Ухвала суду № 87162308, 27.01.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районий суд м.Харкова

Номер провадження №1-кп/641/146/2020 Справа №641/8816/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Музиченко В.О.,

при секретарі – Леонідовій Т.А.,

за участю прокурора – Тимченко Н.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Назаренко Д.А.,

розглянувши матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Комінтернівського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України щодо ОСОБА_1 До обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурором подано суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , оскільки продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду, впливу на потерпілу і свідків а також вчинення ним нових злочинів, які на теперішній час не відпали та не зменшились.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник при розгляді питання щодо продовження строку запобіжного заходу, послались на розсуд суду.

Приймаючи до уваги, що ухвала Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.12.2019 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 припиняє свою дію 09 лютого 2020 року, а судове провадження не закінчено, тому суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши думку учасників провадження, дійшов наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Згідно правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справі в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превелює над принципом поваги до свободи особистості.

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, не є основою чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення - злочину, тяжкість кримінального правопорушення - злочину, в якому останній обвинувачується, максимальна санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років.

Крім того, наявність ризиків перешкоджання обвинуваченим встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду та вчинити нові злочини, оскільки не має постійного місця роботи та стабільного заробітку, раніше неодноразово судимий за корисливі злочини проти власності, обвинувачується у вчиненні злочину в період умовно - дострокового звільнення, що виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який.

Обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинуваченого у звичайному житті, що дає підстави стверджувати те, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

Крім того, будь-яких даних про зменшення чи відсутність вказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 331 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Тимченко Н.О. про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, строком на 60 днів, тобто до 26 березня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 7 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя- В . О . Музиченко