Рішення № 87166083, 21.01.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2576/19

21 січня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправниою та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , є адвокатом на підставі виданого 19.04.1996 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 147, виданого КДКА Тернопільської області. Окрім цього, позивач має правовий статус особи з інвалідністю 2 групи загального захворювання, та пенсіонера МВС за вислугою років. Отримує пенсію.

05.09.2019 позивач отримав вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-2071-54 на суму 23785,08 грн.

Позивач вважає, що податкова вимога Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-2071-54 на суму 23 785,08 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства, та винесена внаслідок виконання відповідачем своїх повноважень з порушенням вимог щодо діяльності органу державної влади на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак - підлягає визнанню протиправною і скасуванню.

Ухвалою від 15.11.2019 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

03 грудня 2019 року ухвалою суду було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 17.12.2019 о 10:30 год.

Представник відповідача скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 03.12.2019. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

За даними інформаційної системи контролюючого органу ОСОБА_1 на дату винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме: 09.08.2019 р., не був знятий з обліку як платник єдиного соціального внеску.

Так, відповідно до інформації щодо Позивача, яка міститься в інформаційній системі «Податковий блок. Облік платників податків», а саме: розділ «Реєстраційні дані», відомо, що ОСОБА_1 09.12.2013 р. взятий на облік, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, за кодом ВЕД основна 23.32 «Виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини» та 69.10 - «Діяльність у сфері права».

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464), визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Станом на 09.08.2019 року, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області повідомлено ОСОБА_1 , шляхом виставлення відповідної вимоги про сплату боргу (недоїмки) про наявність у нього заборгованості станом на 31.07.2019 року зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 23 785,08 грн.

Зазначена норма не застосовується до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, податкова вимога Головного управління ДФС у Тернопільській області від 09.08.2019 року № Ф-2071-54 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 23 785,08 грн. є законною та не підлягає скасуванню.

Також, 03.12.2019 представником відповідача долучено клопотання про заміну сторони, а саме відповідача Головне управління ДФС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 39403535) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 43142763).

З метою виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" та керуючись наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2019 року №7-рг "Про реорганізацію головних управлінь у областях та м. Києві" Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийнято наказ №1473 від 01.08.2019 року "Про затвердження персонального складу комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Тернопільській області" .

Так, відповідно до п.3 Наказу №1473 від 01.08.2019 року визначено строк проведення реорганізації ГУ ДФС у Тернопільській області - "три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи". З огляду на що, виникає об`єктивна необхідність заміни сторони відповідача у даній справі правонаступником - Головним управління ДПС у Тернопільській області.

У зв`язку із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №682-р "Питання Державної податкової служби", ДПС України видала наказ від 28.08.2019 року №36 "Про початок діяльності Державної податкової служби України".

Враховуючи, вимоги листа ДПС України від 28.082019 року №527/7/99-00-01-01-02, Головне управління ДПС у Тернопільській області розпочало діяльність згідно наказу ГУ ДПС у Тернопільській області від 29.08.2019 року №9.

Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку про його задоволення в повному обсязі.

17 грудня 2019 року ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 26.12.2019 о 10:30 год., у зв`язку із неявкою позивача.

Ухвалою суду від 26.12.2019, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) долучено до матеріалів справи додаткові документи та оголошено перерву до 16.01.2020 о 11:45 год.

16 січня 2020 року в судовому засіданні судом оголошено перерву для ознайомленням із відзивом до 21.01.20 о 11:30 год.

Також позивачем, 16.01.2020 року подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, де вказано, що позивач хворіє хворобою Паркінсона і йому встановлено МСЕК II групу інвалідності. В осіб із однією і тією ж групою інвалідності по-різному проявляються пов`язані із хворобою обмеження, однак дана хвороба має наслідком системні та важкі порушення функцій організму, і саме це стало поважною причиною пропущення процесуальних строків позивача.

16.01.2020 через канцелярію Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Позивач в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я. Позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив проти розгляду справи у відсутності позивача в порядку письмового провадження. Проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, з огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи за їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також враховуючи відповідну заяву позивача про розгляд справи без його участі, - суд, у відповідності до положень частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за доцільне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, з`ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є адвокатом на підставі виданого 19.04.1996 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 147, виданого КДКА Тернопільської області. Окрім цього, має правовий статус особи з інвалідністю 2 групи загального захворювання, та пенсіонера МВС за вислугою років. Отримує пенсію.

Як видно з матеріалів справи, у зв`язку з погіршенням самопочуття, приблизно з 2013 року доходів як самозайнята особа не отримував, оскільки через періодичні погіршення стану і щопіврічні госпіталізації ефективно працювати стало тяжко.

Заяви до органу доходів і зборів про взяття його на облік платників єдиного внеску не подавав, а також право на добровільну сплату внеску не обирав.

05.09.2019 позивач отримав вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-2071-54 на суму 23785,08 грн.

09.09.2019 позивач подав скаргу з вимогою перевірити обґрунтованість вимоги про сплату боргу від 09.08.2019.

15.10.2019 відповідач надіслав позивачу відповідь від 02.10.2019 № 397/19-00-54-04/25297, якою повідомив, що згідно наявної податкової інформації ОСОБА_1 перебуває на обліку ТО ДПІ як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат) з 09.12.2013, таким чином, у Тернопільського управління Головного управління ДПС відсутні підставі для скасування нарахувань єдиного внеску, тому станом на 01.10.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 23 785,08, з них: за 2017 рік 8448, 00 грн., за 2018 рік 9828,72 грн., за І півріччя 2019 року - 5508,36 грн.

Недоїмка зі сплати боргу у позивача виникла у 2017 році на суму за 8448, 00 грн., за 2018 рік - на суму 9828,72 грн., за І півріччя 2019 року - на суму 5508,36 грн., то відповідач, направивши позивачу оскаржувану податкову вимогу, істотно порушив строки, визначені у пункті 3 Розділу 6 Інструкції № 449, щодо боргу за 2017 рік - на понад два роки, за 2018 рік - понад рік, а за І півріччя 2019 року - на понад 15 робочих днів (обов`язок зі сплати ЄВ - 19 липня 2019 року, 15 робочих днів спливає 09.08.2019 року).

Із інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 по виду бюджету 70 (Цільові фонди) вбачається, що в суму недоїмки по ЄСВ в розмірі 23 785,08 грн. входить:

- станом на 09.02.2018 року нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за 2017 рік у розмірі 8 448 грн. (704 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2017 року по 01.01.2018 року) х 12 місяців);

- станом на 31.01.2018 року нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за чотири квартали 2018 року у розмірі 9 828,72 грн. (819,06 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2018 року по 01.01.2019 року) х 12 місяців);

- станом на 31.07.2019 року нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за два квартали 2019 року у розмірі 5508,36 грн. (918,06 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2019 року по 01.01.2020 року) х 6 місяців).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно до ч. 4 ст. 4 зазначеного Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 звіт зазначеними особами не подається.

З наведених норм вбачається, що фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та одночасно отримують пенсію по інвалідності, не є платниками єдиного внеску. Відповідно, такі особи не мають обов`язку сплачувати єдиний внесок та подавати звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

Пенсійним фондом України 13.02.2012 року позивачу видано пенсійне посвідчення в якому вказано вид пенсії - «за вислугу років, інвалід 2 групи загальне захворювання». Таким чином, наявні документи підтверджують статус позивача як особи, яка отримує пенсію за інвалідністю та користується у зв`язку з цим встановленими законодавством пільгами, зокрема, і в частині сплати єдиного внеску до Пенсійного фонду України.

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено. що звільнені від сплати єдиного внеску особи можуть бути платниками єдиного внеску лише у випадку їх добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Будь-яких доказів, до позивач подавав до пенсійного органу заяву про добровільну участь та з ним укладався договір про добровільну участь матеріали справи не містять. За твердженням позивача із такою заявою до пенсійного органу він не звертався.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не має обов`язку ні нараховувати, ні сплачувати єдиний внесок за 2017 - 2018 роки.

Стосовно вимоги про сплату боргу за перше півріччя 2019 року, суд звертає увагу, що за вимогами Інструкції № 449, вимога надсилається (вручається ) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, тобто, протягом цих 15 робочих днів вимога повинна була бути вислана / вручена, а не підготовлена, у той час як оскаржувана вимога не надсилалась позивачеві у визначений Інструкцією строк (до 09.08.2019).

Це підтверджується роздруківкою із розділу відстеження пересилання поштових відправлень офіційного сайту ПАТ «Укрпошта», за даними якого поштове відправлення № 46003 0901 5675, було 03.09.2019 лише прийнято оператором поштового зв`язку для відправлення адресату. Отже, Відповідач порушив строки надіслання податкової вимоги.

Порядок надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) врегульовано статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Відповідно до частини 4 зазначеної норми орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Разом з тим, абзацем 2 частини 1 статті 25 наведеного вище закону передбачено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Вимога, як засіб впливу та стягнення, направляється платникам єдиного внеску, які не виконали свої обов`язки з нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Враховуючи, що позивач, як пенсіонер за віком, не зобов`язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, відповідач безпідставно застосував до нього положення статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та направив вимогу про сплату єдиного внеску.

Позивач звільнений від сплати єдиного внеску відповідно до закону і йому може бути нарахований єдиний внесок лише у одному випадку - у разі його добровільної участі в системі загальнообов`язкового соціального страхування. Інших підстав для виникнення обов`язку у пенсіонера за інвалідністю для нарахування та сплати єдиного внеску, а відтак, і направлення вимоги про сплату недоїмки, законом не передбачено.

Крім того, Відповідачем істотно порушено строки надіслання (вручення) адресатові податкової вимоги, це призвело до прострочення вчинення відповідачем передбачених Інструкцією № 449 дій, та, як наслідок - безпідставного накопичення суми заборгованості, а також штрафних санкцій за її несплату, починаючи з 2017 року по даний час, з 2018 року по даний час, а також - за перше півріччя 2019 року, хоча, оскільки йшлося про майновий інтерес, то контролюючий орган повинен був діяти у належний спосіб. Відтак, оскаржувана податкова вимога винесена з порушенням п. 3 Розділу 6 Інструкції № 449, та тому підлягає визнанню протиправною і скасуванню.

Всупереч п. З Розділу 6 Інструкції № 449, суми штрафів і пені, сума заборгованості зросла із 8448 грн. у 2017 році до майже 24 тисяч у 2019 році, і це - без врахування пені та штрафних санкцій, що разом становитиме близько 40 000 грн. Дані обставини свідчать про недотримання органом доходів і зборів засад належного урядування.

Невчасність дій відповідача по направленню позивачеві податкової вимоги про сплату боргу, а також невідповідність самої вимоги положенням нормативно-правових актів, які встановлюють як чіткі строки вчинення органом влади відповідних дій, так і реквізити (зміст) цієї податкової вимоги, свідчать про неналежне урядування відповідача та порушують права позивача, оскільки призвели до формування надмірно великого обсягу податкового зобов`язання, що також матиме наслідком подальше нарахування штрафних санкцій у разі незвернення позивача до суду за захистом порушеного права. Натомість, на громадянина не можуть перекладатись негативні наслідки неналежного урядування відповідача.

Таким чином, оскаржувана податкова вимога Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-2071-54 на суму 23 785,08 грн. ні за своїм змістом, ні за строками повідомлення позивача, ні за документальними підставами її винесення, не відповідає вимогам пункту 3 Розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464, та свідчить про те, що видаючи оскаржувану вимогу, орган ДПС діяв не на підставі закону та не у визначений законом спосіб.

Відтак, оскаржувана податкова вимога є втручанням у право власності позивача, яке не ґрунтується на національному законі, не має легітимної мети, та не є пропорційним, а тому підлягає визнанню протиправною і скасуванню.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС. Згідно з п. 7 цього положення, ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (органами доходів і зборів).

ДПС у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регламентована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953.

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, зазначені у підпункті 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції як платники єдиного внеску.

Згідно з пунктом 3 Розділу 6 Інструкції № 449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску (абз. 3 пункту); платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій (абз. 4 пункту).

При цьому, як зазначено у пункті 3 Розділу 6 Інструкції № 449, у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Так, відповідно до Розділу 6 Інструкції № 449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Однак, оскаржувана податкова вимога не містить відомостей про суми штрафів та пені, не відповідає вимогам п. 3 Розділу 6 Інструкції № 449, та тому підлягає скасуванню.

На вимогу ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464 (далі - Закон України № 2464), обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Всупереч цьому, як зазначено у оскаржуваній вимозі, вона сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Як зазначається у відповіді на скаргу на податкову вимогу, при нарахуванні спірної вимоги про сплату боргу, орган доходів та зборів керувався тим, що Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у тому числі особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

При цьому суд звертає увагу, що вказаним Законом України № 1774 було істотно та безпідставно звужено існуючі раніше права позивача як самозайнятої особи, яка має також статус особи з інвалідністю.

Так, за даними органу доходів і зборів, на обліку як самозайнята особа позивач перебуває з 09.12.2013.

Редакція Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», чинна на час реєстрації позивача як само зайнятої особи (від 17.10.2013 року) визначала, що платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 у редакції від 17.10.2013). Таким чином, при відсутності доходу адвокат як самозайнята особа не сплачував єдиного внеску.

Однак, Законом України № 1774 у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" внесено зміни у п. 2 частини 1 статті 7 Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та в абзаці першому слова "за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)" замінено словами "на місяць".

Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, обов`язок зі сплати ЄВ у статті 7 вказаного Закону № 2464 перестав пов`язуватись із фактом отримання доходу самозайнятою особою, і існуючий раніше обсяг прав позивача як самозайняної особи було звужено шляхом запровадження обов`язку зі сплати ЄВ незалежно від отримання доходу.

За змістом статей 1, 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється. Відповідно до ч. 6 статті 4 цього закону, органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню прав осіб з інвалідністю щодо включення до суспільного життя нарівні з іншими громадянами.

З метою соціального захисту та гарантування прав особам з інвалідністю, у ч. 4 ст. 4 Закону України № 2464 законодавець визначив, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5 - частини першої статті 4 (а саме - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; та члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах), звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як наслідок, не враховано, що невключення осіб з інвалідністю, які мають статус адвоката (самозайнятої особи) до переліку осіб, які мають право на пільгу зі сплати єдиного внеску, але надання такої пільги особам з інвалідністю, які мають статус фізичних осіб-підприємців, статус членів фермерського господарства, є дискримінаційним обмеженням, яке хоч і передбачене законом, однак немає легітимної мети і не є необхідним у демократичному суспільстві (є непропорційним).

Таким чином, невключення осіб з інвалідністю, які мають статус адвоката (самозайнятої особи) до переліку осіб, які мають право на пільгу зі сплати єдиного внеску, як-от, наприклад, осіб з інвалідністю, які мають статус фізичних осіб-підприємців, або осіб з інвалідністю, які мають статус членів фермерського господарства, не може вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо звільнення від сплати єдиного внеску для непрацездатних осіб одного й того ж виду, а тому є дискримінаційним обмеженням, яке хоч і передбачене законом, однак немає легітимної і не є необхідним у демократичному суспільстві.

Крім цього, таке дискримінаційне обмеження порушує одночасно ст. 41 Конституції України (ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним), статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння своїм майном), і також Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а саме, ст. 14 Конвенції, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Отже, наведені обставини у сукупності свідчать про те, що оскаржувана податкова вимога видана: не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (зокрема, з порушенням пп. 4.1.4. п. 4.1. статті 4 Податкового кодексу України, п. 5 ч.І ст. 4 Закону України № 2464, п. 3 Розділу 6 Інструкції № 449); необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено; недобросовісно (у оскаржуваній податковій вимозі не відображено штрафів і пені, її надіслано поза межами строку, визначеного законом), нерозсудливо; з ознаками дискримінації осіб з інвалідністю, які мають статус самозайнятої особи; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); несвоєчасно, тобто з порушенням розумного строку, визначеного законом (із значним простроченням надіслання вимоги, що призвело до надмірного для позивача накопичення боргу і штрафних санкцій).

Таким чином, відповідач безпідставно сформував і направив позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки), а відтак, вказана вимога підлягає скасуванню.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003, ЄДРПОУ / ІПН: 43142763) від 09.08.2019 № Ф-2071-54 про сплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ / ІПН: НОМЕР_1 ) боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 23 785 грн. 08 коп. (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят п`ять гривень 08 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 січня 2020 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.