Ухвала суду № 87165962, 20.01.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 січня 2020 р. Справа № 480/4666/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Терехової О.Ю.,

представника позивача - Баграновської Г.Г.,

представників відповідача: Заславської О.Є., Лотоцького Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми заяву Військової частини А1376 про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 480/4666/19

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А1376, третя особа - Департамент фінансів Міністерства оборони України

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку, грошової компенсації та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини А1376, третя особа - Департамент фінансів Міністерства оборони України, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А1376 щодо ненарахування та невиплати на час звільнення позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки строком 30 календарних діб за 2018 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки строком по 14 днів на рік, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 17 липня 2019 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені у розмірі 72 131,85 грн. за період з 18.07.2019 по 13.11.2019 та з дня подачі позову до суду та до винесення судом рішення;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки строком 30 календарних діб на рік, за 2018 рік у розмірі 18 198,30 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у розмірі 42 462,70 грн. за невикористані додаткові відпустки, як учаснику бойових дій за період часу з 2016 року до 2019 року включно;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду за порушення норм законодавства відповідно розрахунку на час звільнення у розмірі 50 000,00 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

06.01.2020 від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якої вказано, що позивач звернувся до суду з пропуском місячного строку звернення до суду, визначеного частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач вважає, що днем виникнення права на отримання спірних коштів є день звільнення ОСОБА_1 з військової служби, тобто - 17.07.2019.

У судовому засіданні представники відповідача вказану заяву підтримали, просили суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував, посилаючись на її необґрунтованість.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи заяви, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку №260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Суд відхиляє твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і не пов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої палати Верховного суду від 21.08.2019 у справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно строку звернення до суду в частині вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Зокрема, згідно приписів вказаної норми в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Таким чином, на вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника з посади розповсюджується строк звернення до суду, визначений частиною 1 ст. 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатись про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталась затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 813/1001/17.

У даному випадку на момент звернення позивача до суду відповідач остаточно не розрахувався із позивачем, а тому строк звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не пропущений.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не було пропущено строк звернення до адміністративного суду, а тому, в задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Керуючись статтями 121, 122, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Військової частини А1376 про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 480/4666/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1376, третя особа - Департамент фінансів Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку, грошової компенсації та моральної шкоди - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст ухвали складений та підписаний 23.01.2020.