Рішення № 87163511, 20.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

20 січня 2020 р. Справа № 120/3357/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до управління Служби безпеки України у Вінницькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність управління Служби безпеки України у Вінницькій області щодо невнесення змін до Протоколу від 04.11.1999 року про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 50% відсотків за вислугу 20 років 04 місяці 10 днів та невнесення відповідних змін у довідку від 12.03.2018 року №37 наданої до Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області про надбавку за вислугу років для врахування при перерахунку пенсії;

- зобов`язати внести зміни до Протоколу від 04.11.1999 року про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 50% відсотків за вислугу 20 років 04 місяці 10 днів та внести відповідні зміни у Довідку від 12.03.2018 року №37 подану до Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області про надбавку за вислугу років для врахування при перерахунку пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 серпня 2019 року Позивач звернувся до управління Служби безпеки України у Вінницькій області із заявою про внесення змін до Протоколу від 04.11.1999 року про призначення пенсії стосовно розміру відсотків грошового забезпечення за вислугу років - замість 30% на 50% за проходження військової служби, що становила 20 років 4 місяці 10 днів та внести відповідні зміни у Довідку від 12.03.2018 року №37 для врахування при перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Вінницькій області. Однак, листом від 02.10.2019 року №53/Н-5/8 відповідачем відмовлено у перегляді розміру відсотків та повідомлено ОСОБА_1 , що його вислуга становить 18 років 6 місяців 24 дні, що відповідає розміру надбавки за вислугу років 40% відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.

З такою позицією Відповідача Позивач не погоджується та вважає його дії протиправними та таким, що призвели до порушення права на справедливі розмірі пенсії, відтак, звернувся із даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, залишено без руху та надано позивачу 10 - денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.11.2019 року заяву про поновлення строку звернення до суду задоволено та відкрито провадження в цій адміністративній справі. Зазначеною ухвалою суду, серед іншого визначено, що розгляд справи здійснюватиметься суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами та роз`яснено Відповідачу, що він має право подати відзив на позовну заяву у порядку передбаченому ст.162 КАС України у 15 - денний термін з дня отримання ухвали про відкриття провадження, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів у тому числі документів, що підтверджують надіслання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.

У відзиві на позовну заяву від 25.11.2019 року Відповідач зазначив, що згідно статей 12 та 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пільгова вислуга років враховується лише при визначенні розміру пенсії за наявності у особи на день звільнення саме достатньої календарної вислуги років. Оскільки вислуга років на момент звільнення Позивача становить 18 років 6 місяців 24 дні, Відповідачем у довідці для перерахунку пенсії було зазначено надбавку за вислугу років у розмірі 40 відсотків згідно Додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. Відтак, Відповідач діяв у межах та у спосіб передбачений законодавством.

Судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до запису в послужному списку ОСОБА_1 наказом Голови СБУ від 09 вересня 1999 року № 1263-ОС звільнений з військової служби у запас СБУ за статтею 65 пункту «з» (за власним бажанням) Положення про проходження військової служби офіцерським складом.

Наказом УСБУ у Вінницькій області від 22 вересня 1999 року № 67-ОС підполковник ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу з 30 вересня 1999 року.

Вислуга років на пенсію складає: календарна - 18 років 06 місяців 24 дні, пільгова - 01 рік 09 місяців 16 днів, всього - 20 років 04 місяці 10 днів.

Протоколом про призначення пенсії від 04.11.1999 року визначено 18 років вислугу років служби, що становить 30% розмірів грошового забезпечення на час призначення пенсії.

28 серпня 2019 року Позивач звернувся до управління Служби безпеки України у Вінницькій області з заявою про внесення змін до Протоколу від 04.11.1999 року про призначення пенсії стосовно розміру відсотків грошового забезпечення за вислугу років - замість 30 % на 50 % за проходження військової служби, що становила 20 років 4 місяці 10 днів та внести відповідні зміни до Довідки від 12.03.2018 року №37 для врахування при перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Вінницькій області.

Листом від 02.10.2019 року №53/Н-5/8 Відповідачем відмовлено у перегляді розміру відсотків та повідомлено ОСОБА_1 , що його вислуга становить 18 років 6 місяців 24 дні, що відповідає розміру надбавки за вислугу років 40% відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 року №704.

Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду за захистом своїх прав.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України слідує, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон України № 2262-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Пунктом «в» частини 1 статті 1-2 Закону № 2262-XII передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.

Згідно зі статтею 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до статті 10 Закону № 2262-XII призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Як свідчать матеріали справи, листом УСБУ у Вінницькій області визначено, що вислуга років станом на 30.09.1999 року становить 18 років 06 місяців 24 дні, що відповідає розміру надбавки за вислугу років 40%.

Разом з тим, судом з`ясовано, що відповідно послужного списку та Довідки №318 від 16.07.2018 року ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу відповідно до наказу №67-ОС, вислуга років на пенсію складає календарна - 18 років 06 місяців 24 дні, пільгова - 01 рік 09 місяців 16 днів, всього - 20 років 04 місяці 10 днів.

Отже, суд зазначає, що необхідним строком вислуги років відповідно до чинного законодавства має бути 20 років 04 місяці 10 днів.

Суд акцентує увагу, що відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби на день звільнення мають вислугу 20 років більше.

Так, позивач на час звільнення зі служби (30.09.1999 року) мав вислугу років календарну - 18 років 06 місяців 24 дні, пільгову - 01 рік 09 місяців 16 днів, всього - 20 років 04 місяці 10 днів.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, підпунктом «а» та «в» пункту 3 якого передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:

- один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

- один місяць служби за півтора місяця у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Отже, щодо позивача, проходження служби якого підпадає під дію підпунктів «а» і «в» пункту 3 Постанови № 393, вислуга років для цілей призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону № 2262-XII визначається на пільгових умовах. Тобто, в розумінні пункту "а" статті 12 Закону № 2262 календарна вислуга років включає, в тому числі, і пільгову вислугу років. При цьому, жодних виключень із того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватися до вислуги років для призначення особі пенсії ні Законом № 2262-XII ні Постановою № 393 не передбачено.

Таким чином посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років не ґрунтується на вимогах закону.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 року у справі №750/9775/16-а. Так, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що аналіз норм Закону № 2262-XII у взаємозв`язку з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон №2262-ХІІ. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Постановою № 393.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Отже, враховуючи вищевикладене, пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 на дату звільнення в запас СБУ (станом на 30.09.1999 року) мав вислугу років: в календарному обчисленні - 18 років 06 місяців 24 дні, у пільговому обчисленні - 01 рік 09 місяців 16 днів, загальна вислуга років - 20 років 04 місяці 10 днів.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що вислуга років ОСОБА_1 станом на 30.09.1999 року становить 20 років 04 місяці 10 днів, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд прийшов до висновку, що позивач, у відповідності до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», набув право на отримання пенсії за вислугою років.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Визнати протиправною бездіяльність управління Служби безпеки України у Вінницькій області щодо невнесення змін до Протоколу від 04.11.1999 року про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 50% відсотків за вислугу 20 років 04 місяці 10 днів та невнесення відповідних змін у Довідку від 12.03.2018 року №37 наданої до Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області про надбавку за вислугу років для врахування при перерахунку пенсії.

Зобов`язати управління Служби безпеки України у Вінницькій області вчинити дії щодо внесення змін до Протоколу від 04.11.1999 року про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 50% відсотків за вислугу 20 років 04 місяці 10 днів та внесення відповідних змін в Довідку від 12.03.2018 року № 37, подану до Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області про надбавку за вислугу років для врахування при перерахунку пенсії.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - № НОМЕР_1 , тел: НОМЕР_2, ел. почта: ІНФОРМАЦІЯ_1).

Відповідач - Управління Служби безпеки України у Вінницькій області (вул. Грушевського, 21, м. Вінниця, 21050, тел: (0432) 53-13-09), код ЄДРПОУ - 20001473).

Суддя Крапівницька Н. Л.