Рішення № 87165160, 27.01.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2020 р. справа № 300/2221/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу від 25.10.2019 року за № 351-о, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу від 25.10.2019 року за № 351-о, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 року дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.

Позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті у строк, встановлений судом (а.с.20-22).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю винесеного відповідачем наказу від 25.10.2019 року за № 351-о, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області 28.10.2019 року з підстав недотримання роботодавцем норм законодавства щодо вивільнення працівника, які полягають у непопередженні про наступне вивільнення та невиконанні вимог стосовно працевлаштування, оскільки відповідачем не запропоновано позивачу вакантної посади або роботи на тому самому підприємстві.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 16.12.2019 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.26-30). Просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

23.12.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої стороною викладено свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення (а.с.40-46).

23.12.2019 року відповідачем, на виконання вимог ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 року, надано суду витребовувані документи згідно листа за № 6-219 від 17.12.2019 року (а.с.48-96).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 року витребувано у Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області довідку про розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 , сформовану у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100 (а.с.98-99).

24.01.2020 року Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області подано на адресу суду довідку, витребувану судом згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 року (а.с.103-104).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши і оцінивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Наказом Державної екологічної інспекції України від 22.04.2015 року за №111-о, 22.04.2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області Держекоінспекції України.

08.02.2019 року Державною екологічною інспекцією України видано наказ за № 61 "Про ліквідацію Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року за № 102 "Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища".

Відповідно до наказу Державної екологічної інспекції України від 08.02.2019 року за № 61 "Про ліквідацію Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року за № 102 "Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища" ліквідується як юридична особа публічного права з наступним вивільненням працівників Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області.

Як наслідок, 18.03.2019 року Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області видано попередження про наступне вивільнення працівників у зв`язку із ліквідацією Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, яке позивач отримав 26.03.2019 року (а.с.12).

ОСОБА_1 запропоновано для переведення наявні рівнозначні вакансії відповідно до кваліфікації, а саме: заступника начальника Державної екологічної інспекції у Тернопільській області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області, начальника Державної екологічної інспекції у Херсонській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області.

Позивач 23.05.2019 року звернувся до Державної екологічної інспекції України щодо надання йому рівнозначної посади в Державній екологічній інспекції Карпатського округу.

Державна екологічна інспекції України листом від 30.05.2019 року за № 3317/5./10-19 надала відповідь позивачу, в якій зазначено, що позивачу у зв`язку із ліквідацією Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області надіслано попередження про наступне вивільнення з пропозицією наявних вакантних посад, яке він отримав 26.03.2019 року та на жодну із запропонованих посад ОСОБА_1 не погодився. Стосовно пропозиції рівнозначної посади в Державній екологічній інспекції Карпатського округу, позивачу повідомлено, що відповідно до наказу за № 411-о від 12.12.2018 року начальником Державної екологічної інспекції Карпатського округу - Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу призначений з 12.12.2018 року ОСОБА_2

Надалі наказом Державної екологічної інспекції України за № 209-о від 12.06.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області, 12.06.2019 року у зв`язку із ліквідацією Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області відповідно до пункту 1 частини 1 та пункту 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" (а.с.13).

Також Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області, керуючись наказом Державної екологічної інспекції України від 12.06.2019 року за № 209-о, видала наказ від 12.06.2019 року за № 43-о, яким оголошено наказ Державної екологічної інспекції України від 12.06.2019 року за № 209-о "Про звільнення ОСОБА_1 ". Пунктом 2 вказаного наказу 12.06.2019 року за № 43-о зазначено: "Вважати днем звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області у зв`язку з ліквідацією Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області відповідно до пункту 1 частини 1 та пункту 3 статті 87 Закону України "Про державну службу", перший день виходу на роботу після тимчасової непрацездатності".

ОСОБА_1 , не погоджуючись із своїм звільненням, 11.07.2019 року звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції Карпатського округу про визнання протиправним та скасування наказу №209-о від 12.06.2019, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправним та скасування наказу №411-о від 12.12.2018 та визнання прав.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року у справі № 300/1489/19 позов задовольнити частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України "Про звільнення ОСОБА_1 " № 209-о віл 12.06.2019. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року у справі № 300/1489/19 та на підставі заяви позивача від 18.10.2019 року, Державною екологічною інспекцією України винесено наказ від 25.10.2019 року за № 350-о "Про поновлення ОСОБА_1 ", яким скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 12.06.2019 року за № 209-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області з 13 червня 2019 року (а.с.14).

Наказом Державної екологічної інспекції України від 25.10.2019 року за № 351-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", позивача звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області 28.10.2019 року відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (а.с.15, 32).

Згідно наказу Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 28.10.2019 року за № 47-о "Про звільнення ОСОБА_1 " оголошено наказ Державної екологічної інспекції України від 25.10.2019 року за № 351-о "Про звільнення ОСОБА_1 " (а.с.33).

01.11.2019 року ОСОБА_1 передано справи і майно ОСОБА_3 - голові ліквідаційної комісії, що підтверджується актами прийому-передачі матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання за №№ 1, 2, 3 (а.с.34-37).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд, у відповідності до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Відповідно до п. 1-1 частини 2 статті 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу.

Статтею 87 Закону, в редакції чинній до 18.10.2019 визначено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

В той же час, в редакції Закону чинній на момент звільнення позивача з державної служби (25.10.2019) вказане положення відсутнє.

Однак, відповідно до частин другої та третьої статті 5 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній на момент звільнення позивача з державної служби) відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Суд зазначає, що статтею 87 Закону в редакції чинній на момент звільнення позивача, визначено виключно підстави для припинення державної служби, однак порядок і процедуру такого припинення не визначено.

Відтак, на думку суду, з урахуванням положень статті 5 Закону, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Кодексу законів про працю України.

Так, статтею 40 КЗпП передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації".

Згідно статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Суд зазначає, що при розгляді спору про звільнення працівника у зв`язку з ліквідацією установи (державного органу) необхідно з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація установи, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №102 "Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища" в структурі Державної екологічної інспекції України відбувається реформування, в рамках якого деякі територіальні органи інспекції об`єднуються і утворюються міжтериторіальні.

В додатку 1 постанови вказуються інспекції, що підлягають ліквідації, в додатку №2 - які створюються.

Таким чином, відповідно до вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України підлягають ліквідації Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області та Державна екологічна інспекція у Чернівецькій області з утворенням міжтериторіальної структури - Державної екологічної інспекції Карпатського округу.

Державною екологічною інспекцією України видано наказ від 08.02.2019 №61 "Про ліквідацію Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області", яким вирішено ліквідувати як юридичну особу публічного права Державну екологічну інспекцію в Івано-Франківській області, утворено ліквідаційну комісію та призначено голову ліквідаційної комісії.

Відповідно до положень частини першої статі 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов`язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

Тобто, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 04.03.2014 №21-8а14, від 27.05.2014 №21-108а14, від 28.10.2014 №21-484а14, від 19.01.2016 №21-2225а15 та була підтримана Верховним Судом у постановах від 10 жовтня 2018 року по справі № 816/979/17, від 20 червня 2018 року по справі №П/811/3349/15.

Таким чином, у випадку ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, обов`язок щодо працевлаштування (пропозиції про працевлаштування згідно статті 49-2 КЗпП) працівників ліквідованої установи (організації) поширюється не лише на цю установу (організацію), а й на відповідну новостворену установу (організацію), оскільки, як зазначено Верховним Судом України, роботодавцем у такому випадку є держава, а не окрема установа, що діє від імені держави.

Зі змісту Положення про Державну екологічну інспекцію в Івано-Франківській області та Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, суд дійшов висновку, що зміст повноважень, завдань і функцій свідчить про те, що фактично відбулася реорганізація шляхом ліквідації територіального органу - Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області з одночасним створенням Державної екологічної інспекції Карпатського округу як структурного підрозділу Державної екологічної інспекції України. Функції та повноваження вказаних територіальних органів, які ліквідуються покладено на новоутворені територіальні органи як структурні підрозділи апарату Державної екологічної інспекції України.

Варто зазначити, що власник або уповноважений ним орган вважаються такими, що належно виконали вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України стосовно працевлаштування працівника, якщо запропонували йому наявну на підприємстві роботу, тобто, вакантну посаду або роботу за відповідною професією, спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника або уповноважений ним орган з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 6-1723цс17 та підтримані Верховним Судом у постанові від 10.10.2018 у справі №816/979/17.

У справі, що розглядається, відповідач 25.10.2019, поновивши позивача на посаді на виконання рішення суду, цього ж дня видав наказ про його звільнення. Відтак, відповідач не виконав вимог щодо попередження про наступне вивільнення та не пропонував позивачу будь-які вакантні посади чи іншу роботу у новоствореній Державній екологічній інспекції Карпатського округу. Попередження позивача про наступне вивільнення від 18.02.2019 та пропозиції вакантних посад до 12.06.2019 не можуть вважатись належним виконанням обов`язку відповідачем, оскільки передували прийняттю наказу №209-0 від 12.06.2019 "Про звільнення ОСОБА_1 " та фактично були зреалізовані відповідачем внаслідок прийняття такого наказу.

В той же час, 25.10.2019, поновивши ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, відповідачем не дотримано вимог щодо попередження позивача про наступне вивільнення та пропозиції вакантних посад, і тим же ж днем видано оскаржуваний наказ про звільнення.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем порушено порядок звільнення позивача внаслідок непопередження про наступне вивільнення та непропонування останньому вакантних посад чи іншої роботи у новоствореній Державній екологічній інспекції Карпатського округу.

Як наслідок, слід визнати протиправним та скасувати наказ від 25.10.2019 року за № 351-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Таку ж позицію судів у подібних правовідносинах підтримав Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 у справі №816/979/17.

Згідно статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядав трудовий спір.

Враховуючи те, що судом встановлено протиправність звільнення позивача, то слід поновити позивача на посаді і в установі, з якої його було звільнено.

Відповідно до статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно довідки Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 22.01.2020 №32 середньомісячний заробіток за два місяці, які передували звільненню обчислено з посадового окладу (у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 перед звільненням не було відпрацьовано жодного дня протягом двох календарних місяців та двох попередніх місяців) складає 9690,00 грн.

Період вимушеного прогулу становить з 26.10.2019 по 27.01.2020, тобто 3 місяці.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказаний період у сумі 29 070,00 грн.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державної екологічної інспекції України (код ЄДРПОУ 37508533, Новопечерський провулок, 3/корпус 2, м. Київ, 01042) про визнання протиправним та скасування наказу від 25.10.2019 року за № 351-о, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. голови Державної екологічної інспекції України від 25.10.2019 року за № 351-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області з 26.10.2019 року.

Стягнути з Державної екологічної інспекції України (код ЄДРПОУ 37508533, Новопечерський провулок, 3/корпус 2, м. Київ, 01042) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 жовтня 2019 року по 27 січня 2020 року у розмірі 29 070 (двадцять дев`ять тисяч сімдесят) гривень.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9 690 (дев`ять тисяч шістсот дев`яносто) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.