Рішення № 87165947, 18.12.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2104/19

18 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кавчак О.І.,

представника позивача - Корфа П.К.,

представника відповідача - Нацюк О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Корфа Петра Казиміровича, до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;

- зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.05.1979 року по 29.02.2000 року в колгоспі імені Шевченка;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.04.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", надавши для цього необхідні документи. Однак, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №20/03-10 від 01.07.2019 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю достатнього страхового стажу. Позивач не погоджуючись із такою відмовою, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено судове засідання на 17.10.2019 року.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 10.10.2019 року подано до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що за результатами розгляду документів наданих для призначення пенсії, страховий стаж ОСОБА_1 є не достатнім для призначення йому пенсії за віком. При цьому, за період роботи позивача в колгоспі імені Шевченка позивачем не було надано документів, які б підтверджували кількість відпрацьованих людино-днів, а у трудовій книжці колгоспника у графі "на основі чого внесено запис (документ, його дата і номер)" відсутні відомості та кількість печаток не співпадає з кількістю записів. За даних обставин, вважає, що оскаржуване рішення прийнято правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15.10.2019 року представником позивача подано до суду клопотання про виклик та допит свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 17.10.2019 року вищевказане клопотання представника позивача - задоволено, та ухвалено викликати в судове засідання для надання показань свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Розгляд справи відкладено на 26.11.2019 року.

У судовому засідання 26.11.2019 року допитано в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , показаннями яких було підтверджено дані про трудову діяльність позивача в колгоспі імені Шеченка у спірний у даній справі період, а саме з 15.05.1979 року по 29.02.2000 року

У судових засіданнях позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з мотивів, наведених в позовній заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовних вимог не визнала та просила суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини справи.

Судом встановлено, що відповідно до паспортних даних громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу виповнилося - 60 років.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач 15.05.1979 року прийнятий на роботу в колгосп ім. Шевченка на посаду шофера та 29.02.2000 року звільнений в зв`язку з реформуванням даного господарства (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач звернувся до Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення йому пенсії за віком, додавши необхідні документи.

Проте, листом №20/03.10 від 01.07.2019 року відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке є правонаступником Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Дана відмова органу Пенсійного фонду мотивована тим, що в трудовій книжці позивача не належним чином оформлені записи про трудову участь в колгоспі ім. Шевченка з 1979 по 2000 роки, окрім того ОСОБА_1 не представлено стажової довідки колгоспу ім. Шевченка та довідки Кременецького архівного відділу №877/03-01 про те, що книги обліку трудового стажу СВЗП ім. Шевченка в архівний відділ не надходили, також вказано, що довідки Кременецького архівного відділу №875/03-01 та №876/03-01 від 08.08.2018 року, що в табуляграмах по оплаті праці СВЗП ім. Шевченка за 1979-1984 та 1985-1990 роки відпрацьовані людино-дні не вказані в наявних книгах обліку праці та розрахунків за квітень-грудень 1990-1997 роки ОСОБА_1 не значиться, а табуляграми по оплаті за липень-грудень 1985 року, липень-грудень 1986 року, липень-вересень 1987 року, січень-березень, липень-вересень 1988 року, січень-червень, жовтень-грудень 1989 року для зберігання в архів не надходили. Тому, період з 15.05.1979 року по 29.02.2000 року до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано. Згідно з поданими позивачем документами підтверджено страховий стаж роботи 18 років 10 місяців 28 днів. Тому, на думку відповідача, права на призначення пенсії за віком у позивача немає, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 12 Закону №1788-XII. Так, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

При цьому, статтею 56 Закону №1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Суд звертає увагу на те, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 досяг 60-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому, умовою для набуття позивачем права на призначення пенсії за віком - є наявність страхового стажу не менше 25 років.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 здійснено запис №1 про прийняття ОСОБА_1 15.05.1976 на роботу в колгосп ім. Шевченка на посаду шофера.

В пункті 2 записів даної трудової книжки здійснено запис про те, що в зв`язку з реформуванням господарства ОСОБА_1 звільнений з колгоспу ім. Шевченка (Наказ №60 від 29.02.2000 року). Запис внесений керівником та бухгалтером, скріплений відповідною печаткою підприємства.

Попри те, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області зроблено висновок про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача з 1979 року по 2000 рік.

Однак, суд не погоджується із такими доводами відповідача, та звертає увагу на те, що відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Окрім цього, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

У відповідності до п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Пункт 2 вказаних Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Згідно абзацу 2 пункту 2 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.

Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).

Обов`язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, згідно п. 1.1 якої, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 1.1, 2.2, 2.4, 2.14, 2.15 Інструкції передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення; у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства, під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу, у графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду; якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Водночас, пунктами 2.6, 2.8 - 2.10 Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів. У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, відсутності в трудовій книжці відповідних записів або в разі якщо в ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу враховуються інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як уже зазначалось судом, з наявних у матеріалах справи копій сторінок трудової книжки позивача судом встановлено, що ОСОБА_1 15.05.1979 року прийнятий на роботу в колгосп ім. Шевченка шофером та працював ним до 29.02.2000 року. Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності до дати, завірені підписом роботодавця. Окрім цього, у трудовій книжці позивача є записи про відпрацьовані дні за період з 1979 року по 2000 рік.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи - відповідачем суду не надано, що свідчить про їх безпідставне невзяття до уваги відповідачем.

Крім цього, відповідно до довідок №875/03-01 №876/03-01 від 08.08.2018 року в табуляграмах по оплаті праці, книгах обліку праці та розрахунків є відомості про заробітну плату позивача, проте відсутні в книзі обліку праці та розрахунків за 1979-1984 та 1985-1990 роки відпрацьовані людино-дні та в розрахунках за квітень-грудень 1990-1997 роки ОСОБА_1 не значиться, а табуляграми по оплаті за липень-грудень 1985 року, липень-грудень 1986 року, липень-вересень 1987 року, січень-березень, липень-вересень 1988 року, січень-червень, жовтень-грудень 1989 року для зберігання в архів не надходили.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що трудовий стаж у колгоспі встановлюється на підставі наявних документів, виданих підприємствами, архівними установами, а також про те, що відсутні необхідні відомості, які б підтверджували кількість вироблених мінімумів трудової участі ОСОБА_1 , оскільки факт роботи позивача в спірний період підтверджений записами у трудовій книжці позивача, які завірені підписом та печаткою роботодавця.

Більше того, як вже було зазначено вище, - вся інформація про відпрацьовані позивачем людинодні за період з 1979 року по 2000 рік - занесена до записів трудової книжки позивача, яка є основним документом для підтвердження необхідного стажу.

Належних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з ст. 106 Закону №1058-IVобов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника.

За таких обставин, відповідач безпідставно не врахував до загального стажу роботи позивача увесь період його роботи в колгоспі імені Шевченка.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктам 18 вказаного Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Тобто підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків - можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.

Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою при призначення пенсії від ІНФОРМАЦІЯ_2 документів було не достатньо, то відповідач мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку для з`ясування вказаних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформації щодо щонайменше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також з висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

В даному випадку - відповідні дії були вчиненні судом, а не відповідачем, згідно з положеннями Порядку № 637, а саме: в судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які згідно відомостей з їх трудових книжок який працювали з позивачем у спірний період в колгоспі ім. Шевченка.

Вказані свідки підтвердили, що позивач працював на посаді шофера в колгоспі ім. Шевченка в період з 15.05.1979 року по 29.02.2000 року із зайнятістю повного робочого дня.

При цьому, ОСОБА_4 , яка перебувала у колгоспі ім. Шевченка на посаді головного бухгалтера пояснила, що оплата праці позивачу проводилась виходячи з виконання ним роботи (періодів, відпрацьованих людиноднів), яка дає право на отримання пільгової пенсії.

З огляду на вказане, суд не вбачає підстав для неврахування належним чином оформлених записів у трудовій книжці щодо періоду роботи ОСОБА_1 у колгоспі імені Шевченка з 15.05.1979 року по 29.02.2000 року до трудового стажу під час призначення пенсії за віком.

В даному випадку, відповідачем не підтверджено належними доказами у встановленому законом порядку правомірність своїх дій за наявності передбачених законодавством умов для зарахування під час призначення пенсії за віком періодів роботи, які підтверджені трудовою книжкою, та на встановлення яких відповідач не вчинив всі залежні від нього, виходячи з наданих йому повноважень.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, в процесі розгляду справи суд дійшов до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, викладену в листі від 01.07.2019 року №20/03.10, та зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача стажу роботи в колгоспі імені Шевченка з 15.05.1979 року по 29.02.2000 року, з подальшим призначенням йому пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 02.04.2019 року.

Отже, підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 768,40 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оформлену листом №20/03.10 від 01.07.2019 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового (трудового) стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", - періоди роботи ОСОБА_1 з 15.05.1979 року по 29.02.2000 року на посаді "шофера" в колгоспі імені Шевченка (СВЗП імені Шевченка).

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - з 02.04.2019 року.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджений судовий збір - у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Реквізити учасників справи:

Позивач/Стягувач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 );

Відповідач/Боржник: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (адреса: Майдан Волі, 3, м.Тернопіль, 46001, ЄДРПОУ: 14035769).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.