Рішення № 87165772, 27.01.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2020 року м. Рівне №460/3681/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доУправління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області про зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (далі - відповідач), в якому просив:

-зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 допомогу на дитину, над якою встановлено опіку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.08.2014 по 31.10.2018, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого у відповідному періоді.

Мотивуючи вимоги позову вказував на те, що він є внутрішньо переміщеною особою та опікуном ОСОБА_2 . Зазначив, що станом на час звернення до суду проживає в селі Дубчиці Зарічненського районну Рівненської області. При цьому зазначив, що у зв`язку з проживанням на території, що є непідконтрольною українському уряду, позивач з серпня 2014 року по жовтень 2018 року включно, був позбавлений виплати допомоги на дитину, яка перебуває під опікою. У відповідь на його звернення, відповідачем відмовлено у виплаті вказаної допомоги на підставі відсутності електронної або паперової справи про отримання допомоги за попереднім місцем проживання. Таким чином, враховуючи, що неможливість своєчасного звернення опікуна до відповідача відбулося в силу обставин, які не залежали від його волі, позивач вважав порушеним своє право на виплату допомоги на дитину, передбачене ст.16 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" та просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 18.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (письмове провадження). Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк, з дня вручення даної ухвали, для подання до суду відзиву на позовну заяву, а також для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк подано не було.

Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У період з 19.01.2019 по 24.01.2019 головуючий суддя у справі перебував у відрядженні.

Згідно з вимогами ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з міста Кальміуське Донецької області та є дідусем малолітнього ОСОБА_2 .

Згідно з свідоцтвом про народження від 02.07.2008 серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 (а.с.21).

При цьому, судом встановлено, що відомості про батька дитини внесені в свідоцтво про народження на підставі ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (а.с.16).

Рішенням Старобешівського районного суду Донецької області від 21.03.2011 у справі №2о-13/2011, що набрало законної сили, ОСОБА_4 визнано недієздатною (а.с.19-20).

Відповідно до довідки від 01.07.2019 №278, виданої Сенчицькою сільською радою Зарічненського району Рівненської області на підставі довідки від 26.11.2018 №5606000082 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, станом на час звернення до суду позивач зареєстрований та проживає в селі Дубчиці Зарічненського району Рівненської області (а.с.18).

Розпорядженням голови Старобешівської районної державної адміністрації від 31.05.2011 №189 позивача призначено опікуном малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Пунктом 12 зазначеного розпорядження Управлінню праці та соціального захисту населення райдержадміністрації доручено здійснювати призначення та виплати державної допомоги на дитину, яка перебуває під опікою (піклуванням) (а.с.14-15).

Листом від 27.05.2019 №30-З/01-21, у відповідь на звернення ОСОБА_1 про призначення допомоги на дитину, Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області повідомило позивача про розгляд такого звернення.

У даній відповіді відповідач зазначив, що при вивченні обставин було встановлено, що 26.11.2018 ОСОБА_1 звернувся з заявою про взяття на облік, як внутрішньо переміщена особа, заявою для призначення допомоги переміщеним особам, з заявою для призначення допомоги на дитину, яка перебуває під опікою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Довідка про взяття на облік управлінням видана 26.11.2019 №5606000082, допомога переміщеним особам призначена з 26.11.2018 по 25.05.2019, допомога на дитину, яка перебуває під опікою призначена з 01.11.2018 по 31.10.2019.

Також відповідач роз`яснив позивачеві вимоги ст.16 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" та інформував про те, що для здійснення йому виплати допомоги на дитину, яка перебуває під опікою за період з серпня 2014 року по жовтень 2018 року потрібна електронна або паперова справа про отримання допомоги за попереднім місцем проживання та термін останнього отримання допомоги.

Вказав, що у зв`язку з тим, що за даними позивача він проживав на території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження та період виплати допомоги не може бути підтверджено документально, управління не має підстав для призначення допомоги за період з серпня 2014 року по жовтень 2018 року (а.с.22-23).

Не погоджуючись із зазначеною відмовою відповідача у виплаті допомоги на дитину, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносин та вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Як встановлено судом та підтверджено відповідачем у справі, допомога на ОСОБА_2 , як на дитину, яка перебуває під опікою призначена з 01.11.2018 по 31.10.2019.

Підставою для відмови у виплаті такої допомоги за період з серпня 2014 року по жовтень 2018 року стала відсутність електронної або паперової справи про отримання допомоги за попереднім місцем проживання та термін останнього отримання допомоги.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706), який відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Частиною 1 статті 1 Закону №1706 визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч.2 ст.7 вказаного Закону Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Відповідно до ч.7 ст.7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21.11.1992 №2811-XII (далі - Закон №2811) визначено, що громадяни України, в сім`ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно з вимогами ст.16 Закону №2811 допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам, призначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які позбавлені батьківського піклування. Така допомога вважається власністю дитини.

Статтею 17 Закону №2811 передбачено, що допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на підставі рішення про встановлення опіки чи піклування.

Відповідно до ст.18 зазначеного Закону допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, надається у розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку.

У разі коли на дитину виплачуються призначені в установленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державна допомога (крім державної соціальної допомоги, що виплачується на дітей з інвалідністю, відповідно до законодавства), розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (далі - Порядок).

Згідно з п.27-30 Порядку для одержання допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, до органу соціального захисту населення подаються такі документи:

1) заява опікуна чи піклувальника про призначення допомоги, яка складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

2) копія рішення органу опіки та піклування або суду про встановлення опіки чи піклування над дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування;

3) копія свідоцтва про народження дитини;

4) довідка про реєстрацію місця проживання опікуна (піклувальника) та дитини (для дітей, над якими встановлено опіку чи піклування і які є вихованцями дитячих навчальних закладів, що фінансуються не за рахунок бюджетних коштів, - видана органом реєстрації довідка, в якій зазначено статус дитячого навчального закладу та за які кошти він фінансується, а також підтверджено факт перебування в ньому дітей);

5) довідки про місячні розміри пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги, що одержує на дитину опікун чи піклувальник (у разі одержання пенсії на дитину органи соціального захисту населення використовують відомості про розмір пенсії, що надійшли від органів Пенсійного фонду України на електронних носіях інформації);

6) медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років, виданий в установленому МОЗ порядку.

У разі неможливості одержання довідки про розмір аліментів від органів державної виконавчої служби, розташованих на тимчасово окупованій території України та в районі проведення антитерористичної операції, державна допомога призначається на підставі письмової заяви опікуна чи піклувальника про одержання (неодержання) аліментів.

Відповідальність за достовірність наданої органу соціального захисту населення інформації щодо неодержання аліментів або щодо їх розміру покладається на опікунів чи піклувальників.

У разі поновлення виплати аліментів опікуни чи піклувальники зобов`язані в триденний строк письмово повідомити про це органу соціального захисту населення для проведення відповідного перерахунку розміру раніше призначеної допомоги.

У разі коли батьки, місце перебування яких відоме, не сплачують аліменти, орган соціального захисту населення призначає допомогу без урахування їх суми. При цьому зазначений орган протягом десяти днів після подання опікуном чи піклувальником заяви про призначення допомоги повідомляє службі у справах дітей про неодержання опікуном чи піклувальником аліментів.

Служба у справах дітей щороку до 31 грудня поточного року інформує орган соціального захисту населення про факти одержання (неодержання) опікуном чи піклувальником аліментів на дітей.

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на дванадцять місяців. Питання про продовження виплати допомоги вирішується на підставі заяви та довідок про місячні розміри пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги, що одержує опікун чи піклувальник на дитину.

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається з місяця, в якому була подана заява з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця до моменту досягнення дитиною 18-річного віку включно.

Підставою для припинення виплати допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, є:

звільнення від виконання обов`язків опікуна чи піклувальника;

працевлаштування або взяття шлюбу дитиною до досягнення нею 18-річного віку;

усиновлення дитини, передача дитини батькам;

досягнення дитиною 18-річного віку;

надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, якщо вона записана матір`ю або батьком дитини.

У разі виникнення обставин, внаслідок яких може бути припинена виплата зазначеної допомоги, її одержувачі, служба у справах дітей, виконавчий комітет сільської (селищної) ради або уповноважена особа, визначена виконавчим органом ради об`єднаної територіальної громади, зобов`язані у десятиденний строк повідомити про це органи соціального захисту населення, які виплачують допомогу.

Виплата допомоги припиняється за рішенням органу соціального захисту населення з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли відповідні обставини.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, жодним чином не спростовано під час розгляду даної справи, що позивач після призначення його опікуном малолітнього ОСОБА_2 отримував відповідну допомогу на дитину і в серпні 2014 року виплата такої допомоги припинилась.

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи виписку по його банківському рахунку за період з 01.01.2014 по 31.12.2017, згідно з якою останні соціальні виплати йому були нараховані 11.08.2014 (а.с.40-43).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 № 719-VII установлено, що у 2014 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становить 1176 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років - 1032 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років - 1286 гривень;

працездатних осіб - 1218 гривень;

осіб, які втратили працездатність, - 949 гривень.

Враховуючи, що у відповідності до вимог ст.18 Закону №2811 допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, надається у розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку, суд дійшов висновку, що долученою до матеріалів справи випискою по рахунку, зокрема, підтверджується отримання позивачем допомоги на дитину, над якою встановлено опіку, в період з 14.01.2014 по 11.08.2014.

Тому, на переконання суду, відмова органу, який здійснює призначення допомоги на дитину, над якою встановлено опіку, у виплаті вже призначеної допомоги з підстав не передбачених Порядком, призводить до порушення інтересів дитини.

Відсутність в Управлінні соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області електронної або паперової справи про отримання допомоги ОСОБА_1 за попереднім місцем проживання, яке є окупованою територією, не може ставити в залежність право дитини на отримання допомоги, яка є її власністю.

Право позивача на отримання допомоги на дитину є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушений був змінити місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій, що мало наслідком неможливість отримання відповідних документів за отриманням допомоги, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 допомогу на дитину, над якою встановлено опіку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.09.2014 по 31.10.2018, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого у відповідному періоді.

Висновок аналогічного характеру викладено в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №591/610/16-а.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи те, що відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було, причин неподання суду не повідомлено, то з огляду на приписи ч.4 ст.159 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідачем позовні вимоги визнаються.

За наведеного у сукупності, та з урахуванням того, що згідно з випискою по рахунку позивача, востаннє соціальну допомогу ним отримано 11.08.2014, суд дійшов висновку про частковість задоволення позовних вимог, шляхом зобов`язання відповідача виплатити допомогу на дитину, над якою встановлено опіку, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.09.2014 по 31.10.2018, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого у відповідному періоді.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Тому, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача судові витрати на суму 384,20 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (вул. Грушевського, 1, смт.Зарічне, Рівненська обл., 34000, код ЄДРПОУ 23306428) про зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області виплатити ОСОБА_1 допомогу на дитину, над якою встановлено опіку, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.09.2014 по 31.10.2018, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого у відповідному періоді.

У задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області виплатити допомогу на дитину, над якою встановлено опіку, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за серпень 2014 року - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 384,20 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 27 січня 2020 року.

Суддя Борискін С.А.