Рішення № 87165689, 27.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6331/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000413/2 від 22.07.2019, яким митна вартість скоригована до 9150 дол. США, чим збільшено заявлену позивачем на 5372 дол. США.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що позивач придбала у нерезидента автомобіль марки Acura, який був в експлуатації та мав пошкодження, за 3 778 дол США. З метою митного оформлення уповноваженою особою позивача 02.07.2019 було подано до МП «Спеціалізований» Одеської митниці ДФС митну декларацію із додатками, проте митним органом було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийнято рішення про коригування митної вартості до 9 150 дол США, що на 5 372 дол США більше задекларованої позивачем. Позивач вважає вказане збільшення необґрунтованим, так як наданими документами підтверджено заявлену митну вартість. Крім того, відповідач не здійснював процедуру письмових консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості ТЗ відповідно до вимог ст. ст. 59, 60 МКУ. На переконання позивача, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого ТЗ від рівня іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також відмови у здійсненні митного оформлення ТЗ за основним методом визначення його митної вартості. Крім того, при здійсненні коригування відповідачем не враховано, що поставлений автомобіль має значні пошкодження.

Ухвалою від 04.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

27.12.2019 від Одеської митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що під час митного контролю товару програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості. Так, до митного органу не було надано відомостей про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів. Крім того, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: у наданих до митного оформлення документах (інвойсі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення або відсутні дані щодо витрат на навантаження оцінюваних товарів, які пов`язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів. До митного оформлення не надано жоден з визначених правилами МКУ та наказом Мінфіну № 599 від 24.05.2012 документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; також відсутня інформація щодо перевезення внутрішньою територією країни відправлення. 3) згідно поданого скріншоту особистого кабінету покупцем товару є ОСОБА_2, а згідно рахунку-фактури (інвойсу) № А2285990-080 від 22.04.2019 - ОСОБА_1. До документів, які підтверджують митну вартість товарів віднесені банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Проте до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, які підтверджують митну вартість товарів.

Ухвалою від 08.01.2020 в задоволенні клопотання Одеської митниці ДФС про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Ухвалою від 27.01.2020 замінено відповідача - Одеську митницю ДФС на її правонаступника Одеську митницю Держмитслужби.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що декларантом ТОВ «Пік-Тайм» до митного оформлення за МД № UA500650/2019/029943 від 02.07.2019 заявлено товар «легковий автомобіль, що використовувався, торгівельна марка Acura, модель ILX, кузов НОМЕР_3 , країна походження США, код 8703239031 за УКТ ЗЕД.

Митну вартість визначено та заявлено декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 3 778 дол США.

Одночасно із митною декларацією декларант надав митному органу низку документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, зокрема:

рахунок-фактура (інвойс) № А2285990-080 від 22.04.2019 (Total - 3 378 $; Shipping - 400 $; Balanse Due 3 778 $);

коносамент ZIMUORF0876793 від 29.04.2019;

домашній коносамент № ZIMUORF0876793-02 від 29.04.2019;

навантажувальний документ № 2411D від 07.06.2019;

декларація про походження товару № AS190702-003 від 02.07.2019;

свідоцтво про реєстрацію ТЗ № U872312 від 29.03.2019;

висновок про вартісні характеристики товару № AS190702-003 від 02.07.2019;

акт про проведення фізичного огляду б/н від 21.06.2019;

довідка № 36697 від 01.07.2019.

Митним органом розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини 2 статті 264 Митного кодексу України, зокрема оригінали товаросупровідних та реєстраційних документів, зазначених в графі 44 митної декларації.

22.07.2019 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000413/2 від 22.07.2019, яким митна вартість скоригована до 9150 дол. США, чим збільшено заявлену позивачем на 5372 дол. США.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 МКУ товар випущено у вільний обіг на митній території України за МД від 26.07.2019 № UA500650/2019/036077 зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною декларантом та забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначене рішення про коригування митної вартості обґрунтованими, а позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок Одеської митниці ДФС про те, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості транспортного засобу, оскільки заявлена митна вартість останнього документально не підтверджена, а також задекларована митна вартість автомобіля не відповідає інформації про вартість даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вбачається, що стосовно поданих декларантом документів митний орган зазначив, що згідно з п. 2 ст. 53 МКУ якщо рахунок сплачено, декларантом для підтвердження митної вартості подаються платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; згідно ст. 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Відповідно до п. 6 ст. 10 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України.

Проте у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: банківські платіжні документи, які стосуються сплати фактурної вартості ктз, перевезення, транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України; калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування ТЗ, що декларується, у т.ч. територією країни експортера; копію митної декларації країни відправлення; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Всі перелічені документи декларантом до митного органу надані не були, враховуючи наявність митних оформлень аналогічних товарів з вартістю вище ніж заявлено декларантом, митну вартість товару № 1 скориговано до рівня 9 150 дол США (МД від 07.03.2019 № UA/500650/2019/6720).

Згідно частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).

Частинами другою - шостою статті 53 вказаного Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно частин шостої та сьомої вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Судом встановлено, що для підтвердження митної вартості транспортного засобу позивачем надано митному органу на підтвердження факту оплати вартості придбаного транспортного засобу скріншот особистого кабінету, згідно якого покупцем автомобіля є ОСОБА_2, тоді як згідно рахунку-фактури (інвойс) № А2285990-080 від 22.04.2019 покупцем автомобіля є ОСОБА_1.

Разом з тим, документів, які б підтверджували повноваження ОСОБА_2 на переказ коштів від імені позивача (покупця) транспортного засобу Acura, модель ILX, кузов НОМЕР_3 , країна походження США, вчинення всіх супутніх правочину з купівлі транспортного засобу послуг, як до митного органу, так і до суду позивачем не надано.

Статтею 58 МКУ передбачено зазначення повних та достовірних відомостей про розмір комісійних та брокерських винагород як складової частини митної вартості товарів, а тому ненадання відповідних документів виключає можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до ст. 54 МКУ.

Вказані обставини свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки надані митному органу документи містили розбіжності з приводу особи, яка зазначена покупцем вказаного транспортного засобу та особи, яка фактично здійснила оплату транспортного засобу та заявила ТЗ до розмитнення на території України, що в свою чергу було правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта та надало митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 22 жовтня 2019 року адміністративне провадження № К/9901/20037/19.

Крім того, в рахунку-фактурі (інвойс) № А2285990-080 від 22.04.2019 відсутня інформація щодо витрат на навантаження оцінюваних товарів, які пов`язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Натомість зазначено лише «Shipping - 400 $».

Відповідно до розділу ІІІ «Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою» наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Втім, ні до митного органу, ні до суду позивачем жодного документу з переліку, які б містили відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (а також вартість перевезення внутрішньою територією країни відправлення), не надано.

Крім того, в зазначеному рахунку-фактурі (інвойсі) не зазначено інформацію щодо здійснення / нездійснення страхування та його вартості як складової частини митної вартості транспортного засобу.

Зазначені невідповідності є суттєвими для обчислення ціни, у зв`язку з чим у контролюючого органу були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, а тому відповідач мав право витребувати у декларанта додаткові документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Засобами електронного зв`язку, відповідачем було надіслано декларанту пропозицію, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Так, відповідачем пропонувалося надати, зокрема: банківських платіжних документів, які стосувалися оплати фактурної вартості транспортного засобу, перевезення-транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України; калькуляції транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування автомобіля, що декларується, у т.ч. територією країни експортера; копії митної декларації країни відправлення; якщо здійснювалося страхування - страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування.

Крім цього, вказано, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Однак, вимога контролюючого органу залишена без виконання та жодних документів позивачем (уповноваженою особою) подано не було.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату за транспортний засіб, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53, ст. 58, ст. 368 МК України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Одеська митниця ДФС з дотриманням вимог ст. 58 МК України, здійснила визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу, оскільки позивачем, на підтвердження заявленої митної вартості, не було подано однозначних та несуперечних документів, які б усували сумніви в достовірності заявленої митної вартості, а тому відповідачем правомірно здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, визначених ст. 59-63 МК України. Отже, рішення про коригування митної вартості товарів прийнято правомірно і підстави для його скасування відсутні.

При цьому, оскаржуючи рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000413/2 від 22.07.2019, позивачем до суду на підтвердження заявленої митної вартості надано лише один документ - рахунок-фактуру (інвойс) № А2285990-080 від 22.04.2019 (Total - 3 378 $; Shipping - 400 $; Balanse Due 3 778 $). Отже позивач обмежився лише вказаним документом, не надавши до суду навіть копій документів, які були надані ним до митного органу 02.07.2019. Жодних контраргументів щодо доводів митного органу з боку позивача також у позовній заяві не викладено, а натомість фактично констатовано неправомірність висновків відповідача, без жодного обґрунтування цього.

Зокрема, будь-яких пояснень щодо вартості перевезення транспортного засобу внутрішньою територією країни відправлення, вартості страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ТЗ митного кордону України, комісійні та брокерська винагорода, як складових частини митної вартості товару, позивачем не надано.

Крім того, жодних пояснень з приводу невідповідностей у поданих митному органу документах, а саме зазначення в електронному кабінеті покупцем товару особи на установчі дані ОСОБА_2, тоді як в рахунку-фактурі (інвойсі) та в інших документах покупцем виступає позивач - ОСОБА_1.

Оскільки декларантом не було надано належних документів та не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні транспортного засобу за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

При цьому, прийняттю рішення про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Відповідно до 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Зі змісту відзиву Одеської митниці ДФС вбачається, що метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів у даному випадку, не може бути використаний, у зв`язку з відсутністю даних стосовно фізичних характеристик товару та якості та репутації на ринку. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті (ст.59 Митного кодексу України). При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.

Метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів у даному випадку не може бути використаний, у зв`язку з відсутністю даних стосовно схожих складових компонентів товару. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ст. 60 Митного кодексу України).

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний, у зв`язку з відсутністю даних стосовно: 1) витрат на виплату комісійних, що були фактично сплачені або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду; 2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов`язаних з такими операціями витрат).

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості не може бути використаний, у зв`язку з відсутністю даних що надаються виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформації про вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов`язаних із ввезенням цих товарів в Україну).

Частинами 1, 2 ст. 64 Митного кодексу України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, а декларантом або уповноваженою особою декларанта не подано додаткових документів, які були витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495- VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Враховуючи наявність митних оформлень аналогічних товарів з вартістю вище ніж заявлено декларантом, митну вартість товару № 1 скориговано до рівня 9 150 дол США (МД від 07.03.2019 № UA/500650/2019/6720).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність спірного дозволу.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості складено в межах повноважень, у передбачений законодавством спосіб та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, у зв`язку із чим адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_2 ) до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459; 65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, будинок 21А) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк