Ухвала суду № 87163901, 21.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 січня 2020 року Справа № 160/9390/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСидоренко Д.В. за участі секретаря судового засіданняКручини Ю.Д. за участі: представника позивача Бутенко О.А. розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1315-54/424 від 13.08.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить: визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-1315-54/424 Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 13.08.2019 року про сплату ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 23785,08 грн.

Ухвалою суду від 02.10.2019 року, враховуючи, що із матеріалів позовної заяви не вбачалось порушення позивачем строків звернення до суду, було відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

21.10.2019 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, згідно з яким, судом встановлено, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області №Ф-1315-54/424 від 13.08.2019 року позивачем було отримано 22.08.2019 року.

Враховуючи, що у суду виникла необхідність з`ясування питання щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, ухвалою суду від 05.12.2019 року було призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання. Також, цією ухвалою запропоновано позивачу подати заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, з письмовими доказами поважності причин пропуску такого строку. Разом з тим, витребувано у відповідача письмові докази направлення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1315-54/424 від 13.08.2019 року та докази отримання ним такої вимоги.

08.01.2020 року від позивача надійшло письмове клопотання, в якому ОСОБА_1 просить суд поновити йому строк для подачі позову до суду, в обгрунтування якого зазначає, що 22.08.2019 року дійсно його донькою засобами поштового зв`язку було отримано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 року №Ф-1315-54/424 про сплату боргу в сумі 23785,08 грн. в рахунок недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Але, як зазначає позивач, у період з 20.08.2019 року по 23.09.2019 року він знаходився у відрядженні за межами місця проживання, враховуючи, що він працює водієм-далекобійником, тому фізично не міг вчасно оскаржити вимогу, та позов направив до суду лише 24.09.2019 року, у зв`язку із чим, просить суд поновити йому пропущний строк звернення до суду.

У підготовче засідання, призначене на 21.01.2020 року, з`явився представник позивача.

Представник відповідача до суду не з`явився, про день, час та місце підготовчого засідання відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 21.01.2020 року від Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області засобами електронного зв`язку надійшло письмове клопотання, в якому представник просить суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

Судом поставлено на обговорення питання щодо поданого клопотання позивачем про поновлення йому строку звернення до суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1315-54/424 від 13.08.2019 року.

Представник позивача подане клопотання підтримала, просила суд його задовольнити та поновити позивачу процесуальний строк звернення до суду.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши письмові докази, вирішуючи подане клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Пунктом 3 ч.3 ст.44 КАС України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст.122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачено можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-1315-54/424 від 13.08.2019 року.

Згідно з абзацами 4, 5, 6 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI), платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абз.8 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI).

Відповідно до абз.9 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI, у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Отже, для звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату єдиного внеску Законом №2464-VI встановлено 10-денний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області №Ф-1315-54/424 від 13.08.2019 року позивачем отримано 22.08.2019 року. Даний позов позивач направив засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду лише 24.09.2019 року, тобто, з порушенням встановленого ч.4 ст.25 Закону №2464-VI десятиденного строку звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи інтересів.

Згідно довідки ФОП ОСОБА_2 від 12.12.2019 року №2, ОСОБА_1 дійсно працює на підприємстві ФОП ОСОБА_2 на посаді водія автотранспортних засобів і його робота пов`язана з перевезенням вантажів по території України, тому постійно знаходиться у відрядженнях. У період з 20.08.2019 року до 23.09.2019 року позивач також знаходився у відрядженнях пов`язаних з роботою за межами Дніпропетровської області.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що 22.08.2019 року позивач дійсно перебував у відрядженні, з якого повернувся 23.09.2019 року та 24.09.2019 року направив позов до суду.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, останній виходить з наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожні справі; будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 4) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб; 5) недотримання строків було зумовлено діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції (несвоєчасне вручення судового рішення або не вручення судового рішення тощо); 6) відновлення строку необхідно для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає причини пропуску строку звернення до суду зазначені у клопотанні поважними, тому вважає за можливе поновити пропущний строк звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 121, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити пропущний строк звернення до суду.

Ухвала окремо не оскаржується.

Повний текст ухвали складено 27.01.2020 року.

Суддя Д.В. Сидоренко