Рішення № 87164191, 23.01.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2020 р. Справа№200/13284/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Дяченка А.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату недоїмки,-

за участю сторін:

представник позивача - не з`явився

представник відповідача - Коваленко Г.О., довіреність

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, в якому просить суд:

- поновити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пропущений строк звернення до адміністративного суду та відкрити на підставі цієї позовної заяви спрощене позовне провадження в адміністративній справі, розгляд справи провести без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

- визнати протиправною і скасувати повністю вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, код за ЄДРПОУ 39406028, про сплату боргу (недоїмки) від 10 липня 2018 р. № Ф- 525-25 У, з якої убачається, що станом на 14 серпня 2018 року за позивачкою - ФОП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 8693,97 грн. (вісім тисяч шістсот дев`яносто три гривні 97 коп.), яку відповідач вимагає сплатити протягом 10 календарних днів з дня одержання вимоги за наведеними в ній банківськими реквізитами;

- визнати протиправною і скасувати повністю Вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, код за ЄДРПОУ 43142826, про сплату боргу (недоїмки) від 08 липня 2019 р. № Ф- 525-25 У, з якої убачається, що станом на 27 вересня 2019 року за позивачкою - ФОП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 9303,69 грн. (дев`ять тисяч триста три гривні 69 коп.), яку відповідач вимагає сплатити протягом 10 календарних днів з дня одержання вимоги за наведеними в ній банківськими реквізитами,

- стягнути з Відповідача - Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, код за ЄДРПОУ 43142826, на користь ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , понесені нею витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30 жовтня 2019 р. вона отримала при листі Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24.10.2019 р. № 60295 Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60401927 від 24.10.2019 року. За результатом звернення до державної виконавчої служби, їй стало відомо, що 21 серпня 2018 року державним виконавцем на підставі Вимоги від 10.07.2018 р. винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 57046397 про стягнення з неї заборгованості зі сплати єдиного внеску, що утворилась станом на 14.08.2018 р. у сумі 8693,97 грн., за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки). 10 жовтня 2019 року Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області, звернулось до виконавчої служби з Заявою про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 525/10/05-99-50-10, а саме: Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.07.2019 р. № Ф-525-25 У про стягнення заборгованості за сплати єдиного внеску, що утворилась станом на 27.09.2019 р. у сумі 9303,69 грн., на підставі якої державним виконавцем винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 60401927 про примусове стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованості зі сплати єдиного внеску, що утворилась станом на 27.09.2019 р. у сумі 9303,69 грн. 24 жовтня 2019 року державним виконавцем винесено Постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 57046397 та ВП № 60401927 у зведене виконавче провадження та Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Позивач не погоджується із винесеними податковим органом вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 19 листопада 2019 року № Ф-397449-46, посилаючись на дію Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яким введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/13284/19-а за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату недоїмки в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання по справі на 19 грудня 2019 року. Також, ухвалою суду зобов`язано відповідача надати письмові пояснення з відповідними доказами відносно клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).

02 грудня 2019 року відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача, станом на 30.06.2018 року становила 8 693,97 грн., а станом на 30.06.2019 року становила 9 303,69 грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Донецькій області було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2018 №Ф-525-25 та від 08.07.2019 №Ф-525-25, згідно вимог чинного законодавства.

02 грудня 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем було надано клопотання про залишення позовної заяви позивача без розгляду, обґрунтовуючи тим, що оскаржувані позивачем вимоги винесені 10.07.2018 року та 08.07.2019 року (та не отримані позивачем), а до суду адміністративний позов направлено у листопаді 2019 року, у зв`язку з цим, позивачем пропущено 10-денний строк звернення до суду. Окрім того, зазначив, що при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», строк звернення до адміністративного суду тривалістю 1095 днів не застосовується.

У судовому засіданні 19 грудня 2019 року відкладено розгляд справи на 23 січня 2020 року о 13:30 годині.

У судове засідання, призначене на 23 січня 2020 року з`явився повноважний представник відповідача, позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Разом з цим, 03 січня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, позивачем надано клопотання про розгляд справи, призначеної на 23 січня 2020 року без її участі, позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Повноважний представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача.

Щодо клопотання позивача про поновлення пропуску строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

За приписами статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані". Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини 4 статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Так, суд зазначає, що дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому, у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Відповідно, статті 123 КАСУ передбачає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. В свою чергу, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03.04.2008, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави". Суд також зауважує, що згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень доступу до суду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, а також вивчивши надані на його підтвердження докази щодо поважності причин пропуску вказаного строку, суд вважає підстави достатніми для визнання наведених причин пропуску поважними та поновлення позивачеві строку звернення до суду з цим позовом виходячи з норм ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачена можливість поновлення з поважних причин строку звернення до суду з цим позовом.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , виданого 07 вересня 2001 року, РНОКПП НОМЕР_1 . Позивач є фізичною особою-підприємцем (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3) та перебуває на обліку у Головному управлінні ДФС у Донецькій області, Бахмутське управління, Бахмутська ДПІ (м.Бахмут), про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №059796, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності на строк до 01.03.2020 року.

Як вбачається з довідки Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27.06.2019 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності з 17.12.2018 року по 29.02.2020 року.

Судом встановлено, що 10 липня 2018 року відповідно статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і борів, податковим органом була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-525-25-У, відповідно до якої за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 8 693,97 грн., з яких недоїмка у сумі 8 693,97 грн.

Згідно розрахунку суми вимоги, борг у розмірі 8 693,97 грн. складається з наступних нарахувань:

- 19.07.2017 року Нараховано єдиного внеску платникам спрощ.форми Нарахування єдиного внеску №2711399/ev від 19.07.2017 терм.спл.19.07.2017 на суму 2012,79 грн.,

- 19.10.2017 року Нараховано єдиного внеску платникам спрощ.форми Нарахування єдиного внеску №4825906/ev від 19.10.2017 терм.спл.19.10.2017 на суму 2112,00 грн.,

- 19.01.2018 року Нараховано єдиного внеску платникам спрощ.форми Нарахування єдиного внеску №129672/ev від 19.01.2018 терм.спл.19.01.2018 на суму 2112,00 грн.,

- 19.04.2018 року Нараховано ЄВ ФОП , в т.ч.на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №616611/ev від 19.04.2018 терм.спл.19.04.2018 на суму 2 457,18 грн.

За заявою податкового органу від 17.08.2018 року №35208/10/05-99-42-20-26 про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки), старшим державним виконавцем Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги №Ф-525-25-У, виданої 10.07.2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області про стягнення боргу у сумі 8 693,97 грн. з ОСОБА_1 .

08 липня 2019 року відповідно статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, податковим органом була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-525-25-У, відповідно до якої за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 9 303,69 грн., з яких недоїмка у сумі 9 303,69 грн.

Згідно розрахунку суми вимоги, борг у розмірі 9 303,69 грн. складається з наступних нарахувань:

- 19.07.2018 року Нараховано ЄВ ФОП , в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №7549011/ev від 19.07.2018 терм.спл.19.07.2018 на суму 1 635,15 грн.,

- 19.10.2018 року Нараховано ЄВ ФОП , в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №945045/ev від 19.07.2018 терм.спл.19.10.2018 на суму 2 457,18 грн.,

- 21.01.2019 року Нараховано ЄВ ФОП , в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №193122/ev від 21.01.2019 терм.спл. 21.01.2019 на суму 2 457,18 грн.,

- 19.04.2019 року Нараховано ЄВ ФОП , в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №3112494/ev від 19.07.2018 терм.спл.19.04.2019 на суму 2 754,18 грн.

За заявою податкового органу від 10.10.2019 року №525/10/05-99-50-10 про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки), старшим державним виконавцем Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги №Ф-525-25-У, виданої 08.07.2019 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області про стягнення боргу у сумі 9 303,69 грн. з ОСОБА_1 .

Постановою старшого державного виконавця Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено Постанову про об`єднання виконавчих проваджень №57046397, №60401927 у зведене виконавче провадження № 60417656.

Постановою старшого державного виконавця Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ЗВП № 60417656 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області у розмірі 20% на суму 16 145,21 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 8.07.10 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI).

За змістом статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абзац перший частини п`ятої);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац перший частини сьомої);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзаци перший, третій частини восьмої);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (абзац перший частини дванадцятої).

Для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, та не менше за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Як передбачено нормою частини 12 статті 9 Закону № 2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

З аналізу наведених вище положень законодавства у відповідній сфері правовідносин вбачається, що для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, базою нарахування єдиного внеску є самостійно визначена платниками сума, що не може бути більшою максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому, Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI не ставить у залежність обов`язок із сплати єдиного внеску від факту отримання чи неотримання в певному звітному періоді фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування доходу (прибутку).

Додатково такий підхід підтверджується тим, що для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), тобто для таких осіб база нарахування єдиного внеску ставиться в залежність від отриманого доходу (прибутку) в певному звітному періоді.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (надалі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Суд зазначає, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Тобто, соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.

Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).

У силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.

Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Між тим, суд зазначає, що особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VІ необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669).

Зокрема, підпунктом 8 пункту 4 ст. 11 Закону № 1669 розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3, в наступному 9-4, такого змісту: Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Суд зазначає, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якими є спірні вимоги.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464-VІ. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону № 2464-VІ, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.

Пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є діючим на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464-VІ щодо виключення (або викладення в новій редакції) цієї норми не вносились.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (втратив чинність), від 02 грудня 2015р. № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м.Бахмут (Бахмутське управління Головного управління ДФС у Донецькій області, Бахмутська ДПІ (м.Бахмут).

Отже, у спірному періоді Позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, а отже є суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VІ.

З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ достатньо лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

30.03.2018 Президент України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО» «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.

Відповідно, Позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Стосовно застосування до спірних правовідносин положень Закону України № 1669 суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на положення частини 1 статті 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі №1-7/99, беручи до уваги той факт, що Законом України № 1669 на момент його прийняття було встановлено звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов`язків за певних умов безпосередньо на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, суд вважає що вказаний закон в даній частині не має зворотної дії.

За таких обставин, враховуючи приписи Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2018 року №Ф-525-25-У на суму 8 693,97 грн. та від 08.07.2019 року №Ф-525-25-У на суму 9 303,69 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір квитанцією від 12.11.2019 року у сумі 768,40 грн.

З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь Позивача у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату недоїмки - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 10 липня 2018 р. № Ф- 525-25-У про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 8 693,97 грн. (вісім тисяч шістсот дев`яносто три гривні 97 коп.).

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області від 08 липня 2019 р. № Ф- 525-25-У про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 9 303,69 грн. (дев`ять тисяч триста три гривні 69 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826, 87515, Донецька область, м.Маріполь,вул.Італійська, 59) на користь ОСОБА_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім гривень) 40 коп.

Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 23 січня 2020 року в присутності представника відповідача.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 січня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова