Рішення № 87165283, 08.01.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/2735/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030, код ЄДРПОУ - 39767636)провизнання протиправним та скасування наказу, а також, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Дергеокадастру у Кіровоградській області (вих. № 31-11-0.332-4135/2-19 від 02.05.2019р.) у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки площею 5.2 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Косівської сільської ради (за межами населеного пункту) Олександрійського району Кіровоградської області;

2) зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у встановлений чинним законодавством термін надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 5.2 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Косівської сільської ради (за межами населеного пункту) Олександрійського району Кіровоградської області.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Кіровоградського Окружного Адміністративного суду від 18.03.2019 року у справі № 340/100/19 зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 5.2 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Косівської сільської ради (за межами населеного пункту) Олександрійського району Кіровоградської області.

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянувши заяву листом від 02.05.2019 року №31-11-0.332-4135/2-19 відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою вказавши, що відповідно до поданих документів, ОСОБА_1 не відноситься до громадян - члени фермерського господарства.

Відповідач в письмовому відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що оскаржуване рішення прийняте на підставі та у межах процедури, визначеної Земельним Кодексом України. Стосовно суті оскаржуваного рішення, відповідач зазначає про те, що ОСОБА_1 не є членом фермерського господарства (а.с.18-21).

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та вирішено здійснювати її розгляд за наявними у справі матеріалами.

14.11.2019 року до суду подано відзив на позовну заяву (а.с.18-21).

20.11.2019 року від позивача надійшли заперечення на відзив (а.с.30-33).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені наступні обставини.

Рішенням Кіровоградського Окружного Адміністративного суду від 18.03.2019 року у справі № 340/100/19 яке набрало законної сили зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 5.2 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Косівської сільської ради (за межами населеного пункту) Олександрійського району Кіровоградської області (а.с.6-9).

З рішення від 18.03.2019 року судом встановлено, що 10.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 5.2 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Косівської сільської ради (за межами населеного пункту) Олександрійського району Кіровоградської області.

Листом від 27.07.2018 року Т-10021/0-5130/0/17-18 позивачу відмовлено в задоволені позовних вимог на підставі відсутності інформації про членство у сільськогосподарському підприємстві.

Виконуючи рішення від 18.03.2019 року Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянувши заяву, листом від 02.05.2019 року №31-11-0.332-4135/2-19 відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою вказавши, що відповідно до поданих документів, ОСОБА_1 не відноситься до громадян - члени фермерського господарства.

Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

Отже, правомірність винесення оскаржуваного рішення є предметом спору, переданого на вирішення суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України ("Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності") громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 123 ЗК України, за якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із наведених правових норм Земельного кодексу України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Відповідно до ч.6. ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою містила: графічні матеріали із зазначенням бажаного розташування земельної ділянки, копія паспорта та ідентифікаційного номера, копія трудової книжки та копія посвідчення учасника бойових дій. Отримання цих документів підтверджено відміткою ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області про отримання документів 10.07.2018 року.

Враховуючи викладене, ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області відмовило в надані дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, які не передбачені Земельним кодексом України.

З врахуванням викладеного, суд звертає увагу на те, що Земельним кодексом України передбачено механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови в цьому, а тому відповідач не мав право відмовляти позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність з підстав, не передбачених Земельним кодексом України.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що із аналізу статей 118, 122 Земельного кодексу України вбачається, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розроблення проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні ним вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Зі змісту оскаржуваного рішення судом встановлено, що підставою для такої відмови зазначено не належність ОСОБА_1 до громадян - членів фермерського господарства.

Перевіряючи ці обставини, суд виходив з того, що позивачем в повному обсязі виконано вимоги частини 6 статті 118 ЗК України.

З рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 року встановлено, що заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою містила: графічні матеріали із зазначенням бажаного розташування земельної ділянки, копія паспорта та ідентифікаційного номера, копія трудової книжки та копія посвідчення учасника бойових дій. Отримання цих документів підтверджено відміткою ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області про отримання документів 10.07.2018 року.

На переконання суду, наявність таких документів надає можливість Відповідачеві повністю перевірити подану заяву на відповідність всім вимогам законодавства. Зокрема, графічні матеріали надають можливість перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки; трудова книжка, надає можливість перевірити досвід роботи у сільському господарстві, тобто не порушено вимоги статті 121 ЗК України; трудову книжку надано на вимогу ч.6 ст.118 ЗК України. Своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за таким цільовим призначенням позивач не реалізовував.

При цьому, відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Між тим, у оскаржуваному рішенні відсутні будь-які посилання на невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки.

У свою чергу, ст. 118 Земельного кодексу України не передбачено обов`язку особи, яка подає клопотання про надання земельної ділянки у власність подавати схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, а вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею відповідачу забороняється.

Таким чином, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв не у межах і не у спосіб, визначений Земельним кодексом України.

Суд звертає увагу відповідача на те, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша статті 79-1 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно цієї ж статті державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» засадами державної реєстрації прав є: обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Слід також зазначити, що в рамках адміністративного судочинства бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Отже, стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, відмова в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою мотивована виключно тим, що ОСОБА_1 не є членом фермерського господарства.

При цьому, відповідач не перевіряв та не надавав оцінку документам, доданим позивачем до відповідної заяви.

За таких обставин, суд позбавлений можливості дослідити та надати оцінку рішенню відповідача за наслідками перевірки цих документів. Це означає, що вимога про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є передчасною.

Водночас, ч. 2 ст. 9 КАС України надає суду право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає за необхідне для повного захисту прав та законних інтересів позивача зобов`язати відповідача повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 5.2 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Косівської сільської ради (за межами населеного пункту) Олександрійського району Кіровоградської області.

Також суд зауважує, що під час повторного розгляду заяви позивача та дотримуючись порядку надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, встановленого ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідач, за умови встановлення відсутності підстав для відмови у наданні такого дозволу (якими є невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку), повинен за заявою позивача прийняти рішення про надання такого дозволу. Натомість відмовляючи у наданні дозволу відповідач зобов`язаний навести усі підстави для відмови з посиланням на норми законодавства, якими такі підстави встановлені.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, за сукупністю встановлених фактичних обставин справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

VI. Судові витрати.

Судові витрати сторонами не понесені.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Дергеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030, код ЄДРПОУ - 39767636) вих. № 31-11-0.332-4135/2-19 від 02.05.2019 року у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки площею 5.2 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Косівської сільської ради (за межами населеного пункту) Олександрійського району Кіровоградської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030, код ЄДРПОУ - 39767636) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 5.2 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Косівської сільської ради (за межами населеного пункту) Олександрійського району Кіровоградської області з урахуванням висновків суду, та прийняти законне та обґрунтоване рішення не виходячи за межі статті 118 Земельного кодексу України.

В решті позовних вимог - відмовити.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.01.2020 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук