Рішення № 87165181, 23.01.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005258

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Купновицького Н.С., представника відповідача Мариняка А.П., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Центр безпеки бізнесу» про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 11.10.2019 звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства «Центр безпеки бізнесу» (далі – ПП «Центр безпеки бізнесу», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 34862,75 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до звіту ПП «Центр безпеки бізнесу» про зайнятість населення та працевлаштування інвалідів за 2018 рік середньооблікова кількість штатних працівників становила 13 осіб, з них працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб. З огляду на кількість штатних працівників підприємство повинно було створити 1 робоче місце для осіб з інвалідністю, проте цей норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю не виконало. Оскільки відповідач у встановлені законом строки (до 15.04.2019) не сплатив адміністративно-господарські санкції за 2018 рік в сумі 31550 грн. (50% від середньорічної заробітної плати штатного працівника), йому нараховано пеню відповідно до облікової ставки НБУ в розмірі 17 % річних, яка за період з 16.04.2019 по 08.10.2019 (175 днів) в сумі 3312,75 грн. Оскільки ці суми адміністративно-господарських санкцій та пені підприємство добровільно не сплачує, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач не надіслав суду відзив. В судовому засіданні представник відповідача щодо позову Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заперечив. Пояснив, що підприємство здійснює господарську діяльність в такій сфері (відповідно до кодів КВЕД - електромонтажні, будівельно-монтажні роботи тощо), де залучення праці осіб з інвалідністю є недоцільним. Тому вважає безпідставним застосування до нього санкцій за невиконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Представник позивача щодо таких аргументів відповідача заперечив, зазначивши, що наведені відповідачем аргументи (щодо характеру робіт) не впливають на оцінку невиконання ним обов`язку виконати норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю робочим місцем, створеним відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Ухвалою від 16.10.2019 суд витребував в Львівського міського центру зайнятості належні відомості про те, чи подавало ПП «Центр безпеки бізнесу» (ідентифікаційний код 33618403) впродовж 2018 року звітність за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» про створення вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю. У судовому засіданні представник відповідача підтвердив надану центром зайнятості інформацію про те, що звіти форми 3-ПН ПП «Центр безпеки бізнесу» не подавало.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм спірні правовідносини:

ПП «Центр безпеки бізнесу» (ідентифікаційний код 33618403) зареєстроване як суб`єкт господарювання, що підтверджується відповідним записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 15-17).

ПП «Центр безпеки бізнесу» подало до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою № 10-ПІ (вх. №6795, а.с. 11) 18.07.2019, тобто із порушенням встановленого строку (до 15.04.2019). Відповідно до цього звіту, середньооблікова кількість штатних працівників у 2018 році в ПП «Центр безпеки бізнесу» становила 13 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників склав 820,6 тис.грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника – 63,1 грн.

На запит суду Львівський міський центр зайнятості листом від 08.01.2020 №07-36/20 (а.с. 35) надав інформацію про те, що впродовж 2018 року ПП «Центр безпеки бізнесу» не подавало звітів за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» про створення вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю.

ПП «Центр безпеки бізнесу» в засіданні повідомило, що робочі місця для осіб з інвалідністю не створювалися, тому і звіти форми №3-ПН не подавалися.

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів встановило, що ПП «Центр безпеки бізнесу» в 2018 році не виконало норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», тому повинно сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 31550,00 грн. та пеню за період з 16.04.2019 по 08.10.2019 (175 днів), що складає 3312,75 грн. (а.с. 12).

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їх прав, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі – Закон №875-XII).

Відповідно до статті 17 Закону № 875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом (частина перша).

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю (частина друга).

Відповідно до положень статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (частина перша статті).

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя).

Частиною третьою статі 181 Закону № 875-XII визначено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Статтею 19 Закону № 875-XII встановлено таке:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина третя);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (частина дев`ята).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 на реалізацію статей 19, 20 Закону № 875-XII затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок № 70 ).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі – Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На реалізацію цих норм Закону № 5067- VI наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013, у редакції наказу Міністерства соціальної політики України №1476 від 05.12.2016 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Відповідно до розділу І цього Порядку: 3. Форма N 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця; 4. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку; 5. Форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Нормами статті 20 Закону № 875-XII визначено:

підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (частина перша).

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта).

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (частина п`ята).

Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України (далі – ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною другою цієї статті визначено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з частиною 1 статті 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Суд, застосовуючи наведені вище норми права керується такими міркуваннями:

ПП «Центр безпеки бізнесу» є суб`єктом господарювання, який відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» повинен виконувати норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Відповідно до норм частини першої статті 19 Закону № 875-XII норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ПП «Центр безпеки бізнесу» (при середньообліковій кількості в 2018 штатних працівників 13 осіб) становить одне робоче місце.

Суд не враховує аргумент відповідача про складність виконуваних підприємством робіт як виправдання неможливості створити робоче місце для особи з інвалідністю, оскільки Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не пов`язує виконання цього обов`язку з видом господарської діяльності підприємства.

Відповідно до даних звіту підприємства, що також підтверджуються поясненнями керівника підприємства в судовому засіданні, ПП «Центр безпеки бізнесу» в 2018 році:

- не створило робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю;

- не подавало звітності за формою №3-ПН про попит на робочу силу (вакансії) про наявність робочого місця, пристосованого для особи з інвалідністю;

- не мало в штаті працівників з інвалідністю.

Отже, підприємство не виконало норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особа.

Оскільки штатна кількість працівників ПП «Центр безпеки бізнесу» складає 13 осіб, а розмір середньої річної заробітної плати на підприємстві становить 63100 грн., то відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII ПП «Центр безпеки бізнесу» повинно сплатити адміністративно-господарські санкцій за 2018 рік в сумі 31550 грн. (62300/2). Строк сплати цих санкцій відповідно до статті 20 Закону № 875-XII сплив 15.04.2019.

Оскільки відповідач добровільно не сплатив адміністративно-господарські санкції у встановлені законом строки, позивач нарахував пеню відповідно до облікової ставки НБУ (в розмірі 17% річних) за період з 16.04.2019 (дата прострочення) по 08.10.2019 (дата підписання позову) в сумі 3312,75 грн. Суд не виявив арифметичних чи логічних помилок в розрахунку пені, що долучений до матеріалів справи (а.с.12).

Станом на дату розгляду справи ПП «Центр безпеки бізнесу» не сплатило адміністративно-господарських санкцій за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік та пені на загальну суму 34862,75 грн. З огляду на це суд вважає позовні вимоги Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл. Щодо сплаченого позивачем судового збору, то підстав для розподілу цих судових витрат шляхом стягнення таких з відповідача немає.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 262, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Центр безпеки бізнесу» (79068, Львівська область, місто Львів, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 3, кв. 82; ідентифікаційний код 33618403) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (79005, Львівська область, місто Львів, пл. Маланюка, буд. 6; ідентифікаційний код 13817458) 34862 (тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят дві) гривні 75 коп.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2020.

Суддя Москаль Р.М.