Рішення № 87165042, 16.01.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 січня 2020 року Справа № 280/4696/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного навчального закладу «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» (69014, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, буд. 15, код ЄДРПОУ 02543851)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправною, скасування індивідуальної податкової консультації

ВСТАНОВИВ:

Державний навчальний заклад «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС України №896/ІПК/08-01-12-03-16 від 12.03.2019.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 06 листопада 2019 року.

Ухвалою суду від 06 листопада 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголошено перерву до 16 грудня 2019 року.

Протокольною ухвалою суду від 16 грудня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 січня 2020 року.

Станом на день розгляду справи - 16.01.2020, жодних клопотань від сторін до суду не надходило.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що позивач не погоджується із отриманою від відповідача індивідуальною податковою консультацією №896/ІПК/08-01-12-03-16 від 12.03.2019 року. Вважає, що ГУ ДФС України надало податкове роз`яснення, яке суперечить нормам діючого законодавства України. Стверджує, що податкові зобов`язання з місцевого податку можуть визначатися податковим органом лише в разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву (вх. №42846 від 16.10.2019) в якому відповідач позовні вимоги не визнав. Вважає, що дана консультація відповідає приписам чинного законодавства, а доводи позивача є необґрунтованими. У задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 22 лютого 2019 року Державний навчальний заклад «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» звернувся до ГУ ДФС за податковою консультацією та просило роз`яснити наступне:

1) Чи повинен Державний навчальний заклад «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» як користувач нерухомого майна подавати податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

2) Чи повинен Державний навчальний заклад «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке перебуває під орендою фізичних та юридичних осіб, якщо Запорізькою міською радо всупереч Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Податковому кодексу України, Постанові КМ України від 24.05.2017 №483 «Про затвердження форм типових рішень про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», не прийнято рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік та не оприлюднено його в строки, встановлені чинним законодавством.

Листом в.о. заступника начальника ГУ ДФС №896/ІПК/08-01-12-03-16 від 12.03.2019 року надано позивачу податкову консультацію зі змісту якої слідує, що листом Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 13.12.2018 № 02/1-23/2293, розміщеним на веб-порталі ГУ ДФС у Запорізькій області, проінформовано про встановлення ставок та пільг з податку у довільній формі.

Позивач, вважаючи зазначену індивідуальну податкову консультацію протиправною, звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 4.1.2, 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України закріплено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

- рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

- презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій (п.п.14.1.172-1 п.14.1 ст.14 ПК України).

У відповідності до приписів статті 52 ПК України:

- за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом (п.52.1 вказаної статті);

- податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2 вказаної статті);

- за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства (п.52.3. вказаної статті);

- консультації, крім узагальнюючих, надаються контролюючими органами: у письмовій або електронній формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, та підлягають обов`язковому розміщенню на сайті контролюючого органу, який надав консультацію, протягом 10 календарних днів після дня їх надання без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків та його податкової адреси (п.52.4. вказаної статті).

Відповідно до п. 53.3 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Отже, за вказаних вище норм вбачається, що податкова консультація повинна відповідати таким ознакам, як індивідуальність, можливість практичного застосування, допомога платнику податків, і у разі, якщо така податкова консультація, на думку платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, останній має право на її оскарження шляхом подання позову до суду.

Як встановлено вище, надана відповідачем індивідуальна податкова консультація стосується питання застосування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбаченого ст.266 ПК України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Статтею 266 ПК України встановлено обов`язок юридичних осіб сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Нерухоме майно, користувачем якого є позивач, у розумінні підпункту «а» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування.

Відповідно до положення п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості в тому числі його частка.

Нормативними приписами п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, визначено, які об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема:

об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності).

Отже, основним критерієм, визначення об`єкта нерухомості, що знаходиться у власності органів державної влади та місцевого самоврядування, як такого, що не є об`єктом оподаткування, є його неприбутковість.

Однак, частина нерухомого майна перебуває під орендою фізичних та юридичних осіб, які у відповідності до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не мають пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому така частина нерухомого майна підлягає оподаткуванню.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є встановлення місцевих податків і зборів, затвердження їх ставок, а також прийняття рішень щодо надання пільг з їх сплати відповідно до вимог ПК України.

Згідно положення п.п. 266.4.2. п. 266.4 ст. 266, органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 16.1. ст. 16 Подакового кодексу України, закріплено обов`язок Платника податків, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Обов`язок Кожного, сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, встановлено, також положенням ст. 67 Конституції України.

Звертаючись до контролюючого органу за індивідуальною консультацією, позивач просив розглянути питання:

1) Чи повинен Державний навчальний заклад «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» як користувач нерухомого майна подавати податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

2) Чи повинен Державний навчальний заклад «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке перебуває під орендою фізичних та юридичних осіб, якщо Запорізькою міською радо всупереч Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Податковому кодексу України, Постанові КМ України від 24.05.2017 №483 «Про затвердження форм типових рішень про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», не прийнято рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік та не оприлюднено його в строки, встановлені чинним законодавством.

Щодо першого запитання позивача, відповідач в податковій консультації повідомив наступне.

Основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права – право господарського відання, право оперативного управління (ст..133 Господарського кодексу України).

Оскільки платниками податку визначені власники об`єктів нерухомості (п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України), то у Училища не виникатимуть податкові зобов`язання з податку в частині об`єктів нерухомого майна, право господарського відання або оперативного управління, на які має документальне підтвердження.

Разом з тим, зазначено, що Кодекс не передбачає виключення з об`єктів оподаткування податком об`єктів нерухомості, переданих у платне користування.

Щодо другого запитання позивача, відповідач в податковій консультації повідомив наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року №483 затверджені форми типових рішень про встановлення ставок та пільг із сплати, зокрема, податку, для органів місцевого самоврядування, які диференційовані в залежності від класу будівлі за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-200, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507.

З метою визначення правових підстав виникнення податкових зобов`язань з податку відповідач запропонував позивачу звернутись до органу місцевого самоврядування, який прийняв рішення про встановлення ставок та пільг зі сплати податку щодо визначення розміру ставки з податку за об`єкти нерухомості, які знаходяться у нього у користуванні та надані у платне користування.

Отже, відповідачем в індивідуальній податковій консультації надано відповіді на усі питання позивача, у зв`язку з чим індивідуальна податкова консультація є обгрунтованою та повністю відповідає вимогам, визначеним положеннями ст. 52 Податкового Кодексу України.

Посилання позивача на те, що відповідачем не надано відповідь на питання позивача, а переадресовано позивача звернутися до органу місцевого самоврядування для визначення правових підстав виникнення податкових зобов`язань у позивача, суд вважає помилковими, оскільки відповідачем надана індивідуальна податкова консультація в межах його компетенції і повноважень, а питання щодо не прийняття Запорізькою міською радою рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік та не оприлюднення його в строки, встановлені чинним законодавством, не відноситься до компетенції відповідача та не є предметом розгляду даної справи.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та зазначає, що відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність оскаржуваної у даній справі індивідуальної податкової консультації.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державного навчального закладу «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» (69014, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, буд. 15, код ЄДРПОУ 02543851) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною, скасування індивідуальної податкової консультації - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 16.01.2020.

Суддя М.С. Лазаренко