Рішення № 87165612, 27.01.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2020 р. № 400/2644/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача:Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601

про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) щодо розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 04.12.2018 та станом на 01.01.2019;

зобов`язати Управління видати оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 04.12.2018, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік», з відповідною доплатою. За вислугу років та доплатою за перебування на адміністративній посаді в суді;

зобов`язати Управління видати оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2019, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік», з відповідною доплатою за вислугу років та доплатою за перебування на адміністративній посаді в суді.

В якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, позивач зазначила Державну судову адміністрацію України (надалі - Адміністрація).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що відповідач був зобов`язаний видати їй довідки про суддівську винагороду, зміст яких відповідав би висновкам Конституційного Суду України, що викладені у рішенні від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15). Відповідач від виконання цього обов`язку ухилився, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Управління відзив на позовну заяву не подало.

У поданих суду «Поясненнях» (арк. спр. 29-34) третя особа з доводами позивача не погодилась, зазначила, що відповідач діяв на підставі Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон № 2453), Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон № 1402), з урахуванням Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (надалі - Закон № 1774).

Як встановлено судом, постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VIII «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 було звільнено з посади суди Березанського районного суду Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

30.09.2016 набрав чинності Закон № 1402, пунктом 2 розділу ХІІ якого було визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Пунктом 25 розділу ХІІ Закону № 1402 було встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону № 2453.

Відповідно до викладеного у позові, з 12.10.2016 позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, призначене відповідно до Закону № 2453 в редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (надалі - Закон № 192).

Частиною третьою статті 129 («Суддівська винагорода») Закону № 2453 у первинній редакції було визначено, що посадовий оклад суді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно:

з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.

Проте, Законом № 192 (набрав чинності 28.03.2015) Закон № 2453 було викладено в новій редакції, в результаті чого, були змінені, зокрема, норми щодо суддівської винагороди.

Так, частиною третьою статті 133 («Суддівська винагорода») Закону № 2453 в редакції Закону № 192 було визначено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюються в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача у 2016 році був визначений, виходячи із розміру посадового окладу (як складової суддівської винагороди) судді місцевого суду - 10 мінімальних заробітних плат. З 01.05.2016 по 30.11.2016 мінімальна заробітна плата складала 1 450 грн., з 01.12.2016 - 1 600 грн. (Закон України від 25.12.2015 № 928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік»).

З 01.01.2017 Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати був визначений на рівні 3 200 грн.

При цьому, пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (надалі - Закон № 1774), який набрав чинності 01.01.2017, було встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Після змін, внесених Законом України від 15.05.2018 № 2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», другий абзац пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774 отримав такого змісту: «До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року».

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» на 1 січня 2017 року, складав 1 600 грн.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 1 січня 2018 року, складав 1 762 грн.

Таким чином, посадовий оклад судді місцевого суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, у 2018 році дорівнював 17 620 грн.

Частиною четвертою статті 142 Закону № 1402 встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

04.12.2018 Конституційний Суд України прийняв Рішення № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018(4062/15) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

Пунктом 1 вказаного Рішення положення частини третьої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192 визнано неконституційним. Конституційний Суд України вирішив, що частина третя статті 133 підлягає застосуванню у її первинній редакції, тобто в редакції статті 129 Закону № 2453, якою, зокрема, було встановлено, що посадовий оклад судді місцевого суду з 1 січня 2015 року дорівнює 15 мінімальним заробітним платам.

Пунктом 3 вказаного Рішення Конституційний Суд України вирішив, що частина третя статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192 втрачає чинність з дня ухвалення Рішення.

За таких обставин, на думку позивача, з 04.12.2018 (дата Рішення Конституційного Суду України) змінився розмір складових суддівської винагороди (збільшився посадовий оклад) судді місцевого суду, тобто з`явилась підстава для здійснення на підставі частини четвертої статті 142 Закону № 1402 перерахунку раніше призначеного ОСОБА_1 шо місячного довічного грошового утримання.

07.12.2018 ОСОБА_1 подала до Управління заяву про надання довідки щодо розміру заробітної плати працюючого голови районного суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, з 04.12.2018. У заяві (надалі - Заява 1, арк. спр. 15) позивач послалась на згадане вище Рішення Конституційного Суду України.

13.12.2018 Управління видало ОСОБА_1 «Довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» (вих. № 7/1-1734/18, надалі - Довідка 1, арк. спр. 16). Згідно з цією довідкою, посадовий оклад визначений в сумі 26 430 грн. (15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року). Інші складові суддівської винагороди (доплата за вислугу років, доплата за перебування на адміністративній посаді в суді) відповідач вказав, виходячи з суми посадового окладу.

09.01.2019 ОСОБА_1 подала до Управління заяву (надалі - Заява 2, арк. спр. 17) про надання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2019. Підставою для надання довідки позивач вказала зміну розміру мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2019.

14.01.2019 Управління видало ОСОБА_1 «Довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» (вих. № 7/1-53/19, надалі - Довідка 2, арк. спр. 18). Згідно з цією довідкою, посадовий оклад визначений в сумі 28 815 грн. (15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року). Інші складові суддівської винагороди (доплата за вислугу років, доплата за перебування на адміністративній посаді в суді) відповідач вказав, виходячи з посадового окладу.

На думку позивача, відповідач у Довідці 1 та у Довідці 2 мав вказати посадовий оклад, виходячи не з суми прожиткового мінімуму, а з суми мінімальної заробітної плати.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Метою звернення ОСОБА_1 до Управління було проведення перерахунку. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, як вказано вище, відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402, здійснюється у разі зміни складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 «Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України» (надалі - Порядок № 3-1), в редакції, що була чинною у грудні 2018 року та січні 2019 року, довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) подається до заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (пункт 1 розділу ІІІ).

Таким чином, довідка за формою, вказаною у додатку 2, видається один раз - при вирішенні питання про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Пунктом 2 розділу ІІІ встановлено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

У Заяві 1 позивач просила відповідача надати їй довідку «… щодо розміру заробітної плати працюючого голови районного суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, з 04 грудня 2018 року …».

Замість цієї довідки (що призначена саме для перерахунку) відповідач видав позивачеві довідку за формою, вказаною у додатку 2.

У Заяві 2 позивач просила відповідача надати їй довідку «… про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2019 року …».

Як вказано вище, оскільки довідка такого змісту видається при призначенні щомісячного довічного грошового утримання, у відповідача не було обов`язку щодо її видачі.

Станом на 04.12.2018 та на 01.01.2019 посадовий оклад судді місцевого суду (судді, який працює на відповідній посаді та не пройшов кваліфікаційного оцінювання), обчислений Управлінням відповідно до вимог Закону № 1402, Закону № 2453 та з урахуванням норм Закону № 1774, дорівнював 15 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в зв`язку з чим у відповідача не було підстав для видачі позивачеві довідок іншого змісту.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що при виданні позивачеві довідок Управління діяло відповідно до норм Закону № 1402, тому підстави для задоволенні позовних вимог відсутні.

Судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 12, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26299835) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна