Рішення № 87166288, 22.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2020 р. № 520/14044/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання - Дронь А.В.,

за участю:

представника позивача - Рассказової Н.А.,

представника відповідача - Москаленко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначені пенсії за вислугу років відповідно до п «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та скасувати Рішення про відмову в призначенні пенсії від 2952/03.18-20 від 28.10.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 на посаді фармацевта аптеки з 09.08.2007 року по 12 01 2010 року та з 11.10.2017 року по 21.10.2019 року до стажу роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити мені - ОСОБА_1 з 22 жовтня 2019 року пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» сі 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України по справі № 1-13/2018 (1844/16. 3011/16) від 04 червня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №14 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії від 28 10.2019 року №2952/03.18-20 їй було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років. Підставою відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідач зазначив, що періоди роботи провізором у приватного підприємця ОСОБА_2 з 04 10.2004 по 02.12 2004 неможливо зарахувати до стажу роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю трудового договору, виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на ОСОБА_2 , свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ОСОБА_2 , Крім того, до стажу роботи за вислугу років не зараховується період з 09 08.2007 по 12.01.2010 у зв`язку з відсутністю даних медичного закладу, в якому позивач працювала. Також до стажу роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років не враховується період роботи на посаді фармацевта, завідувача аптечного пункту з 11.10.2017 року по 30.09.2019 року у зв`язку з тим, що статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка набрала законної сили з 11.10.2017 року, працівники охорони здоров`я права на пенсію за вислугу років не мають, тобто вказані посади не зараховуються до стажу роботи за вислугу років.

Ухвалою суду від 23.12.2019 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що 22.10.2019 позивач звернулась до управління із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №14 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.10.2019 №2952/03.18-20 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні такої пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного 30 років стажу роботи за вислугу років. Станом на дату звернення - 22.10.2019 - ОСОБА_1 досягла віку 47 років, має загальний страховий стаж 32 роки 08 місяців 23 дні, з них 24 роки 05 місяців 11 днів зараховано ГУ ГІФУ в Харківській області по 11.10.2017 до стажу за вислугу років.

Зазначає, що оскільки по день набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" відсутній стаж необхідний для призначення пенсії за вислугою років, передбачений статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років не має.

У судовому засіданні позивач підтримала доводи заявленого позову, просила суд позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача проти позову заперечувала, зазначила, що ОСОБА_1 не має право на призначення пенсії відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини в адміністративній справі, дослідивши надані докази, надавши оцінку всім аргументам учасників справи проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями пункту 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положеннями статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" врегульовано право на пенсію за вислугу років окремим категоріям працівників інших галузях народного господарства.

Так, право на пенсію за вислугу років мають: е) працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Згідно п.2-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Судом встановлено, що 22.10.2018 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Разом із заявою позивачем надано копію паспорту громадянина України, довідки про присвоєння РНОКПП, копію трудової книжки.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1.

Пунктом 1.1 розділу 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1) визначено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Так, судом встановлено, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії надавались документі перелічені пунктом 2.1 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1.

Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №14 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.10.2019 №2952/03.18-20 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні такої пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного 30 років стажу роботи за вислугу років.

Станом на дату звернення - 22.10.2019 - ОСОБА_1 досягла віку 47 років, має загальний страховий стаж 32 роки 08 місяців 23 дні, з них 24 роки 05 місяців 11 днів зараховано ГУ ПФУ в Харківській області по 11.10.2017 до стажу за вислугу років.

Відповідач повідомив позивача про те, що підстав для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не має.

Свою відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідач мотивував відсутністю стажу у позивача необхідного для призначення пенсії за вислугою років, передбаченого статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

По суті спірних правовідносин суд зазначає, що пунктом 1.7 розділу 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Отже для призначення пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», законодавство вимагає дотримання наступних умов: досягнення 55 років; наявність на 10.10.2017 стажу роботи 30 років в закладах і установах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Згідно абзацу другого пункту "е" урахуванням змін, внесених абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров я та соціального забезпечення які в період до 01 січня 2016 мали вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років та 6 місяців

Суд зазначає, що 04 червня 2019 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16), яким визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

На думку Конституційного Суду України положення Закону № 1788 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

У Ршенні Конституційного Суду України зазначено, що законодавець, зрівнявши вік виходу на пенсію для чоловіків і жінок зайнятих на визначених пунктами, "а", "б, "в", V, "д" статті 55 Закону № 1788 роботах, що пов`язані зі шкідливим впливом на здоров`я та призводять до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком, скасував спеціальні гарантії щодо охорони праці здоров`я жінок та встановлені спеціальні умови набуття права на пенсію за вислугу років.

Відповідно до етапі 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закон, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відтак, з 04 червня 2019 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про неконституційність положення пункту «а» статі 54, етапі 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ втратили чинність.

Оскільки підставою для відмови у призначенні пенсії було те, що для призначення пенсі за віком ОСОБА_1 , необхідно у відповідності до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ мати спеціальний стаж 27 років 06 місяців та після досягнення 55 років, але вказана норма визнана неконституційною з 04.06.2019 року, тому суд приходить до висновку, що рішення відділу з питань перерахунків пенсій №14 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2952/03.18-20 від 28.10.2019 року є протиправним.

В ході розгляду справи судом встановлено, що в рішенні відповідача про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років зазначає, що на підставі поданих документів позивачу зарахований стаж роботи за вислугу років станом на 10.10.2017, який складає 24 роки 05 місяців 11 днів.

Судом встановлено, що до стажу роботи позивача не зараховані наступні періоди роботи:

- з 04.10.2004 по 02.12.2004 - на посаді провізора за трудовим договором № 8 у приватного підприємця ОСОБА_2 ;

- з 09.08.2007 по 12.01.2010 - на посаді фармацевта в товаристві з обмеженою відповідальністю «Надія»;

- з 11.10.2017 по 30.09.2019 - на посаді фармацевта, завідувача аптечного пункту ТОВ «ДАРС-Д».

Суд зазначає, що відмова відповідача стосовно зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи за вислугу років період її роботи з 04.10.2004 по 02.12.2004 - на посаді провізора за трудовим договором у приватного підприємця ОСОБА_2 - позивачем не оскаржується.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не зараховано до стажу роботи за вислугу років і період її роботи з 09.08.2007 по 12.01.2010 на посаді фармацевта в товаристві з обмеженою відповідальністю «Надія» з тих підстав, що з наданих документів ОСОБА_1 (трудова книжка, ліцензія ТОВ «Надія», виписка з ЄДРЮОФОП на ТОВ «Надія», свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Надія», статут ТОВ «Надія», довідка Харківського обласного управління статистики на ТОВ «Надія») відповідач вважає, що ТОВ «Надія» не є закладом або установою охорони здоров`я, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 N909.

Крім того, період роботи ОСОБА_1 з 11.10.2017 по 30.09.2019 - на посаді фармацевта, завідувача аптечного пункту ТОВ «ДАРС-Д» також не зараховано до стажу роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років у зв`язку з тим, що статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка набрала законної сили з 11.10.2017, працівники охорони здоров`я права на пенсію за вислугу років не мають, тобто вказані посади не зараховуються до стажу роботи за вислугу років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 N909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Так, Переліком визначені наступні найменування закладів і установ сфери охорони здоров`я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років: аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії та відповідних посад в цих закладах: провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад), лаборанти.

Щодо наявності ліцензій у підприємств, на яких працював позивач, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Установлений ч.1 ст.19 Закону України «Про лікарські засоби» №123/96-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядок торгівлі лікарськими засобами, як і наведене в ст.3 Закону №2108-XII визначення поняття «заклад охорони здоров`я», також пов`язує здійснення оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами на території України підприємствами, установами, організаціями та ФОП виключно з отриманням ліцензії, яка має видаватися в порядку, встановленому законодавством, а не з отриманням ще й акредитаційного сертифіката.

Водночас, у ч.2 ст.19 вказаного Закону підставою для видачі зазначеної ліцензії визначалася наявність матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, відповідність яких установленим вимогам та заявленим у поданих заявником документах для одержання ліцензії характеристикам підлягає обов`язковій перевірці перед видачею ліцензії у межах строків, передбачених для видачі ліцензії, за місцем провадження діяльності органом ліцензування або його територіальними підрозділами у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Суд зазначає, що відповідно Ліцензії Державного департаменту з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів та виробів медичного призначення №109352 від 17.08.2001 р. (а.с. 25) ТОВ «Надія», в якому працювала позивач, згідно записів у трудовій книжці з 09.08.2007 по 12.01.2010 - на посаді фармацевта (а.с. 14), мало відповідну ліцензію для здійснення своєї діяльності.

Щодо періоду роботи позивача на посаді фармацевта, завідувача аптечного пункту з 11.10.2017 по 30.09.2019 у ТОВ «ДАРС-Д», суд зазначає, що з Довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 605378, копія якої міститься в матеріалах справи, встановлено, що одним з видом його господарської діяльності ТОВ «ДАРС-Д» за КВЕД є: роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (47.73); оптова торгівля фармацевтичними товарами (46.46) (а.с. 29).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Надія» та ТОВ «ДАРС-Д» протягом періоду своєї діяльності отримували відповідні ліцензії для здійснення своєї господарської діяльності.

Отже, позивач, працювала в аптечних закладах, які здійснювали свою діяльність на основі ліцензій на провадження роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень п. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у пій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Положеннями ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII встановлено, що одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років. Ці пенсії встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (ст.51 Закону №1788-ХІІ).

Згідно п. «е» ст.55 Закону №1788-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії) визначено право на пенсію за вислугу років, зокрема, працівників охорони здоров`я при наявності спеціального стажу роботи: від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У розділі 2 «Охорона здоров`я» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №909 від 04.11.1993 р. визначено, що робота в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів дає право на пенсію за вислугу років. Згідно Переліку №909, пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років і після цієї дати: з 1 квітня 2017 р. по 31 березня 2018 р. - не менше 26 років 6 місяців.

З наданих до матеріалів справи доказів судом робиться висновок, що відповідачем неправомірно не враховані ОСОБА_1 періоди з 09.08.2007 року по 12.01.2010 року та з 11.10.2017 року по 21.10.2019 року до стажу роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки робота на цих посадах відноситься до фармацевтичних та провізорських посад, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 на посаді фармацевта аптеки з 09.08.2007 року по 12 01 2010 року та з 11.10.2017 року по 21.10.2019 року до стажу роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, вказані позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягають задоволенню. З огляду на зазначене вище, суд доходить висновку, що для повного та всебічного захисту порушених прав позивача на мирне володіння своїм майном, в даному випадку пенсією, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши періоди з 09.08.2007 року по 12.01.2010 року та з 11.10.2017 року по 21.10.2019 року до стажу роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Таким чином, суд доходить висновку, що зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова прийняти рішення згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який передбачає прийняття рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, є саме втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ - 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії від 2952/03.18-20 від 28.10.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 з 22 жовтня 2019 року пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши періоди з 09.08.2007 року по 12.01.2010 року та з 11.10.2017 року по 21.10.2019 року до стажу роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у сумі і 384,20 (триста вісімдесят чотири гривні 20 коп.) грн..

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 січня 2020 року.

Суддя Бідонько А.В.