Рішення № 87165050, 20.01.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року о 16 год. 21 хв.Справа № 280/4570/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Півоварової В.П.

представника позивача – Носової П.І.,

представника відповідача – Карленко Н.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжмлин»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень,

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжмлин» (далі – позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення 14.03.2019 №0003301402 та №0003291402.

Ухвалою суду від 23.09.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 22.10.2019.

Ухвалою суду від 22.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 26.11.2019.

26.11.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 11.12.2019.

11.12.2019 розгляд адміністративної справи відкладено на 09.01.2019.

09.01.2019 в розгляді справи оголошено перерву до 20.01.2020.

В судовому засіданні 20.01.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та відповідно понесення витрат по господарським операціям з ТОВ «Техком-18», ТОВ «Прометей Голд», ТОВ «Панкроль», ТОВ «Корн Трейд ЛТД». Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаними контрагентами, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваних рішень. Позивач вказує на те, що контрагенти з яким позивач мав господарські взаємовідносини протягом перевіряємого періоду були зареєстровані як платники податку на додану вартість та жодних сумнів, що можливості виконання вказаними підприємствами господарських операцій не виникало ані у позивача, ані у контролюючих органів. Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Техком-18», ТОВ «Прометей Голд», ТОВ «Панкроль», ТОВ «Корн Трейд ЛТД». Відповідач зазначає, що під час перевірки було встановлено недоліки у наданих до перевірки первинних документах, які свідчать про відсутність здійснення господарських операцій між контрагентами. Так, представник відповідача вказував на те, що в ході проведення перевірки встановлено, що контрагенти позивача – ТОВ «Техком-18», ТОВ «Прометей Голд», ТОВ «Панкроль», ТОВ «Корн Трейд ЛТД», не мали змоги виконати умови господарських договорів через відсутність трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів, тощо. Також, відповідач в наданих суду поясненнях посилався також і на те, що за результатами проведеної перевірки не було підтвердження придбання товарів/послуг по ланцюгу постачання. Крім того, відповідач посилався і на отриману податкову інформацію відповідно до якої контрагенти з якими позивач мав господарські взаємовідносини є фігурантами кримінальних проваджень, в яких встановлено фіктивність суб`єктів господарської діяльності.

Представник відповідача підтримав позицію викладену у письмовому відзиві та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 28.12.2018 по 28.01.2019 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.06.2015 по 30.09.2018 та питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 09.06.2015 по 30.09.2018, за результатами якої складено Акт перевірки від 18.02.2019 №88/08-01-14-02/39827883.

В Акті перевірки від 18.02.2019 №88/08-01-14-02/39827883 контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Запоріжмлин», серед іншого:

пп.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, за період з 09.06.2015 по 30.09.2018, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 001 433 грн., у т.ч. по періодам: 2016 р – 568292 грн., півріччя 2017 – 320576 грн., 3 квартали 2017 року – 433141 грн., наростаючим підсумком, 2017 рік – 433141 грн., наростаючим підсумком;

пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, за період з 09.06.2015 по 30.09.2018, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 112 704 грн., у т.ч. по періодам: серпень 2016 року – 529470,00 грн.; вересень 2016 року – 29167,00 грн.; жовтень 2016 року – 41932,00 грн.; червень 2017 року – 391540,00 грн.; серпень 2017 року – 17532,00 грн.; вересень 2017 року – 103063,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 18.02.2019 №88/08-01-14-02/39827883, 14.03.2019 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення – рішення:

№0003291402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 390 880,00 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням – 1 112 704,00 грн. та 278176,00 грн. за штрафними санкціями;

№0003301402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1 251 791,25 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням – 1 001 433 грн. та 250358,25 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень – рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки від 18.02.2019 №88/08-01-14-02/39827883, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення – рішення стали висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Техком-18», ТОВ «Прометей Голд», ТОВ «Панкроль», ТОВ «Корн Трейд ЛТД».

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 01 серпня 2016 року між ТОВ «Техком-18» - Постачальник та ТОВ «Запоріжмлин» - Покупець, укладено договір поставки зерна №010816-1, відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти у власність та оплатити зерно пшениці (а.с.94-97, т.1).

Відповідно до пункту 1.2 Договору, асортимент товару, кількість, місце поставки, строк поставки та порядок оплати Товару визначається сторонами в окремих Специфікаціях по кожній окремій партії Товару.

Згідно наданих до матеріалів справи Специфікацій, судом встановлено, що позивачем у ТОВ «Техком-18» придбавалась пшениця врожаю 2016 року, різних класів групи А (а.с.99-102, т.1).

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано видаткові накладні, реєстр накладних на прийняте зерно, товарно-транспортні накладні, складські квитанції на зерно, вимоги на відпуск товару (а.с.103-148, т.1).

Оплата придбаного зерна підтверджується наданими до матеріалів справи виписками по рахунку (а.с.148-154, т.1).

Крім того, 31.08.2016 між ТОВ «Запоріжмлин» - Покупець та ТОВ «Прометей-Голд» - Продавець укладено договір купівлі-продажу №3116/08-2, відповідно до умов якого, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію, яка зазначається в Додатках, які є невід`ємною частиною даного Договору (а.с.155-156, т.1).

Відповідно до наданого до матеріалів справи Додатку №1 до Договору купівлі-продажу №3116/08-2 від 31.08.2016, між сторонами узгоджено поставку пшениці 3 класу врожаю 2016 року (а.с.157, т.1).

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів адміністративної справи надано акт приймання-передачі, видаткову накладну, виписки по рахунку на підтвердження оплати за придбані товари (а.с.158-162, т.1).

При цьому, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що придбане у контрагентів зерно було використано ТОВ «Запоріжмлин» у власній господарській діяльності, а саме реалізовано іншому суб`єкту господарювання.

Так, з матеріалів справи встановлено, що 31.08.2016 між ТОВ «Запоріжмлин» - Комітент та ТОВ «Прометей-Трейд» - Комісіонер укладено договір комісії №31/08-2, відповідно до умов якого Комітент доручає, а Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за плату здійснювати від свого імені та за рахунок Комітента наступні юридично значимі дії, зокрема здійснювати реалізацію на експорт з України Товару, що належить Комітенту на праві власності (а.с.164-167, т.1).

Також, до матеріалів адміністративної справи надано докази на підтвердження фактичної реалізації зерна компанії нерезиденту «Stonford LTD» (Англія) (а.с.170-184, т.1).

Крім того, в матеріалах адміністративної справи містяться виписки по рахунку, які підтверджують факт отримання ТОВ «Запоріжмлин» коштів від реалізації продукції «Stonford LTD», а також містять докази на підтвердження сплати комісійних ТОВ «Прометей-Трейд» (а.с.185-186, т.1).

Судом встановлено, що 17.05.2017 між ТОВ «Панкроль» - Постачальник та ТОВ «Запоріжмлин» - Покупець укладено Договір поставки зерна №170517-1, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти у власність та оплатити зерно пшениці (іменований надалі - Товар) (а.с.187-190, т.1).

Відповідно до пункту 1.2 Договору, Асортимент Товару, кількість, місце поставки, термін поставки і порядок оплати Товару визначається Сторонами в Специфікаціях на кожну окрему партію Товару.

На виконання вимог зазначеного договору сторонами узгоджено Специфікації, відповідно до яких позивачем придбано у ТОВ «Панкроль» пшеницю 2-го та 3-го класу, групи А, врожаю 2016 року (а.с.191-193, т.1).

Позивачем, на підтвердження виконання умов договору до матеріалів адміністративної справи надано видаткові накладні, реєстри накладних на прийняте зерно, товарно-транспортні накладні, складські квитанції на зерно, вимоги на відпуск зерна, виписки по рахунку на підтвердження оплати за придбаний товар (а.с.194-254, т.1).

Також, судом встановлено, що 28.07.2017 між ТОВ «Корн Трейд ЛТД» - Постачальник та ТОВ «Запоріжмлин» - Покупець укладено договір №1117з, відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти у власність та оплатити зерно пшениці (іменований надалі - Товар) (а.с.1-4, т.2).

Відповідно до пункту 1.2 Договору, Асортимент Товару, кількість, місце поставки, термін поставки і порядок оплати Товару визначається Сторонами в Специфікаціях на кожну окрему партію Товару.

На виконання умов вищевказаного договору між контрагентами узгоджено Специфікацію, відповідно до якої ТОВ «Запоріжмлин» придбано пшеницю 3-го класу, групи А, врожаю 2017 року (а.с.5, т.2).

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано видаткові накладні, реєстри накладних на прийняте зерно, товарно-транспортні накладні, складські квитанції, вимогу на відпуск зерна, на підтвердження оплати за придбане зерно до матеріалів адміністративної справи надано виписки по рахунку у банку (а.с.6-24, т.2).

Також, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що придбане зерно було використано в господарській діяльності підприємства – позивача, а саме придбане зерно було реалізовано в ході господарських взаємовідносин ТОВ «Запоріжмлин» з ПАТ «Запорізький хлібокомбінат №1» (а.с.25-40, т.2).

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ «Техком-18», ТОВ «Прометей Голд», ТОВ «Панкроль», ТОВ «Корн Трейд ЛТД» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Техком-18», ТОВ «Прометей Голд», ТОВ «Панкроль», ТОВ «Корн Трейд ЛТД».

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ «Техком-18», ТОВ «Прометей Голд», ТОВ «Панкроль», ТОВ «Корн Трейд ЛТД» не дійсними.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Техком-18», ТОВ «Прометей Голд», ТОВ «Панкроль», ТОВ «Корн Трейд ЛТД» з поставки товарів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо доводів контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача виробничих потужностей необхідних для виконання умов господарських операцій, суд зазначає, що такі доводи контролюючого органу не ґрунтуються на обставинах дослідження господарських операцій, а фактично ґрунтуються на інформаційних базах контролюючого органу щодо кількості робітників, нерухомого майна, тощо.

В свою чергу, контрагенти позивача не були позбавлені можливості залучити сторонні ресурси для виконання умов договорів з ТОВ «Запоріжмлин».

Більш того, господарські операції між контрагентами не мали надмірного навантаження на учасників господарської операції, оскільки у своїй більшості зводились до операцій з купівлі-продажу/перепродажу зерна.

Посилання відповідача на «розрив» ланцюга постачання, суд відхиляє, оскільки під час вирішення питання про застосування до позивача юридичної відповідальності має значення лише взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Техком-18», ТОВ «Прометей Голд», ТОВ «Панкроль», ТОВ «Корн Трейд ЛТД». Позивач не може нести відповідальність за дії його контрагентів у минулому, оскільки визначальним для позивача є факт виконання господарських операцій саме за його участю.

Доводи контролюючого органу щодо наявності кримінального провадження відносно контрагентів ТОВ «Запоріжмлин» суд відхиляє, оскільки належним доказом порушення податкового законодавства України в даному випадку може бути вирок суду, в якому буде надана оцінка об`єктивній стороні складу злочину, проте, відповідачем до суду не надано вироків суду, які б набрали законної сили, по відношенню посадових осіб ТОВ «Техком-18», ТОВ «Прометей Голд», ТОВ «Панкроль», ТОВ «Корн Трейд ЛТД».

Стосовно вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.09.2016 по справі №335/5771/17, суд зазначає наступне.

Так, у вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.09.2016 по справі №335/5771/17 надана оцінка діяльності ТОВ «Юніверс-Лайн», ТОВ «Еко-Лайф 07», ТОВ «Босхор-5» та ТОВ «Глобал Компані В.М.» та особам, які фактично здійснювали керівництво зазначеними підприємствами, проте, в зазначеному вироку відсутня інформація стосовно того, що ТОВ «Запоріжмлин» здійснювало господарські операції з порушенням вимог податкового законодавства України.

Більш того, ТОВ «Запоріжмлин» та/або його посадові особи взагалі не фігурують у зазначеному вироку.

Єдине посилання вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.09.2016 по справі №335/5771/17 має на підприємство ТОВ «Техком-18», яке відповідно до вироку здійснювало перерахування безготівкових коштів на користь підприємства «Юніверс-Лайн 22», які в подальшому конвертувались в готівкові кошти.

Разом з тим, вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.09.2016 по справі №335/5771/17 не має посилань на те, що ТОВ «Техком-18» не здійснювало господарської діяльності взагалі або конкретно з ТОВ «Запоріжмлин».

Навпаки, у вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.09.2016 по справі №335/5771/17, ТОВ «Техком-18» зазначено, як підприємство реального сектору економіки, що свідчить про можливість виконання умов господарських операцій з позивачем.

Стосовно посилань представника відповідача на те, що пересування транспортних засобів по операціях з ТОВ «Панкроль» не підтверджується з урахуванням того, що пересування не зафіксовано у системі «Відеоконтроль-Рубіж», суд зазначає, що представником відповідача по-перше не підтверджено на якій підставі зазначені відомості отримані контролюючим органом від підрозділів Національної поліції.

По-друге, документи, які підтверджують зазначену інформацію до суду не надано.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до пунктів 5 та 6 частини 2 статті 162 КАС України, відзив повинен містити: заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.

Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 162 КАС України, до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Також, правильним є твердження позивача про те, що не всі автошляхи України обладнанні системою відеоконтролю, а тому зазначена відповідачем інформація не може належним чином засвідчити факт відсутності транспортування товару.

Суд зауважує, що у пункті 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень – рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв`язку з чим такі рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 19210,00 грн., який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також, судом встановлено, що позивачем понесено витрати на правничу допомогу, які позивач просить стягнути з відповідача.

Так, відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт від 08.01.2020 встановлено, що вартість наданих послуг за зазначеним актом складає 16350,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Так, судом встановлено, що витрати на правову допомогу складаються з наступних складових: збирання, аналізування та систематизація документів щодо контрагентів – 5000,00 грн.; підготовка позовної заяви – 5000,00 грн., участь у судовому засіданні 22.10.2019 – 1500,00 грн.; підготовка клопотання від 12.11.2019 – 200,00 грн.; участь у судовому засіданні 26.11.2019 – 1500,00 грн.; участь у судовому засіданні – 1500,00 грн.; підготовка клопотання від 08.01.2020 – 150,00 грн.; попередня оплата за участь у судовому засіданні 09.01.2020 – 1500,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

Щодо витрат на збирання, аналізування та систематизацію документів (5000 грн.), суд зазначає, що такі не пов`язанні з розглядом справи та фактично включаються у процедуру підготовки позовної заяви, а тому є надмірними, у зв`язку з чим стягненню не підлягають.

Також, не підлягають стягнення витрати за участь представника позивача в судових засіданнях 22.10.2019 та 09.01.2020, оскільки судові засідання в зазначені дні не відбувались, а розгляд справи було відкладено.

За таких обставин, зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу, які є співмірними зі складністю справи та витраченим часом на надання послуг, становлять 9500,00 грн., які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжмлин» (69089, м.Запоріжжя, вул.Зачиняєва, 113, код ЄДРПОУ 39827883) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 14.03.2019 №0003291402 та №0003301402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжмлин» судовий збір в розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок) та витрат на правову допомогу в розмірі 9500,00 (дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 24.01.2020.

Суддя І.В. Новікова