Рішення № 87166024, 16.01.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 р. Справа № 480/4458/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Терехової О.Ю.,

представника позивача - Кандюкова Г.Г.,

представника відповідача - Семерні І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/4458/19

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач), в якому просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.10.2018 № 067601303 на загальну суму 34507,50 грн., № 067591303 на загальну суму 56227,50 грн., № 067631303 на загальну суму 150,09 грн., № 067641303 на загальну суму 510,00 грн., № 067611303 на загальну суму 510,00 грн., № 067621303 на загальну суму 170,00 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2018 № 067601303 на загальну суму 34507,50 грн. та податкового повідомлення-рішення від 08.10.2018 № 067591303 на загальну суму 56227,50 грн. - залишено без розгляду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 закрито провадження по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Сумській області від 08.10.2018 № 067611303 на загальну суму 510,00 грн. та № 067621303 на загальну суму 170,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.10.2018 № 067631303, № 067641303, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем екологічний податок на загальну суму 150,09 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем екологічний податок на суму 510,00 грн., прийняті на підставі акту перевірки від 27.09.2018.

Позивач зазначає, що акт перевірки містить висновок про те, що перевіркою вирахувано вихід пиломатеріалів на 1 куб.м, відповідно нормативу виходу обрізних пиломатеріалів згідно ГОСТу 8486-86. Визначено загальну кількість наявних пиломатеріалів обрізних у період з 01.02.2017 року по 27.04.2017 - 486,89405 куб.м.

Позивач вважає, що зазначені в акті перевірки висновки, а, відповідно, і податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються на припущеннях, оскільки встановлення розміру виходу обрізних матеріалів було визначалися не згідно актів контрольного розпилу деревини, які відповідають фактичним витратам сировини на підприємстві та умов якості пиломатеріалів.

Також, позивач зазначає, що ГОСТ 8486-86 "Пиломатериалы хвойных пород" не містить даних щодо відсоткового виходу обрізних пиломатеріалів при виробництві.

На думку позивача, припущення лягли і в основу інших порушень, що є неприпустимим.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що в результаті відпрацювання залишків відходів розпиловки за період з 01.02.2017 по 31.12.2017, встановлено відхилення залишків відходів станом на 31.12.2017 між даними платника та за даними перевірки на 249,289922 куб.м, які були використані як паливо для проходження процесу сушіння пиломатеріалів. При використанні дерев`яних відходів як палива для приставки промислової, рівень викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря складає на 1 тисячу тон палива: діоксиду 5,2 тон, оксиду азоту - 9,9 тон, діоксиду сірки - 0,4 тон. Таким чином, позивачем використано 249,289922 куб.м деревних відходів, що складає 89,7 тон. Враховуючи нормативи викидів забруднюючих речовин на 1 тис. тон податковим органом зроблено висновки, що на порушення п. 249.3 ст. 249 Податкового кодексу України фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 занижено екологічний податок на загальну суму 120,07 грн., в т. ч. за 4 квартал 2017- 120,07 грн. в результаті використання сушки та наявністю викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення. Крім того, на порушення ст. 250 Податкового кодексу України фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не подані податкові декларації з екологічного податку за 2-4 квартали 2017 року.

У зв`язку з викладеним, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими і правомірними.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 31.08.2018 по 13.09.2018 Головним управлінням ДФС у Сумській області було проведено планову невиїзну перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 27.09.2018 № 6417/18-28-13-03/109905619/268 (а.с. 14-65).

Актом перевірки окрім іншого встановлено порушення позивачем:

- п. 249.3 ст. 249 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено екологічний податок на загальну суму 120,07 грн., в т. ч. за 4 квартал 2017- 120,07 грн. в результаті використання сушки та наявністю викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення;

- ст. 250 Податкового кодексу України у зв`язку з не поданням податкових декларацій з екологічного податку за 2-4 квартали 2017 року.

На підставі акту перевірки від 27.09.2018 № 6417/18-28-13-03/109905619/268 ГУДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 № 067631303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем екологічний податок на загальну суму 150,09 грн. (а.с. 10) та податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 № 067641303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем екологічний податок на суму 510,00 грн. (а.с. 11).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Положеннями пп. 240.1.1 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України визначено, що платниками екологічного податку є суб`єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Підпунктом 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України визначено об`єкт та базу оподаткування по екологічному податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Стаціонарне джерело забруднення, згідно з п.п. 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти.

Відповідно до п. 249.2 ст. 249 Податкового кодексу України, у разі якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов`язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини.

Згідно з п. 249.3 ст. 249 Податкового кодексу України, суми екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів та ставок податку.

Таким чином, суд зазначає, що лише фактичні обсяги викидів забруднюючих речовин можуть бути взятими для обчислення суми податку.

Перелік зазначених забруднюючих речовин затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.03.2002 № 104 "Про затвердження Переліку речовин, за викиди яких справляється збір" (далі - Наказ №104).

Статтею 243 Податкового кодексу України передбачено ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.

Відповідно до п. 243.1 ст. 243 Податкового кодексу України, ставка податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення складає за 2017 рік згідно з Законом України 20.12.2016 №1791-VIII - 124,61 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою нарахування позивачу податкових зобов`язань з екологічного податку став встановлений під час перевірки факт використання ФОП ОСОБА_2 при здійсненні підприємницької діяльності сушки (приставка промислова ПП-200).

Вказаний факт був встановлений відповідачем на підставі наданого на перевірку договору оренди сушки пиломатеріалів від 02.05.2017 б/н з ФОП ОСОБА_3 , та акту прийому-передачі Сушки (приставка промислова ПП-2000) від 02.05.2017.

Так, в акті перевірки зазначено, що за призначенням згідно паспорту дана приставка промислова використовується для сушіння пиломатеріалів та працює на відходах деревообробки. За технічними характеристиками та наданими поясненнями фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , об`єм сушильної камери 160 куб.м, в яку можна помістити 30 куб.м продукції (рекомендована загрузка сушильних камер 20%) процес сушіння триває в середньому 14 днів. Об`єм завантажувальної камери для загрузки палива - 0,75 куб.м., періодичність завантаження - 6-12 годин. В результаті відпрацювання залишків відходів розпиловки за період з 01.02.2017 по 31.12.2017, встановлено відхилення залишків відходів станом на 31.12.2017 між даними платника та за даними перевірки - на 249,289922 куб.м, які були використані як паливо для проходження процесу сушіння пиломатеріалів.

Враховуючи нормативи викидів забруднюючих речовин при використанні дерев`яних відходів як палива для приставки промислової, відповідач розрахував обсяг здійснених викидів забруднюючих речовин на нарахував позивачу екологічний податок.

Проте, суд вважає, що визначення таким чином обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та визначення їх як об`єкта оподаткування екологічним податком є неправомірним з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 31 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 4 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та з метою удосконалення розробки екологічних нормативів, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 №7 затверджено Інструкцію про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві (далі по тексту - Інструкція).

Так, пункт 1.1 зазначеної Інструкції містить в собі методичні вказівки щодо змісту та форми необхідних документів для створення звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин, які утворюються на підприємстві з урахуванням технологічного процесу та його особливостей.

Приписами пункту 1.2 цієї Інструкції узагальнені та викладені основні вимоги до порядку проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин і представлення її в Мінприроди, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища; оформлення звіту по проведенню інвентаризації викидів забруднюючих речовин.

Відповідно до п. 1.7 цієї ж Інструкції, при інвентаризації викидів забруднюючих речовин використовуються матеріали прямих методів вимірів, які ґрунтуються на проведенні безпосередніх інструментальних вимірів; розрахункових методів; матеріали технологічного регламенту та проектних показників. В необхідних випадках для розрахунку кількісних характеристик викидів повинні застосовуватись галузеві методики, затверджені Мінприроди.

Разом з тим, під час проведеної перевірки не встановлювався фактичний обсяг такого викиду, не проводилась його інвентаризація.

Відповідно до п. 56.4 ст. 56 Податкового кодексу України, підтвердження правильності нарахування будь-якого нарахування має бути підтверджене належними доказами та не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями п. 250.12 ст. 250 Податкового кодексу України, встановлюється єдиний порядок перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення. Так, контролюючі органи залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим та центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

При цьому, жодних перевірок фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення (виїзд на місце розташування, замір фактичних обсягів викидів по стаціонарному джерелу з урахуванням його технологічного режиму роботи тощо) під час проведення документальної позапланової перевірки відповідачем не здійснювалося.

Тобто, при здійсненні перевірки контролюючим органом, в порушення вимог п. 250.12 ст. 250 Податкового кодексу України, не залучено працівників центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платником податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення.

Згідно з положеннями пп. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України, платники податку складають податкові декларації до контролюючих органів та сплачують податок за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об`єкті за місце розміщення стаціонарних джерел.

При цьому, всупереч наведеному, відповідач здійснив нарахування екологічного податку не на фактичні обсяги забруднюючих речовин, викинутих в повітря та підтверджених органом виконавчої влади (або його підрозділу), що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, а виходячи із власних розрахунків.

Між тим, контролюючим органом при нарахуванні екологічного податку не було зазначено перелік та місце розташування стаціонарних джерел забруднення, які обсяги фактичних викидів здійснено по кожному з них.

Тобто, під час проведення перевірки відповідачем не вживалися заходи щодо встановлення фактичних викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що висновки перевірки не ґрунтуються на фактичних обставинах за відсутності доведеного у встановленому законом порядку факту викиду забруднюючих речовин, внаслідок чого зроблені в ході перевірки розрахунки викидів не відповідають дійсності, та відсутні обґрунтовані підстави вважати ФОП ОСОБА_1 платником екологічного податку.

За таких обставин, розрахунок суми екологічного податку, який ґрунтується на недостовірних та недоведених даних є безпідставним, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення від 08.10.2018 № 067631303 та від 08.10.2018 № 067641303 підлягають скасуванню, як протиправні, а позов - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 08.10.2018 № 067631303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем екологічний податок на загальну суму 150,09 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 08.10.2018 № 067641303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем екологічний податок на суму 510,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, ідентифікаційний код 43144399) судовий збір у розмірі 6 (шість) гривень 60 коп.

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст рішення складений та підписаний 27.01.2020.