоди, 5000 грн моральної шкоди, всього стягнути 45865 грн. В решті позовних вимог відмовити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканця АДРЕСА_8 , ІПН НОМЕР_4 , - 1000 доларів США, що еквівалентно сумі 27020 грн матеріальної шкоди; 4000 грн моральної шкоди; 2456 грн 44 коп. витрат, пов`язаних з прибуттям до правоохоронного органу та суду; 7968 грн витрат на правничу допомогу. В решті позовних вимог та стягненні процесуальних витрат відмовити.

Апеляційну скаргу на вирок суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Суддя: В. П. Кривка