Рішення № 87165177, 21.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 року № 320/5778/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р, при секретарі судового засідання Власюк К.Ф., за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Кулачко Т.М., представника відповідача - Кулинич А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з вимогою визнати протиправною бездіяльність Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка полягає у невжитті заходів щодо своєчасного виконання Білогородською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №835 «Про затвердження Положення про набори даних, які полягають оприлюдненню у формі відкритих даних», що була прийнята на виконання статті 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

На обґрунтування своїх вимог, позивач у позовній заяві та у відповіді на відзив зазначив про протиправність дій Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у ході надання позивачу відповіді на його інформаційний запит. Вважає, що відповідачем як розпорядником публічної інформації не надано запитуваної публічної інформації у вигляді гіперпосилання на веб-сторінку у формі відкритих даних про перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови. Натомість, відповідачем вказано, що позивач має право ознайомитись із генеральним планом населених пунктів Білогородка та села Шевченкове, що, на думку позивача, не відповідає вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти позову заперечував. Пояснив, що Білогородська сільська рада не проводила інвентаризацію земель комунальної власності, у зв`язку із чим, у відповідача не має можливості надати ОСОБА_1 гіперпосилання на веб-сторінку стосовно місця розташування на офіційному веб-сайті Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області публічної інформації у формі відкритих даних про перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови, оскільки законодавством України не передбачена обов`язковість проведення інвентаризації земель.

В судовому засіданні позивач та його представник, позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, суд дійшов висновку, що у задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 20.08.2019 ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку запит на отримання публічної інформації до Білогородської сільської ради, в якому просив направити на його електронну адресу інформацію (у вигляді гіперпосилання на веб-сторінку) стосовно місця розташування на офіційному веб-сайті Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області публічної інформації у формі відкритих даних про перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови.

Листом від 29.08.2019 № Б-42 відповідач повідомив позивачу, що Білогородська сільська рада не проводила інвентаризацію земель комунальної власності, у зв`язку із чим у сільської ради немає можливості скинути на зазначену позивачем електронну адресу інформацію (у вигляді гіперпосилання на веб-сторінку) стосовно місця розташування земельних ділянок, інформація про які запитується у запиті.

Також, відповідач зазначив, що позивач має право ознайомитися із генеральним планом населених пунктів села Білогородка та села Шевченкове у приміщенні Білогородської сільської ради з 8:00 до 17:00 год. (перерва з 13:00 до 14:00) за адресою: с. Білогородка, вул. Володимирська, 33.

На думку позивача, відповідач своїми діями допустив протиправну бездіяльність щодо ненадання законної відповіді на його інформаційний запит, у той час, як зобов`язаний володіти запитуваною публічною інформацією. Така обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

За змістом частин першої, другої статті 7 Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII) право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

За приписами статті 1 Закону України «Про публічну інформацію» від 13.01.2017 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується, з поміж іншого, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI).

Відповідно до статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Стаття 10-1 Закону № 2939-VI визначає, що публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Згідно з пунктом 5-1 частини першої статті 15 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №867 «Деякі питання оприлюднення публічної інформації у формі відкритих даних» та від 21 жовтня 2015 року №835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» передбачено, що розпорядники інформації оприлюднюють у формі відкритих даних інформацію про перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови.

Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади з питань земельних відносин та його територіальні органи забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

З огляду на зазначені норми, передусім саме ці органи згідно з їхньою компетенцією зобов`язані володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вони також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

інформація, що запитується, належить до категорії (інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону;

особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст. 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч. 5 ст. 19 цього Закону.

Суд звертає увагу, що для надання вищенаведеної інформації відповідно до вимог Закону № 2657-XII, запитувані відомості повинні бути зафіксовані в офіційному документі, створеному в процесі здійснення своєї діяльності суб`єктом владних повноважень.

Тобто, інформацію, яку бажав отримати позивач щодо переліку земельних ділянок, що пропонується для здійснення забудови, можливо отримати лише після проведення інвентаризації земель, які входять у межі Білогородської сільської ради, якої сільською радою проведено не було.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 № 476 (далі - Порядок) інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Пунктом 4 Порядку визначено, що інвентаризація земель проводиться з урахуванням принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення.

Жоден нормативно-правовий акт, в тому числі і вказаний Порядок не вказує органу місцевого самоврядування на обов`язковість проведення інвентаризації земель, таким чином залишаючи за органом місцевого самоврядування право на самостійне визначення доцільності та необхідності проведення інвентаризації земель.

Таким чином, позиція позивача, відображена у позові щодо обов`язку проведення інвентаризації землі відповідачем є хибною та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Крім того, позивач у своїй відповіді на відзив (а.с. 46), сам визнає той факт, що чинним законодавством не передбачено обов`язку проведення інвентаризації відповідачем та зазначає, що: «чинні нормативно-правові акти дійсно прямо не зобов`язують органи місцевого самоврядування проводити інвентаризацію земель, її проведення є єдиним законним на території України способом створити та отримати інформацію, яка дозволить сформувати і оприлюднити відповідно до вимог Постанови КМУ № 835 один із наборів відкритих даних - перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови».

Отже, протиправна бездіяльність існує в тому випадку, коли публічна інформація перебуває у володінні суб`єкта владних повноважень, однак він її не оприлюднює.

Як зазначено відповідачем, на момент звернення позивача із відповідним запитом інвентаризація земельних ділянок, розташованих на території Білогородської сільської ради не здійснювалась, та як наслідок перелік вільних земельних ділянок, які пропонуються для забудову не було сформовано, дана інформація не відображена чи задокументована на будь-яких носіях та не утворена в процесі виконання відповідних повноважень суб`єктами владних повноважень.

Відтак, оскільки вказана інформація відсутня у відповідача, то відповідач позбавлений реальної можливості надати її на запит позивачу, а відтак вказану вимогу на думку суду неможливо реалізувати без попереднього проведення інвентаризації земельних ділянок.

Також, суд вважає, що посилання позивача на постанову Верховного Суду у справі №335/3133/17 (провадження №К9901/33491/18) є помилковим. Оскільки, в зазначеній постанові судом сформований правовий висновок про необхідність органу місцевого самоврядування оприлюднити на офіційному веб-сайті міської ради інформацію, яка же була створена в процесі діяльності такого органу (а в даній справі, такої інформації створено не було). При цьому, у вказаній постанові, жодним чином не зазначено про необхідність проведення інвентаризації земель органом місцевого самоврядування.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, питання щодо судових витрат, судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-77, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 27 січня 2020 р.