Рішення № 87167258, 15.01.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/67/19

Провадження № 2/242/46/20

РІШЕННЯ

іменем України

15 січня 2020 року м.Селидове

Селидівський міський суд Донецької області

у складі судді Коліщук З.М.,

секретаря судового засідання Фоміної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Української міської ради, третя особа: Перша Селидівська державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання разом зі спадкодавцем,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Української міської ради про встановлення факту спільного проживання разом зі спадкодавцем, в якій просить встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі спадкодавцем – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , 1935 року народження. З 1978 року до 1995 року ОСОБА_3 проживав за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 з дружиною та сином. Після смерті дружини у 1992 році, він став самотнім, так як син ОСОБА_4 , 1965 року народження, не проживав з ним з 1994 року, а у 1996 року він помер в Росії в установі відбування покарання. Інших родичів ОСОБА_3 не мав. У 1995 році позивач з дружиною переїхали жити у с.Галицинівка Мар`їнського району Донецької області та запропонували ОСОБА_3 проживати разом з ними, на що він погодився. Так, з 1995 року ОСОБА_3 по день смерті проживав разом з ним однією сім`єю у с.Галицинівка без реєстрації, вели спільне господарство, спільно розпоряджалися пенсією та доходами, володіли майном. Ним та його дружиною здійснювалось лікування ОСОБА_3 та догляд в останні роки його життя, здійснювалося піклування щодо його майна, сплачувались комунальні послуги за квартиру, яка йому належала. 08.11.2011 року ОСОБА_3 склав заповіт на його ім`я, яким заповідав йому все своє майно. У жовтні 2019 року він звернувся до нотаріусу із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але йому було відмовлено у зв`язку з тим, що він не надав документів, підтверджуючих фактичне прийняття спадщини після смерті померлого або рішення суду про подовження строку для прийняття спадщини. Отже, для підтвердження факту прийняття ним спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили задовольнити.

Представник відповідача Української міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, не заперечував проти позовних вимог.

Третя особа – представник Першої Селидівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши позивача, його представника, свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, які мають юридичне значення для її розгляду, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилом ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В судовому засіданні встановлено, що згідно запису акта про смерть № 256 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (арк..справи 12).

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк. справи 11).

Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що до складу спадщини ОСОБА_5 ввійшла квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло № 4456 /арк. справи 14/

З наявної в матеріалах справи копії заповіту від 08.11.2011 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Галицинівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, згідно якого все належне йому майно заповів – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . /арк. справи 16/.

Згідно довідки № 278 від 23.12.2019 року, виданої виконавчим комітетом Галицинівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області , виконкомом сільської ради 08.11.2011 року за № 90 було посвідчено заповіт, складений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у селі Которохи Сокальського району Львівської області та на момент складання заповіту був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Заповіт не змінено та не відмінено(арк. справи 54).

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

З долученої до матеріалів справи копії паспорта серії НОМЕР_2 вбачається, що позивач по справі – ОСОБА_1 є особою на чию користь складено заповіт /арк. справи 7/.

Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що з 1995 року і до дня смерті ОСОБА_3 він спільно постійно проживав зі спадкодавцем ОСОБА_3 , оскільки останній потребував стороннього догляду та допомоги.

Вказані обставини підтвердили суду свідок ОСОБА_6 , яка показала, що вона є дружиною позивача та дійсно ОСОБА_3 проживав разом з ними з 1995 року у с.Галицинівка без реєстрації та з власної волі добровільно уклав заповіт; свідок ОСОБА_7 , який показав, що ОСОБА_5 проживав з 90-х років з ОСОБА_1 , похованням ОСОБА_5 займалися ОСОБА_1 з дружиною.

У суду не має підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених свідками. Даних про яку-небудь зацікавленість свідків в результаті розгляду справи немає, їх покази відповідають і не суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших зібраних по справі доказах.

Встановлення даного факту необхідно для оформлення спадщини, так як у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Окрім того, факт проживання позивача зі спадкодавцем додатково підтверджується наступними документами, доданими до матеріалів справи.

Згідно повідомлення відділу реєстрації місця проживання громадян № 08-4/1651 від 30.09.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 20.12.1978 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 25.05.1979 року по 26.10.1992 року, померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 29.12.1993 року по 30.12.2009 року, знятий з реєстрації за рішенням Селидівського міського суду № 2-2323-2008 року від 03.12.2009 року, як такий, що втратив право на житло(арк..справи 13).

З довідки, виданої виконкомом Галицинівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області вбачається, що ОСОБА_3 постійно проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з 1995 року(арк. справи 18).

Згідно довідки № 717 від 23.10.2019 року, виданої виконкомом Галицинівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешкав за адресою без реєстрації АДРЕСА_1 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ; довідкою № 626 від 01.10.2019 року, виданої виконкомом Галицинівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області підтверджено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 19).

З акту про фактичне непроживання від 20.09.2019 року, складеного депутатом міської ради в присутності свідків, вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 не проживає за зазначеною адресою з 1995 року у зв`язку з находженням в с.Галицинівка, Мар`їнського району, Донецької області(арк. справи 20).

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Враховуючи вищенаведені факти, суд приходить до переконання про те, що позивач дійсно постійно проживав разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останнього, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відтак позивач є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , як такий, що постійно проживав разом із ним, на час відкриття спадщини.

Разом з тим, постановою державного нотаріусу Першої Селидівської державної нотаріальної контори від 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , 1935 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 на підставі того, що ОСОБА_1 не було надано документів, підтверджуючих фактичне прийняття спадщини після померлого та не було надано рішення суду, в якому було подовжено строк для прийняття спадщини(арк. справи 17).

Згідно даних інформаційної довідки зі Спадкового реєстру(спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 не заводилось, свідоцтв про право на спадщину не видавалось. (арк. справи 42-43).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, враховуючи свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права; те, що позивач оформити право на спадкове майно в нотаріальному порядку не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача позовні вимоги визнав та проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Української міської ради, третя особа: Перша Селидівська державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання разом зі спадкодавцем - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі спадкодавцем – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 .

Представник позивача – адвокат Лукашкова Інна Олександрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2950, місцезнаходження: Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 25.

Відповідач: Українська міська рада, місцезнаходження:Донецька область, м.Українськ, вул.Первомайська, 14, ЄДРПОУ 04052991.

Третя особа: Перша Селидівська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: Донецька область, м.Селидове, вул.Маяковського, 39, ЄДРПОУ 02888515.

Повний текст рішення складено та підписано 27 січня 2020 року.

Суддя З.М. Коліщук